Вирок
від 03.02.2025 по справі 1-349/11
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 1-349/11

Провадження №1/638/8/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

підсудного ОСОБА_8 ,

захисника підсудного адвоката ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова об`єднану кримінальну справу №60091637 стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, осіб на утриманні немає, працевлаштованого, який зареєстрований тапроживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, -

встановив:

30 жовтня 2009 року приблизно о 00 год. 30 хвилин. ОСОБА_8 , знаходячись біля Харківської загальноосвітньої школи №146 по пр.Л.Свободи буд.37-Б у м.Харкові спільно з невстановленою в ході слідства та судового розгляду особою, побачивши раніше не знайомого їм ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та невстановлена особа вступили у злочинну змову, спрямовану на відкрите заволодіння майном, належного ОСОБА_11 .. Реалізуючи спільний злочинний намір групи та діючи з корисних мотивів, ОСОБА_8 та невстановлена особа підійшли до ОСОБА_11 ззаду та скориставшись численною та фізичною перевагою, застосували до ОСОБА_11 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, а саме: штовхнули руками ОСОБА_11 в спину, від чого останній впав на землю обличчям вниз, а потім стали утримувати ОСОБА_11 , сівши йому зверху на спину, чим спричинили потерпілому фізичний біль. Пригнічуючи таким чином волю і бажання ОСОБА_12 до опору, один із нападників сів зверху на спину потерпілому, обмеживши його в русі, застосовуючи тим самим фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я. Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_8 разом з невстановленою особою відкрито викрали мобільний телефон «NOKIA 6300», вартістю 1060 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_12 , в якому перебувала SIM карта оператора мобільного зв`язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилось 5 гривень. Обернувши викрадене на свою користь, нападники з місця скоєння злочину зникли, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоди на загальну суму 1090 гривень.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилась у тривалих хуліганських діях та заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб.

Згідно з обвинувальним висновком, складеним старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС України Харківської області відповідно до діючого на той час КПК України (в редакції 1960 року) вказані дії ОСОБА_8 були вчинені за наступних обставин.

Так, 12 травня 2003 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_8 в групі з ОСОБА_13 та невстановленими в ході слідства особами, будучи в стані алкогольного сп`яніння, з метою порушення громадського порядку, знаходячись біля кафе «Родео», що розташоване за адресою вул.Цілиноградська 46 у м.Харкові, діючи умисно з хуліганських намірів, демонструючи свою п`яну удаль, грубо порушуючи суспільний порядок та виражаючи явно неповагу до загальноприйнятих правил та норм поведінки, почали безпідставно чіплятись до раніше незнайомого їм ОСОБА_10 , висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою, а потім, діючи узгоджено з особливою зухвалістю стали наносити йому удари кулаками та ногами по обличчю, голові та іншим частинам тіла. На вимоги ОСОБА_10 припинити протиправні дії ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи не реагували та продовжували завдавати йому удари. Хуліганські дії ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та невстановлених слідством осіб продовжувались тривалий час, приблизно годину, та були припинені лише після того, як потерпілий ОСОБА_10 зупинив вчиняти будь-які самостійні дії. В результаті хуліганських дій ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та невстановлених слідством осіб, потерпілому ОСОБА_10 були спричинені: синці та садна на обличчі, голові, кінцівках, шиї, тулубу, що згідно висновку судово-медичної експертизи №1092 від 11.02.2004 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_8 не визнав себе винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч. 2 ст. 186 КК України, і пояснив, що він був свідком побиття ОСОБА_10 , якого до цієї події не знав. Того дня, точної дати за спливом часу не пам`ятає, він прийшов до кафе «Родео». Під час бійки перебував з дівчиною ОСОБА_14 на вулиці, курили. Бачив, як ОСОБА_15 вийшов на вулицю, там стояла компанія хлопців, зав`язалась перепалка, почалась бійка. Також зазначив, що у цьому кафе потасовки молоді були звичайним явищем. Конфлікт виник на тій підставі, що хтось повідомив, що ОСОБА_10 згвалтував якусь дівчину. Бачив як ОСОБА_10 били 5 хлопців, але особисто їх не знає. Сама бійка тривала декілька хвилин, спочатку біля входу у кафе, потім перемістилась на бік будинку. Після чого приїхала міліція, але точно не знає хто саме. Зазначив, що спиртні напої не вживав, також не може точно вказати чи був напідпитку ОСОБА_16 .. Вказує, що їх усіх почали запрошувати до райвідділку через зовнішні ознаки лисі та у шкіряних куртках. Під час впізнання ОСОБА_15 так і пояснював що впізнає через те, що лисий та у шкіряній куртці. Вважає, що ОСОБА_10 його обмовив. Щодо мобільного телефону Нокіа зазначив, що купив його у малознайомого хлопця з рук, після чого вставив свою картку до нього. ОСОБА_11 бачив у нічних клубах. Після події вже з`ясувалось, що телефон належить йому. Потім йому зателефонували з міліції, запропонували прийти, він прийшов та приніс телефон сам, а потім написали, що його у нього вилучили. Вказати на особу, у кого був куплений телефон не може, оскільки нічого про нього невідомо. Також наполягав, що відносно нього під час досудового слідства застосовувались заходи психологічного та фізичного тиску, що стало причиною написання ним зізнання.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_8 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, його вина у вчиненому в повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, перевірених та проаналізованих в ході судового слідства, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_11 , проголошеними у судовому засіданні, про те, що 30 жовтня 2009 року близько першої години ночі, він йшов із клубу до свого будинку №60 по пр.Перемоги у м.Харкові. Рухався шляхом через студмістечко в бік магазину «Сервіс +», біля школи №146 по пр.л.Своболи 37-Б м.Харкова, його хтось штовхнув у спину, в результаті чого він упав обличчям униз та побачив біля себе двох незнайомих хлопців, прикмет яких не запам`ятав. Хтось із зазначених хлопців сів зверху йому на спину і почав обшукувати його кишені. З лівої передньої кишені його джинсів цей хлопець дістав його мобільний телефон NOKIA 6300, корпус металевого кольору, в нижня верхня кришка білого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора Київстар НОМЕР_2 . Після чого зазначені двоє хлопців втекли в бік дитячого садка, а він пішов додому. Тілесних ушкоджень у результаті нападу вказаних осіб йому спричинено не було, тому не звертався до медичного закладу;

- показами свідка ОСОБА_17 , проголошеними в судовому засіданні, про те, що 11 листопада 2009 року приблизно о 8 годині, він перебував у себе у квартирі АДРЕСА_2 , куди приїхали працівники поліції. У відділку вони розпитували його про мобільний телефон NOKIA 6300, який був викрадений у чоловіка приблизно о 1 годині ночі 30.10.2009 року. Він ніякого мобільного телефону не викрадав, у ніч з 29 на 30 жовтня 2009 року спав, та приблизно біля 4 години його розбудив знайомий ОСОБА_18 . Зі слів працівників міліції ОСОБА_19 повідомив їм, що ніби то він продав йому мобільний телефон NOKIA 6300. Через деякий час працівники міліції привезли до райвідділку ОСОБА_8 , який на його питання в присутності працівників міліції: «Коли я тобі продавав телефон» відповів, що цього не було та він його оговорив, оскільки пригадав перше відоме прізвище та повідомив її працівникам міліції, щоб від нього відчепились. Сказав, що знає, чому обмовив його. Після чого в присутності ОСОБА_17 зізнався працівникам міліції, що це він викрав мобільний телефон NOKIA 6300, а у кого саме та де при ОСОБА_17 . ОСОБА_8 не говорив. Після чого у його присутності та в присутності іншого понятого у ОСОБА_8 працівниками міліції було вилучено мобільний телефон NOKIA 6300 та сім-картка мобільного оператора МТС № НОМЕР_3 , про що був складений протокол. ОСОБА_8 ніяких скарг на дії працівників міліції не висловлював. Спілкувався з працівниками міліції добровільно. Заходи фізичного та психологічного впливу до нього не застосовувались;

- показами свідка ОСОБА_20 , проголошеними в судовому засіданні, згідно з якими він працює охоронцем в кафе «Ілюзія» з 03.01.2009 року, бачив ОСОБА_8 у зазначеному кафе 3-4 рази, останній раз восени 2009 року, особисто з ним незнайомий. ОСОБА_21 свідок знає приблизно 3 роки, він заходить до кафе приблизно раз на місяць, останній раз бачив його там приблизно 10 квітня 2020 року. ОСОБА_22 за час роботи свідка у кафе «Ілюзія» ніколи у нього не запитував та не просив пригадати йому дату коли він останній раз був у кафе, а також підтвердити факт перебування його у кафе «Ілюзія», у тому числі і 29.10.2009 року. ОСОБА_22 ніколи у кафе «Ілюзія» не залишався до закриття кафе, зазвичай він перебував у кафе приблизно до двох годин ночі;

- показами свідка ОСОБА_23 , проголошеними в судовому засіданні, яка повідомила, що працює барменом у кафе «Ілюзія». ОСОБА_8 , ОСОБА_24 вона не знає. Ніхто з відвідувачів ніколи за період її роботи з 17.04.2009 року до неї не підходив та не просив нагадати дату, коли останній раз був у кафе;

- даними протоколу пред`явлення предметів для впізнання від 27.02.2010 року, згідно з яким ОСОБА_25 впізнала серед наданих на впізнання телефонів мобільний телефон NOKIA 6300 з корпусом білого кольору, як той, що вона бачила 30.10.2009 року у ОСОБА_8 ;

- даними протоколу пред`явлення предметів для впізнання від 27.02.2010 року, згідно з яким ОСОБА_26 впізнав серед наданих телефонів мобільний телефон NOKIA 6300 в металевому корпусі, білого кольору, в лівій частині дисплею тріщина, б/у, як такий, що бачив 30.10.2009 року у ОСОБА_8 ;

- даними протоколу очної ставки від 15.12.2009 року, проведеною між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_8 , згідно з яким вони один одного не знають, причин обмовляти один одного не мають. ОСОБА_11 стверджує, що 30.10.2009 року біля години ночі він йшов із клубу до свого будинку, біля школи №146 його хтось штовхнув у спину, він впав обличчям вниз, після чого побачив біля себе двох незнайомих хлопців, прикмети яких не запам`ятав. Чи був серед цих хлопців ОСОБА_8 потерпілий не знає. Хтось із зазначених хлопців сів зверху ОСОБА_11 на спину та почав обшукувати його кармани та з лівого карману його джинсів зазначений хлопець дістав його мобільний телефон NOKIA 6300, корпус металевого кольору, а нижня верхня кришка білого. Потім зазначені хлопці побігли, а він пішов додому. Тілесних ушкоджень в результаті нападу зазначених осіб йому спричинено не було. ОСОБА_8 пояснив, що ніякого злочину відносно нього не вчиняв, мобільний телефон не забирав. Зазначений телефон NOKIA 6300 він придбав 1 чи 2 листопада 2009 року приблизно об 11 годині 00 хвилин в районі ст.метро 23 Серпня у незнайомого хлопця на вид приблизно біля 22 років, невисокого зросту, в спортивному костюмі, з рук за 400 гривень;

-даними протоколуочної ставкивід 25.01.2010року,проведеної між ОСОБА_27 та обвинуваченим ОСОБА_8 ,згідно якоговони одинодного незнають,причин обмовлятиодин одногоне мають. ОСОБА_27 повідомив,що бачив ОСОБА_8 приблизно улистопаді 2009року укабінеті ДзержинськогоРВ,де приймаву обвинуваченогопокази,який підозрювавсяу крадіжцімобільного телефону.Покази надававдобровільно,заходи фізичногота психологічного впливу до нього не застосовувались, ніяких скарг від нього не надходило. ОСОБА_8 заявив, що в нічний час в районі кафе «Геліос» він у п`яного чоловіка витягнув з кармана мобільний телефон NOKIA 6300 корпус білого кольору, який був вилучений у ОСОБА_8 , в ньому знаходилась сім-картка, яка належить ОСОБА_8 .. ОСОБА_8 покази ОСОБА_27 підтвердив частково, пояснивши, що 11.11.2009 року біля 11 години 00 хвилин до нього у квартиру АДРЕСА_3 ввірвались троє незнайомих йому чоловіків, які представились працівниками міліції, перешкодивши телефонному дзвінку захиснику. Оперативний співробітник ОСОБА_28 в усній формі запитував про місцезнаходження телефону NOKIA 6300, корпус білого кольору, на що обвинувачений відповів, що телефону у нього немає, оскільки він за нього заплатив кошти та знав, що у випадку вилучення телефону, кошти йому ніхто не поверне. Після 5 годин перебування в кабінеті оперативників, він зізнався, що мобільний телефон NOKIA 6300, корпус білого кольору, знаходиться у нього вдома, він купив його у незнайомого хлопця. Після чого обвинувачений поїхав додому та привіз у Дзержинський РВ зазначений мобільний телефон та віддав його працівникам поліції. Після чого під диктовку ОСОБА_27 він написав, що нібито він витягнув мобільний телефон з карману у п`яного чоловіка. Заходи фізичного впливу не застосовувались. ОСОБА_28 попередив, що у випадку зміни своїх показів у слідчого, з ним будуть розмовляти по іншому. Обвинувачений вимагав захисника, але йому відмовили, повідомивши, що без захисника буде крадіжка, а із захисником розбій. Тому він у слідчого спочатку без захисника, а потім в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_29 надав свідчення, що ніби то він викрав зазначений телефон. Перед допитом в якості підозрюваного та при допиті в якості обвинуваченого йому були роз`яснені його права, в тому числі право на захисника. Він заявив, що не потребує послуг захисника. В подальшому він надав слідчому свого захисника ОСОБА_29 .. В ході проведення слідчих дій ніяких скарг на дії працівників міліції він не заявляв. Однак після зміни 24.11.2009 року своїх показів, він заявив, що пояснення написані під диктовку працівників міліції;

- даними протоколу очної ставки від 25.01.2010 року, проведеної між ОСОБА_30 та ОСОБА_8 , згідно якого вони один одного не знають, причин обмовляти один одного не мають. ОСОБА_31 пояснив, що в кінці жовтня 2009 року у нього на виконанні знаходились матеріали по заяві ОСОБА_32 про викрадення належного йому мобільного телефону. В ході проведення оперативно-розшукових заходів були встановлені номери сім-карток, які вставлялись до викраденого мобільного телефону, зазначені номери мобільних телефонів належали ОСОБА_33 , який був доставлений до Дзержинського РВ. ОСОБА_8 спочатку заявив, що вказаний мобільний телефон йому приніс ОСОБА_34 , який здійснює такі злочини. В ході спілкування з ОСОБА_35 останній заявив, що не причасний до вчинення вказаного злочину. Після чого ОСОБА_8 дав добровільно покази, заходи фізичного та психічного впливу до нього не застосовувались. Ніяких скарг ОСОБА_8 не висловлював. Він заявив в своїх показах, що в нічний час в районі він у п`яного чоловіка витягнув з карману мобільний телефон NOKIA 6300, корпус білого кольору. Цей телефон ОСОБА_8 добровільно приніс до Дзержинського РВ, де він був вилучений у нього. ОСОБА_8 покази ОСОБА_36 підтвердив частково. Зазначив, що 10.11.2009 року вранці зателефонував працівник міліції, представився ОСОБА_30 та запропонував пройти до Дзержинського райвідділку, щоб поспілкуватись з приводу пограбування ювелірного магазину. Ввечері він прийшов до Дзержинського РВ до Хижняка у кабінет. На питання про місцезнаходження мобільного телефону NOKIA 6300, корпус білого кольору, відповів, що телефону у нього немає, оскільки за телефон він заплатив гроші та знав, що у випадку вилучення телефону, гроші йому ніхто не поверне. Сказав про ім`я ОСОБА_37 , на що почув від працівників міліції ім`я ОСОБА_38 , він кивнув в знак згоди, що це саме ОСОБА_38 викрав мобільний телефон. Після чого пішов додому. 11.11.2009 біля 11 годин 00 хвилин до нього в квартиру АДРЕСА_3 увірвались троє незнайомих чоловіків, які представились працівниками міліції. Обвинуваченого доставили у відділ міліції, перешкодивши телефонному дзвінку захиснику. Оперативний співробітник ОСОБА_28 в усній формі запитував про місцезнаходження телефону NOKIA 6300, корпус білого кольору, на що обвинувачений відповів, що телефону у нього немає, оскільки він за нього заплатив кошти та знав, що у випадку вилучення телефону, кошти йому ніхто не поверне. Після 5 годин перебування в кабінеті оперативників, він зізнався, що мобільний телефон NOKIA 6300, корпус білого кольору, знаходиться у нього вдома, він купив його у незнайомого хлопця і якщо потрібно він його принесе. Після чого обвинувачений поїхав додому та привіз у Дзержинський РВ зазначений мобільний телефон та віддав його працівникам поліції. Після чого під диктовку ОСОБА_27 він написав, що нібито він витягнув мобільний телефон з карману у п`яного чоловіка. Заходи фізичного впливу не застосовувались. ОСОБА_28 попередив, що у випадку зміни своїх показів у слідчого, з ним будуть розмовляти по іншому. Обвинувачений вимагав захисника, але йому відмовили, повідомивши, що без захисника буду крадіжка, а із захисником розбій. Тому він у слідчого спочатку без захисника, а потім в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_29 надав свідчення, що ніби то він викрав зазначений телефон. Перед допитом в якості підозрюваного та при допиті в якості обвинуваченого йому були роз`яснені його права, в тому числі право на захисника. Він заявив, що не потребує послуг захисника. В подальшому він надав слідчому свого захисника ОСОБА_29 .. В ході проведення слідчих дій ніяких скарг на дії працівників міліції він не заявляв. Однак після зміни 24.11.2009 року своїх показів, він заявив, що пояснення написані під диктовку працівників міліції;

- даними протоколу очної ставки від 30.01.2010 року, проведеної між ОСОБА_17 та ОСОБА_8 , згідно з яким вони один одного знають, ні в яких відносинах один з одним не перебувають, причин обмовляти один одного не мають. ОСОБА_17 пояснив, що 11.11.2009 року біля 08 години 00 хвилин він знаходився у себе у квартирі по АДРЕСА_4 , куди приїхали працівники міліції та запропонували проїхати з ними до Дзержинського РВ. Вони почали розпитувати його про мобільний телефон NOKIA 6300, який був викрадений у якогось чоловіка біля години ночі 30.10.2009 року. Він повідомив, що до цього відношення немає, оскільки в ніч з 29 по 30 жовтня 2009 року спав та біля 4 години 00 хвилин його розбудив стуком у вікно знайомий ОСОБА_18 . Працівники міліції сказали, що ОСОБА_19 повідомив їм, що нібито ОСОБА_17 продав йому мобільний телефон NOKIA 6300, на що він заявив, що в ніч з 29 на 30 жовтня 2009 року він перебував вдома. Через деякий час працівники міліції привезли до райвідділ ОСОБА_8 , який на його запитання в присутності працівників міліції «Коли я продав телефон?» відповів, що цього не було, а його він обмовив, оскільки згадав перше відоме прізвище та назвав його працівникам міліції, щоб ті від нього відстали. Сказав, що не знає навіщо його обмовив. Після чого в присутності ОСОБА_17 зізнався працівникам міліції, що це він викрав мобільний телефон NOKIA 6300, а у кого саме та де при ОСОБА_17 ОСОБА_8 , не говорив. Після чого в його присутності та в присутності другого понятого у ОСОБА_8 працівниками міліції був вилучений мобільний телефон NOKIA 6300, ІМЕІ НОМЕР_4 и сім-карткою мобільного оператору МТС НОМЕР_3 , про що був складений протокол. ОСОБА_8 ніяких скарг на дії працівників міліції не висловлював. Спілкувався з працівниками міліції добровільно. Заходи фізичного та психологічного впливу до нього не застосовувались. ОСОБА_8 покази ОСОБА_39 підтвердив частково. Зазначив, що коли працівники міліції доставили його у райвідділ, він назвав ім`я чоловіка, у якого купив мобільний телефон NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_4 ОСОБА_37 . Працівники міліції запитали: « ОСОБА_40 », на що він відповів, що ні. Це питання задавали більше 10 разів. Працівники міліції сказали, що ОСОБА_38 нічого не буде, що він краде телефони та продає, вони запитали, чи згоден він, на що обвинувачений мовчки кивнув. Працівники міліції запитали у нього, показуючи на ОСОБА_17 «це він». На що обвинувачений відповів, що ні;

- даними протоколу вилучення від 11.11.2009 року, згідно з яким у ОСОБА_8 був вилучений мобільний телефон NOKIA 6300, ІМЕІ НОМЕР_1 , білого кольору та сім-карточки НОМЕР_3 ;

- даними протоколу вилучення від 16.11.2009 року у ОСОБА_11 гарантійного талону на мобільний телефон NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 , коробки з-під зазначеного мобільного телефону;

- даними протоколу пред`явлення предметів для впізнання від 16.11.2009 року, згідно з яким ОСОБА_11 впізнав серед наданих телефонів мобільний телефон NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 , корпус з металу білого кольору, який був у нього викрадений 30.10.2009 року;

- даними протоколу огляду предметів від 16.11.2009 року, а саме: гарантійного талону на мобільний телефон NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 ; картонної коробки з-під мобільного телефону NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 , мобільного телефону NOKIA 6300 ІМЕІ НОМЕР_1 , корпус металевого кольору, нижня кришка якого у верхній частині білого кольору, з лівої верхньої сторони корпусу телефону мається тріщина довжиною біля 4 сантиметрів; сім-картки червоного кольору мобільного оператору МТС НОМЕР_3 ;

- даними висновку товарознавчої експертизи №217, відповідно до якого вартість викраденого майна, а саме мобільного телефону «Нокіа 6300», б/у, стартового пакета «Київстар» на момент здійснення злочину з урахуванням зносу складає 1085 гривень;

- оглядом сім-картки червоного кольору мобільного оператору МТС;

- даними протоколу огляду роздруківки ЗАТ «МТС Україна» вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента НОМЕР_3 , належного ОСОБА_8 та абонента НОМЕР_5 , належного ОСОБА_25 на 11-ти аркушах та роздруківки ЗАТ «Київстар» вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента НОМЕР_2 , належного ОСОБА_11 на 4-х аркушах;

- даними роздруківки ЗАТ «МТС Україна» вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента НОМЕР_3 , належного ОСОБА_8 та абонента НОМЕР_5 , належного ОСОБА_25 на 11-ти аркушах, зокрема, відповідно до змісту яких місцезнаходження мобільного терміналу абонента НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , в період з 20 години 03 хвилини 29.10.2009 року по 00 годині 37 хвилин 30.10.2009 року зафіксований в радіусі дії базової станції з азімутом 0 градусів, яка розташована за адресою м.Харків, вул.Цілиноградська буд.52; факт перебування ОСОБА_8 30.10.2009 року в період з 11 години 27 хвилин до 17 години 56 хвилини в районі Олексіївського жилмасиву та смт Мала Данилівка Дергачівського району в Харківській області, а не за адресою свого проживання по АДРЕСА_5 . Також з даної роздруківки вбачається, що перший телефонний дзвінок з мобільного телефону, належного ОСОБА_11 надійшов 30.10.2009 року о 20 годині 17 хвилин з карточкою мобільного оператора МТС НОМЕР_3 , належної ОСОБА_8 ;

- даними роздруківки ЗАТ «Київстар» вхідних та вихідних телефонних дзвінків абонента НОМЕР_2 , належного ОСОБА_11 на 4-х аркушах, згідно якого останній дзвінок з вказаного номеру було здійснено 29.10.2009 року о 23 годині 57 хвилин (вихідний) на номер «111» - перевірка рахунку;

- схемою напрямку азимутів антени базових станцій ПрАТ «МТС Україна» по вул. Цілиноградській 42-А та 52, вул.Клочківська 333, пр.Перемоги 55-Г, вул. Переможній 21, вул. 23 Серпня 12, пр.Леніна 43, пр.Леніна 60 у м.Харкові;

- показами свідка ОСОБА_41 , наданими під час досудового слідства з урахуванням інформації від ПрАТ «МТС Україна» та проголошеними в судовому засіданні, згідно яких останній пояснив, що з 2005 року працює інженером групи якості ПрАт «МТС Україна». Також пояснив, що базові станції оператора МТС існують 2-х стандартів: GSM 900, DCS 1800, кожен з яких передбачає розміщення в середньому 3 соти на одній базовій станції з різними азимутами та кутами нахилу антен. При моніторингу базових станцій спеціальним устаткуванням визначається азимут дії соти базової станції, яка забезпечує покриття певної ділянки місцевості. Вірогідність того, що 30.10.2009 року у 00 годині 30 хвилин мобільний термінал абонента 095-835-55-30, знаходячись за адресою пр.Л.Свободи буд.37Б у м.Харкові встановив з`єднання через соту базової станції з азимутом 0 градусів по вул.Цілиноградській 52 у м.Харкові дуже висока, оскільки азимут 0 градусів передбачає напрямок на північ, а будинок 37-Б по пр.Л.Свободи розташований саме у північній стороні від зазначеної базової станції. Вірогідність того, що 30.10.2009 року о 00 годині 30 хвилин мобільний термінал, знаходячись по вул.Цілиноградська 32 у м.Харкові, встановив з`єднання через соту базової станції з азімутом 0 градусів, дуже мала, оскільки азимут 0 градусів передбачає напрям на північ, а будинок 32 по вул.Цілиноградській розташований на південному заході від зазначеної базової станції. Вірогідність того, що 30.10.2009 року в період часу з 14 години 00 хвилин по 18 годин 00 хвилин мобільний термінал, знаходячись за адресою пр.Перемоги 55-Г в м.Харкові, встановив з`єднання через соту базової станції с азимутом 320 градусів по Бульвару Фронтовиків, 3/30, у м.Харкові, дуже низька, оскільки азимут 320 градусів передбачає північно-західний напрямок, а будинок 3/30 по вул.Бульвар Фронтовиків, розташований півдні від зазначеної базової станції. Вірогідність того, що 30.10.2009 року в період часу з 09 години 00 хвилин по 17 годину 00 хвилин, мобільний термінал, знаходячись в районі ст.метро 23 Серпня в м.Харкові, встановив з`єднання через соту базової станції с азимутом 320 градусів по пр.Перемоги 55-Г в м.Харкові, дуже низька, оскільки азимут 320 градусів передбачає північно-західний напрямок, а станція метро 23 Серпня в м.Харкові (район пам`ятнику Солдату), розташований на півдні від зазначеної станції. 30.10.2009 року о 20 годині 17 хвилин сектор с азимутом 190 градусів базової станції по вул.Цілиноградській 42-а в м.Харкові міг покривати будинок по Бульвару Фронтовиків 3/30 в м.Харкові з високою долею вірогідності. 30.10.2009 року в період з 16 години 31 хвилину по 20 годину 48 хвилину сектор 0 градусів базової станції по вул.Клочківська 333 в м.Харкові міг покривати територію, розташовану біля будинку 3/30 по Бульвару Фронтовиків в м.Харкові з високою долею вірогідності.

Суд зауважує, що більшість свідків та потерпілий за вказаним епізодом на неодноразові виклики до суду не з`явились, не були доставлені в судове засідання і приводом, тому їх покази зі згоди усіх учасників справи були оголошені судом. При цьому їх покази перевірені іншими доказами по справі, зокрема даними, що отримані під час проведення очних ставок. ОСОБА_8 приймав участь в очних ставках особисто, в результаті чого не був позбавлений можливості особисто вислухати свідків та потерпілого, а також задати їм відповідні запитання.

Суд вважає, що вищеперераховані докази, які були досліджені в судовому засіданні, є допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій підсудного.

При цьому покази свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , які були допитані під час досудового слідства та їх покази було проголошено в судовому засіданні, суд не приймає до уваги, оскільки вони ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами не несуть у собі ніякого доказового значення щодо обставин, зазначених у обвинувальному акті.

Крім того, судом досліджено інші письмові документи, що містяться в матеріалах кримінальної справи, а саме: постанову слідчого про порушення кримінальної справи відносно особи та прийнятті до свого провадження від 11.11.2009 року, заяву ОСОБА_11 про вчинення відносно нього злочину від 02.11.2009 року, письмові пояснення ОСОБА_11 , письмові пояснення ОСОБА_44 , письмові пояснення ОСОБА_8 , постанову про застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд від 11.11.2009 року, протоколи з`ясування мотивів та причин відмови від захисника від 11.11.2009 року, постанови про прийняття відмови від захисника від 11.11.2009 року, протокол допиту підозрюваного від 11.11.2009 року, протоколи роз`яснення підозрюваному, обвинуваченому конституційних та процесуальних прав, постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 11.11.2009 року, протокол про оголошення особі про притягнення його в якості обвинуваченого та врученні йому копії постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 11.11.2009 року, протокол допиту обвинуваченого від 11.11.2009 року, постанову про допуск захисника від 12.11.2009 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого, постанову про визнання особи потерпілим від 17.11.2009 року, постанови про проведення виїмки від 16.11.2009 року, фотокопію гарантійного талону на мобільний телефон Нокіа 6300, фотокопію коробки з-під вказаного мобільного телефону, довідку від 16.11.2009 року, протокол огляду предметів від 16.11.2009 року, постанови про визнання предметів в якості речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 16.11.2009 року, зберігальну розписку від 17.11.2009 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого, постанову про призначення судово-товарознавчої експертизи від 20.11.2009 року, протокол про ознайомлення обвинуваченого з вказаною постановою, копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_45 , копію свідоцтва про сплату єдиного податку, копію свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, постанову про залучення в якості експерта від 20.11.2009 року, протокол роз`яснення експерту прав та обов`язків, протокол ознайомлення обвинуваченого з висновком експертизи та роз`яснення йому процесуальних прав, заяви ОСОБА_8 про проведення очної ставки, додаткового допиту в якості обвинуваченого без участі захисника, протокол додаткового допиту обвинуваченого, постанову про привід від 21.12.2009 року, постанову про зупинення досудового слідства від 22.12.2009 року, постанову про відновлення досудового слідства від 22.01.2010 року, постанову про уточнення місця вчинення злочину від 22.01.2010 року, постанову про уточнення анкетних даних від 22.01.2010 року, постанову про відмову від захисника від 22.01.2010 року, постанову про залучення захисника від 22.01.2010 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого від 25.01.2010 року, доручення по кримінальній справі в порядку ст.114 КПК України, постанову про виділення матеріалів в окреме провадження та порушення кримінальної справи від 29.01.2010 року, постанову про виділення матеріалів для проведення додаткової перевірки від 29.01.2010 року, постанову про зміну кваліфікації та порушення кримінальної справи відносно особи від 28.01.2010 року, протокол роз`яснення обвинуваченому конституційний та процесуальних прав від 29.01.2010 року, постанову про залучення в якості обвинуваченого від 29.01.2010 року, протокол роз`яснення особі про залучення його в якості обвинуваченого та вручення йому копії постанови, протокол допиту обвинуваченого від 29.01.2010 року, протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства, протокол надання обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи, постанову про часткове задоволення клопотання та порушення досудового слідства від 30.01.2010 року, постанову про зупинення досудового слідства від 30.01.2010 року, постанову про відновлення досудового слідства та прийняття кримінальної справи до свого провадження від 26.02.2010 року, постанови про проведення виїмки від 27.02.2010 року, протокол виїмки від 27.02.2010 року, довідки від 27.02.2010 року, довідки від 27.02.2010 року, зберігальну розписку від 27.02.2010 року, протоколи очних ставок від 27.02.2010 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого від 27.02.2010 року, доручення по кримінальній справі в порядку ст.114 КПК України, протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення додаткового слідства від 27.02.2010 року, протокол пред`явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи від 27.02.2010 року, постанова про відмову у задоволенні клопотання від 27.02.2010 року, постанову про поновлення досудового слідства та прийняття кримінальної справи до свого провадження від 18.03.2010 року, постанова про порушення клопотання про продовження строку досудового слідства по кримінальній справі від 18.03.2010 року, подання про зняття інформації з каналів зв`язку від 18.03.2010 року, постанову апеляційного суду Харківської області про дозвіл на зняття інформації з каналів зв`язку від 23.03.2010 року, роздруківку інформації щодо вхідних та вихідних з`єднань абонента оператора «LIFE», постанову про зупинення досудового слідства від 25.03.2010 року, постанову про відновлення досудового слідства від 25.04.2010 року, постанову про залучення в якості обвинуваченого від 29.04.2010 року, протокол допиту обвинуваченого від 29.04.2010 року, постанову про зупинення досудового слідства від 03.05.2010 року, постанову про відновлення досудового слідства від 18.05.2010 року, постанову про виділення матеріалів в окреме провадження, порушення кримінальної справи та прийняття його до свого провадження від 19.05.2010 року, протокол огляду предметів від 19.05.2010 року, постанову про визнання предметів в якості речових доказів та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 19.05.2010 року, протокол додаткового допиту обвинуваченого від 20.05.2010 року, протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства від 30.05.2010 року, протокол про надання обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи від 30.05.2010 року, постанова від 30.05.2010 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав.

З огляду на викладене, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, вчиненого за попередньою змовою групою осіб доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд відноситься критично до доводів підсудного та його захисника про те, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та розцінює їх як засіб захисту від пред`явленого обвинувачення. При цьому покази підсудного не підтверджуються належними доказами, дослідженими в судовому засіданні, які наведені вище, які узгоджуються між собою, є логічними, послідовними та не викликають сумнівів у суду.

При цьому, до показів свідків ОСОБА_44 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які підтверджували версію сторони захисту, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Так, згідно з показами свідка ОСОБА_46 , наданими під час досудового слідства та в судовому засіданні, 29.10.2009 року приблизно о 23 годині 00 хвилин разом із ОСОБА_8 , хлопцем на ім`я ОСОБА_47 та дівчиною на ім`я ОСОБА_48 пішли до кафе «Ілюзія», де сіли за столик, де перебували приблизно до 5 години ранку, після чого пішли по домам. У кафе ОСОБА_19 нікому не телефонував, йому також ніхто не дзвонив.

Разом із тим, у своїх письмових поясненнях первісно зазначав, що в ніч з 29.10.2009 року по 30.10.2009 року можливо знаходився у себе вдома або у дівчини.

Крім того, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 повідомив, що ОСОБА_8 є йому другом з дитинства та підтвердив покази, надані слідству під час досудового слідства.

Згідно з показами свідка ОСОБА_25 , проголошеними в судовому засіданні, приблизно 29 жовтня 2009 року близько 22 години 00 хвилин вона разом з ОСОБА_50 та хлопцем на ім`я ОСОБА_51 пішли до кафе «Ілюзія», що розташоване по вул.Цілиноградській у м.Харкові. ОСОБА_19 весь час знаходився у кафе, нікуди не виходив. Через деякий час до них приїхав ОСОБА_22 . У кафе вони знаходились до закриття, до 4-5 ранку, після чого з ОСОБА_52 та ОСОБА_53 пішли на вул.Ахсарова. 30.10.2009 року ОСОБА_25 разом із ОСОБА_53 приїхали додому до ОСОБА_8 за 500 грн, які він напередодні обіцяв надати в борг ОСОБА_25 .. Однак відчинивши двері, ОСОБА_8 повідомив, що дати гроші не зможе, оскільки повертаючись з роботи 30.10.2009 року десь купив задешево мобільний телефон NOKIA 6300, який їй показав.

Під час первісного допиту слідчим свідок ОСОБА_22 повідомив, що 24.10.2009 року біля 23 години він привіз на своєму автомобілі ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , хлопців на ім`я ОСОБА_51 та ОСОБА_56 у кафе «Ілюзія», після чого свідок поїхав таксувати. Приблизно через 40 хвилин він повернувся до кафе, де сидів за одним столиком із вищевказаними особами, весь час перебували у кафе, ОСОБА_19 весь час перебував у полі зору свідка. В кафе перебували до закриття кафе, тобто до 4-5 години ранку, після чого пішли додому. Весь цей час ОСОБА_57 знаходився у кафе, нікуди не виходив. На додаткове питання слідчого щодо дати вказаної події свідок пояснив, що не пам`ятав дату точно, але коли ОСОБА_19 попросив його підтвердити спільне перебування у кафе «Ілюзія», то пішов до вказаного кафе та щоб нічого не наплутати запитав у охоронця та бармена, коли саме ми там були з ОСОБА_50 , на що працівники кафе повідомили, що ми були з ОСОБА_50 24.10.2009 року, після чого не приходили.

Згідно з показами свідка ОСОБА_26 , наданими останнім під час додаткового допиту та проголошеними в судовому засіданні, вони з ОСОБА_50 ходили до кафе «Ілюзія» з 29 на 30 жовтня 2009 року, де з ним та ОСОБА_58 знаходились до 4 ранку, після чого пішли у бік вул.Ахсарова. 30.10.2009 року в період з 16 до 17 години вони з ОСОБА_58 приїхали додому до ОСОБА_8 за обіцяними останнім ОСОБА_59 500 грн. у борг. Однак ОСОБА_60 сказав, що того ж дня 30.10.2009 року купив з рук мобільний телефон NOKIA 6300 білого кольору, тому грошей у нього немає.

Однак вказані свідки є знайомими підсудного, з якими останній перебував у дружніх та приятельських відносинах, були допитані під час досудового слідства за клопотанням самого ОСОБА_8 .. Крім того, покази зазначених осіб мають протиріччя. Зокрема, свідок ОСОБА_25 та ОСОБА_49 зазначають, що у кафе «Ілюзія» вони перебували з ОСОБА_8 в ніч з 29 на 30 жовтня 2009 року, а свідок ОСОБА_26 зазначає, що у кафе «Ілюзія» вони знаходились із ОСОБА_8 24 жовтня 2009 року, а потім він змінив свої покази та заявив, що в кафе «Ілюзія» вони перебували в ніч з 29 на 30 жовтня 2009 року, що може підтвердити охоронець кафе «Ілюзія» на ім`я ОСОБА_47 .

Натомість покази свідка ОСОБА_26 спростовуються показами свідка ОСОБА_20 , який у своїх показах, наданих на досудовому слідстві та проголошених в судовому засіданні, повідомив, що він працював охоронцем у кафе «Ілюзія», ОСОБА_8 бачив у кафе приблизно 3-4 рази, він приходив до кафе у компанії двох незнайомих свідку дівчат та одного незнайомого хлопця. Останній раз приходив восени 2009 року, точної дати та часу не пам`ятає. ОСОБА_21 знає біля 3 років, познайомився з ним у м.Краснограді, є його земляком. Зазначив, що ОСОБА_61 заходив до кафе раз на місяць, за період роботи свідка у кафе, починаючи з 03.01.2009 року ніколи не залишався до закриття кафе «Ілюзія». Також свідок повідомив, що ОСОБА_22 ніколи не звертався до нього з проханням підтвердити факт перебування його у кафе «Ілюзія» або нагадати йому дату відвідування вказаного закладу.

Згідно показів свідка ОСОБА_23 , наданими під час досудового слідства та проголошеними в судовому засіданні, остання повідомила, що працює барменом у кафе «Ілюзія». ОСОБА_8 , ОСОБА_24 вона не знає. Ніхто з відвідувачів ніколи за період її роботи з 17.04.2009 року до неї не підходив та не просив нагадати дату, коли останній раз був у кафе.

Крім того, покази свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 щодо зустрічі з ОСОБА_8 30.10.2009 року спростовуються роздруківкою ЗАТ «Київстар» про вхідні та вихідні телефонні дзвінки 30.10.2009 року з номеру НОМЕР_5 , належного ОСОБА_25 , яка підтверджує факт перебування останньої в період з 06 години 56 хвиин до 20 години 48 хвилин в районі зони покриття базових станцій, розташованих в районі вул.Олени Стасової Московський район міста Харкова та вул.Клочківської 333 у м.Харкові, в той час коли ОСОБА_8 30.10.2009 року в період з 11 години 27 хвилин по 17 годину 52 хвилини знаходився в районі покриття базових станцій, розташованих по пр.Перемоги 55-Г Дзержинський район у м.Харкові та у Харківській області Дергачівський район, смт.Мала Данилівка. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що 30.10.2009 року приблизно в період з 16 години до 17 години ОСОБА_25 та ОСОБА_8 перебували у різних місцях.

Вищевказані протиріччя ставлять під сумнів покази свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_44 в цілому як осіб, які, будучи у приятельських та дружніх відносинах з ОСОБА_8 , є зацікавленими особами у вирішенні даної справи.

Крім того, згідно показів свідка ОСОБА_62 , наданими під час досудового слідства з урахуванням інформації від ПрАТ «МТС Україна» та проголошеними в судовому засіданні, вірогідність того, що 30.10.2009року у00годині 30хвилин мобільнийтермінал абонента095-835-55-30,знаходячись заадресою пр.Л.Свободибуд.37Бу м.Харковівстановив з`єднаннячерез сотубазової станціїз азімутом0градусів повул.Цілиноградській52у м.Харковідуже висока,оскільки азімут0градусів передбачаєнапрямок напівніч,а будинок37-Бпо пр.Л.Свободирозташований самеу північнійстороні відзазначеної базовоїстанції. Натомість вірогідність того, що 30.10.2009 року о 00 годині 30 хвилин мобільний термінал, знаходячись по вул.Цілиноградська 32 у м.Харкові, встановив з`єднання через соту базової станції з азімутом 0 градусів, дуже мала, оскільки азімут 0 градусів передбачає напрям на північ, а будинок 32 по вул.Цілиноградській розташований на південному заході від зазначеної базової станції. З огляду на викладене, 30.10.2009 року о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_8 не міг перебувати у кафе «Ілюзія», яке розташоване за адресою м.Харків, вул.Цілиноградська буд.32.

Крім того, позиція самого підсудного ОСОБА_8 під час досудового слідства не була стабільною та послідовною, останній змінював свої покази протягом слідства. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.11.2009 року ОСОБА_8 власноручно написав пояснення, в яких зізнався в тому, що він вчинив крадіжку мобільного телефону NOKIA 6300, після того як незнайомий чоловік, який був у стані алкогольного сп`яніння спав та у нього з карману випав мобільний телефон. Будучи допитаним в ході досудового слідства в якості підозрюваного 11.11.2009 року ОСОБА_8 розповів про обставини вчиненого ним злочину. Ніяких скарг на дії міліції не висловлював. Будучи додаткового допитаним в якості обвинуваченого 12.11.2009 року ОСОБА_8 в присутності свого захисника адвоката ОСОБА_29 , підтвердив вищевказані покази. 24.11.2009 року ОСОБА_8 змінив свої покази та заявив, що він себе обмовив в присутності свого захисника, оскільки вважав, що захисник розбереться у всьому. Після чого ОСОБА_8 знову змінив свої покази, в залежності від встановлених обставин та його обізнаності щодо доказів його провини, та заявив, що вказаний мобільний телефон він купив саме 30.10.2009 року вдень у незнайомого хлопця. Як саме хлопець дізнався його номер телефону, пояснити не зміг. Потім ОСОБА_8 заявив, що нічого не пам`ятає.

Під час проведення очних ставок 27.02.2010 року зі свідками ОСОБА_26 та ОСОБА_25 . ОСОБА_8 повідомив, що вдень 30.10.2009 року він поїхав до справах, з собою був мобільний телефон «Моторола» з номером НОМЕР_3 , з якого він періодично телефонував. Цього ж дня йому на мобільний телефон зателефонував хлопець на ім`я ОСОБА_37 та сказав, що у нього є мобільний телефон NOKIA 6300 корпус білого кольору та запропонував його купити, на що він погодився. Після чого він на ОСОБА_63 зустрівся з ОСОБА_64 , у якого купив за 400 гривень мобільний телефон NOKIA 6300 в корпусі білого кольору. Хлопець сказав, що документи він принесе потім, після чого ОСОБА_8 поїхав до себе додому. Цей телефон він привіз 30.10.2009 року ввечері до себе додому за адресою АДРЕСА_5 .

Вказані покази ОСОБА_8 спростовуються показами свідка ОСОБА_17 , наведеними вище, наданими ним під час допиту та очної ставки з ОСОБА_8 .. Зокрема під час очної ставки в присутності працівників міліції та ОСОБА_17 . ОСОБА_8 зізнався, що обмовив останнього та не купував у нього мобільного телефону. Іншої інформації щодо особи, у якої підсудний придбав мобільний телефон, останнім не було повідомлено ані слідству, ані суду.

Крім того,згідно роздруківкителефонних дзвінків,обвинувачений ОСОБА_8 30.10.2009року вперіод часуз 20години 03хвилини по00годину 37хвилин знаходивсяв районібудинку 37-Бпо пр.Л.Свободиу м.Харкові,де буловідкрито викраденомайно ОСОБА_11 ,та відповідно ОСОБА_8 не мігу зазначенийчас перебуватиу кафе«Ілюзія» повул.Цілиноградсьвій32у м.Харкові.Також згіднороздруківки телефоннихдзвінків,обвинувачений ОСОБА_8 в періодчасу з11години 27хвилин по17годину 56хвилин замісцем свогопроживання заадресою АДРЕСА_5 ,куди нібито зйого слівприїжджали ОСОБА_26 та ОСОБА_25 ,не знаходився.Згідно роздруківкителефонних розмов,30.10.2009року увищевказаний періодчасу ОСОБА_8 знаходився врайоні Олексіївськогожилмасиву/районпр.Перемоги55-Г(біляокружної дороги)та смт.МалаДанилівка Дергачівськогорайону уХарківській області,але нев районівул.23Серпня абоінших районахм.Харкова,про щозазначав ОСОБА_8 у своїхпоказах. (ніби то він 30.10.2009 року біля 11 години 00 хвилин, перебуваючи в районі ст.метро «вул.23 Серпня» у незнайомого хлопця купив мобільний телефон «Nokia 6300»).

Також судом проведено перевірку показів ОСОБА_8 в тій частині, що відносно нього працівниками поліції були застосовані засоби фізичного та психологічного впливу, через що ним було надано показі із зізнанням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Так на підставі постанови суду від 21.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №62023170020000959 від 12.05.2023 року з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.365 КК України за фактом вчинення працівниками правоохоронного органу кримінального правопорушення відносно ОСОБА_8 .. Орган досудового розслідування: Другий слідчий відділ (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві від 09 січня 2025 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Зі змісту постанови слідчого вбачається, що в ході досудового розслідування не було здобуто достатніх доказів, що з боку працівників правоохоронних органів було вчинено дії зі спричинення тілесних ушкоджень, ударів, побоїв, приниження честі та гідності. Працівники правоохоронних органів не виходили за межі наданих їм повноважень при здійсненні своїх обов`язків, жодної майнової шкоди (істотної шкоди) охоронюваним законом інтересам будь-якої особи завдано не було. Не здобуто доказів фізичного чи психологічного насильства.

ОСОБА_8 та його захисник не скористались своїм правом на оскарження зазначеної постанови про закриття кримінального провадження в порядку, передбаченого ст.303 КПК України.

Також згідно показів свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_27 , допитаних під час досудового слідства, в кінці жовтня 2009 року у них на виконанні знаходились матеріали за заявою ОСОБА_11 про заволодіння мобільним телефоном. В ході проведення оперативно-розшукових заходів були встановлені номери сім-карт, які вставлялись у викрадений мобільний телефон, вказані номери мобільних телефонів належали ОСОБА_8 , який був доставлений до Дзержинського РВ. ОСОБА_8 , добровільно надав свідчення про вчинений ним злочин та власноручно написав пояснення. Міри фізичного та психологічного впливу до нього не застосовувались. Ніяких скарг ОСОБА_8 не висловлював.

З огляду на викладене, судовим розглядом не встановлено та стороною захисту не надано до суду належних, достатніх та достовірних доказів вчинення відносно ОСОБА_8 під час проведення досудового слідства працівниками правоохоронного органу будь-яких дій фізичного або психологічного примусу.

Під час розгляду кримінальної справи судом не встановлено обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 .

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12КК України єтяжким злочином,відомості проособу винного,відсутність обставин,які пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання.Також зматеріалів кримінальноїсправи вбачається,що ОСОБА_8 раніше несудимий,неодружений,працевлаштований,осіб наутриманні немає, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Підсудному суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_8 суд враховує фактичні обставини кримінальної справи, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суб`єктивне ставлення останнього до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом із цим, за змістом ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_8 від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності, судом враховано, що з моменту вчинення підсудним інкримінованого злочину за ч.2 ст.186 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності станом на дату постановлення даного вироку суду сплинув, у зв`язку з чим ОСОБА_8 підлягає звільненню від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.4 ч.1 ст.49 КК України. При цьому матеріали кримінально справи не містять інформації про оголошення підсудного у державний розшук та заведення відносно нього розшукової справи.

Щодо епізоду, який мав місце 12.05.2003 року відносно потерпілого ОСОБА_10 суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в судовому засіданні ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину не визнав, наполягав на тому, що участі у бійці не приймав.

Під час допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_8 від дачі показів відмовився з посиланням на ст.63 Конституції України з тих підстав, що ніякого злочину не вчиняв та ОСОБА_10 його обмовляє. В подальшому під час допиту в якості обвинуваченого зазначив, що 12.05.2003 року участі у бійці не приймав, перебував біля кафе «Родео»., хто приймав участь у бійці не бачив.

Сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України посилається на наступні докази: покази потерпілого ОСОБА_10 , покази свідків ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , дані протоколу пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2003 року, дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_10 та ОСОБА_71 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_71 та ОСОБА_13 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_8 та ОСОБА_68 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , дані очної ставки, проведеною між ОСОБА_8 та ОСОБА_71 , дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_67 , дані протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_10 , висновок судово-медичної експертизи №1092 від 11.02.2004 року.

Так, кримінальна справа за ч.2 ст.296 КК України була порушена на підставі заяви ОСОБА_10 від 12.05.2003 року.

З пояснень, наданих ОСОБА_10 12.05.2003 року, зокрема вбачається, що 12.05.2003 року біля 2 години ночі він перебував у кафе «Родео» по вул.Ахсарова на Олексіївці в районі кругу 8 тролейбусу. Біля кафе на вулиці відбувалась бійка 8 хлопців проти одного, в яку він втрутився. Після того як хлопець, якого били 8 чоловік втік, ці хлопці повалили його на землю та почали бити напротязі приблизно 20 хвилин руками та ногами. Потім він вирвався та побіг до магазину «Сервіс-плюс», де викликав працівників міліції. Також зазначив, що всі хлопці були років по 14-20, одягнені у футболки, різноманітні спортивні штани, кросівки, одного з яких добре запам`ятав, на вигляд 14-21 рік, худорлявої статури, зріст 165-170 см., волосся темне, коротке, був одягнений у білу футболку без рукавів, темні штани.

Під час досудового слідства допитаний 21.05.2003 року в якості потерпілого ОСОБА_10 повідомив, що 12 травня 2003 року приблизно о 2 годині повертався додому з центру міста, де гуляв з друзями, зайшов до кафе «Родео», яке розташоване біля кругу 8-го тролейбусу, по вул.Цілиноградській, щоб віддати власнику кафе гроші, які був винен. Спиртні напої до цього не вживав. Віддав гроші, після чого підійшов до барної стойки, де купив пляшку пива. Там він зустрів малознайому дівчину на ім`я ОСОБА_72 , 14-15 років, яку він одного разу бачив біля кіоску, розташованого недалеко від його будинку, де працює її подруга з мамою. Раніше з нею не спілкувався. Вона привіталась з ним та запропонувала сісти за її столик. Він сів до неї за столик, де також крім ОСОБА_73 знаходився незнайомий йому хлопець, наскільки пам`ятає на ім`я ОСОБА_74 . Спочатку вони з нею розмовляли, а потім ОСОБА_72 встала з-за столу та почала ходити по залу, присаджуючись на руки до різних хлопців. Потім він відійшов вбік та почав розмовляти з власником кафе, а в цей час якісь хлопці з-за столу покликали ОСОБА_75 та вийшли з ним на вулицю. Через пару хвилин він з власником кафе вийшли на ганок покурити та побачили, що прямо перед ганком кафе біля 8 невідомих йому хлопців били ОСОБА_75 . Він за нього заступився, сказав їм, що неможна толпою бити одну людину. Вони спочатку відволіклись на його слова, а потім продовжили бити хлопця, однак ОСОБА_74 вирвався та побіг. В цей час він з власником кафе ОСОБА_76 спустились з ганку та ОСОБА_77 зробив хлопцям зауваження з приводу бійки, сказав, що викличе поліцію. Хлопці почали висловлювати незадоволення тим, що потерпілий втрутився у бійку. Хтось з хлопців штовхнув його, після чого він впав на землю та всі ці хлопці почали його бити, наносячи удари ногами та руками по корпусу, по рукам та ногам, але переважно по голові. Він пару разів намагався піднятись, але його знову валили на землю та продовжували наносити удари. В процесі побиття йому порвали кофту та зірвали срібний цепок. Хто саме його зірвав не бачив, оскільки цей хлопець знаходився з права та ззаду від нього та так тягнув цепок, що він почав задихатися. Він крикнув ОСОБА_78 , який перебував в цей час на крильці, та говорив цим хлопцям, щоб вони припинили бити, щоб викликав міліцію. Потім вони переслати бити, він піднявся та пішов до магазину «Сервіс-плюс», де попросив охоронця викликати міліцію, а по телефону відповіли, що машина вже біля кафе «Родео». Після чого пішов назад. До кафе, де побачив цю ж компанію хлопців, які його били, разом із ними йшла ОСОБА_72 . Він пішов до патрульної машини та поїхав до райвідділку. Серед осіб, що його били, може описати двох осіб, які першими почали його бити, а також впізнати ще трьох-чотирьох осіб. Навів наступні прикмети: на вигляд 20-22 років, зріст приблизно 170-175 см., середньої статури, жилістий, волосся темне, пряме, зачіска коротка, обличчя овальної форми, очі середні, колір не роздивився, ніс маленький, губи трішки пухкі. Був одягнений у світлу футболку, без рукавів та темні брюки, можливо спортивні. Інший на вигляд приблизно 19-22 років, зріст приблизно 175-180 см., середньої статури, волосся дуже темне, пряме, зачіска коротка, обличчя продовгувате, очі трішки більші середнього розміру, губи пухкі, ніс невеликий. Був одягнутий у спортивні брюки темного кольору, здається у сіточку. Один з хлопців був зі світлим волоссям, невисокого зросту, міцної статури. Ще один хлопець невисокого зросту, міцної статури, обличчя округле, волосся дуже коротке, темне, зачіска під машинку. Інших хлопців описати не може, але може впізнати.

Під час додаткового допиту потерпілого, проведеного в ході досудового слідства 19.04.2009 року, покази якого були проголошені в судовому засіданні, ОСОБА_10 додатково повідомив, що після того як він спустився зі сходів кафе, щоб іти додому, йому перегородили дорогу приблизно 5 чоловік, серед яких був ОСОБА_19 та ОСОБА_79 . Далі ОСОБА_79 наніс йому один удар рукою в область потилиці, в результаті чого він впав на землю, а хлопці, серед яких був ОСОБА_80 та ОСОБА_81 , почали наносити йому ударів ногами та руками по різним частинам тіла. Точно пам`ятає, що коли він лежав на землі, то йому ногами наносили серії ударів по різним частинам тіла ОСОБА_79 та ОСОБА_19 , а також інші особи, яких він не запам`ятав.

Під час очних ставок, проведених між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , та ОСОБА_8 , потерпілий зокрема зазначив, що його били до тих пір, доки він не втратив свідомість. Після того як він оговтався, хлопців поруч не було, він бачив як вони підіймаються назад у кафе. Він попросив ОСОБА_82 викликати міліцію, на що останній відмовив, тоді він побіг до магазину «Сервіс-плюс», де попросив охоронця викликати міліцію., а сам пішов до кафе, де вже перебували співробітники міліції. Вказував, що ОСОБА_19 також приймав участь у бійці, він наніс йому біля 3 ударів кулаками в область обличчя та корпусу тіла, не міг його переплутати з кимось, точно його пам`ятає. Запам`ятав та впізнав їх двох з Рашевським тільки, інших не пам`ятає.

Під час очної ставки, проведеної 29.04.2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , потерпілий наполягав на раніше наданих показах. ОСОБА_8 зазначив, що 12.05.2003 року біля 2 години ночі він знаходився біля входу у кафе «Родео» по вул.Цілиноградській у м.Харкові та бачив як біля входу відбувалась бійка хлопців у кількості приблизно 15 осіб, хто кого бив не бачив, чи був серед них ОСОБА_10 не бачив. Перебував разом з дівчиною ОСОБА_14 , участі у бійці не приймав.

Згідно додаткових показів потерпілого ОСОБА_10 , наданих ним 29.05.2010 року під час досудового слідства та проголошених в судовому засіданні, останній додатково показав, що під час впізнання одразу вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка його побила. При цьому він також вказав на хлопця. Який сидів посередині, який назвався як ОСОБА_83 . Він зазначив, що ОСОБА_84 схожий за прикметами на одного з осіб, які його побили. Але точно не міг стверджувати, та і зараз не може, що він приймав участь у бійці, оскільки був схожий лише за статурою на одного із нападників. А ОСОБА_8 впізнав одразу із стовідсотковою впевненістю, оскільки саме ОСОБА_8 був одним із тих осіб, що його били, та помилитися не міг, оскільки запам`ятав його добре.

В судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_10 наполягав на раніше наданих на досудовому слідстві показах, додатково зазначивши, що раніше ОСОБА_8 не знав. Вказував, що ОСОБА_8 одразу включився до бійки, він намагався закрити тіло від ударів, перевертався, лежачи на спині. Впізнав ОСОБА_8 по голосу та неслов`янській зовнішності.

Згідно висновку експерта №1092 від 11.02.2004 року у ОСОБА_10 мали місце синці та садна на обличчі, голові, кінцівках, шиї, тілі, які утворились від дії тупих твердих предметів у строк, який відповідає зазначеному у постанові. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження. Враховуючи характер та локалізацію пошкоджень у гр. ОСОБА_10 , ці пошкодження не є типовими для спричинення власною рукою. Всі пошкодження на тілі у ОСОБА_10 нанесені з незначною силою, при чому в область голови, обличчя нанесено приблизно 8-9 ударів, в область правого передпліччя, лівого плеча, правої лопатки не менше ніж по одному, в область правої гомілки не менше 4, враховуючи ту обставину, що на шиї та в області лівого надпліччя маються множинні садна та синці, важко говорити від скількох взаємодій тупих твердих предметів вони утворились. Скоріше за все тіло потерпілого при нанесенні йому ушкоджень переміщувалось.

Під час проведення слідчим ОСОБА_85 слідчої дії пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2003 року ОСОБА_10 в присутності понятих ОСОБА_86 та ОСОБА_87 впізнав ОСОБА_8 як одну з тих осіб, які били його біля кафе «Родео» 12.05.2003 року. Впізнав його за формою обличчя, східному типу обличчя, волоссю, статурою та по тим ознакам, які описував при наданні показів. Також впізнав іншу особу, який в подальшому представився як ОСОБА_88 , за формою обличчя, по очах, короткою зачіскою, статурою, але не був абсолютно впевнений.

З показів ОСОБА_89 , допитаної в якості свідка під час досудового слідства вбачається, що у її провадженні знаходилась кримінальна справа, порушена за ознаками ст.296 ч.2 КК України за фактом спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. 22.05.2003 року під час проведення впізнання потерпілий ОСОБА_10 впізнав та вказав на ОСОБА_8 як на одного з тих осіб, які приймали участь у його побитті. Крім того, ОСОБА_10 вказав на підставну особу ОСОБА_90 , повідомивши, що він по зовнішності схожий на одного з тих осіб, що приймали участь у його побитті. ОСОБА_10 заявив, що йому знайоме його обличчя, однак чітко на ОСОБА_91 як на особу, яка вчинила відносно нього злочин, ОСОБА_10 не зазначив. Через деякий час після закінчення слідчих дій ОСОБА_10 згадав, що міг бачити ОСОБА_91 на тренуванні у спортивному або тренажерному залі, куди вони як виявилось разом ходили.

Разом із тим, на переконання суду слідчий у даному випадку є особою зацікавленою у вирішенні даної справи, тому її покази суд не приймає до уваги при оцінці даних протоколу впізнання.

Згідно показів ОСОБА_92 , допитаної 22.12.2009 року в якості свідка під час досудового слідства, які були проголошені в судовому засіданні, 30.01.2004 року о 12 годині 00 хвилин вона була присутня при пред`явленні фотознімків для впізнання потерпілому ОСОБА_10 .. Відповідно до її показів ОСОБА_10 після уважного роздивляння фотознімків повідомив, що впізнав молодого чоловіка, зображеного на фотографії під номером 3. Впізнав його по зовнішньому вигляду, статурі, рисам обличчя. Також ОСОБА_15 заявив, що інші хлопці йому невідомі.

Разом із тим, вказані покази свідка суд не приймає до уваги, оскільки вони не мають відношення до даної справи.

Так, згідно даних протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання від 13.01.2004 року в присутності понятих ОСОБА_93 та ОСОБА_94 . ОСОБА_10 впізнав особу під фото №3 як ту, яка 12.05.2003 року біля 2 години ночі у кафе «Родео» по вул.Цілиноградській 8 у м.Харкові наносив йому удари кулаками в область обличчя біля 3-4 ударів, потім по тілу кулаками, скільки саме не пам`ятає. Впізнав по зовнішньому вигляду, статурі, зросту, рисам обличчя.

Натомість впізнання стосувалось ОСОБА_13 , що підтверджується довідкою слідчого від 13.01.2004 року.

При цьому під час проведення впізнання 30.01.2004 року за участю понятої ОСОБА_69 ОСОБА_10 жодної особи не впізнав.

20 квітня 2010 року у період часу з 18 год. 30 хв. по 18 год.50 хв. слідчим за участю свідка ОСОБА_67 та в присутності понятих проведено відтворення обстановки та обставин події, за результатом якої складено відповідний протокол з фототаблицею. Під час слідчої дії свідок показала на стіну за адресою АДРЕСА_6 , де раніше знаходились вхідні двері, які вели до кафе «Родео», де вона зустріла ОСОБА_95 . Потім свідок показала на ділянку місцевості, розташований на відстані 1,5 метрів від входу (в минулому) кафе «Родео» та повідомила, що 11.05.2003 року після 24 годин вона знаходилась приблизно на вказаній ділянці та бачила як на відстані біля 2 метрів від неї ОСОБА_79 наніс декілька ударів ОСОБА_96 , куди саме не пам`ятає. Хто ще приймав участь у побитті ОСОБА_10 вона не пам`ятає та не зможе впізнати.

20 квітня 2010 року у період часу з 19 год. 00 хв. по 19 год. 20 хв. слідчим за участю потерпілого ОСОБА_10 та в присутності понятих проведено відтворення обстановки та обставин події, за результатом якої складено відповідний протокол з фототаблицею. Під час слідчої дії потерпілий ОСОБА_10 показав на стіну за адресою АДРЕСА_6 , де раніше знаходились вхідні двері, які вели до кафе «Родео», підтвердив, що саме на цьому місці у 2003 році знаходилось кафе «Родео», куди він прийшов 12.05.2003 року біля 2 годин ночі та де йому були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_13 та ОСОБА_52 за обставин, що раніше повідомив на допиті.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_97 повідомила суду, що у травні 2003 року біля кафе «Родео» була очевидцем бійки, в той час вони разом з ОСОБА_8 стояли на вулиці курили, потім зав`язалась бійка, вони з ним поястояли покурили хвилин 5-10 та зайшли назад до кафе, сиділи там, відпочивали разом з ОСОБА_52 , він нікуди не виходив, в бійці участі не приймав. Інформації щодо бійки не пам`ятає.

В судовому засіданні ОСОБА_13 , допитаний в якості свідка, не зміг згадати обставини, які мали місце 12.05.2003 року за спливом часу.

При цьому, згідно показів ОСОБА_13 , допитаного під час досудового слідства в якості свідка та проголошеними в судовому засіданні, 11 травня 2003 року приблизно о 23 годині він прийшов до кафе «Родео» по вул.Цілиноградській у м.Харкові. Прийшов один, але в кафе зустрів своїх знайомих ОСОБА_98 , з яким разом проживали, та хлопця на ім`я ОСОБА_57 , знає лише як його звуть, оскільки він часто бував у даному кафе. З ОСОБА_99 лише здоровкались, ніяких відносин з ним не підтримує. 12 травня 2003 року, точний час не пам`ятає, після 24 години, вони з ОСОБА_100 збирались йти з кафе додому. Він вийшов на вулицю та стояв на відстані 5-6 метрів від ганку кафе чекати ОСОБА_100 , який ще був у кафе. В цей час на вулицю з кафе вийшли двоє незнайомих йому хлопців, а за ними ще толпа якихось людей. Ці двоє почали битися між собою, один з них отримав декілька ударів та втік. Потім з кафе вийшов ще один незнайомий йому хлопець високого зросту, лисуватий, який почав кричати, що так не робиться, він вів себе зухвало, лаявся нецензурною лайкою. Чи був він напідпитку не знає, але судячи з його поведінки, то так. На деякий час він відвернувся, а коли повернувся, то побачив, що цей хлопець намагається вдарити ОСОБА_101 , а той тримає хлопця за куртку в районі рукавів. Через кого почався конфлікт не знає, хтось сказав, що цей хлопець колишній співробітник міліції та колись згвалтував дівчину. Можливо він подумав, що це сказав ОСОБА_100 . Він кинувся до них, вдарив цього хлопця ногою по нозі й віттягнув від нього ОСОБА_101 . Вони один одному ніяких ударів нанести не встигли. В цей час до цього хлопця підбігло приблизно 5 хлопців, серед яких був і ОСОБА_57 , та почали наносити йому удари руками й ногами, куди саме не бачив та в цій бійці не приймав участь. Не знає чи наносив цьому хлопцю ударів ОСОБА_57 , лише бачив, що він перебував в цій компанії. Інших хлопців не знає. Потім хлопець втік в бік магазину «Сервіс-плюс». Вони з ОСОБА_100 пішли додому. При цьому зазначив, що спиртні напої не вживав, бійки тривала декілька секунд, доки відводив ОСОБА_100 у бік.

Під час очної ставки, проведеної під час досудового слідства між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 останні підтвердили раніше надані покази, які були проголошені в судовому засіданні.

В судовомузасіданні ОСОБА_102 , допитана в якості свідка, повідомила суду що нічого не пам`ятає про обставини події, однак підтверджує покази, надані під час допиту на досудовому слідстві.

Згідно показів свідка ОСОБА_103 , наданими 01.06.2003 року під час досудового слідства в присутності законного представника та представника закладу освіти, які були проголошені під час судового розгляду, 11.05.2003 року вона прийшла до кафе «Родео» зі своїм знайомим ОСОБА_104 приблизно о 22 годині. Коли прийшли з ним до кафе, там побачили ОСОБА_95 . Чи був він сам, чи ні не знає, оскільки зустріла його біля бару, по його мові зрозуміла, що останній був в стані алкогольного сп`яніння. Вона з ОСОБА_104 сиділи за столиком, поруч з ними ніхто за їхнім столиком не сидів. Перебували у кафе близько 2 годин, випила приблизно 3 пляшки пива, за весь час конфліктів не було. Потім вийшла з приміщення на вулицю, а ОСОБА_105 знаходився у кафе в цей час. На вулиці перебували знайомі їй хлопці, які в переважній більшості проживали разом із нею в одному дворі, серед яких: ОСОБА_47 , 20 років, невеликого зросту, худої статури, дуже коротка зачіска, у що був одягнений не пам`ятає; ОСОБА_106 , приблизно той же вік, середнього зросту, середньої статури, коротка зачіска, у що був одягнений не пам`ятає; хлопець на прізвисько « ОСОБА_107 », приблизно 24 років, невеликого зросту, плотної статури, зачіска дуже коротка, майже лисий, обличчя округле, губи здається тонкі. Інших хлопців не знає. Всього їх було приблизно 9 чоловік. Вона з ними привіталась, підійшла до них, з кафе вийшов ОСОБА_105 , який підійшов до неї та запропонував провести додому. Натомість «Товстий» одразу вдарив його в обличчя, чи знайомі вони були чи ні, невідомо. ОСОБА_105 втримався на ногах, крові не бачила та він одразу втік. З кафе вийшов ОСОБА_16 , зійшов зі сходів, підійшов до ОСОБА_108 та почав погрожувати йому фізичною розправою, показуючи якесь посвідчення. ОСОБА_106 у підвищеному тоні почав говорити ОСОБА_10 «Що ти мене лягаєш?». Чому ОСОБА_10 почав так себе поводити, не знає, підозрює, що він бачив інцидент з ОСОБА_104 та почав заступатися за нього. При цьому ОСОБА_15 та ОСОБА_106 висловлювались нецензурною лайкою. Першим удар наніс ОСОБА_109 , вдарив він рукою, куди саме не пам`ятає. Чи наносив у відповідь удари ОСОБА_15 , не пам`ятає. ОСОБА_106 наніс приблизно 1-2 удари ОСОБА_110 , після чого втрутився ОСОБА_47 , «Товстий» та інші хлопці з їх компанії. Раніше їх не бачила, не знає хто вони. Били вони його руками. Після того, як на нього всі напали, ОСОБА_15 впав на землю, однак його не припиняли бити. Після падіння на землю, хлопці точно били його руками, щодо ударів ногами не пам`ятає. Били його на протязі 10 хвилин, не більше. Бійка припинилась, оскільки приїхали співробітники міліції, після чого компанія розбіглась. Щодо ОСОБА_8 зазначила, що він в бійці участь не приймав, стояв поруч з малознайомою дівчиною на ім`я ОСОБА_111 .

Згідно показів свідка ОСОБА_112 , наданими нею під час додаткового допиту 17.04.2010 року під час досудового слідства та проголошеними в судовому засіданні, остання додатково до раніше наданих показів повідомила, що 12.05.2003 року небагато випила та перебувала у нормальному стані, все добре пам`ятає чітко. Територія біля кафе освітлювалася однією лампочкою над входом у кафе. Бачила як ОСОБА_79 наніс декілька ударів ОСОБА_15 рукою, куди саме не пам`ятає. Після чого хлопці, серед яких був ОСОБА_47 та хлопець на прізвище « ОСОБА_107 » почали бити ОСОБА_95 , наносячи йому ударів руками по різним частинам тіла, в результаті чого ОСОБА_16 впав на землю, а вказані особи продовжили його бити, лежачого на землі на протязі не більш ніж 10 хвилин. Після чого приїхали співробітники міліції та вказані хлопці, які били ОСОБА_95 пішли. Вона пішла разом з хлопцями, оскільки їй було по дорозі з ними. Також зазначила, що побиття ОСОБА_10 було на відстані одного метру від кафе, місце освітлювалось лампочкою, яка знаходилась над входом у кафе. Бійку спостерігала, знаходячись біля входу у кафе «Родео».

Під час очної ставки, проведеної під час досудового слідства між ОСОБА_8 та ОСОБА_71 , свідок підтвердила раніше надані покази, які були проголошені в судовому засіданні. ОСОБА_8 наполягав, що не наносив ударів ОСОБА_10 ..

Під час очної ставки, проведеної між потерпілим ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_71 , кожен з них наполягали на раніше наданих ними показах.

Інші свідки в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись. Крім того, судом вживались заходи з метою встановлення їх місцезнаходження, що не виявилось можливим. За клопотанням прокурора та за згодою сторони захисту покази свідків були проголошені в судовому засіданні.

Так, згідно показів свідка ОСОБА_113 , наданими під час досудового слідства 21.05.2003 року та проголошеними в судовому засіданні, 18 травня 2003 року він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_114 , з яким раніше працювали в Україській пивній компанії. В ході розмови ОСОБА_115 пригадав, що на днях бачив ОСОБА_54 , з яким вони також працювали у УПК, та повідомив, що ОСОБА_57 у розмові пригадав, що тимчасово не ходить до кафе «Родео», що йому там неможна з`являтись, оскільки він відбив голову якомусь хлопцю біля цього кафе. При цьому зазначив, що працювали з ОСОБА_99 разом, але стосунків між ними практично ніяких не було. На момент розмови із ОСОБА_99 йому вже було відомо, що ОСОБА_95 12.05.2003 року побили біля кафе «Родео», тому про те, що йому стало відомо з даної розмови з ОСОБА_116 , він розповів ОСОБА_117 , на що останній запропонував дати покази у міліції. Дату коли ОСОБА_57 когось побив, ОСОБА_115 не називав, але він припустив, що побили саме ОСОБА_10 .

Згідно показів свідка ОСОБА_66 , наданими ним під час додаткового допиту 30.03.2010 року під час досудового слідства та проголошеними в судовому засіданні, останній додатково повідомив, що ОСОБА_118 йому повідомив, що останнім часом ОСОБА_19 не з`являється в кафе «Родео», оскільки він зі своїми друзями побили раніше незнайомого хлопця, з ким саме та при яких обставинах, він не сказав. За декілька днів до зазначеної розмови у дворі свого будинку АДРЕСА_7 він бачив свого сусіда по під`їзду ОСОБА_95 , у якого бачив на обличчі садна та синці. На запитання що трапилось, ОСОБА_16 відповів, що він був побитий невідомими біля кафе «Родео». За яких обставин він був побитий, ОСОБА_16 не повідомив. Особисто ОСОБА_19 щодо бійки йому нічого не розповідав.

Згідно показів ОСОБА_119 , допитаного 28.04.2010 року під час досудового слідства в якості свідка, які були проголошені під час судового розгляду, у стравні 2003 року він працював в Українській пивній компанії на посаді експедитора. Разом із ним працював ОСОБА_19 та ОСОБА_120 . Приблизно в середині травня 2003 року він зустрів ОСОБА_54 , який повідомив йому, що останнім часом не ходить у кафе «Родео», оскільки він зі своїми друзями побив раніше незнайомого хлопця, з ким саме він побив його та при яких обставинах, та хто цей хлопець, ОСОБА_19 не розповів, та він не питав. Про вказану розмову з ОСОБА_121 він повідомив ОСОБА_122 . Більше ОСОБА_81 нічого не розповідав йому. Декілька разів відвідував кафе «Родео», однак особисто участі у бійках не приймав та не бачив щоб хтось бив кого-небудь біля кафе «Родео».

Згідно показів ОСОБА_123 , допитаного 26.01.2004 року під час досудового слідства в якості свідка, які були проголошені під час судового розгляду, 12 травня 2003 року приблизно о 2 годині ночі знаходився в кафе «Родео» по вул.Цілиноградській у м.Харкові разом із знайомим ОСОБА_124 . Вони бачили як виникав конфлікт між якимись хлопцями та як в подальшому стало відомо гр. ОСОБА_15 . Він з ОСОБА_125 збирались піти додому та біля кафе побачили невідомих хлопців, які били ОСОБА_10 . Хтось із них штовхнув ОСОБА_10 на нього та в цей момент підбіг ОСОБА_80 та відштовхнув ОСОБА_10 від нього. ОСОБА_15 впав на землю, після чого до нього підбігли невідомі хлопці, які почали бити його руками та ногами. Чи бив ОСОБА_80 потерпілого не бачив. ОСОБА_15 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Особисто ніяких ударів ОСОБА_15 не завдавав, нецензурною лайкою в його адресу не висловлювався. Потім вони з ОСОБА_125 пішли додому. Щодо ОСОБА_54 не пам`ятає чи був він взагалі того дня у кафе.

Згідно показів свідка ОСОБА_126 , наданих на досудовому слідстві під час додаткового допиту 09.04.2010 року, та оголошеними в судовому засіданні, бачив, як група невідомих хлопців (більше трьох) били ОСОБА_10 .. В цей час хтось із хлопців штовхнув потерпілого на нього, ОСОБА_79 відштовхнув його в корпус, в результаті чого ОСОБА_16 впав на землю, після чого він з ОСОБА_125 пішли далі. Хлопці, яких було більше трьох залишились біля лежачого ОСОБА_10 , що відбувалось далі не бачив. Ніяких ударів ОСОБА_127 не наносив. Щоб ОСОБА_79 , крім поштовху руками, наносив якісь удари ОСОБА_127 не бачив. Місце, де відбувалась бійка знаходилось приблизно на відстані 10 метрів від входу у кафе «Родео», освітлювалось вказане місце погане, лише від входу в кафе була одна лампочка, яка освітлювала територію на відстані 3-4 метри. Щоб в цю ніч він бачив біля кафе ОСОБА_54 не пам`ятає, також не пам`ятає, щоб останній приймав участь у побитті ОСОБА_95 . Повідомив, що бачив в ту ніч всередині кафе ОСОБА_128 , на вулиці його не бачив.

Згідно показів ОСОБА_129 , допитаного 16.01.2004 року під час досудового слідства в якості свідка, які були проголошені під час судового розгляду, він працював у кафе «Родео» на посаді директора з 01.06.2001 року. 12 травня 2003 року приблизно о 22 годині він знаходився в кафе «Родео», на робочому місці, де знаходився постійний клієнт ОСОБА_16 , який сидів у кафе та пив пиво. В кафе також знаходився ОСОБА_80 , ОСОБА_100 , хто ще був не пам`ятає. Бачив як ОСОБА_15 присів за столик до двох дівчат. Конфлікту не було. Бачив, що ОСОБА_15 розмовляє з хлопцями, через деякий час ОСОБА_15 підійшов та повідомив, що вийде з хлопцями на вулицю. Він вийшов з ОСОБА_125 та ОСОБА_100 та іншими хлопцями на вулицю. Він також вийшов на ганок. Бачив, як всі стояли розмовляли, стали відходити від кафе, вважав, що всі розійшлись. Натомість хтось з хлопців підійшов та повідомив про драку за поворотом. Після чого він викликав міліцію, яка приїхала до кафе. Через деякий час співробітники міліції привели ОСОБА_10 , у якого на обличчі були сліди побоїв. Потім ОСОБА_15 поїхав разом із співробітниками міліції. Хто саме бив ОСОБА_10 не бачив, вважав, що це був ОСОБА_100 .

Під час додаткового допиту 28.05.2010 року в якості свідка ОСОБА_129 , покази якого було проголошено в судовому засіданні, додатково повідомив, що намагався завадити бійці, почав затримувати ОСОБА_54 , ОСОБА_130 та хлопця на ім`я ОСОБА_47 , які також перебували біля входу у кафе, та у яких виник конфлікт з ОСОБА_131 та іншим хлопцем. Після того, як ОСОБА_16 та інший хлопець пішли з кафе, то ОСОБА_19 , ОСОБА_79 та хлопець на ім`я ОСОБА_47 та ще якісь хлопці пішли за ними. Він залишився біля входу у кафе, самої бійки він не бачив. Через деякий час приблизно через хвилин 10 прийшов один з відвідувачів кафе та повідомив, що на углу, біля гуртожитку відбулася бійка, хто кого бив, не сказав, бійки не бачив, ніхто в кафе в цю ніч не повернувся із вказаних осіб.

Під час очних ставок між свідком ОСОБА_129 та ОСОБА_8 свідок додатково повідомив, що 12.05.2003 року в нічний час доби він перебував у кафе «Родео» , куди прийшов ОСОБА_8 разом з компанією хлопців у кількості приблизно 7 чоловік. Через деякий час в кафе зайшов ОСОБА_10 , який перебував там біля години, після чого він вийшов на вулицю разом з ОСОБА_52 та іншими особами. Через 10 хвилин він вийшов на ганок кафе, де побачив, що ОСОБА_16 в руці тримав кирпича, яким він замахувався на ОСОБА_54 та інших хлопців з його компанії. Потім хтось із хлопців забрав у ОСОБА_10 кирпич, після чого зазначена компанія, серед якої знаходився ОСОБА_19 , почали бити ОСОБА_10 , поваливши на землю. Чи наносив удари ОСОБА_127 ОСОБА_60 не бачив. Потім приїхала міліція, в ту ніч нікого з вказаних осіб не бачив.

В подальшому під час проведення очної ставки з потерпілим ОСОБА_10 свідок ОСОБА_129 також повідомив, що 12.05.2003 року в нічний час він перебував у кафе «Родео», де також знаходився ОСОБА_10 .. Всередині кафе ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_132 , після чого він побачив, що компанія хлопців, де також були ОСОБА_79 та ОСОБА_19 , інших хлопців імен не пам`ятає, почали між собою щось обговорювати, дивлячись при цьому на ОСОБА_95 . Після цього він вийшов на ганок кафе, куди до нього підійшов ОСОБА_16 , з яким він хвилин 5 поговорив та ОСОБА_15 повідомив, що хоче піти з кафе, на що свідок порадив йому не виходити щоб уникнути бійки. При цьому попередив ОСОБА_130 та ОСОБА_54 та інших хлопців, щоб не чіпали ОСОБА_10 , потім зайшов до кафе, а ОСОБА_16 залишився на ганку. Хвилин через 10 до нього підійшов один з відвідувачів кафе та повідомив про бійку на углу біля гуртожитку, хто кого бив не повідомив. Особисто бійки не бачив. Вказані особи в кафе тієї ночі не повернулись. Після чого в кафе через деякий час приїхала міліція. Вийшов на вулицю з кафе та побачив ОСОБА_95 , який кричав, що в нього зірвали ланцюжок. Від працівників міліції він дізнався, що біля кафе ОСОБА_95 побили якісь хлопці, хто саме його побив свідок не бачив, оскільки не був свідком самої бійки. Підозрює, що його побила компанія, в якій був ОСОБА_79 та ОСОБА_19 , оскільки, перебуваючи ще в приміщені кафе вони дивились в бік ОСОБА_95 та про щось перешіптувались, але у кафе до ОСОБА_95 вони не підходили. При цьому свідок також спростував свої покази в частині того, що ОСОБА_10 замахувався кирпичем, оскільки переплутав дати події.

Оцінюючи наведені докази, суд зазначає, що ні жоден з них окремо, ні всі вони в своїй сукупності непідтверджують фактувчинення ОСОБА_8 інкримінованого йомузлочину зач.2ст.296КК України. При цьому суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18).

При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Тому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу злочину як тих, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Відсутність хоча б одного із елементів складу злочину виключає склад кримінального правопорушення в цілому, а відтак, виключає і саму підставу для притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яка передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Однак, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Підсудному інкримінується грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, що виразилось у тривалих хуліганських діях та спричиненні потерпілому легких тілесних ушкоджень, вчинені групою осіб.

Проте під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що вказані у обвинувальному висновку дії були вчинені саме підсудним ОСОБА_8 .

Презумпція невинуватості особи, звинуваченої у вчиненні злочину, зобов`язує органи досудові слідства зібрати відповідні докази для спростування версії сторони захисту. У протилежному випадку кримінальна справа, порушена проти неї, закривається, а суд виносить виправдувальний вирок.

Потерпілий, підозрюваний і обвинувачений - активні учасники кримінального процесу. їхні показання мають важливе значення не тільки для встановлення істини у справі, вони є засобом захисту їхніх прав і законних інтересів. Останнє не є характерним для показань свідка.

Підсудний ОСОБА_8 на протязі довготривалого розгляду справи зі стадії досудового слідства, а також на стадії різних ланок судового розгляду наполягав на своїй невинуватості та не причетності до інкримінованого злочину, зазначав, що перебував біля кафе «Родео» 12.05.2003 року зі своєю подругою ОСОБА_14 , бачив як відбувалась бійка за участю потерпілого, однак участі у бійці особисто не приймав.

Щодо наданих ним пояснень під час очної ставки з ОСОБА_10 у 2004 році, ОСОБА_8 пояснив, що зазначені пояснення були записані на власний розсуд працівниками міліції, не повідомляв прізвище дівчини через побоювання за дії з боку працівників міліції щодо неї, оскільки ОСОБА_16 був колишнім співробітником міліції. Зазначений протокол ОСОБА_8 не підписував.

Позицію підсудного підтверджують покази свідка ОСОБА_133 , яка 12.05.2003 року біля входу у кафе «Родео» спостерігала саму бійку та особисто бачила хто саме завдавав ударів ОСОБА_10 , про вказувала у своїх показах на досудовому слідстві, при цьому зазначила, що ОСОБА_8 під час бійки перебував біля кафе з дівчиною, участі у бійці не приймав; ОСОБА_134 також вказувала на ту обставину, що під час бійки перебувала біля кафе разом з ОСОБА_8 , участі у бійці останній не приймав; свідок ОСОБА_13 , який був обвинуваченим у даній кримінальній справі, провадження відносно якого було закрито на підставі ст.49 КК України під час досудового слідства, не підтверджував участі ОСОБА_8 у побитті ОСОБА_10 ..

Підстави сумніватися у показах даних свідків у суду відсутні.

При судовому розгляді орган обвинувачення не спростував викладених доводів. Фактично обвинувачення базується на показах потерпілого, які на протязі тривалого досудового слідства були непослідовними та мали протиріччя, з огляду на що не можуть бути визнані судом як достовірні.

Так при первісному допиті потерпілий під час опису осіб, що вчинили відносно нього злочин, не назвав жодної ознаки, яка б з достовірністю вказувала на ОСОБА_8 .. Так, 12.05.2003 року потерпілим зазначено: всі хлопці були років по 14-20, одягнені у футболки, різноманітні спортивні штани, кросівки, одного з яких добре запам`ятав, на вигляд 14-21 рік, худорлявої статури, зріст 165-170 см., волосся темне, коротке, був одягнений у білу футболку без рукавів, темні штани. В подальшому 21.05.2003 року потерпілий зазначає, що серед осіб, що його били, може описати двох осіб, які першими почали його бити, а також впізнати ще трьох-чотирьох осіб. Навів наступні прикмети: на вигляд 20-22 років, зріст приблизно 170-175 см., середньої статури, жилістий, волосся темне, пряме, зачіска коротка, обличчя овальної форми, очі середні, колір не роздивився, ніс маленький, губи трішки пухкі. Був одягнений у світлу футболку, без рукавів та темні брюки, можливо спортивні. Інший на вигляд приблизно 19-22 років, зріст приблизно 175-180 см., середньої статури, волосся дуже темне, пряме, зачіска коротка, обличчя продовгувате, очі трішки більші середнього розміру, губи пухкі, ніс невеликий. Був одягнутий у спортивні брюки темного кольору, здається у сіточку. Один з хлопців був зі світлим волоссям, невисокого зросту, міцної статури. Ще один хлопець невисокого зросту, міцної статури, обличчя округле, волосся дуже коротке, темне, зачіска під машинку. Інших хлопців описати не може, але може впізнати.

Лише в подальшому, потерпілий зазначає про не слов`янський тип обличчя, схожий на східний. Вказане відбулось після того, як свідок ОСОБА_135 повідомив ОСОБА_136 про те, що ОСОБА_8 когось побив, про що останній не пізніше 21.05.2003 року розповів ОСОБА_10 (вказане вбачається з протоколу допиту свідка від 21.05.2003 року). Тому покази потерпілого, і як наслідок дані протоколу впізнання від 22.05.2003 року суд оцінює критично. Крім того, під час проведення впізнання потерпілий також окрім підсудного, впізнав іншу особу, посилаючись на загальні риси зовнішності, хоча в подальшому зізнався у помилковості своєї думки.

Крім того, за обставин кримінальної справи, у суду виникають сумніви щодо об`єктивної можливості потерпілого достовірно вказувати на ОСОБА_8 як на особу, яка 12.05.2003 року наносила йому удари біля кафе «Родео», з огляду на кількість осіб, що приймали участь у бійці, нічний час доби, погане освітлення та самого положення потерпілого в момент нанесення йому ударів, який перебував на землі та намагався прикритися від ударів, що йому наносились.

Покази свідка ОСОБА_137 ,надані останнімпід часдосудового слідствав ходідопитів таочних ставок маютьхарактер припущень,оскільки останнійсаму бійку,яка маламісце білякафе «Родео»12.05.2003року біля2годин ночі,особисто небачив.При цьомусам фактперебування укафе «Родео»до бійки,та білявказаного кафепід часбійки стороназахисту неоспорює.До показівсвідка вчастині того,що ОСОБА_8 не повертавсядо приміщеннякафе післяобставин події,суд відноситьсякритично,оскільки припервісних показаху 2004році зазначеноїінформації свідокне повідомив,натомість проце зазначивпри додатковомудопиті 28.05.2010року.Крім того,при очнійставці з ОСОБА_8 ,проведеної 28.05.2010року,свідок помиливсяв самихобставинах події,про щопотім повідомивслідчому припроведенні очноїставки зпотерпілим 29.05.2010року.Тому усуду виникаютьсумніви щодооб`єктивної можливостісвідка -власника кафе«Родео» пам`ятатипротягом 6років хтосаме ізвідвідувачів перебуваву приміщеннікафе післявчинення хуліганськийдій відносно ОСОБА_10 .. Перевірити покази свідка у суду не виявилось можливим з огляду на його неявку до зали судових засідань для можливості безпосереднього допиту його судом за участю сторони захисту.

Покази свідка ОСОБА_70 суд також не приймає до уваги, оскільки вони мають характер припущень, і з достовірністю вважати, що вони відносяться до обставин події, яка мала місце 12.05.2003 року, у суду відсутні підстави. Перевірити їх належність та достовірність у суду не виявилось можливим з огляду на неявку вказаного свідка до зали судових засідань для можливості безпосереднього допиту його судом за участю сторони захисту.

Таким чином, аналіз належних та допустимих доказів в їх сукупності, які були досліджені під час судового розгляду даної справи свідчать про недостатність доказів в підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

За змістом статті 327 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України. Обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

За таких обставин на підставі викладеного, суд оцінюючи докази в сукупності з точки зору достатності приходить до висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення, недостатньо для доведення, «поза розумним сумнівом», вчинення підсудним ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, тому суд приходить до висновку про виправдання обвинуваченого у зв`язку з недоведеністю, що злочин відносно потерпілого ОСОБА_10 вчинено підсудним.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов ОСОБА_10 слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.165 КПК України (1960 року) запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 323, 324, 327, 328, 330, 347-349 КПК України (в редакції 1960г.), суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_8 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що злочин вчинено підсудним.

Відповідно до ст.165 КПК України (1960 року) запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Речові докази мобільний телефон NOKIA та документи до нього - залишити законному володільцю.

Речові докази сім картку та роздруківки телефонних дзвінків операторів мобільного зв`язку зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам справи.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 15 днів з дня йогопроголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

СудДзержинський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення03.02.2025
Оприлюднено05.02.2025
Номер документу124893025
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Грабіж

Судовий реєстр по справі —1-349/11

Вирок від 03.02.2025

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Ухвала від 14.05.2024

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Подус Г. С.

Постанова від 28.09.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Постанова від 23.08.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Постанова від 26.05.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Постанова від 26.05.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Ухвала від 21.04.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Ухвала від 21.04.2023

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Постанова від 13.09.2022

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

Ухвала від 14.02.2022

Кримінальне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Цвірюк Д. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні