Постанова

від 23.01.2025 по справі 907/386/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. Справа №907/386/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Тігор Б»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 (повний текст рішення складено 17.10.2024., суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/386/21

за позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове

в інтересах держави в особі

Великоберезької сільської ради, с. Великі Береги

до відповідача Фермерського господарства «Тігор Б», с. Берегуйфалу

про стягнення 361646,73 грн, у тому числі 355 304,80 грн штрафу та 6341,93 грн пені

за участю представників:

прокурор Винницька Л.М.

від позивача не з`явились

від відповідача Юрик Б.І.

Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Великоберезької сільської ради з позовом до Фермерського господарства «Тігор Б» про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, стягнення 115076,10 грн недоїмки, 27251,51 грн пені та 460304,80 грн штрафу; зобов`язання повернути земельну ділянку Великоберезькій сільській раді шляхом підписання акту приймання-передачі.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції, ухвалою суду від 19.06.2024 провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.04.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку Великоберезькій сільській раді шляхом підписання акта приймання-передачі, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згодом, Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 19.06.2024 прийняв до розгляду та задоволив заяви прокурора про зменшення позовних вимог, згідно з якими прокурор, в кінцевому результаті, просив стягнути з відповідача 361646,73 грн, у тому числі 355304,80 грн штрафу та 6341,93 грн пені.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 01.10.2024 позовні вимоги прокурора задоволив частково; з ФГ «Тігор Б» на корить Великоберезької сільської ради стягнув 183994,33 грн, в тому числі 177652,40 грн штрафу та 6341,93 грн пені; за рахунок відповідача відшкодував Закарпатській обласній прокуратурі судові витрати; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що спір у даній справі виник у зв`язку із несвоєчасним внесенням відповідачем належних до сплати сум орендних платежів, внаслідок чого відповідачу на підставі п 4.8 договору нараховано 355304,80 грн штрафу та 6341,93 грн пені за період з 31.10.2020 по 29.03.2021. Перевіривши вказаний розрахунок штрафних санкцій суд встановив обґрунтованість заявлення таких. Водночас, суд, скориставшись своїми дискреційними повноваженнями, зменшив розмір штрафу.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою той факт, що в результаті паводку в червні-липні 2020 сільськогосподарські культури на площі 251,00 га (земельна ділянка, що перебувала в користуванні ФГ «Тігор Б» на умова договору оренди) були затоплені водою, що призвело до стовідсоткового знищення посаджених на цій земельній ділянці сільськогосподарських культур. Настання вказаних форс-мажорних обставин стало причиною катастрофічної фінансової ситуації у ФГ «Тігор Б» та об`єктивно унеможливило своєчасне внесення орендної плати за землю. Факт настання форс-мажорних обставин відповідач доводить наявними в матеріалах справи листами Берегівської РДА від 03.07.2020 за № 912/02-29, Департаменту агропромислового розвитку Закарпатської ОДА від 25.09.2020 за № 01-09.1/870, Закарпатського обласного центру з гідрометеорології від 15.03.2021 за № 998-1-294/998-07, актом комісії щодо визначення стану земельної ділянки № 2 від 08.06.2021, сертифікатом за № 2100-210837 від 26.10.2021 Закарпатської Торгово-промислової палати. Відповідач стверджує про відсутність його вини у несвоєчасній сплаті ним орендної плати за землю, та вказує, що таке прострочення відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили. З огляду на вказане, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, в задоволенні позову прокурора відмовити в повному обсязі.

Прокурор, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечив доводи апелянта, покликаючись на те, що в даному випадку, відповідачем належними і допустимими доказами не доведено, що орендована ним земельна ділянка стала непридатною до використання у зв`язку з обставинами, що жодним чином не залежали від волі ФГ «Тігор Б», і вказане, унеможливлює застосування у спірних правовідносинах форс-мажору як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобов`язань. Крім цього, прокурор наголошує на тому, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати суми штрафу на 50% (із 355304,80 грн до 177652,40 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки (штрафу) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Таким чином, прокурор не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибув прокурор та представник відповідача, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Позивач участі уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов`язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Між Берегуйфалівською сільською радою (орендодавцем), правонаступником якої є Великоберезька сільська рада (позивач, в інтересах якого прокурором заявлено позов), та Фермерським господарством «Тігор Б» було укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018 (далі договір), за умовами п. 1.1. якого, орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 26.04.2018 №1 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 28,3962 га (для іншого сільськогосподарського призначення), що знаходиться на території Берегівського району, с. Берегуйфалу, урочище Дьюрюш, контур 650, Закарпатської області. Земельна ділянка відведена у встановленому законом порядку відповідно до розробленого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах, що є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 2.1.-2.4. договору в оренду передана земельна ділянка за рахунок земель комунальної власності, не наданих у власність чи користування для іншого сільськогосподарського призначення, загальною площею 28,3962 гектарів з кадастровим номером земельної ділянки: 2120487200:10:002:0039; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.13 для іншого сільськогосподарського призначення.

На земельній ділянці, у відповідності до п. 2.5.-2.7. договору, відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 становить 348319,15 грн і підлягає щорічній індексації; земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Договір, згідно з п. 3.1., укладено на строк 7 (сім) років.

Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (п. 3.2. договору).

Плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 26.04.2018 №1, у розмірі річної орендної плати, що становить 460304,80 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше 3 банківських днів з дня укладення договору оренди для юридичних осіб на р/р 33215812700031 в ГУ ДКСУ у Закарпатській області (одержувач місцевий бюджет Берегуйфалівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37809658), код платежу для юридичних осіб 18010600 (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2., 4.3. договору, річна орендна плата за наступні роки сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Берегуйфалівської сільської ради Берегівського району 3акарпатської області, у розмірі 132,1503% (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця у розмірі 1/12 річної орендної плати (п. 4.4. договору).

На підставі п. 4.8. договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення боргу, несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно із п. 7.1. договору, після припинення дії договору, орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктами 13.1. та 13.2. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. У разі виникнення розбіжностей (спорів) між сторонами і в процесі виконання цього договору сторони вживають заходів до врегулювання спірних питань шляхом переговорів. При недосягненні згоди спір вирішується у судовому порядку.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди відповідно до закону (п. 15.1. договору).

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.05.2018 право оренди земельної ділянки площею 28,3962 га (кадастровий номер 2120487200:10:002:0039), розташованої за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Берегуйфалу, урочище Дьюрюш, контур 650, зареєстровано за відповідачем у справі Фермерським господарством «Тігор Б» строком на 7 років, цільове призначення для іншого сільськогосподарського призначення.

Водночас із підписаного та скріпленого печатками орендодавця й орендаря акта приймання-передачі об`єкта оренди судом встановлено, що Берегуйфалівською сільською радою (орендодавцем) 03.05.2018 було передано, а Фермерським господарством «Тігор Б» (орендарем), у свою чергу, прийнято у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 28,3962 га, яка знаходиться у с. Берегуйфалу, урочище Дьюрюш, контур 650 (кадастровий номер 2120487200:10:002:0039).

19.08.2019 сторонами було укладено додатковий договір №1 до договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, згідно з яким пункти 5.1., 5.2. та 13.2. договору викладено в наступних редакціях: 5.1. Земельна ділянка передається для сільськогосподарського використання; 5.2. Цільове призначення земельної ділянки: для сільськогосподарського використання; 13.2. Обставинами, за умови настання яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору частково або в повному обсязі, є наступні: форс-мажорні обставини (умови, що настали поза волею сторін): стихійні лиха (пожежа, землетрус, воєнний стан, повінь, засуха, епідемія), а також забруднення території, що перешкоджає використанню земельної ділянки (або її частини) не з вини сторін договору. Сторона, яка порушила зобов`язання за договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. У разі виникнення розбіжностей (спорів) між сторонами в процесі виконання цього договору, сторони вживають заходів до врегулювання спірних питань шляхом переговорів. При недосягненні згоди спір вирішується у судовому порядку.

Додатковим договором №2 від 14.02.2020 сторони дійшли згоди викласти п. 4.4. договору в редакції, відповідно до якої оплату орендної плати за земельну ділянку площею 28,3962 га в урочищі Дьюрюш ФГ «Тігор Б» провести з наступним строком: - січень-травень 2020 року відстрочити орендну плату; - липень 100000 грн; - серпень 100000 грн; - вересень 100000 грн; - жовтень 53434,93 грн; - листопад 53434,93 грн; - грудень 53434,94 грн.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань у частині своєчасної сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою площею 28,3962 га (кадастровий номер 2120487200:10:002:0039), стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, укладеного між Великоберезькою сільською радою та Фермерським господарством «Тігор Б»; стягнення 115076,10 грн недоїмки, 27251,51 грн пені та 460304,80 грн штрафу; зобов`язання повернути земельну ділянку Великоберезькій сільській раді шляхом підписання акту приймання-передачі.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що 30.04.2024 між Великоберезькою сільською радою та ФГ «Тігор Б» було укладено додаткову угоду б/н до договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, за змістом якої сторони дійшли взаємної згоди щодо розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018 та домовились про те, що після підписання даної додаткової угоди та акта приймання передачі земельної ділянки вони не вважають себе пов`язаними будь-якими фінансовими та іншими зобов`язаннями, що виникли з договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, та не мають жодних претензій одне до одного щодо користування земельною ділянкою загальною площею 28,3962 га, кадастровий номер: 2120487200:10:002:0039.

У зв`язку із достроковим розірванням договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018, орендарем за актом приймання передачі земельної ділянки 30.04.2024 було передано, а орендодавцем прийнято земельну ділянку з кадастровим номером 2120487200:10:002:0039, площею 28,3962 га, що слугувало підставою для постановленням судом ухвали від 19.06.2024 про закриття провадження у справі №907/386/21 в частині заявлених прокурором вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.04.2018 та зобов`язання повернути земельну ділянку Великоберезькій сільській раді шляхом підписання акта приймання-передачі на підставі відповідної заяви позивача, підтриманої прокурором у процесі.

Водночас, заявою б/н від 19.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5004/24 від 19.06.2024) про зменшення позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України прокурор просить стягнути з відповідача суму 361646,73 грн, у тому числі 355 304,80 грн штрафу та 6341,93 грн пені.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, у відповідності до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір, у відповідності до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За умовами ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Нормою ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується з приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

За умовами ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В силу приписів ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спір у даній справі виник у зв`язку із несвоєчасним внесенням відповідачем належних до сплати сум орендних платежів, внаслідок чого відповідачу на підставі 4.8. договору нараховано 355304,80 грн штрафу та 6341,93 грн пені (за період з 31.10.2020 по 29.03.2021).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 4.8. договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення боргу, несплаченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 6341,93 грн пені та 355304,80 грн штрафу у межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що пеня та штраф нараховані правильно. Водночас, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції (пеню, штраф), тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки, що відповідає незмінній судові практиці Верховного Суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному, розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Варто зауважити, що інститут зменшення розміру неустойки не ототожнюється зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

З огляду на те, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання йому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язання, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати суми штрафу на 50% (із 355304,80 грн до 177652,40 грн), та, враховуючи обставини цієї справи, вважає, що така міра відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань є адекватною, а також, є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки (штрафу) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Водночас, доводи апелянта про відсутність його вини у простроченні сплати орендної плати за землю, яка настала внаслідок настання форс-мажорних обставин, відхиляється судовою колегією з огляду на таке:

Особа, яка порушила зобов`язання, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Верховного Суду у своїй постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Факт настання форс-мажорних обставин відповідач доводить наявними в матеріалах справи листами Берегівської РДА від 03.07.2020 за № 912/02-29, Департаменту агропромислового розвитку Закарпатської ОДА від 25.09.2020 за № 01-09.1/870, Закарпатського обласного центру з гідрометеорології від 15.03.2021 за № 998-1-294/998-07, актом комісії щодо визначення стану земельної ділянки № 2 від 08.06.2021, сертифікатом за № 2100-210837 від 26.10.2021 Закарпатської Торгово-промислової палати. Однак, акт комісії щодо визначення стану земельної ділянки № 2 від 08.06.2021 та сертифікат за № 2100-210837 від 26.10.2021 Закарпатської Торгово-промислової палати не були прийняті судом до уваги, позаяк такі докази датовані після пред`явлення позову прокурором, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що з листа Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 30.06.2020 вбачається, що площа пошкоджених (підтоплених) насаджень складає 251 га, тоді як площа орендованої відповідачем земельної ділянки за договором оренди від 26.04.2018 (із змінами до нього) складає 28,3962 га, що позбавляє суд можливості достовірно встановити на якій саме частині земельних угідь відбулося знищення сільськогосподарських культур внаслідок паводку.

Оцінивши подані відповідачем докази в сукупності, судова колегія не вбачає підстав для застосування у спірних правовідносинах форс-мажору, як обставин, які звільнятимуть відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Таким чином, судова колегія не переглядає оскаржуване судове рішення в частині підставності звернення прокурора до суду з даним позовом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Фермерського господарства «Тігор Б» відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/386/21 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

повний текст постанови складено 04.02.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік