Постанова

від 03.02.2025 по справі 915/997/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/997/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ - не з`явився

від Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року м.Миколаїв, суддя першої інстанції Семенчук Н.О., повний текст складено та підписано 28.11.2024 року

у справі № 915/997/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача: Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України

про стягнення 1 558 208 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 1 558 208 грн. 82 коп., в тому числі: основний борг у сумі 1 452 096 грн. 07 коп., 3% річних у сумі 8 926 грн. 82 коп., інфляційні втрати у сумі 10 179 грн. 19 коп., пені у сумі 87 006 грн. 74 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, всупереч умовам договору постачання природного газу постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ відповідачем неналежно виконуються зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем природного газу за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року у встановлені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, 3% річних, пені та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/997/24 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задоволено частково; стягнуто з Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» м. Київ, основний борг в сумі 1 452 096 грн. 07 коп., пені в розмірі 26 102 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 8 926 грн. 82 коп., інфляційних втрат в розмірі 10 179 грн. 19 коп., та судовий збір у розмірі 18 698 грн. 50 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 5.1 договору, тому підлягає задоволенню позов в частині стягнення суми основного боргу.

При цьому, суд першої інстанції наголосив, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ про стягнення з Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України, сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат також є обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції, враховуючи положення чинного законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені на 70 % та стягнув з відповідача штрафні санкції у розмірі 26 102 грн. 02 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/997/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 60 904 грн. 72 коп., вважає, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без достатнього дослідження усіх обставин справи .

Зокрема, скаржник, зазначив, що, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Також апелянт вказує, що пункт 7.2 договору визначає, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору постачання природного газу, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки природного газу, вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, що було визнано судом. У порушення норм права і умов договору судом було прийняте неправомірне судове рішення про зменшення пені на 70 %.

Апелянт вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності.

У зв`язку із вищевикладеним, скаржник вважає, що суд неправомірно та безпідставно зменшив заявлену до стягнення пеню, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі № 915/997/24, справу призначено до судового розгляду.

29.01.2025 року через підсистему «Електроний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №4797/24/Д1), у якому Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління командування сил логістики Збройних Сил України просило суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі № 915/997/24 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві відповідач наголосив, що, як вбачається з Положення про Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління, останнє є державною установою та входить до складу Збройних Сил України, метою діяльності якої є інженерно-інфрастуктурне забезпеченння військеових частин, закладів, установ, організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України в межах зони відповідальності. Зазначеним Положенням також визначено, що Миколаївське КЕУ є неприбутковою державною установою.

Так, відповідач вказує, що при написанні відзиву на позов відповідачем дійсно наголошувалось на тому, що закупівля газу здійснювалась Миколаївським КЕУ саме для потреб військових об`єктів, а не для власного споживання, оскільки Миколаївське КЕУ є забезпечувальним органом військового управління. Даний факт підтверджується договором та не заперечувався позивачем.

Також, відповідач звертає увагу на те, що під час звернення до Господарського суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, відповідач просив суд врахувати його статус, як забезпечувального органу військового управління та стратегічну важливість об`єктів, які забезпечувались природним газом у умовах сьогоднішніх реалій збройної агресії військ рф та стратегічної функції саме цих об`єктів щодо її відсічі, статус Миколаївського КЕУ, як бюджетної організації та фінансування саме з державного бюджету Міністерства оборони України, на якому і так лежить надмірне фінансове навантаження, також покладення додаткових витрат у вигляді пені значно погіршить зазначену ситуацію. Крім того, відповідач наголошує, що Миколаївське КЕУ є неприбутковою установою, а отже не може сплатити стягненні судом штрафні санкції за рахунок власних надходжень, що ще раз підтверджує той факт, що зазначене фінансове навантаження буде нести саме Міністерство оборони України, що, у свою чергу, може призвести до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави.

В свою чергу, відповідач зазначає, що позивач є прибутковою організацією, негативні наслідки для якого повністю компенсуються стягнутими судом 3% річних, інфляційним збільшенням боргу та частково стягнутим розміром пені.

Отже, відповідач вважає, що зменшення судом першої інстанції нарахованого позивачем розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, який запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ та представник Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на їх офіційні електронні адреси. Про причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі № 915/997/24 в оскаржуваній частині є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

28.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Миколаївським квартирно-експлуатаційним управлінням командування (споживач) укладено договір №13-4390/23-БО-Т постачання природного газу.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не надано.

У подальшому між споживачем та постачальником укладено 2 додаткові угоди, а саме: додаткову угоду № 1 від 28.09.2023 до договору № 13-4390/23-БО-Т від 28.09.2023 постачання природного газу та додаткову угоду № 2 від 14.12.2023 до договору постачання природного газу № 13-4390/23-БО-Т від 28.09.2023.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу з 01 жовтня до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Згідно з умовами п. 13.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4 та 13.5 цього договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

За умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.12.2023) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) в кількості 257, 15688 тис. куб. метрів у тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м.):

З розрахункового періоду вбачається, що замовлений обсяг газу за жовтень 2023 складає 11,43990 тис.куб.м., за листопад 2023 96,31698 тис.куб.м., за грудень 2023 149, 40000 тис.куб.м. Всього складає 257, 15688 тис.куб.м.

Відповідно до п. 2.1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.12.2023) загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.»

За умовами п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначний в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідного до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

-70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого за попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактичного переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Відповідно до п. п. 4 п. 6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.

За умовами пп. 1 п. 6.4 договору постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) передало, а Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління командування сил логістики Збройних (споживач) прийняло природний газ на загальну суму 5 709 042 грн. 06 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2023 року від 14.11.2023 на суму 189 374, 82 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 11.12.2023 на суму 1 594 420, 43грн.;

- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024 на суму 3 925 246, 81 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем природний газ в розмірі 4 256 945, 99 грн., що підтверджується інформацією про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за період з 28.09.2023 по 15.04.2024.

Позивач у позовній заяві зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 1 452 096 грн. 07 коп.

Несплата вказаних коштів стала підставою для звернення позивача з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 452 096 грн. 07 коп. основної заборгованості, 87 006 грн. 74 коп. пені, 8 926 грн. 82 коп. 3 % річних, 10 179 грн. 19 коп. інфляційних витрат.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені та відмови у її стягненні на суму 60 904 грн. 72 коп., з огляду на що рішення суду переглядається в апеляційному порядку частково в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності стягнення з відповідача суми основної заборгованості, нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних втрат колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено та сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5 709 042 грн. 06 коп., при цьому відповідач за отриманий протягом жовтня 2023 року - грудня 2023 року природний газ розрахувався лише частково та з порушенням строків оплати на загальну суму 4 256 945 грн. 99 коп., чим порушив умови господарського зобов`язання, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом, в якому просив стягнути з Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління командування сил логістики Збройних Сил України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ борг у загальній сумі 1 452 096 грн. 07 коп., 87 006 грн.74 коп. пені, 8 926 грн.82 коп. 3 % річних, 10 179 грн. 19 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений позивачем та судом першої інстанції розрахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем пеня була нарахована вірно, із урахуванням кінцевого терміну оплати, визначеного договором, встановленої договором ставки пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням днів та сум часткових оплат, а також не містить арифметичних помилок, в зв`язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про його вірність.

Що стосується зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені до 70 % від розрахованої позивачем, а саме, до 26 102 грн.02 коп., судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, яке було викладено у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач звертає увагу суду на статус відповідача як бюджетної установи, яка фінансується за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, який на умовах сьогоднішніх реалій несе надмірне фінансове навантаження. Наголошує, на тому, що закупівля природного газу Миколаївським КЕУ здійснюється саме для військових об`єктів, які на сьогодні виконують основоположну функцію-захисту та оборони, а тому, на думку відповідача, покладення на державний бюджет Міністерства оборони додаткових витрат у вигляді пені є неоправданою мірою, в той час як всі громадяни нашого суспільства та інші країни намагаються допомогти зменшити непомірний фінансовий тягар оборонної галузі.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є суб`єктивним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 року у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 року у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 року у справі № 904/3546/19).

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18.

Таким чином, суд, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Колегія суддів зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформульовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу за спірним договором, а також, приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, закупівля природного газу відповідачем здійснювалась саме для військових об`єктів, які на сьогодні виконують основоположну функцію - захисту та оборони, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суми пені до 26 102 грн.02 коп., тобто на 70 % від заявленого позивачем розміру неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку відповідача внаслідок несвоєчасного виконання останнім зобов`язань за договором постачання природного газу та інших негативних наслідків матеріали господарської справи не містять.

Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, частково задовольняючи заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами.

Отже колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі № 915/997/24, яка розглядається, в частині зменшення розміру пені на 70 % не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах. Питання про зменшення розміру штрафних санкцій в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23, від 14.01.2025 року у справі №902/1046/23.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків через несвоєчасність сплати відповідачем коштів по виставленим рахункам.

Судова колегія також не бере до уваги твердження позивача про те, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих позивачем, які б підтверджували наявність збитків, які виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання природного газу.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що зменшення розміру пені є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке стягнення є обґрунтованим, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні.

В той же час, висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні від 18.11.2024 року у справі №915/997/24 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі № 915/997/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг», м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/997/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 року у справі №915/997/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Повний текст постанови складено 03.02.2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош