Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/6413/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/6413/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"

на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2024

у справі №910/6413/24 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "РЕДТЕХ"

до публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Філії Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"

про стягнення 147771, 00 грн заборгованості за договором №15/84 від 26.12.2023 про закупівлю послуг, 9326, 53 грн пені, 1035, 87 грн інфляційних втрат, 968, 99 грн відсотків за користування грошовими коштами,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 147771,00 грн. заборгованості за договором № 15/84 від 26.12.2023 р. про закупівлю послуг, 9326,53 грн. пені, 1035,87 грн. інфляційних втрат, 968,99 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 15/84 від 26.12.2023 р. про закупівлю послуг в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 147771,00 грн. боргу за надані послуги, 9326,53 грн. пені, 1035,87 грн. інфляційних втрат, 968,99 грн. відсотків за користування грошовими коштами, а також судовий збір та 8000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі Філії Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "РЕДТЕХ" 147771 грн 00 коп. основного боргу, 1035 грн 87 коп. інфляційних втрат, 968 грн 99 коп. 3% річних, 2850 грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлено та відповідачем не спростовано, доказів відсутності заборгованості до матеріалів справи не додано. В частині стягнення пені, суд відмовляє, оскільки умовами договору стягнення пені не погоджено в договірному порядку та прямо не встановлено законом. Вимоги щодо стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.10.2024 по справі №910/6413/24 в частині стягнення з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "РЕДТЕХ" 147 771, 00 грн основного боргу, 1035, 87 грн інфляційних втрат, 968, 99 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення. Провадження в частині стягнення боргу 147771, 00 грн закрити, у зв`язку з його погашенням у повному обсязі, у стягненні з ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" на користь ТОВ "Виробниче підприємство "РЕДТЕХ" 1035, 87 грн інфляційних втрат, 968, 99 грн 3% річних відмовити. Здійснити новий розподіл судових витрат, відшкодувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги за рахунок позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачем платіжними дорученнями 27.08.2024 №t.2733 було перераховано на рахунок позивача 73 885 500 грн та 30.08.2024 перераховано платіжним дорученням № t.2733/1 решту 7 388 550 грн. Таким чином, на час ухвалення рішення суду відповідачем було погашено заборгованість за договором в повному обсязі. Судом першої інстанції було встановлено, але не враховано при ухваленні рішення щодо стягнення штрафних санкцій, що діяльність відповідача повністю зупинено, у зв`язку з обстрілами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6413/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 витребувано у господарського суду Київської області матеріали справи №910/6413/24. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2024 у справі №910/6413/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

13.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6413/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" та ухвалено здійснювати розгляд справи у спрощеному проваджені у відсутності уповноважених представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2023 між ТОВ Виробниче підприємство РЕДТЕХ (виконавець) та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО в особі Філії Трипільської теплової електричної станції ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг № 15/84 (а.с.8-14)

За умовами п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати послуги в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Найменування, вид та характеристика послуг визначені в додатку № 1 до договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна послуг становить суму, що зазначена у додатку № 1 до договору. (а.с.15)

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця. Строк (термін) надання послуг визначений додатком № 1 до договору.(п.5.1)

Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та оформлюється згідно чинного законодавства України по закінченню певного етапу (періоду) надання послуг або по закінченню надання всього комплексу послуг на підставі документів, необхідних для підписання акту прийому-передачі послуг, перелік яких, у разі необхідності, зазначається в додатку № 1 до договору. У випадку ненадання таких документів виконавцем, замовник має право не підписувати відповідні акти прийому-передачі послуг та не оплачувати вказані в цьому акті обсяги послуг або вимагати повернення відповідного розміру попередньої оплати (у разі застосування такого порядку оплати) (п. 5.3 договору).

За змістом п. 5.7 договору акт приймання-передачі послуг підписується замовником після фактичного отримання послуг протягом трьох робочих днів з моменту одержання від виконавця проекту акту, підписаного виконавцем, після чого замовник направляє виконавцеві зазначений акт або мотивовану відмову в прийманні послуг із вказівкою необхідних доопрацювань та строку на їх усунення.

Згідно з п. 5.9 договору датою виконання зобов`язань виконавцем за даним договором є дата підписання замовником акту приймання-передачі послуг.

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України, а відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 договору виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

Умовами п. 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє протягом строку, зазначеному в додатку № 1 до договору (п. 11.1 договору).

Припинення дії договору внаслідок розірвання або закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.3 договору).

26.12.2023 р. ТОВ ВП РЕДТЕХ та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО в особі Філії Трипільської ТЕС ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО було підписано додаток № 1 до договору № 15/84 від 26.12.2023 (а.с.15), в якому сторони погодили наступне: виконавець здійснює технічне обслуговування вуглекислотних та порошкових вогнегасників Трипільської ТЕС, здійснює технічне діагностування, опосвідчення, ремонт, перезарядження вогнегасників; загальна вартість послуг 147771,00 грн.; розрахунки з виконавцем здійснюються в наступному порядку протягом 30 календарних днів із дати підписання сторонами акту приймання-передачі послуг; строк дії договору до 30.04.2024 р.

На виконання умов договору сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг № 668 від 31.01.2024 р. на суму 147 771,00 грн.(а.с.17)

Згідно з умовами додатку № 1 до договору, кінцевим строком оплати послуг є 01.03.2024 р. (30-й календарний день з дати підписання акту).

12.04.2024 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 12/04, в якому просив ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО погасити заборгованість у сумі 147 771,00 грн. за договором № 15/84 від 26.12.2023 р.(а.с.18)

У відповідь на зазначений лист, 17.04.2024 р. відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення № 43-2131 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.19), в якому зазначив, що Зміївська та Трипільська ТЕС ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО були пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, що призвело до зупинення виробництва електричної енергії. Зазначені обставини на даний час є форс-мажорними для Трипільської ТЕС ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО. Керуючись умовами договору, відповідач повідомив позивача про неможливість ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО вчасно виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили. Копію сертифіката Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) буде надано додатково після його отримання.

Підставою для звернення з позовом стало, існування у ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» несплаченої заборгованості перед ТОВ ВП РЕДТЕХ за договором про закупівлю послуг № 15/84 від 26.12.2023 р.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем доведена, останнім не заперечується, та доказів оплати на момент розгляду справи не надано, тому вимоги щодо стягнення основного боргу 3% річних та інфляційних є доведені та обґрунтовані, в частині стягнення пені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору стягнення пені не погоджено в договірному порядку та прямо не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, в частині своєчасної оплати за надані послуги в розмірі 147 771,00 грн. за договором про закупівлю послуг № 15/84 від 26.12.2023 р., що не заперечується самим відповідачем.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом першої інстанції встановлений та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю послуг № 15/84 від 26.12.2023 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 147 771,00 грн., правомірно були задоволені судом першої інстанції.

В свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідач не заперечуючи існування заборгованості та її розмір, ще до винесення рішення 27.08.2024 та 30.08.2024 здійснив погашення боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №t.2733, №t.2733/1, в зв`язку з чим просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Апеляційний суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Колегія суддів, оцінивши матеріали справи, встановила, що позивач у своїй сукупності довів факт існування заборгованості в розмірі 147 771,00 грн, тоді як відповідач протилежне не спростував та не надав доказів повної сплати в розмірі 147 771,00 за договором про закупівлю послуг № 15/84 від 26.12.2023 р.

Отже, оскільки доказів оплати заборгованості у розмірі 147 771,00 грн відповідачем до суду першої інстанції не було надано, то ж позовні вимоги правомірно задоволені господарським судом у частині стягнення основного боргу. Окрім того, доводи апеляційної скарги щодо підстав для закриття провадження в цій частині є необґрунтованими, оскільки як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1035,87 грн. інфляційних втрат та 968,99 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 р. у справі № 520/17342/18, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 13.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18).

Визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України права стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, а їх розмір, заявлений до стягнення, не може бути зменшений судом на підставі приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України. Окрім того, на вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з вищенаведеним, не поширюється дія ст. 617 Цивільного кодексу України щодо обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, погоджується з висновком суду та вважає його арифметично вірним, але оскільки за розрахунком суду розмір інфляційні та 3% річних є вищим ніж за розрахунком позивача, а у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 1035,87 грн за період 02.03.2024 по 21.05.2024, та 3% річних в розмірі 968,99 грн за період з 02.03.2024 по 21.05.2024, за розрахунком позивача.

Доводи апеляційної скарги, щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних обґрунтовані тим, що у відповідача склались виключні та невідворотні обставини, що призвели до неможливості розрахунків, передбачених договором № 15/84 від 26.12.2023 р. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що застосування санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання умов договору № 15/84 від 26.12.2023 р. є безпідставним. Форс-мажорні обставини, які виникли в період, коли повинні були здійснитись розрахунки з позивачем, є підставою для регулювання відповідальності за невиконання грошових зобов`язань передбачених ст. 625 ЦК України.

За умовами п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з п. 9.2 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

У відповідності з п. 9.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2024 р. відповідач надіслав позивачу лист-повідомлення № 43-2131 про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с 19), в якому зазначив, що Зміївська та Трипільська ТЕС ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО були пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, що призвело до зупинення виробництва електричної енергії.

Колегія суддів дослідивши матеріали, встановила, що договір між сторонами було укладено 26.12.2023 вже під час дії на території України правового режиму воєнного стану, що, свідчить про те, що на момент укладення договору відповідач розумів ризики, які він може понести. Посилання ж апелянта на форс-мажорні обставини (ракетні обстріли Зміївської та Трипільської ТЕС, як зазначено в листі № 43-2131 від 17.04.2024 р.), як на підставу для скасування або зменшення 3 відсотків річних та штрафних санкції у зв`язку з форс мажорними обставинами є безпідставними, оскільки повинні підтверджуватись висновками Торгово-промислової палати, в якому має бути зазначено, неможливість виконання договору саме через настання таких певних форс-мажорних обставин у даних спірних правовідносинах.

Тобто, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

В частині позовних вимог, щодо відмови в стягнення пені, колегія суддів не переглядає рішення, оскільки у відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2024 року у справі № 910/6413/24, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. у справі № 910/6413/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 09.10.2024 р. у справі № 910/6413/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 910/6413/24 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко