Постанова

від 22.01.2025 по справі 380/1417/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа №380/1417/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради б/н від 12.11.2024 (вх. № 01-05/3214/24 від 12.12.2024)

та Івано-Франківської міської ради б/н від 22.11.2024 (вх. № 01-05/3396/24 від 25.11.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 (повний текст ухвали складено 07.11.2024, м. Івано-Франківськ, суддя П.А. Шкіндер)

у справі № 380/1417/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс», м. Львів

до відповідача Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди»,

за участю представників:

від позивача: Р.А. Дудяк;

від відповідача: І.Я. Тарновська (присутня у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області);

від третьої особи: А.В. Устінський (присутній у режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області).

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, позов задоволено.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач і третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами. Постановою Верховного Суду від 17.07.2024 касаційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради задоволено повністю, касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №380/1417/23 скасовано, провадження у справі №380/1417/23 закрито.

30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» звернулося до Верховного Суду із заявою, в якій просить направити справу за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою від 15 серпня 2024 року Верховний суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» про направлення справи за встановленою юрисдикцією, справу №380/1417/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Муніципальні ринки" Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення передав до Господарського суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Підставою звернення позивача до суду є прийняте рішення Івано-Франківської міської ради (31 сесія) восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди» згідно якого вирішено: « 1.Відмовити в продовженні та припинити з 31.12.2022 року договір оренди №ДО-3493 від 23.01.2012р. нежитлових приміщень площею 14167,72 кв. м, розташованих в цоколі та на першому поверсі будівлі критого ринку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Дністровська,5, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс», в зв`язку з необхідністю використання об`єкта оренди для власних потреб балансоутримувача - Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 44901319, юридична адреса 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 7). Підстава: абзац 3 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частина 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», лист комунального підприємства «Муніципальні ринки» вх.№3991/01-15/18 від 30.11.2022р. Уповноважити міського голову Р.Марцінківа та/або заступника міського голови директора Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради М.Вітенка вчиняти всі необхідні дії, пов`язані з припиненням договору оренди зазначеного в п.1 цього рішення, зокрема, але не виключно, підписувати листи, заяву про державну реєстрацію припинення права оренди, акт приймання-передачі від орендаря до орендодавця об`єкта оренди тощо».

Позивач вважає спірне рішення Івано-Франківської міської ради №213-31 від 02.12.2022 року «Про припинення договору оренди» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті відповідачем порушено процедуру прийняття рішення, а саме порушення статей 4, 10, 14, 29, 30 Регламенту Івано-Франківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди».

При прийняті вказаного рішення, місцевим судом встановлено, що всупереч статтям 4, 10 Регламенту Івано-Франківської міської ради, питання «Про припинення договору оренди» відсутнє в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання, так як в розпорядженні міського голови міста Івано-Франківськ від 01.12.2022 року №319-р «Про скликання позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання» вказано про скликання позачергової 31 сесії міської ради 02 грудня 2022 року о 10.00 годині (вул. Грушевського, 21, зал засідань (4 поверх)) з такими питаннями: - 2.1. Про земельні питання; - 2.2. Різне.

Водночас, якщо питання «Про припинення договору оренди» розглядалося в комплексі питань під назвою «про земельні питання» або «різне», це є порушенням чинного законодавства України, адже відсутність в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради 02 грудня 2022 року питання з формулюванням «Про припинення договору оренди» позбавило позивача права бути присутнім на позачерговому засіданні Ради, надати Раді і депутатам своє бачення цього питання порядку денного, пояснити фактичні обставини розглядуваного питання.

Окрім того, суд першої інстанції вказує, що в порушення ст.14 Регламенту Івано-Франківської міської ради, порядок денний позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання не містить інформацію про порядковий номер питання «Про припинення договору оренди», назву питання, призначеного до розгляду, та доповідача (доповідачів)», тому незрозуміло, хто доповідав з питання «Про припинення договору оренди» (оскільки воно відсутнє в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання); якими аргументами, матеріалами, доказами доповідач мотивував необхідність розгляду і голосування «за» по питанню «Про припинення договору оренди».

Незважаючи на вимоги ст. 29 Регламенту, проект рішення міської ради від 01.12.2022 №153 «Про припинення договору оренди» не містить інформації про ініціаторів внесення на розгляд Ради вищезгаданого питання (як то: міський голова; секретар Ради; депутат Ради; постійні комісії Ради; депутатські фракції та групи; виконавчий комітет міської ради; громадяни міста в порядку місцевої ініціативи).

Проект рішення міської ради № 153 «Про припинення договору оренди» датований 01.12.2022, чим порушено ч. 2 ст. 29 Регламенту щодо оприлюднення рішення не пізніше, як за 10 робочих днів до дати його розгляду.

Всупереч частинам 1, 7 ст.30 Регламенту на титульній стороні проекту рішення Ради не вказано, ким вноситься проект із зазначенням прізвища та ініціалів автора (авторів проекту) або назви колективного органу Ради (виконавчий комітет, депутатська комісія, фракція, група), а також проект рішення міської ради від 01.12.2022 № 153 «Про припинення договору оренди» не погоджений (не завізований) уповноваженими на це органами (особами).

Відтак, місцевий суд зазначив, що вищезазначені порушення свідчать про те, що Івано-Франківська міська рада під час прийняття рішення №213-31 від 02.12.2022 року «Про припинення договору оренди» не дотрималася вимог передбачених Регламентом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди» підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 Комунальне підприємство «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 12.11.2024 (вх. № 01-05/3214/24 від 12.12.2024) в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 по справі №380/1417/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» відмовити.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що питання «Про припинення договору оренди» могло розглядалося в комплексі питань під назвою «про земельні питання» або «різне», адже з доданого міською радою проекту порядку денного чітко вбачається, що питання «Про припинення договору оренди» під номером « 6».

З протоколу засідання сесії міської ради вбачається, що доповідачем виступав заступник міського голови Директор департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства міської ради Микола ВІТЕНКО.

Підставою для внесення цього питання на розгляду сесії вив лист КП «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради зареєстрований в міській раді 30.11.2024 за вхідним номером №3991/01-15/18.

Скаржник вказує, що ініціатором внесення на розгляд міської ради проект рішення «про припинення договору оренди» був виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, що підтверджується рішенням виконавчого комітету від 01.12.2022р. №1219.

Разом з тим, апелянт вказує, що з урахуванням дії режиму воєнного стану, міською радою не порушено норм в частині строку оприлюднення проекту рішення.

Окрім того апелянт зазначає, що якщо на думку, позивача або суду, міським головою при прийнятті розпорядження про скликання позачергової сесії міської ради допущено будь-які порушення, то вони мали залучити вказану особу у якості співвідповідача пред`явивши відповідні вимоги до зазначеного суб`єкта владних повноважень.

Також, суд першої інстанції посилається на висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, які є неревелантними для цієї справи, адже стосуються абсолютно інших правовідносин та абсолютно інших правових процедур. А саме процедури повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наслідком чого може бути притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Сервіс» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/12/25 від 02.01.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Разом з тим, не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 Івано-Франківська міська рада звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.11.2024 (вх. № 01-05/3396/24 від 25.11.2024) в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 по справі №380/1417/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» відмовити.

Апелянт не погоджується з прийнятим господарським судом Івано-Франківської області рішенням від 05.11.2024р. та вважає, що дане рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, воно підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю сформульованих висновків суду першої інстанції обставинам справи, неналежним рівнем їх встановлення, разом з тим вказує, що рішення Івано-Франківської міської ради від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди» прийняте з дотримання встановленої чинним законодавством процедури та відповідно до Регламенту Івано-Франківської міської ради.

У судове засідання 22.01.2025 `явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 22.01.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 22.01.2025 з`явився представник третьої особи, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п.п. 2, 3, 8 ч. 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільський, селищний, міський голова: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно із ч. 2 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.4, 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно із ч. 6 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради. У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради (ч. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч. 12 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради (ч. 14 ст. 46 З Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні (ч. 15 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні (ч. 16 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації (ч. 17 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч.3 ст.59 Закону Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2020 року №306-1 затверджено Регламент Івано-Франківської міської ради (далі Регламент).

Згідно зі ст. 4 Регламенту, засідання Ради та її органів є відкритими і гласними, за винятками, встановленими чинним законодавством та Регламентом.

Для висвітлення діяльності Ради функціонує вебсайт Ради, що регламентується відповідними положеннями, затвердженими рішенням Ради.

Гласність засідань Ради забезпечується шляхом публікації рішень Ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного), на вебсайті Ради, в офіційному друкованому органі Ради газеті «Західний кур`єр», в іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним рішенням Ради.

Гласність засідань Ради може забезпечуватися також шляхом її трансляції по телебаченню і радіо.

На засіданнях Ради та її органів можуть бути присутні народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, депутати та посадові особи Івано-Франківської обласної ради, голова та посадові особи Івано-Франківської обласної державної адміністрації, посадові особи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій комунальної власності, запрошені особи, особи, присутність яких визначена Радою як обов`язкова, члени територіальної громади, інші особи, присутність яких передбачена чинним законодавством.

Право члена територіальної громади бути присутніми на засіданні Ради може бути обмежено лише за відсутності вільних місць або відповідно до законодавства України в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законами України.

На вимогу Ради, постійних, тимчасових контрольних депутатських комісій, міського голови чи секретаря Ради, керівники розташованих на території міської територіальної громади чи зареєстрованих у місті підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, посадові особи місцевого самоврядування, зобов`язані прибути на засідання Ради чи її органів для подання інформації з питань, віднесених до відання Ради та її органів, надання відповідей на запити депутатів.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 10 Регламенту розпорядження (рішення) про скликання позачергової сесії Ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш, як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради.

Стаття 14 Регламенту передбачає, що « 1. Проект порядку денного сесії Ради формується міським головою в порядку, передбаченому Регламентом, і повідомляється депутатам не пізніше, як за 7 днів до відкриття чергової сесії Ради. Секретар Ради організовує інформування депутатів про проект порядку денного.

2. Всі проекти рішень реєструються у секретаря Ради.

3. Порядок денний сесії Ради затверджується Радою відповідним рішенням на кожній сесії Ради.

4. Порядок денний сесії Ради повинен містити інформацію про порядковий номер, назву питання, призначеного до розгляду, та доповідача (доповідачів)».

У статті 29 Регламенту визначено, що: « 1. Проект рішення на розгляд Ради може вносити: 1.1 міський голова; 1.2 секретар Ради; 1.3 депутат Ради; 1.4 постійні комісії Ради; 1.5 депутатські фракції та групи; 1.6 виконавчий комітет міської ради; 1.7 громадяни міста в порядку місцевої ініціативи.

2. Проект рішення повинен бути оприлюднений не пізніше, як за 10 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.

3. Всі проекти рішень попередньо розглядаються на засіданнях виконавчого комітету Ради та профільних комісій Ради, крім тих, що стосуються внутрішньої організації роботи Ради та роботи депутатських комісій.

Приписами ст. 30 Регламенту обумовлено, що « 1. На титульній стороні проекту рішення Ради обов`язково вказується, ким вноситься проект із зазначенням прізвища та ініціалів автора (авторів проекту) або назви колективного органу Ради (виконавчий комітет, депутатська комісія, фракція, група).

2. Текст проекту рішення повинен бути стислим, суть документу повинна бути викладена чітко і виключати можливість неоднозначного тлумачення.

3. Текст проекту рішення повинен містити посилання на документи, наявність яких для прийняття рішення передбачена чинним законодавством.

4. Проект рішення у мотивувальній частині повинен передбачати законодавчі підстави для прийняття рішення (з посиланням на конкретні статті законів України, інші нормативно-правові акти).

5. Проект рішення в заключній частині повинен містити пункт, в якому вказана посадова особа і постійна комісія, на яких покладається контроль за виконанням рішення.

6. До проекту рішення нормативно-правового характеру додається пояснювальна записка, в якій, як правило, вказується: 6.1 характеристика стану речей у сфері, яку врегульовує це рішення; 6.2 потреба і мета прийняття рішення; 6.3 прогнозовані соціально-економічні та юридичні наслідки прийняття рішення; 6.4 фінансово-економічне обґрунтування; 6.5 механізм виконання рішення.

7. Проект рішення Ради підлягає обов`язковому погодженню (візуванню).

7.1. Візування здійснюється на зворотному боці останньої сторінки проекту рішення. При цьому зазначається посада, ініціали і прізвище особи, яка візує проект, а також дата візування. При погодженні (візуванні) кожна особа особисто розписується і проставляє дату.

7.2. Візування посадовими особами проводиться в день подання проекту рішення. За наявності заперечень (зауважень) до проекту рішення про це робиться відповідна примітка біля підпису особи. При цьому заперечення можуть бути викладені додатком на окремому аркуші та подані такою особою в день розгляду проекту.

7.3. Візування здійснюється: - керівником структури чи органу, що готували проект; - спеціалістом загального відділу (протокольної частини); - керівником Департаменту правової політики виконавчого комітету; - керівником уповноваженого виконавчого органу міської ради з питань регуляторної політики (щодо регуляторних актів); - керівником фінансової служби виконавчого комітету (щодо проектів рішень, що стосуються фінансування з боку міського бюджету чи впливають на його дохідну частину); - керівниками структурних підрозділів, виконавчих органів чи підприємств, яким даним проектом рішення передбачені пункти на виконання; - заступником міського голови згідно розподілу посадових обов`язків; - керуючим справами виконавчого комітету.

7.4. Проект рішення може бути завізований також іншими особами на розсуд розробника документа.

7.5. Проект рішення, який внесений депутатом Ради на пленарному засіданні Ради з голосу підлягає візуванню таким депутатом та Секретарем Ради.

8. До проекту рішення додаються передбачені текстом копії додатків, а також висновки і рекомендації постійних комісій Ради, якщо такі документи з даного питання були ними прийняті.

9. При внесенні проекту регуляторного акта до проекту рішення додається аналіз регуляторного впливу.

Судом встановлено, що керуючись ст. 42, п. 10 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Регламенту Івано-Франківської міської ради, міським головою м. Івано-Франківськ прийнято розпорядження міського голови №319-р від 01.12.2022 року «Про скликання позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання», в якому вказано наступне:

1. Скликати позачергову 31 сесію міської ради 02 грудня 2022 року о 10.00 годині (вул. Грушевського, 21, зал засідань (4 поверх)).

2. На обговорення сесії міської ради пропонується винести питання:

2.1. Про земельні питання.

2.2. Різне.

02.12.2022 Івано-Франківська міська рада (31 сесії) восьмого демократичного скликання керуючись ст. 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 року №483, Постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», а також враховуючи пропозиції виконавчого комітету міської ради, прийняла рішення №213-31 «Про припинення договору оренди», яким:

« 1. Відмовила в продовженні та припинила з 31.12.2022 року договір оренди №ДО-3493 від 23.01.2012 року нежитлових приміщень площею 14167,72 кв.м., розташованих в цоколі та на першому поверсі будівлі критого ринку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 5, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс», в зв`язку з необхідністю використання об`єкта оренди для власних потреб балансоутримувача - Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 44901319, юридична адреса 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 7).

2. Уповноважила міського голову Р.Марцінківа та/або заступника міського голови - директора Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради М.Вітенка вчиняти всі необхідні дії, пов`язані з припиненням договору оренди зазначеного в п. 1 цього рішення, зокрема, але не виключно, підписувати листи, заяву про державну реєстрацію припинення права оренди, акт приймання-передачі від орендаря до орендодавця об`єкта оренди тощо.

3. Контроль за виконанням цього рішення покладено на заступника міського голови - директора Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Миколу Вітенка та постійну депутатську комісію з питань містобудування, земельних відносин оренди та приватизації комунального майна (Р.Терешко)».

Всупереч статтям 4, 10 Регламенту, питання «Про припинення договору оренди» відсутнє в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання, так як в розпорядженні міського голови міста Івано-Франківськ від 01.12.2022 року №319-р «Про скликання позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання» вказано про скликання позачергової 31 сесії міської ради 02 грудня 2022 року о 10.00 годині (вул. Грушевського, 21, зал засідань (4 поверх)) з такими питаннями: - 2.1. Про земельні питання; - 2.2. Різне.

Водночас, якщо питання «Про припинення договору оренди» розглядалося в комплексі питань під назвою «про земельні питання» або «різне». Відсутність в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради 02 грудня 2022 року питання з формулюванням «Про припинення договору оренди» позбавило позивача права бути присутнім на позачерговому засіданні Ради, надати Раді і депутатам своє бачення цього питання порядку денного, пояснити фактичні обставини розглядуваного питання.

Доводи апелянта про те, що зазначене питання вже в подальшому було передбачено у порядку денному позачергової 31 сесії міської ради 02.12.2022 року під шостим номером, оцінюються судом критично, оскільки в розпорядженні міського голови №319-р від 01.12.2022 року «Про скликання позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання таке питання відсутнє.

В порушення ст.14 Регламенту, порядок денний позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання не містить інформацію про порядковий номер питання «Про припинення договору оренди», назву питання, призначеного до розгляду, та доповідача (доповідачів)», тому незрозуміло, хто доповідав з питання «Про припинення договору оренди» (оскільки воно відсутнє в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання); якими аргументами, матеріалами, доказами доповідач мотивував необхідність розгляду і голосування «за» по питанню «Про припинення договору оренди».

Незважаючи на вимоги ст. 29 Регламенту, проект рішення міської ради від 01.12.2022 №153 «Про припинення договору оренди» не містить інформації про ініціаторів внесення на розгляд Ради вищезгаданого питання (як то: міський голова; секретар Ради; депутат Ради; постійні комісії Ради; депутатські фракції та групи; виконавчий комітет міської ради; громадяни міста в порядку місцевої ініціативи).

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи лист Комунального підприємства «Муніципальні ринки» (Том 1, арк. 234) не містить належного обгрунтування потреб балансоутримувача у використанні обєкта оренди для власних потреб.

Натомість частина 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» вказує, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні Балансоутримувача, поданому ним Орендарю.

Окрім того, проект рішення міської ради № 153 «Про припинення договору оренди» датований 01.12.2022, чим порушено ч. 2 ст. 29 Регламенту щодо оприлюднення рішення не пізніше, як за 10 робочих днів до дати його розгляду.

Всупереч частинам 1, 7 ст.30 Регламенту на титульній стороні проекту рішення Ради не вказано, ким вноситься проект із зазначенням прізвища та ініціалів автора (авторів проекту) або назви колективного органу Ради (виконавчий комітет, депутатська комісія, фракція, група), а також проект рішення міської ради від 01.12.2022 № 153 «Про припинення договору оренди» не погоджений (не завізований) уповноваженими на це органами (особами).

Стаття 10 Регламенту передбачає, що сесія Ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії Ради, крім першої, скликаються: 2.1 міським головою; 2.2 секретарем Pади у випадках, передбачених законодавством; 2.3 не менш як 1/3 депутатів Ради або постійною комісією Ради у випадках, передбачених законодавством.

Розпорядження (рішення) про скликання сесії невідкладно надсилається секретарю Ради та відповідному виконавчому органу Ради, які зобов`язані вжити заходів щодо його виконання. Секретар Ради організовує інформування кожного депутата Ради про скликання сесії у письмовій або електронній формі, у телефонному режимі або в інший можливий спосіб.

Розпорядження (рішення) про скликання чергової сесії Ради доводиться до відома депутатів не пізніше, як за 10 днів до сесії із зазначенням дня та години скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради.

Розпорядження (рішення) про скликання позачергової сесії Ради доводиться до відома депутатів і населення не пізніш, як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради.

Розпорядження (рішення) про скликання чергової сесії Ради публікується на інтернет-сторінці Ради, а також у черговому номері газети «Західний кур`єр».

Розпорядження (рішення) про скликання позачергової сесії невідкладно публікується на інтернет-сторінці Ради. Документи на позачергову сесію надаються депутатам під час їх реєстрації перед сесією.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вчинення передбачених Регламентом дій, щодо послідовного скликання позачергової сесії та вчинення дій направлених на дотримання Регламенту щодо розгляду питання «Про припинення договору оренди».

Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вищезазначені порушення свідчать про те, що Івано-Франківська міська рада під час прийняття рішення №213-31 від 02.12.2022 року «Про припинення договору оренди» не дотрималася вимог передбачених Регламентом.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принципи правової процедури вже стали універсальними через рішення Європейського суду з прав людини і поширюються як на процесуальне судочинство, так і на правові процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень під час прийняття відповідних актів стосовно прав, свобод та законних інтересів людини.

Дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами влади.

Тобто, якщо було порушено належну правову процедуру в органі влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного рішення (наслідків порушення процедури), оскільки таке є нікчемним.

Частина 2 статті 19 Конституції України гарантує: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентовано: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98, рішення від 24.06.2003, пункти 37 - 41) Згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, включно з другою частиною. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями. Крім того, як і в інших сферах соціальної, фінансової чи економічної політики, при впровадженні законів, які регулюють майнові та договірні правовідносини, національні органи влади користуються певним полем розсуду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986, серія А, №108, п.52).

З метою виконання покладених на них функцій місцеві органи влади неминуче вирішують питання, пов`язані з укладенням договорів приватноправового характеру зі звичайними громадянами, але не всі з цих функцій стосуються питань, що становлять життєво важливий суспільний інтерес.

У цій справі місцевий орган влади уклав орендний договір, не усвідомлюючи при цьому, що при здійсненні таких повноважень він не мав права погоджуватися на включення до договору умови про можливість продовження строку оренди. Зрештою, однак, він отримав передбачені цим договором орендні платежі, а коли справа дійшла до продовження строку оренди, скористався можливістю домовитися про підвищення розміру орендної плати за землю. Ніщо не вказує на те, що місцевий орган влади діяв всупереч суспільним інтересам, коли в зазначений спосіб розпорядився майном, що перебувало в його управлінні, або що реалізація договірної умови про продовження строку оренди могла б завдати шкоди інтересам тієї чи іншої третьої особи або інтересам виконання цим органом якихось інших передбачених законом функцій. Внесені згодом поправки до законодавства також свідчать про те, що в діях місцевого органу влади при включенні зазначеної умови до договору, не було нічого такого, що само по собі свідчило б про їх неприйнятність чи недоцільність (див. пункт 26).

Уряд посилався на те, що при укладенні договору з місцевим органом влади заявник - як і всі інші особи, що вчинюють такі правочини - повинен був усвідомлювати наслідки можливого визнання дій органу неправочинними, а також на те, що заявник мав можливість отримати юридичну консультацію або міг вчинити позов проти своїх соліситоріву зв`язку з їхньою недбалістю при наданні такої консультації. Проте сам цей орган вирішив, що має повноваження погодити в договорі умову про продовження строку оренди, і тому не видається нерозумним те, що заявник та його юридичні радники виходили з такої самої позиції. Хоча Уряд також стверджував, що суворість принципу ultra vires пом`якшується завдяки застосуванню норм щодо реституції безпідставного збагачення, при цьому не йшла мова про наявність у заявника в цій справі можливості одержати яку-небудь компенсацію за застосування зазначеного принципу в його ситуації. Заявник не лише мав сподівання на отримання майбутніх прибутків від своїх інвестицій в орендоване майно, але також - як зазначив Апеляційний суд - розглядав умову про продовження строку оренди як важливу частину орендного договору, оскільки його зобов`язання за цим договором були пов`язані з будівництвом і оскільки в протилежному випадку (без зазначеної умови) він мав би обмежені строки для того, щоб окупити вкладені ним кошти.

Виходячи з цих міркувань, місцевий суд правомірно визнав, що в цій справі відбулося непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, і тому констатує, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідачем не дотримано принцип юридичної визначеності, який, зокрема, сформульовано в Рішенні по справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) Страсбург, 09.01.2013, остаточне 27.05.2013. Так, в пункті 143 згаданого Рішення зазначено: «Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 у справі «Дія-97» проти України», заява №19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту».

При цьому слід зазначити, що правомірні очікування позивача, є об`єктом правового захисту згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод національного законодавства України.

Колегія суддів вказує, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності правомірних очікувань, у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, правомірні (законні) очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Розгляд питання та прийняття рішення міською радою без дотримання свого же Регламенту є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява №29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure- справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, від 08.07.2021 у справі № 160/674/19.

Окрім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення , є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що наявність порушень внутрішньої процедури прийняття рішень міською радою, зачіпає права та інтереси позивача ТОВ "Торговий сервіс".

Більш того, обґрунтовуючи звернення до суду, позивач посилається на наявність у позивача у майбутньому інтересу щодо продовження орендних правовідносин.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 у справі №380/1417/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальні ринки» Івано-Франківської міської ради б/н від 12.11.2024 (вх. № 01-05/3214/24 від 12.12.2024) залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради б/н від 22.11.2024 (вх. № 01-05/3396/24 від 25.11.2024) залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2024 у справі № 380/1417/26 залишити без змін.

4. Судовий збір сплачений за апеляційні скарги покласти на апелянта.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак