Ухвала

від 31.01.2025 по справі 766/1161/25

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/1161/25

н/п 2/766/7658/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

31 січня 2025 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Скрипнік Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Білогір`я» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2024 року Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Білогір`я» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості, в якій позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.08.2009 року, кадастровий номер 6524482200:02:012:0009, площею 5,65 га, укладений між ТОВ «Дніпро-Білогір`я» та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Новотроїцькому реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за № 444002143-040972700360 від 18.08.2009 року, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 8335,08 грн. та пенею у розмірі 4056,40 грн.

Одночасно із поданням позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна просить звільнити її від сплати судового збору. Клопотання мотивовано тим, що дохід позивача є меншим ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, а тому їй Херсонським міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги надано безкоштовного адвокат з метою захисту її законних прав та інтересів. Крім того, зазначила, що її будинок був пошкоджений, поранено доньку та вбито чоловіка доньки внаслідок збройної агресії з боку російської федерації. До клопотання долучено Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в яких зафіксовано факт пошкодження будинку позивача.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною третьою статті 136 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення Європейського суду з прав людини «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені норми (положення ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір») закріплюють дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо (ухвала Верховного Суду від 22 грудня 2023 року справа №753/2234/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичною особою є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якої заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Належних та допустимих доказів щодо відсутності у ОСОБА_1 рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, та відкритих банківських рахунків із грошовими коштами, що дозволяло б вичерпно оцінити її майновий стан, останньою не надано.

Наведені позивачем обставини були оцінені судом та не було встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, інших обставин ОСОБА_1 не навела.

Своїм правом просити суд про зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору у відповідності до положень ст.136 ЦПК України ОСОБА_1 не скористалася.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

З урахуванням наведеного та наданих позивачем доказів на підтвердження своїх доводів, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, про звільнення її від сплати судового збору слід відмовити.

Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір»).

Суд зауважує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України« Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, позивачу слід зазначити ціну позову та сплатити судовий збір за вимогою немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн. та судовий збір щодо вимоги майнового характеру у розмірі 1% від ціни позову.

Тобто, подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Без усунення вказаних недоліків позовна заява не може бути прийнята судом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пуляєва Наталія Сергіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Білогір`я» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.

У випадку невиконання вимог даної ухвали заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Cуддя Л.А. Скрипнік