Постанова

від 31.01.2025 по справі 910/2408/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2025 р. Справа № 910/2408/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 (повний текст рішення складено 17.09.2024) (суддя Щербаков С.О.)

у справі № 910/2408/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про стягнення 202 540,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські соціально-інвестиційні технології" (далі - ТОВ "Київські соціально-інвестиційні технології", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - КП "Київтранспарксервіс", відповідач) про стягнення 202 540,80 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 75-р/тк від 15.07.2021 визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які б неможливо було встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, чим завдало позивачу збитки у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення двох договорів у сумі 101 270,40 грн, з огляду на що позивач на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просив суд стягнути 202 540,80 грн завданих збитків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/2408/24 позовні вимоги задоволено та стягнуто з КП "Київтранспарксервіс" на користь ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" 202 540,80 грн - шкоди внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 3 038,11 грн - судового збору та 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що, як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосововано у договорі одноразовий платіж за право укладення такого договору з метою одержання додаткових коштів, внаслідок чого порушено права суб`єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладало договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування. Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразових платежів за право укладення договорів у розмірі 101 270,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/2408/24, КП "Київтранспарксервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16, 22, 611, 623, 901, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 16, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо неправильного проведення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/2408/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.12.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатами аукціону № UA-PS-2020-02-05-000069-2 по лоту "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 13, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 19.02.2020, позивача визнано переможцем аукціону.

При цьому позивачем було сплачено на користь КП "Київтранспарксервіс" одноразовий платіж у розмірі 59 841,60 грн за право укладання договору, що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

12.03.2020 між КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" (сторона-2) укладено договір № ДНП-2020-03/06 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська 13, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 30 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

16.03.2020 КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" (сторона-2) складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика до договору № ДНП-2020-03/06 від 12.03.2020.

Окрім того, за результатами аукціону № UA-PS-2020-03-27-000037-2 по лоту "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, перетин вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної (майданчик № 1), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 16.04.2020, позивача визнано переможцем аукціону.

27.04.2020 позивачем на користь КП "Київтранспарксервіс" сплачено одноразовий платіж у розмірі 41428,80 грн, що підтверджується дублікатами квитанцій № 0.0.1689737979.1 на суму 11 428,80 грн, № 0.0.1689744987.1 на суму 10 000,00 грн, № 0.0.1689745442.1 на суму 10 000,00 грн та № 0.0.1689745932.1 на суму 10 000,00 грн.

08.05.2020 між КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" (сторона-2) укладено договір № ДНП-2020-05/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, перетин вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної (майданчик № 1), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 54 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

08.05.2020 КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" (сторона-2) складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика до договору № ДНП-2020-05/01 від 08.05.2020.

Загальна сума сплачених позивачем одноразових платежів за право укладення договорів становить 101 270,40 грн (41 428,80 грн + 59 841,60 грн).

Зобов`язання з оплати переможцем одноразових платежів за право укладення договору було передбачено Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосуванням електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" від 06.08.2019 № 70, яким встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншими суб`єктами господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.

Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; одноразовий платіж за право укладення договору (10 % від вартості експлуатації місць для паркування).

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення). Визнано дії КG "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення). За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу першого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на КП "Київтранспарксервіс" штраф у розмірі 2 605 133,00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення). Зобов`язано КП "Київтранспарксервіс" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Антимонопольний комітет України протягом 10 календарних днів з дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення).

У вказаному рішенні Антимонопольним комітетом України встановлено, що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 рішення).

У пункті 56 рішення Антимонопольного Комітету України встановлено, що, за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" упродовж трьох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.

Згідно з п. 74 рішення Антимонопольного комітету України, за інформацією КП "Київтранспарксервіс", всі грошові кошти, які надходять до Підприємства від сплати переможцями торгів, зокрема, одноразового платежу, КП "Київтранспарксервіс" використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов`язань Підприємства із забезпечення надходжень до бюджету м. Києва.

Отже, необхідність стягнення КП "Київтранспарксервіс" із переможців торгів одноразового платежу жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням торгів (п. 76 рішення Комітету).

У п. 86 рішення Антимонопольного комітету України вказано, що встановлення КП "Київтранспарксервіс" для переможців торгів обов`язку зі сплати одноразового платежу призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які виявили бажання здійснювати діяльність на відповідному ринку.

Наведені дії КП "Київтранспарксервіс" були б неможливими за умови наявності значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість обирати між кількома продавцями таких товарів та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого продавця (п. 87 рішення Комітету).

Відповідно до п. 88 рішення Антимонопольного комітету України у випадку ж відсутності конкуренції на відповідному ринку та, як наслідок, відсутності у споживачів КП "Київтранспарксервіс" альтернативи щодо придбання прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві інакше, ніж у Підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів.

Таким чином, Антимонопольним комітетом України встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов`язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Позивач звертався до відповідача з претензіями щодо поновлення порушеного права шляхом повернення на розрахунковий рахунок ТОВ "Компанія "Київські соціально-інвестиційні технології" грошових коштів у подвійному розмірі від сплачених одноразових платежів за право укладення договорів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 18.01.2024 та накладною АТ "Укрпошта" № 0315080757159.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначав, що внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції позивачу було завдано шкоду у вигляді втрат, пов`язаних із сплатою одноразових платежів за право укладення договору № ДНП-2020-03/06 від 12.03.2020 та договору № ДНП-2020-05/01 від 08.05.2020, що, з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 202 540,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно із частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

У ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за право укладання з відповідачем договорів для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів ним було сплачено одноразові платежі в загальному розмірі 101 270,40 грн, однак, як встановлено рішенням Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20, відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві.

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у справі № 38/60/42-рп/к.20 було оскаржено відповідачем шляхом подання до Господарського суду міста Києва позову про визнання його недійсним та часткове скасування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, у задоволенні позову КП "Київтранспарксервіс" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.12.2022 закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Касаційну скаргу КП "Київтранспарксервіс" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16055/21 залишено без змін.

При розгляді справи № 910/16055/21 судом встановлено, що Антимонопольним комітетом України доведено, а КП "Київтранспарксервіс" не спростовано, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов`язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Також, судовими інстанціями у справі № 910/16055/21 встановлено, що відповідно до пункту 3 Рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 КП "Київтранспарксервіс" визначено єдиним оператором із паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення абонементних талонів із паркування автомобільного транспорту в місті Києві, споживачі, які виявили бажання отримати права на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, обмежені у виборі суб`єкта господарювання, який реалізує такий товар. Наявність такої ринкової влади надає КП "Київтранспарксервіс" можливість диктувати виключні умови реалізації вказаного товару. Всупереч наведеним нормам КП "Київтранспарксервіс" встановлювало для переможців торгів такі умови реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві, які суперечать конкурентному законодавству та які неможливо було б застосувати за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами аукціону № UA-PS-2020-02-05-000069-2 по лоту "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 13, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 19.02.2020, позивача визнано переможцем аукціону. Позивачем було сплачено на користь КП "Київтранспарксервіс" одноразовий платіж у розмірі 59 841,60 грн за право укладання договору.

Також, за результатами аукціону № UA-PS-2020-03-27-000037-2 по лоту "право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, перетин вул. Здолбунівської та вул. Тепловозної (майданчик № 1), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено відповідачем 16.04.2020, позивача визнано переможцем аукціону. 27.04.2020 позивачем було сплачено на користь КП "Київтранспарксервіс" одноразовий платіж у розмірі 41 428,80 грн.

Однак, як встановлено судом вище, необхідність стягнення КП "Київтранспарксервіс" з переможців торгів одноразового платежу жодним чином не пов`язана з підготовкою або проведенням торгів, відтак стягнення відповідачем суми одноразового платежу за право укладення з ним договору є неправомірним.

Як встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосовувало в договорі одноразовий платіж за право укладення такого договору з метою одержання додаткових коштів, внаслідок чого порушено права суб`єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладало договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.

З огляду на зазначене вище, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразових платежів за право укладення договорів у розмірі 101 270,40 грн.

При цьому протиправна поведінка відповідача в даному випадку полягає в тому, що у зв`язку із встановленням обов`язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.

Як визначено в ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено наявність у діях відповідача усього складу цивільного правопорушення, зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем, саме через яке позивачу було завдано шкоду в сумі 101 270,40 грн, а відтак, наявні підстави для застосування положень ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" шляхом відшкодування відповідачем завданої шкоди у подвійному розмірі, а саме в сумі 202 540,80 грн.

З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

У частині розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції зважає на те, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У даному випадку суд вважає за доцільне звернутись до правової позиції, викладеної в додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 873/26/20, від 01.02.2022 у справі № 873/213/21, зокрема, до таких правових висновків Верховного Суду: "Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Місцевим господарським судом, з урахуванням положень ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу - договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.04.2023, укладений з адвокатом Коковіним Дмитром Ігоровичем, додаткову угоду від 05.01.2024 № 1/2024 щодо захисту порушених прав позивача у зв`язку із встановленням рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету від 15.07.2021 № 75-р/тк порушень КП "Київтранспарксервіс" вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", із погодженим фіксованим розміром гонорару в сумі 15 000,00 грн, акт від 28.02.2024 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.04.2023.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є реальними та співмірними із складністю спору, а відтак судом правомірно стягнуто їх із відповідача в розмірі 15 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі № 910/2408/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко