Постанова

від 28.01.2025 по справі 916/1450/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1450/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ «Кран Тех Електро» не з`явився,

від ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024, ухвалене суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 10.10.2024

у справі № 916/1450/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КранТехЕлектро»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

про: стягнення 1160256,84 грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КранТехЕлектро»

про: стягнення 450388,80 грн,

ВСТАНОВИВ

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КранТехЕлектро» (далі ТОВ «КранТехЕлектро») звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство»), в якому просило суд стягнути з останнього загалом 1160256,84 грн, яка складається з 1125972 грн основного боргу, 24339,50 грн 3 % річних та 9945,34 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки товарів від 15.03.2023 №95-В-ВМП-23 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до суду із зустрічним позовом до ТОВ «КранТехЕлектро», в якому просило суд стягнути з останнього 450388,80 грн пені.

Зустрічний позов мотивований порушенням відповідачем строків поставки товару за договором, а саме простроченням поставки на 20 календарних днів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у даній справі первісний та зустрічний позови задоволені частково та відповідно до п. 11 ст. 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування. Стягнуто з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ТОВ «КранТехЕлектро» загалом 935038,93 грн заборгованості.

Частково задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності, проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, зазначив про його часткову помилковість та здійснив власний розрахунок.

Частково задовольняючи зустрічний позов, суд зазначив про доведеність факту несвоєчасної поставки товару, водночас, керуючись приписами ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зазначив про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Не погодившись з рішенням суду в частині часткового задоволення зустрічного позову, ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, серед іншого, що: заявлене відповідачем за зустрічним позовом клопотання про зменшення пені необґрунтоване і містить лише абстрактні підстави. Крім того, позивачем за первісним позовом не було надано жодного доказу на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки; зменшуючи розмір пені, суд не врахував інтереси іншої сторони договору; введення воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, негативно впливає на більшість суб`єктів господарювання.

Більш детально, позиція позивача викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

13.11.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» залишено без руху та встановлено йому 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 1351,18 грн (за належними реквізитами), а також заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24.

28.11.2024 від ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 26.11.2024 № LGF2951 на суму 1351,18 грн. Крім того, скаржником подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення скаржник отримав лише 11.10.2024 о 18:08 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24, за апеляційною скаргою ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншому учаснику справи строк до 20.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншому учаснику справи), роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/1450/24 до розгляду на 28.01.2025 о 15:45 год. та зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КранТехЕлектро» заперечувало проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником жодним чином не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

20.01.2025 від ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 28.01.2025 представники учасників справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

Враховуючи приписи вказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24 лише в частині часткового задоволення зустрічного позову, зокрема, в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % (з 450388,80 грн до 225194,40 грн).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (статті 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того, при застосуванні положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГКФ України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Водночас, колегія суддів враховує, що розмір заявленої до стягнення суми фактично становить 20 відсотків від загальної суми договору.

Поряд з цим суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам.

24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред`явлення позову до суду.

Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що у зв`язку з порушенням строків розрахунку, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 50% пені, інфляційні втрати та 3 % річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Отже, доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано його інтереси судова колегія вважає безпідставними.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2024 у справі № 916/1450/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська