Постанова
від 04.02.2025 по справі 471/498/24
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.02.25

22-ц/812/132/25

Справа №471/498/24

Провадження № 22-ц/812/132/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Травкіною В.Р.,

за участі представника позивача - Пагера С.М.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуковою І.Б., повний текст складено 08 листопада 2024 року, у цивільній справі за позовом фермерського господарства "Наталі-4" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_16 , про визнання недійсними наказів та припинення права власності

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Фермерське господарство «Наталі-4» (далі - ФГ «Наталі-4») звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_16 , про визнання недійсними наказів та припинення права власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 24 грудня 2001 року ОСОБА_17 на підставі рішення 28 сесії 23 скликання Братської районної Ради народних депутатів Братського району Миколаївської області від 24 грудня 2001 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 гектарів в межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського господарства), земельна ділянка розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

10 вересня 2013 року було створено ФГ «Наталі-4» власником, засновником та головою якого була ОСОБА_17 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17 померла. Спадкоємцями після її смерті є 12 осіб: чоловік - ОСОБА_18 та діти: ОСОБА_19 - син, ОСОБА_20 - донька, ОСОБА_21 - донька, ОСОБА_22 - син, ОСОБА_23 - син, ОСОБА_24 - донька, ОСОБА_25 - син, ОСОБА_26 - син, ОСОБА_27 - донька, ОСОБА_28 - донька, ОСОБА_29 - син.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 08 лютого 2024 року у справі №471/1526/23 за ОСОБА_18 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_32 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_26 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_25 визнано право на частку у статутному капіталі ФГ «Наталі-4» в сумі 83 грн. 33 коп., або 8,33%за кожним, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19 листопада 2019 року № 986/0/14-19-СГ право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 гектарів надане ОСОБА_17 , посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 розташовану на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області припинено та віднесено цю земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року № 3122/0/14-20 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення площею 40,00 гектарів 20 громадянам України, з відповідно присвоєними кадастровими номерами, а саме: загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0614); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0611); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0616); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0617); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0619); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0615); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0620); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0618); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0621); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0622); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0612); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0610); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0608); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0613); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0625); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0628); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0626); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0624); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0627); загальною площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0609) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для введення особистого селянського господарства розташованих на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

26 лютого 2021 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_36 для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки, кадастровий номер 4821480400:01:000:0623 на 2 ділянки та присвоєно кадастрові номери: 4821480400:01:000:0668 та 4821480400:01:000:0669.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 1115- СГ від 01 березня 2021року надано у власність земельну ділянку загальною площею 8, 6184 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0669 ОСОБА_37 для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Наказом про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №2717- СГ від 22 квітня 2021 року надано у власність земельну ділянку загальною площею 1,8535 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0668) громадянці України ОСОБА_38 для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Таким чином, земельна ділянка яка належить на праві постійного користування ФГ«Наталі - 4» внаслідок неправомірних дій відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, шляхом поділу раніше сформованої ділянки кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площею 50,00 га, була передана до приватної власності фізичних осіб.

Після смерті ОСОБА_17 , ФГ «Наталі-4» не відмовилася від права користування земельною ділянкою, а тому позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 50.00 га.

Вбачаючи порушення своїх прав на право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, площею 50,00 га, 29 липня 2021 року ФГ«Наталі-4» звернулись з позовом до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю третіх осі, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_39 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про визнання недійсним наказу про припинення права постійного користування, визнання права постійного користування земельною ділянкою.

За результатом розгляду вказаного позову, 26 січня 2022 року Господарським судом Миколаївської області по справі №915/1171/21, яке постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2023 року залишено без змін, було прийнято рішення, яким було:

- визнано недійсним та скасувано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9861/0/14-19-СГ від 19 листопада 2019 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» ;

- визнано за Фермерським господарством «Наталі-4» право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_17 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29 грудня 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26 січня 2022 року по справі №915/1171/21 набрало законної сили 17 січня 2023року та є обов`язковим до виконання у відповідності до статті 129 Конституції України.

Враховуючи те, що за ФГ «Наталі-4» визнано право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, яка наразі поділена між відповідачами за якими зареєстровано право власності на земельні ділянки, у позасудовому порядку вирішити спір не є можливим.

Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача просив:

- визнати недійним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення»;

- визнати недійним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказ від 22.04.2021 року №2717-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

- визнати недійним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказ від 01.03.2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0608, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065331048214;

- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0609, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065326548214;

- припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0610, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065331348214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0611, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064257948214;

- припинити право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0612, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065331948214;

- припинити право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0613, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065330548214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0614, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064254048214;

- припинити право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0615, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064256048214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0616, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065323548214;

- припинити право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0617, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064256948214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0618, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064257548214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0619, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064254648214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0620, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065325848214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0621, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065324648214;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0622, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065325148214;

- припинити право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0624, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065328548214;

- припинити право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0625, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065329748214;

- припинити право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0626, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065329048214;

- припинити право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0627, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065327748214;

- припинити право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0628, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065329448214;

- припинити право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0668, площею 1.8535 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2349658548214;

- припинити право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0669, площею 8.6184 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2308087248214.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року №3122/0/14-20 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення»; наказ від 22 квітня 2021 року №2717-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

наказ від 01 березня 2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Припинено право власності ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0608 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 206533 1048214.

Припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0609 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065326548214.

Припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0610 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 206533 1348214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0611 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064257948214.

Припинено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0612 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 206533 1948214.

Припинено право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0613 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2065330548214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0614 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064254048214.

Припинено право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0615 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064256048214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0616 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна - 2065323548214:

Припинено право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0617 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064256948214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0618. площею 2.0000 га. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2064257548214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0619 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2064254648214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0620 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065325848214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0621, площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065324648214.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0622 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065325148214.

Припинено право власності ОСОБА_10 па земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0624 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065328548214.

Припинено право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0625 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065329748214.

Припинено право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0626 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065329048214.

Припинено право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0627 площею 2.0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065327748214.

Припинено право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0628 площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065329448214.

Припинено право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0668 площею 1.8535 га, реєстраційний помер об`єкта нерухомою манна - НОМЕР_1 .

Припинено право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821480400:01:000:0669 площею 8.6184 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2308087248214.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 084, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 12112 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ФГ «HATAЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ФГ «HATAЛI-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ФГ «HATAЛI-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ФГ «HATAЛI-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_15 на користь ФГ «НАТАЛІ-4» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що земельна ділянка площею 50,00 га, постійно перебувала у постійному користуванні позивача, та не могла бути передана у приватну власність фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №480/1615/21, та поставі Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 340/3100/19.

З огляду на це, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області передаючи у власність фізичним особам земельні ділянки шляхом поділу земельної ділянки, належної ФГ «Наталі-4» діяло в супереч вимог земельного законодавства.

Отже, оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а саме: наказ від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення»; наказ від 22.04.2021 року №2717-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»; наказ від 01.03.2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» є недійсними як такі, що не відповідають вимогам закону та прийнятті із суттєвим порушенням вимог законодавства.

Щодо припинення права власності відповідачів на земельні ділянки суд зазначив, що з метою ефективного захисту порушених прав ФГ «Наталі-4» необхідно також припинити права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на земельні ділянки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визнання позову відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , які не порушують прав інших осіб, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не погоджується із рішенням суду першої інстанції та просить про його скасування в частині визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року №3122/0/14-20, від 22 квітня 2021 року №2717-СГ, від 01 березня 2021 року №1115-СГ та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, вказують, що суд першої інстанції помилково застосував положень частини 4 статті 82 ЦПК України у цій справі щодо встановлення наявності повноважень адвоката Патера С.М. на представництво інтересів ФГ«НАТАЛІ-4» з прив`язкою до справи №915/1171/21 не може бути реалізована у справі №471/498/24.

Зазначають, що вони звертали увагу суду першої інстанції на необхідності дослідження та встановлення наявності повноважень адвоката Патера С.М. на представництво інтересів ФГ«НАТАЛІ-4» у цій справі на підставі Договору про надання правової допомоги №27-Ф від 02 серпня 2019 року із змінами внесеними до нього додатковою угодою №3 від 09 січня 2024року. В силу того, що ці зміни виникли вже після набрання законної сили рішення у справі №915/1171/21, суд не вправі був відносити їх до преюдиційних обставин, встановлених у справі №915/1171/21.

Звертають увагу, що позовна заява від імені ФГ «НАТАЛІ-4» була подана до суду та підписана саме адвокатом Пагером С.М.

На виконання пункту 2 частини 4 статті 62 ЦПК України адвокатом Пагером С.М. бую додано до позовної заяви ордер про надання правової (правничої) допомоги від 18 квітня 2024 року Серія АА № 1344100.

Копія цього ордеру свідчить про те, що він був виданий па підставі Договору про надання правової допомоги №27-Ф від 02.08.2019 (далі Договір №27-Ф)(копія договору є в матеріалах справи).

Зазначає, що увагу суду має привернути той факт, що правовідносини, які виникли на підставі Договору №27-Ф не є статичними і зазнавали змін, що підтверджується фактом почергового укладення до нього 3 (трьох) додаткових угодиш

Так, додаткова угода №2 від 30 липня 2021 року вносила зміни до п.8.1. Договору №27-Ф від 02 серпня 2019 року і визначала, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 5 (п`яти) років.

Із вказаного видно, що з урахуванням внесених змін, дія Договору №27-Ф мала закінчитися 02 серпня 2024 року.

Додаткова угода №3 від 09 вересня 2024 року вносила зміни до п.8.1. Договору №27-Ф від 02 серпня 2019 року і визначала, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 10 років.

Із вказаного вбачається, що з урахуванням внесених змін, дія Договору №27-Ф має закінчитися 02 серпня 2029 року.

Додаткова угода №4 від 25 березня 2024 року не містить вказівки на пункти Договору №27-Ф, які зазнають змін.

В цілому із змісту цієї додаткової угоди стає очевидно, що правова допомога для ФГ «НАТАЛІ-4» зводиться лише до відстоювання прав на землю у судових спорах із Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області. При цьому додаткова угода містить фіксований розмір адвокатської винагороди.

Звертають увагу, що суд апеляційної інстанції має врахувати, що рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1171/21 винесено 26 січня 2022 року і набрало законної сили лише 17 січня 2023 року, коли було винесено постанову суду апеляційної інстанції у цій справі.

Наведені вище часові проміжки укладення додаткових угод до Договору №27- Ф свідчать, що у справі №915/1171/21 могла досліджуватися лише додаткова угода №2 від 30 липня 2021 року до Договору №27-Ф.

Всі інші послідовно укладені додаткові угоди, тобто №3 та №4, до Договору №27-Ф господарським судом не досліджувалися, і не могли бути досліджені, адже вони укладалися в часовий проміжок, який існував вже після завершення розгляду справи №915/1171/21.

Суд має звернути увагу на те, що позов у справі №471/498/24 було подано 24 квітня 2024року, тобто в той час, коли вже було укладено додаткову угоду №3 від 09 січня 2024 року до основного Договору №27-Ф.

Наявність саме цієї додаткової угоди стало підставою для представлення адвокатом ПагеромС.М. інтересів ФГ «Наталі-4» у справі №471/498/24.

Згідно п.3 додаткової угоди №3 від 09 січня 2024 року вона є невід`ємною частиною до Договору №27-Ф.

Отже суд першої інстанції, порушуючи вимоги частини 1 статті 89 ЦПК України, не забезпечив ґрунтовне, всебічне, повне, об`єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів, які були подані із позовною заявою, а також тих, які було витребувано судом на підставі заявлених клопотань відповідачів.

Також вказують, що суд першої інстанції безпідставно відхилив їх доводи щодо того, що ОСОБА_40 не може ідентифікувати себе як керівник ФГ «НАТАЛІ-4» саме на підставі Статуту та прирівнювати свій статус найманого працівника, отриманого па підставі трудової угоди, до статусу голови фермерського господарства, визначеною Статутом.

Наголошують, що без державної реєстрації внесення змін до розділу 7 «Управління господарством» Статуту ФГ «НАТАЛІ-4», ОСОБА_40 , обіймаючи посяду керівника на підставі трудової угоди, не міг реалізовувати повноваженнями на укладання договорів, які вправі реалізовувати виключного голова.

За такого, додаткова угода №3 від 09 січня 2024 року до Договору №27-Ф є такою, що укладена ОСОБА_41 з перевищенням повноважень.

Отже, Ордер про надання правничої (правової) допомоги, що виданий на підставі Договору №27-Ф, із змінами, внесеними саме додатковою угодою №3 не може бути визнано таким, що належним чином посвідчує повноваження будь-кого із адвокатів Адвокатського бюро «Сергія Пагера» у справі №471/498/24, як того вимагає стаття15, стаття 60, частина 4 статті 62 ЦПК України.

Крім того, посилаються на те, що оскаржуване судове рішення, яким скасовано спірні накази Головного управління та припинено право фізичних осіб-відповідачів наа спірні земельні ділянки, матиме своїм наслідком лише внесення до Реєстру речових прав інформації про припинення речових прав фізичних осіб-відповідачів на спірні земельні ділянки, не більше.

Оспорюване судове рішення не є тим судовим рішенням, на підставі якого, згідно пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у ФГ «НАТАЛІ-4» можуть виникнути речові права на земельну ділянку площею 50,00 га, якою воно користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія МК №180 від 29 грудня 2001 року, адже саме цю мету переслідувало ФГ «НАТАЛІ-4», коли звернулося до суду.

Відтак, неминучим у майбутньому чергове звернення до суду ФГ «НАТАЛІ-4» із позовом щодо захисту своїх прав на вищевказану земельну ділянку.

Це в свою чергу прямо суперечить висновками Великої Палати Верховною Суду. викладеними в пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20, згідно яких спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Виходячи із вказаного стверджують, що оспорюване судове рішення не забезпечує досягнення завдань цивільного судочинства, визначених у статті 2 ЦПК України.

Зазначають, що обрання представником позивача будь-якою іншого способу судового захисту, а ніж віндикаційний, має бути розцінено судом, як обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові у справі №471/498/24.

Поряд із такими позовними вимогами, як визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року № 3122/0/14-20, від 22 квітня 2021 року № 2717-СГ, від 01 березня 2021 року № 1115-СГ, адвокатом позивача заявлено позовну вимогу про припинення права власності на спірні земельні ділянки.

Вказують, що правовою підставою позову у справі №471/498/24, в частині, яка стосується нормативно-правового обґрунтування припинення права власності виступає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно преамбули до цього Закону, він регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

При цьому наголошують, що і зміст пункту 1 частини 1 статті 2 цього Закону, і висновки ВП ВС дають підстави стверджувати, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

У абзацах 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинення речових прав на нерухоме майно не регулюється.

У вказаних правових нормах воно розглядається виключно як наслідок відповідної реєстраційної дії, яка вчиняється під час виконання судового рішення, яке в силу приписів пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» с обов`язковим, після набрання законної сили.

Наголошують, що за змістом абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно га їх обтяжень» таких судових рішень може бути 3 (три) види:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про витання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав та відповідно права та обтяження, що виникли, як її наслідок.

Про що також йдеться і у листі Міністерства юстиції України «Щодо розгляду листа та надання роз`яснень» від 14 травня 2023 року № 59818/63793-9-23/8.4.4.

А відтак, адвокат позивача, виносячи на розгляд суду питання припинення речових прав відповідачів із посиланням на положення саме Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не міг сформулювати таку позовну вимогу як «про припинення права власності», адже цим Законом припинення права власності не регулюється.

Те обґрунтування, яке використано адвокатом позивача для досягнення цієї мети, здійснено з посиланням па Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який розглядає питання припинення речових прав лише як наслідок відповідної реєстраційної дії, яка вчиняється під час виконання судового рішення.

Оскаржуване рішення у своїй резолютивній частині таке питання не вирішує, адже адвокат позивача відповідних вимог не заявляв. А як відомо в межах частини 2 статті 264 ЦПК України закріплено імперативну норму згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вказують, що позов у справі №471/498/24 не містить жодної належної правової підстави для такої позовної вимоги як припинення право власності. Але не зважаючи на це суд першої інстанції її задовольнив. При цьому мотиви з яких виходив суд задовольняючи таку позовну вимогу не узгоджуються із вимогами ЗК України.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про припинення права власності відповідачів не відповідають обставинам справи, адже підстави, за яких таке право може бути припинено у справі відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , третя особа ОСОБА_16 правом на подачу відзиву на час розгляду справи не скористалися.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_42 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Враховуючи наведене та приписи частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності відповідачів та третьої особи.

Представник відповідача Головного управлення Держгеокадстру у Миколаївській області апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , не скористалися своїм правом подачі апеляційної скарги в частині задоволення пред`явлених до нього вимог. Така їх процесуальна поведінка свідчить про повну згоду з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

За такого, апеляційному перегляду підлягає рішення суду в частині задоволених вимог до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. В іншій частині вказане рішення відповідачами не оскаржується

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі рішення 28 сесії 23 скликання Братської районної Ради народних депутатів Братського району Миколаївської області від 24 грудня 2001 року ОСОБА_17 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, розташовану на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського господарства).

29 грудня 2001 року ОСОБА_17 видано Державний акт на право постійного користування землею Серії МК №180, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №180 (т.1 а.с. 95-96).

ОСОБА_17 було створено Фермерське господарство "Наталі-4", Статут якого, затверджено 10 вересня 2013 року нею як головою ФГ «Наталі-4».

14 жовтня 2013 року проведена державна реєстрація ФГ "Наталі-4", з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи: 38770983, що вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17 померла.

Спадкоємцями після її смерті є 12 осіб: чоловік - ОСОБА_18 та діти: ОСОБА_43 - син, ОСОБА_20 - донька, ОСОБА_44 - донька, ОСОБА_22 - син, ОСОБА_23 - син, ОСОБА_24 - донька, ОСОБА_25 - син, ОСОБА_26 - син, ОСОБА_27 - донька, ОСОБА_28 - донька, ОСОБА_29 - син.

19 листопада 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було видано наказ №9861/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, наданою громадянці України ОСОБА_17 посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК №180, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 29.12.2001 за №180, розташовану в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області; віднесено відповідну земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області».

ОСОБА_45 земельної ділянки площею 2.0000га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0614;

ОСОБА_46 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0611;

ОСОБА_47 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0616;

ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0617;

ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0619;

ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0615;

ОСОБА_48 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0620;

ОСОБА_49 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0618;

ОСОБА_50 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0621;

ОСОБА_51 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0622;

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0612;

ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0610;

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0608;

ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0613;

ОСОБА_11 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0625;

ОСОБА_14 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0628;

ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0626;

ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0624;

ОСОБА_13 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0627;

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0609 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для введення особистого селянського господарства розташованих на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області ( т.1 а.с. 117-118).

26 листопада 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10331/0/14-19СГ ОСОБА_52 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 11.54 умовних кадастрових одиниць ( т.1 а.с.173-174).

26 лютого 2021 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_52 для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0623) на 2 ділянки та присвоєно кадастрові номери: 4821480400:01:000:0668; 4821480400:01:000:0669.

Так, зазначені земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821480400:01:000:0668 та 4821480400:01:000:0669 відповідно були створені шляхом поділу раніше сформованої ділянки кадастровий номер 4821480400:01:000:0623.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01 березня 2021 року № 1115-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання земельної ділянки у власність площею 8.6184 га ОСОБА_53 в тому числі ріллі площею 8.6184 га (кадастровий номер 4821480400:01:000:0669) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для введення особистого селянського господарства розташованих на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області( т.1 а.с.120).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 ківтня 2021 року № 2717-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання земельної ділянки у власність площею 1.8535 га ОСОБА_54 , в тому числі, ріллі площею 1.8535 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0668 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для введення особистого селянського господарства розташованих на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області( т.1 а.с.119).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 29-14-0.22-3391/2-21 від 18 травня 2021 року за наявної інформації Відділу у Братському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, 29 грудня 2001 року видано та зареєстровано державний акт МК №180, що посвідчує право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, площею 50, 00 га, власник ОСОБА_17 . 16.12.2019 року було зареєстровано земельну ділянку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площа 50,00 га. Земельну ділянку за кадастровим номером 4821480400:01:000:0595, в результаті поділу на 20 окремих земельних ділянок, було перенесено до архівного шару Кадастрової карти України. 06 лютого 2020 року, на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-ти громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки (кадастровий номер 4821480400:01:000:0595) на 20 осіб та присвоєно кадастрові номери: 4821480400:01:000:0608; 4821480400:01:000:0609; 4821480400:01:000:0610; 4821480400:01:000:0611; 4821480400:01:000:0612; 4821480400:01:000:0613; 4821480400:01:000:0614; 4821480400:01:000:0615; 4821480400:01:000:0616; 4821480400:01:000:0617; 4821480400:01:000:0618; 4821480400:01:000:0619; 4821480400:01:000:0620; 4821480400:01:000:0621; 4821480400:01:000:0622; 4821480400:01:000:0624; 4821480400:01:000:0625; 4821480400:01:000:0626; 4821480400:01:000:0627; 4821480400:01:000:0628; 4821480400:01:000:0623 - залишок (10 га який був розподілений в подальшому).

26 лютого 2021 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_52 для ведення особистого селянського господарства в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області було зареєстровано земельні ділянки шляхом поділу раніше сформованої ділянки кадастровий номер 4821480400:01:000:0623 на 2 ділянки та присвоєно кадастрові номери: 4821480400:01:000:0668 та 4821480400:01:000:0669.

Таким чином, земельна ділянка яка належала на праві постійного користування ФГ «НАТАЛІ - 4» внаслідок неправомірних дій Держгеокадастру, шляхом поділу раніше сформованої ділянки кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площею 50,00 га, була передана до приватної власності фізичних осіб.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26 січня 2022 року у справі №915/1171/21, яке набуло чинності 17 січня 2023 року, визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9861/0/14-19-СГ від 19 листопада 2019 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»; визнано за Фермерським господарством «Наталі-4» право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_17 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29 грудня 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

За інформацією з Державного реєстру речових прав відповідно до наказу 3122/0/14-20, виданого ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, зареєстровано право власності:

24 березня 2020 року за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 4821480400:01:000:0619; за ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0615, за ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0617;

25 березня 2020 року за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0608; за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0609, за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0610; за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0612; за ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0624, за ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0626, за ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0627; за ОСОБА_14 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0628, за ОСОБА_55 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0613 (т.1а.с.31-32,33-34,35-36,39-40,41-42,49-50,53-54,55-56,57-58,60-61,64 65,68-69).

В той же, час 11 червня 2020 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0620 на підставі договору купівлі-продажу №2355 з ОСОБА_56 ; на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0621, на підставі договору купівлі-продажу №2359 з ОСОБА_57 ; на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0622, на підставі договору купівлі-продажу №2358 з ОСОБА_58 ; на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0618, на підставі договору дарування №2357 ОСОБА_59 ; на земельну ділянку площею 2.0000га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0614, на підставі договору купівлі-продажу №2405 ОСОБА_60 ;

15 червня 2020 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0611, на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_61 ; на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0616, на підставі договору купівлі-продажу №2405 з ОСОБА_62 (т.1 а.с.37-38,43-44,45-46,47-48,62-63,66-67,70).

30 червня 2020 року за ОСОБА_15 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1.8535 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0668, на підставі договору купівлі-продажу №862 з ОСОБА_38 ; на земельну ділянку площею 8,6184 га, кадастровий номер 4821480400:01:000:0669, на підставі договору купівлі-продажу №865 з ОСОБА_36 (т.1 а.с. 71-72,73-74).

Позивач вважає, що він був незаконно позбавлений права постійного користування земельною ділянкою, а подальша передача шляхом поділу земельної ділянки у власність фізичних осіб є порушенням його речового права.

Щодо твердження апелянта про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, недостовірної інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини1,2 статті 58 ЦПК України сторона,третя особа,а такожособа,якій закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншоїособи,може братиучасть усудовому процесіособисто (самопредставництво)та (або)через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Стаття 131-2 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Так, за частинами першою та другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зауважити, що ЦПК України у статті 62 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників.

Формулювання частини третьої статті 58 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта [для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)], дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 22 грудня 2018 року Пагер Микола Анатолійович є керівником ФГ «Наталі-4» та має необхідні повноваження для вчинення відповідних дій від імені юридичної особи, у тому числі - підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Тобто, Пагер Микола Анатолійович має усі повноваження на підписання будь-яких договорів, в тому числі договору про надання правової допомоги.

Отже, в матеріалах справи є належне та достатнє підтвердження наявності у Пагера Миколи Анатолійовича повноважень вчиняти дії від імені ФГ «Наталі-4», як це передбачено наведеними вище положеннями закону.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги, укладений позивачем з адвокатом Пагером Сергій Миколайович, на підтвердження повноважень якого представляти інтереси ФГ «Наталі-4» в суді у матеріалах справи наявні відповідні документи, а саме: (договір про надання правової допомоги №27-Ф від 02 серпня 2019 з додатковими угодами до нього №2 від 20 серпня 2019 року, №3 від 09 січня 2024 року, №4 від 25 березня 2024 року, ордер від 18 квітня 2024 року серія АА №1344100, відповідно до якого адвокатом Пагером С.М. здійснюється представництво інтересів ФГ «Наталі-4» у Братському районному суді Миколаївської області, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.06.2015 серії МК №000916, видане на ім`я ОСОБА_63 ) (т.1 а.с. 17-30).

Таким чином, вищенаведене твердження апелянта не заслуговує на увагу суду.

При цьому колегія судді не погоджується з висновком суду першої інстанції про преюдиційність обставин, які встановленні в рішення Господарського суду Миколаївської області у справі 915/1171/21 щодо по повноважень представника ФГ «Наталі-4» оскільки преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Щодо вимог про визнання недійсний та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог та обрання позивачем належного способу захисту порушеного права.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-XII право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

А згідно частини 1 статті 6 вказаного Закону для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, - 100 гектарів ріллі.

Відповідно до частини 1 статті 51 ЗК України (у редакції чинній на момент набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яка підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 ЗК України ( у редакції чинній на момент набуття права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам У країни для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За змістом статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» (чинного на момент створення фермерського господарства) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, з вищенаведених положень Закону України «Про фермерське господарство» (чинного на момент створення фермерського господарства) вбачається, що реалізація громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом частини 1 статті 23 ЗК України (у редакції станом на момент набуття права постійного користування земельною ділянкою) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_17 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у п.41 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18, а також у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №908/2063/18.

З аналізу приписів статей 1,5,7,8 Закону України «Про фермерське господарство» (чинного на момент створення фермерського господарства) можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц.

Отже, з моменту реєстрації Фермерського господарства «Наталі-4» землекористувачем земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_17 , для ведення фермерського господарства, стало безпосередньо Фермерське господарство «Наталі-4».

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отриманні раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи право оренди землі.

У постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (Фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу У країни (у редакції станом на момент смерті ОСОБА_17 ) встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З викладеного вбачається, що така підстава для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства як смерть засновника відсутня.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 не зазначено, що з моменту створення селянського(фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Таким чином, у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до фермерського господарства не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Якщо земельні ділянки, були одержані сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами до набрання чинності діючим Земельним кодексом України (1 січня 2002 року), то питання щодо їх використання визначене Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата У країни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування ділянками). Як вже зазначалось, Конституційний України, дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійно користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Таким чином, право постійного користування земельними ділянками зберігається за сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами без встановлення кінцевого строку.

Особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов`язані вчиняти дії, пов`язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові КМ України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».

В частині 2 цієї постанови зазначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, Державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180, яким надано у користування земельну ділянку площею 50,00 га є чинним по теперішній час.

Частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно до приписів статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З огляду на наведене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що ФГ «НАТАЛІ-4» після смерті ОСОБА_17 не відмовлялось від права користування земельною ділянкою, а тому є законним користувачем земельної ділянки площею 50,00 га.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Крім того, станом на час звернення до суду з цим позовом набрало законної сили судове рішення від 26 січня 2022 року Господарського суду Миколаївської області у справі №№915/1171/21, якими визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 9861/0/14-19-СГ від 19.11.2019 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та визнано за Фермерським господарством «Наталі-4» (ідентифікаційний код 38770983) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області, яка була надана на ім`я ОСОБА_17 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія МК №180 від 29.12.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 180 для ведення селянського (фермерського) господарства.

16 грудня 2019 року було зареєстровано земельну ділянку на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області та присвоєно кадастровий номер 4821480400:01:000:0595, площа 50, 00 га.

В подальшому вказану земельну ділянку площею 50,00 га шляхом поділу її на 22 земельні ділянки та виділення у власність фізичним особам на підставі наказу від 14.02.2020 року №3122/0/14-20 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення»; наказу від 22.04.2021 року №2717-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»; наказу від 01.03.2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності з 07.07.2011 р.) визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Пунктом 2 вказаного розділу визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Вимоги щодо формування земельних ділянок шляхом відновлення їх меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією поширюється лише на ті земельні ділянки, які формуються з 01.01.2013 року.

З огляду на наведене, земельна ділянка площею 50,00 га, постійно перебувала у постійному користуванні позивача, та не могла бути передана у приватну власність фізичних осіб.

В той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо задоволення вимог позивача про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року №3122/0/14-20, від 22 квітня 2021 року №2717-СГ, від 01 березня 2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) праві вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 ( пункт 98).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема,у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 ( пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 ( пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 ( пункт 74) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Водночас вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц .

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що була чинною на час звернення до суду з цим позовом, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставісудового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 .

Враховуючи викладене,заявлені вцій справівимоги ФГ«Наталі-4»провизнання недійснимита скасуваннянаказівГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14 лютого 2020 року №3122/0/14-20, від 22 квітня 2021 року №2717-СГ, від 01 березня 2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, а тому в задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

За змістом пункту 4 частини 1, частини 4 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, щорішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ФГ«Наталі - 4»до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсними та скасування вищевказаних наказів, слід скасувати і ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

В іншій частині задоволених позовних вимог рішення не оскаржувалося, а відтак колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в цій частині.

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про припинення права власності відповідачів, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Проте колегія суддів відхиляв вказані доводи з огляду на те, що вимоги позову про припинення права власності на земельні ділянки пред`явлено до інших осіб, апелянт не навів переконливих доводів, про порушення судовим рішення в цій частині його прав та інтереси, за умови, що інші відповідачі не оскаржували це рішення в апеляційному порядку, тобто погодилися з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог до них.

Відповідно до рішення "Проніна проти України" № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції (995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням суду з апелянта на користь позивача стягнуто витрати по сплаті останнім судового збору у розмірі 9084 грн.

Зважаючи на висновок колегії суддів щодо суті позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, у задоволені яких ФГ «Наталі-4» відмовлено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, понесених позивачем судових витрат за подачу позову слід скасувати.

Між тим, судові витрати ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області у сумі 13626 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до підпункту «в», пункту 4 частини1 статті 382 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог фермерського господарства «Наталі-4» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсними та скасування наказів від 14 лютого 2020 року №3122/0/14-20, від 22 квітня 2021 року №2717-СГ, від 01 березня 2021 року №1115-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Це ж рішення суду в частині стягнення судових витрат з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області скасувати.

Стягнути зфермерського господарства«Наталі-4»на користьГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області13626(тринадцятьтисяч шістсотдвадцять шість)грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.


Суд	Миколаївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	04.02.2025
Оприлюднено	05.02.2025
Номер документу	124889103
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Гукова І. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.02.2025 по справі 471/498/24МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —471/498/24

Постанова від 04.02.2025

Постанова
від 04.02.2025 по справі 471/498/24
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД