Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/3552/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/3552/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сердюк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

у справі № 910/3552/24 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування»

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про визнання права на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання права на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не визнає право позивача на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/26 строком дії 2190 календарних днів (в редакції протоколу узгодження від 24.02.2021) від дати підписання 01.03.2021 акту приймання передачі КП «Київтранспарксервіс» в експлуатацію ТОВ «Безпечне паркування» майданчика для паркування.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» у позові до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що порушення відповідачем своїх обов`язків за договором щодо строку надання майна у користування є підставою для застосування зобов`язально-правових заходів захисту прав, які обумовлюються та ґрунтуються на тих правах та обов`язках, що врегульовані договором. Ухилення від вчинення дій, покладених на сторону договором, є підставою для примусового спонукання їх здійснити. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини є підставою для відмови у даному позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2024 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновок про обрання позивачем неефективного способу захисту з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що, оскільки відповідач не визнає право позивача на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/26 строком дії 2190 календарних днів (в редакції протоколу узгодження від 24.02.2021) від дати підписання 01.03.2021 акту приймання передачі КП «Київтранспарксервіс» в експлуатацію ТОВ «Безпечне паркування» майданчика для паркування, тому позивачем обраний ефективний спосіб, який відновить порушене право позивача, а укладений між сторонами договір у свою чергу не визначає іншого ефективного способу захисту.

Крім того, апелянт зазначає, що 24.02.2021 між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Безпечне паркування» складено Протокол узгодження розбіжностей до договору від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/26 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Таким чином, апелянт зауважує, що сторонами у договорі з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей до договору визначено строк дії договору, що складає 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування, підстави та порядок розірвання договору.

Також апелянт наголошує, що Протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 до договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування є невід`ємною частиною договору, підписаний 24.02.2021 уповноваженими особами, тому вказаний договір укладено 24.02.2021 в редакції, узгодженій сторонами в Протоколі узгодження розбіжностей до договору. Отже, строк дії договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування, тобто від 01.03.2021, а тому, на думку апелянта, договір є діючим.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, КП «Київтранспарксервіс», в своєму відзиві, наданому до суду 09.10.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Відповідач зазначає, що 24.02.2021 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Безпечне паркування» укладено договір № ДНП-2021-02/06 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Строк дії договору № ДНП-2021-02/06 становить 1095 календарних днів з дати підписання акту приймання передачі стороною -1 в експлуатацію стороні -2 майданчика для паркування. Акт приймання передачі паркувального майданчика підписано сторонами 01 березня 2021 року.

Відповідач також вказує, що 15.02.2024 листом № 053/05-580 повідомило позивача про те, що термін дії договору № ДНП-2021-02/06 до 01 березня 2024 року, необхідність звільнення паркувального майданчика та підписання акту повернення з експлуатації паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул.Північна, 3 (біля ГБК «Полісся»). Натомість, на адресу КП «Київтанспарксервіс» 22.02.2024 надійшов лист від відповідача про те, що існує Протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 до договору № ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021. Згідно із вказаним Протоколом строк дії договору № ДНП-2021-02/06 становить 2190 календарних днів з дати підписання акту приймання передачі стороною -1 в експлуатацію стороні -2 майданчика для паркування. Відповідач звертає увагу, що у КП «Київтранспарксервіс» відсутній примірник Протоколу узгодження розбіжностей від 24.02.2021, про існування якого останньому зовсім нічого не було відомо. Вказаний Протокол узгодження розбіжностей вносить численні зміни до договору та підписаний майже одночасно з підписанням договору, тією ж датою коли було укладено договір. Разом з тим, кожен пункт Протоколу встановлює кращі умови для сторони-2. Поряд з цим, відповідач звертає увагу, що у договорі № ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 відсутні будь-які застереження щодо Протоколу узгодження розбіжностей. Пропозицій щодо підписання Протоколу узгодження розбіжностей на поштову адресу КП «Київтранспарксервіс» у відповідності до п. 9.4 договору № ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 не надходило, також позивачем не було надано підтвердження надсилання таких пропозицій.

Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу

У поданій до суду 20.06.2024 відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначає, що 24.02.2021 уповноваженими особами позивача та відповідача було врегулювано розбіжності щодо умов договору та підписано договір № ДНП-2021-02/06 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та Протокол узгодження розбіжностей до договору. Отже, 24.02.2021 сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та уклали договір №ДНП-2021-02/06 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування з Протоколом узгодження розбіжностей до договору.

При складанні Протоколу узгодження розбіжностей до договору перед підписанням одержаного проекту договору сторони не внесли відповідне застереження (не вписали), що договір підписується з Протоколом узгодження розбіжностей не свідчить про те, що сторонами не врегульовано заперечення щодо окремих умов договору та не було досягнуто згоди щодо всіх умов договору, шляхом складення та підписання обома сторонами Протоколу узгодження розбіжностей до договору. У Протоколі узгодження розбіжностей до договору від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/06 зазначено, що даний Протокол узгодження розбіжностей складений у двох оригінальних примірниках, по одному кожній зі сторін і є невід`ємною частиною договору від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/06 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, підписаний 24.02.2021 уповноваженими особами: виконуючим обов`язки директора Свиридою Анатолієм Олексійовичем, який діяв на підставі розпорядження Київського міського голови від 13.04.2020 №225 та Статуту, та директором ТОВ «Безпечне паркування» Лубським А.А., який діє на підставі Статуту, то на думку позивача, вказаний договір укладено 24.02.2021 в редакції, узгодженій сторонами в Протоколі узгодження розбіжностей до договору.

Короткий зміст письмових пояснень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу

У свою чергу відповідач 13.01.2025 надав письмові пояснення, в яких повторно завертає увагу, що у договорі № ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 відсутні будь-які застереження щодо Протоколу узгодження розбіжностей. Позивач у позовній заяві так і у апеляційній скарзі сам підтверджує про необхідність внесення застережень у договір у разі складання Протоколу узгодження розбіжностей, а також підтверджує про відсутність у договорі № ДНП-2021-02/06 застережень про підписання сторонами Протоколу узгодження розбіжностей одночасно з договором.

Відповідач наголошує, що, оскільки у нього, як у сторони договірних відносин відсутній примірник Протоколу узгодження розбіжностей, також не надано підтвердження направлення Протоколу узгодження розбіжностей з пропозиціями їх підписати на поштову адресу КП «Київтранспарксервіс», або ж докази отримання відповіді на зазначені пропозиції у строк передбачений законодавством України або ж підтвердження неотримання чи відмови від отримання у відділенні поштового зв`язку (відповідно до пункту 9.4. договору) відсутні підстави для визнання чинності Протоколу узгодження розбіжностей до договору № ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач своїми діями і сам визнає законність даного рішення, оскільки після прийняття рішення у справі № 910/3552/24 ТОВ «Безпечне паркування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Комунального підприємства «Київпарктранссервіс» з тих самих підстав, але вже з іншими вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 справу № 910/3552/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 залишено без руху.

23.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» подана заява про усунення недоліків до якої долучено платіжне доручення з доказами сплати судового збору в сумі 4 542,00 грн за подачу апеляційної скарги в межах справи № 910/3552/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 та призначено розгляд справи на 11.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 відкладено на 02.12.2024.

У судовому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді справи №910/3552/24 до 13.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/3552/24 до 27.01.2025.

У судовому засіданні 27.01.2025 колегія суддів протокольною ухвалою залишила без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України клопотання ТОВ «Безпечне паркування» про долучення доказів, оскільки подані позивачем докази не подано разом із позовною заявою, чим порушено встановлений законом строк на подання доказів, а також відсутне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 27.01.2024 у судове засідання не з' явився. Проте у судовому засіданні 02.12.2024 представник позивача надала пояснення по суті спору, в яких підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 27.01.2024 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24 лютого 2021 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» (сторона-2) укладено договір №ДНП-2021-02/26 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору сторона-1 передала за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.2 договору строк дії договору становить 1095 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною- 1 в експлуатацію стороні- 2 майданчика для паркування.

Згідно з актом приймання - передачі паркувального майданчика від 01.03.2021 сторони підтверджують, що сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони визнають факт укладення договору.

Виконання договору розпочалось 01 березня 2021 року, про що свідчить складений сторонами акт приймання-передачі паркувального майданчика до договору, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 55 машиномісць за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Вважаючи, що строк договору спливає 01.03.2024, КП «Київтранспарксервіс» (лист вих. №053/05-580 від 15.02.2024) звернулось до ТОВ «Безпечне паркування» про звільнення паркувального майданчика до 16.03.2024.

ТОВ «Безпечне паркування» заперечувало проти звільнення (лист № 08 від 22.02.2024), оскільки строк договору становить 2190 календарних днів від 01.03.2021, посилаючись на Протокол узгодження розбіжностей до договору від 24.02.2021 № ДНП-2021-02/26, який є невід`ємною частиною договору.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив визнати право позивача на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, за договором від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/26 строком дії 2190 календарних днів (в редакції протоколу узгодження від 24.02.2021) від дати підписання 01.03.2021 акту приймання передачі КП «Київтранспарксервіс» в експлуатацію ТОВ «Безпечне паркування» майданчика для паркування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Водночас положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 910/9167/19, від 19.10.2021 зі справи № 910/8791/20, і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від неї. Верховний Суд зазначає, що такі способи захисту як примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків (упущеної вигоди) мають різну правову природу, правове регулювання, а, отже, й предмет доказування, обсяг процесуального доведення, що пов`язане, насамперед, з тим, що заборгованість за договором стягується за правилами щодо виконання договірних зобов`язань, а збитки стягуються відповідно до правил про відповідальність.

Предметом даного спору є взаємовідносини між сторонами договору від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/06.

Оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 березня 2024 року у праві № 910/1248/23.

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізаконом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди».

Тобто, перед підписанням договору № ДНП-2021-02/26 сторонами обговорено та погоджено всі його істотні умови.

Строк дії договору № ДНП-2021-02/26 становить 1095 календарних днів з дати підписання акту приймання передачі стороною -1 (відповідачем) в експлуатацію стороні -2 (позивачу) майданчика для паркування.

Акт приймання-передачі паркувального майданчика підписано 01 березня 2021 року.

Таким чином, строк дії договору починається з 01.03.2021 та закінчується 01.03.2024.

Враховуючи вищезазначені обставини, КП «Київтранспарксервіс» зауважує, що договір припинив свою дію у зв`язку із закінчення строку на який кого було укладено, а саме 01.03.2024 (згідно листа КП «Київтранспарксервіс» від 15.02.2024 №053/05-580).

Договір № ДНП-2021-02/26 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування припинив свою дію відповідно до умов договору, які були погоджені сторонами про що свідчать підписи та печатки сторін.

Листом № 08 від 22.02.2024 на адресу КП «Київтанспарксервіс», ТОВ «Безпечне паркування» повідомило, що існує Протокол узгодження розбіжностей від 24.02.2021 до договору № ДНП-2021-02/26 від 24.02.2021 (далі - Протокол). Згідно із вказаним Протоколом строк дії договору № ДНП-2021-02/26 становить 2190 календарних днів з дати підписання акту приймання передачі стороною -1 в експлуатацію стороні -2 майданчика для паркування.

Фактично предметом позовних вимог є саме факт підписання примірника Протоколу узгодження розбіжностей, а відтак і наявність у позивача права на експлуатацію майданчика для паркування.

Право на експлуатацію, утримання та облаштування майданчика для паркування є складовими користування, яке є речовим правом на чуже майно (ст. 395 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України), що підлягає захисту відповідно до положень глави 29 ЦК України (ст. 396 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовити у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права та інтересу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справа №338/180/17 та постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14.

Під захистом права власності (як і права користування) у цивільному праві розуміється низка передбачених заходів, що вживаються у випадках порушення цього права та спрямовані на захист і відновлення власності.

Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов`язально-правові.

Речово-правові заходи спрямовані безпосереднього на захист права власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує в натурі за умови, що порушення права власності не пов`язано з невиконанням зобов`язань, що існували між власником та особою, яка порушила його права. До речово-правових заходів належить: віднидикаціний позов, негаторний позов, позов про визнання права.

Одним із речово-правових способів захисту права є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов`язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Зобов`язально-правові заходи застосовуються у випадках, коли власник пов`язаний з правопорушником зобов`язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов`язальних відносин, речово-правові заходи захисту відносин власності не можуть бути застосовані.

Метою використання способу захисту права власності шляхом визнання права власності є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документу, що засвідчує його права власності та був раніше втрачений.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально-визначено майна, права якого оспорюються або не визнаються іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов`язальних відносинах.

Таким чином, порушення відповідачем своїх обов`язків за договором щодо строку надання майна у користування є підставою для застосування зобов`язально-правових заходів захисту прав, які обумовлюються та ґрунтуються на тих правах та обов`язках, що врегульовані договором.

Ухилення від вчинення дій, покладених на сторону договором, є підставою для примусового спонукання їх здійснити.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16.

З огляду на вищевикладане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини є підставою для відмови у позові.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач після прийняття рішення у справі №910/3552/24 звернувся до суду з тих самих підстав уже з іншими вимогами (справа №910/11172/24), а саме:

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», які полягають у направленні Товариству з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» листа вих. №053/05-580 від 15.02.2024 з вимогою в термін до 16.03.2024 включно звільнити майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, та з`явитися до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» для підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» безперешкодне користування майданчиком для паркування та приймати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» оплату вартості експлуатації майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3 (біля ГБК «Полісся), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 49 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, на період строку дії договору від 24.02.2021 №ДНП-2021-02/26, що складає 2190 календарних днів від дати підписання 01.03.2021 акту приймання передачі КП «Київтранспарксервіс».

Також стосовно ствердження апелянта, що відповідно до п. 7.2. Протоколу узгодження розбіжностей, який викладено в редакції сторони-2, строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 Верховний Суд, зазначив, що господарський договір не може існувати без істотних умов (частина 8 статті 181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода».

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Вказаною статтею врегульовано порядок дій сторонами у разі заперечень щодо окремих умов договору проекту договору запропонованого будь-якою з сторін.

Отже, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі, зокрема, протоколом узгодження розбіжностей. Порядок розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлений частиною п`ятою статті 181 ГК України є обов`язковим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 918/370/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 910/15190/18.

Колегія суддів зазначає, що у договорі № ДНП-2021-02/26 від 24 лютого 2021 року відсутні будь-які застереження щодо Протоколу узгодження розбіжностей. Про що вказує і сам позивач, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі. Тобто, у договорі № ДНП-2021-02/26 від 24.02.2021 відсутні умови, що договір діє разом з Протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п. 9.4. договору № ДНП-2021-02/26 усе листування між сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними в цьому договорі. Проте, позивачем до матеріалів справи не надано підтвердження надсилання пропозицій щодо підписання протоколу узгодження розбіжностей на адресу відповідача.

Враховуючи викладене вище, підписання договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування та Протоколу узгодження розбіжностей до договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 не свідчить про підписання його на умовах встановлених у Протоколі узгодження розбіжностей від 24.02.2021. Вказане свідчить про підписання Протоколу узгодження розбіжностей до договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 після підписання самого договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021.

При цьому, матеріали справи не містять доказів внесення змін до умов договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 на умовах встановлених у Протоколі узгодження розбіжностей від 24.02.2021.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, строк дії договору №ДНП-2021-02/06 від 24.02.2021 є таким, що закінчився 01.03.2024.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знійшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, зроблені з невірним правозастосуванням та без врахування релевантної практики Верховного Суду та спростовуються викладеним вище.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечне паркування» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/3552/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/3552/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк