Постанова

від 30.01.2025 по справі 349/911/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/911/24

Провадження № 22-ц/4808/99/25

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Баркова В. М.,

суддів Луганської В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Кузнєцов В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року в складі судді Рибія М. Г., ухвалене в місті Рогатин Івано-Франківської області, повний текст якого складено 30 жовтня 2024 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , орган опіки та піклування - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що з відповідачкоюпо справівін перебуваву зареєстрованомушлюбі з31липня 2004року,який 09листопада 2015року рішеннямПустомитівського районногосуду Львівськоїобласті булорозірвано.Від спільногоподружнього життямають трьохдітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .Після розірванняшлюбу дітипроживають разомз позивачемта перебуваютьна йогоутриманні. Зазначає, що з листопада 2015 року по дату подання позовної заяви відповідач не турбується про належний рівень життя дітей, задоволення їхніх побутових потреб, не цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням, не сплачує аліменти, присуджені згідно з судовим наказом, тобто ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи наведене, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Рогатинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від18вересня 2024року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 в інтересахякого дієадвокат ДунасО.М.,посилаючись нанеповне з`ясуваннясудом обставинсправи,просить рішенняРогатинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті від18вересня 2024року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеля ційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги долученої до позовної заяви витяг з ЄДРСР про наявність судового розгляду адміністративної справи № 349/652/24 згідно якої відповідачка не займається вихованням неповнолітнього сина (дитина від другого шлюбу) в зв`язку з чим, проти неї було відкрито адміністративне провадження.

Суд першої інстанції надав перевагу показам свідків відповідачки, не взявши до уваги, що свідки відповідача говорили про те, що діти бачили свою маму востаннє у 2023 році.

Крім того, позивачем були надані документи з відповідних навчальних та лікарських установ в яких чітко зазначено про те, що відповідач не знає та не цікавиться навчальним та виховним процесом спільних з позивачем дітей, а також їх здоров`ям.

Відповідачка також звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова про звільнення її від сплати аліментів на спільних з позивачем дітей. Тобто, поведінка відповідачки під час розгляду справи № 349/911/24 судом першої інстанції свідчить про те, що вона і надалі не буде піклуватися в тому числі і про матеріальний стан дітей.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовезасідання представник органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а саме шляхом надсилання судової повістки - повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд».

Відповідно доч.2ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та не направили своїх представників.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Дунас О. М., яка брала участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ та просила скаргу задовольнити, пояснення відповідачки ОСОБА_2 , яка бралаучасть усудовому засіданнів режиміВКЗв приміщенніРогатинського районногосуду,та просилазалишити рішеннясуду беззмін,дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційнаскаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2015 року було розірвано зареєстрований 31 липня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Копіями свідоцтв про народження підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В довідці ліцею № 46 ім. В. Чорновола Львівської міської ради від 11 лютого 2019 року, складеній директором ОСОБА_6 та класними керівниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зазначено, що за час навчання дітей ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жодного разу не приходила до школи, не цікавилася навчанням, не відвідувала батьківських зборів.

В довідці ліцею № 46 ім. В. Чорновола Львівської міської ради від 13 травня 2024 року, складеній директором ОСОБА_13 та класними керівниками Козак Мирославою, ОСОБА_14 , зазначено, що за час навчання дітей ( ОСОБА_15 та ОСОБА_12 жодного разу не приходила до школи, не цікавилася навчанням, не відвідувала батьківських зборів.

Згідно з довідкою ЛНУ ім. І. Франка від 13 травня 2024 року ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми навчання юридичного факультету цього навчального закладу. Навчається на платній основі.

Копією платіжної інструкції 10 серпня 2023 року підтверджується проведення ОСОБА_1 оплати за навчання ОСОБА_3 в розмірі 23144,50 грн.

Згідно з копією договору про надання платної освітньої послуги для підготовки здобувачів вищої освіти від 22 серпня 2023 року він був укладений ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 .

Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, 10 грудня 2019 року підписав як законний представник дітей ОСОБА_1 .

Згідно з копією розрахунку із сплати аліментів, складеним головним державним виконавцем Ворох Вірою, станом на 10 квітня 2024 року ОСОБА_2 заборгувала перед ОСОБА_1 186902,32 грн. аліментів згідно з наказом від 03 жовтня 2019 року, виданим Пустомитівським районним судом Львівської області.

Копією ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2024 року про відкриття провадження у справі від 15 жовтня 2019 року підтверджується обставина звернення 10 жовтня 2019 року ОСОБА_2 із заявою про перегляд наказу про стягнення з неї аліментів на дітей за нововиявленими обставинами.

Відповідно до копії договору оренди квартири від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актами від 27 червня 2019 та 11 травня 2024 року, довідками голови правління ОСББ «Наукова, 96Б) від 27 червня 2019 року та 13 травня 2024 року , які видані на підставі цих актів, ОСОБА_1 разом з дітьми проживає в АДРЕСА_1 , з квітня 2019 року.

В довідці ліцею № 46 ім. В. Чорновола Львівської міської ради від 20 вересня 2019 року складеній директором ОСОБА_6 та класними керівниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , класоводом ОСОБА_16 зазначено, що ОСОБА_2 двічі була на екскурсіях дітей ( ОСОБА_17 та ОСОБА_11 ), відвідувала свято першого і останнього дзвоника. На батьківські збори не з`являлася, успіхами дітей не цікавилася.

Копіями квитанцій підтверджується, що ОСОБА_2 переказувала кошти ОСОБА_18 3500 грн. 14 грудня 2023 року, а також сплачувала аліменти в 2024 році.

Відповідачкою суду надані фотографії з яких вбачається, що вона зустрічалася з дітьми та спільно проводила з ними час, зокрема в 2020 та в 2023 роках.

Роздруківками з Вайберу підтверджується спілкування ОСОБА_2 з дітьми ( ОСОБА_17 та ОСОБА_11 ) в 2024 році.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Тому, враховуючи потенціал відповідачки для зміни своєї поведінки в кращу сторону, підстав для позбавлення її батьківських прав немає.

З цим висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може не погодитися, зважаючи на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас суди мають встановити справедливий баланс між різними конкуруючими правами за Конвенцією. Однак, роблячи це, їм потрібно переконливо аргументувати свої рішення і забезпечити процесуальну справедливість усього процесу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, сімейної ситуації та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Як на підставу задоволення позову ОСОБА_1 посилається на те, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про відсутність у неї інтересу до їх спільних дітей. Так, з листопада 2015 року по дату подання позовної заяви відповідачка не турбується про належний рівень життя дітей, задоволення їхніх побутових потреб, не цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Разом з тим, з наявних у справі доказів вбачається, що відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка пояснила, що не відвідує школу в зв`язку із віддаленістю проживання, заборгованість з аліментів виникла в зв`язку із народженням нею дитини в іншому шлюбі, вона спілкувалася з дітьми до моменту звернення позивача із позовом до суду, а саме звернення пов`язує із його спробою уникнути мобілізації.

Суд першої інстанції з чим погоджується і суд апеляційної інстанції врахував, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.

Отже, позбавлення батьківських прав матері, яка не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки бажає спілкуватися та бачитися з дітьми, не втратила інтересу до дітей, до участі у їх вихованні та має намір і вчиняє дії для відновлення з ними відносин не відповідатиме інтересам неповнолітніх дітей сторін (подібний висновок викладено у постанові Верховного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 761/25311/20-ц, провадження № 61-3153св24).

Також,підлягає спростуваннюдовід апеляційноїскарги проте,що судом не взято до уваги наявність відкритого адміністративного провадження у справі №349/652/24 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з тим, що остання не займається вихованням неповнолітнього сина (дитина від другого шлюбу).

Згідно інформації з ЄДРСР, постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2024 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Колегія суддівзвертає увагуна те,що диспозиціястатті 173КУпАП визначаєдрібне хуліганство, як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, що не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки не свідчить про її неналежне поводження щодо спільних дітей, чи вчинення нею насильства по відношенню до них.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції надав перевагу показам свідків відповідача над показами позивача, не взявши до уваги, що свідки відповідачки говорили про те, що діти бачили свою маму востаннє у 2023 році, оскільки самі по собі зазначені свідками обставини щодо того, що відповідачка не у достатній мірі спілкується з дітьми, не бере участь у вихованні, не цікавиться успіхами у навчанні спільних дітей, не можуть бути достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськимиобов`язками стосовно дітей, що могли б бути підставою для застосування такого виключного заходу, як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

А тому суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дунас О. М. залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна залишити без задоволення.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева