Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/6410/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/6410/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - Ситник С.Г.,

від відповідача - Гурський М.Р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/6410/23 (суддя Спичак О.М., повний текст складено - 06.09.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" про зобов`язання вчинення дій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" про стягнення 865 871,56 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" про вчинення дій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не повернув після закінчення строку зберігання передане йому зерно, у зв`язку з чим позивач (поклажодавець) просить суд вилучити у відповідача (зернового складу) та передати позивачу зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн.

Крім цього, до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" про стягнення 865871,56 грн, з яких 577670,35 грн основного боргу, 145604,58 грн пені, 18279,71 грн 3% річних та 124316,92 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням поклажодавцем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг по зберіганню зерна у період з квітня 2022 року по квітень 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/6410/23 первісний позов задоволено повністю; вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 510; ідентифікаційний код: 33326670) та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 24, блок Г, приміщення 61; ідентифікаційний код: 42021405) зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 24, блок Г, приміщення 61; ідентифікаційний код: 42021405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, офіс 510; ідентифікаційний код: 33326670) суму основного боргу у розмірі 113525 (сто тринадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 2032 (дві тисячі тридцять дві) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 9796 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн 32 коп; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючі первісні позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з доведеності позивачем обставин неповернення відповідачем, після спливу терміну договору зберігання, зерна.

В свою чергу, при задоволенні вимог за зустрічним позовом, суд встановив обставини невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань щодо сплати коштів за зберігання зерна.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний - задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю висновку суду першої інстанції щодо неукладеності Додаткової угоди №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" (поклажодавець) укладено Договір №108 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, відповідно до умов якого зерновий склад, що знаходиться за адресою: 24405, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Флорине, вул. Залізнична, 1, зобов`язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури), яка йому передається поклаждавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманого на зберігання зерна до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технологічні операції), а також послуг по його навантаженню.

Відповідно до п. 3.2 Договору №108 від 18.02.2022 приймання зерна на зберігання супроводжується наданням товарно-транспортних накладних, оформлених поклажодавцем належним чином.

Згідно з п. 3.3.1 Договору №108 від 18.02.2022 в підтвердження приймання зерна зерновий склад видає поклажодавцю другий примірник реєстру накладних та один із документів: складську квитанцію, просте або подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до п. 3.12 Договору №108 від 18.02.2022 зерно передається на зберігання в кількості, зазначеній в складських документах, виданих зерновим складом поклажодавцю протягом строку дії цього договору. У разі відпуску певної частини зерна поклажодавцю зерновим складом видаються нові складські документи на зерно із зазначенням актуальної кількості зерна, що знаходиться на зберіганні. Одночасно зобов`язання зернового складу зменшуються на кількість відпущеного зерна та обмежуються кількістю зерна, зазначеного в новому складському документі.

Відповідно до п. 5.1.17 Договору №108 від 18.02.2022 зерновий склад зобов`язаний письмово за 7 календарних днів до закінчення терміну зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити термін витребування зерна.

Відповідно до п. 5.2.13 Договору №108 від 18.02.2022 поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання зерна забрати зерно із зернового складу. Строк зберігання зерна може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

Згідно з п. 6.1 Договору №108 від 18.02.2022 розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2 Договору №108 від 18.02.2022 тарифи на послуги зернового складу вказані в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У п. 9.1 Договору №108 від 18.02.2022 сторони погодили, що строк зберігання зерна - до 31.05.2022. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.

Відповідно до п. 9.2 Договору №108 від 18.02.2022 поклажодавець зобов`язаний забрати зерно після закінчення строку його зберігання.

Відповідно до п. 9.3 Договору №108 від 18.02.2022 зерновий склад за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання зерна повинен письмово попередити поклажодавця про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач за первісним позовом не повернув після закінчення строку зберігання передане йому зерно, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом (поклажодавець) просить суд вилучити у відповідача за первісним позовом (зернового складу) та передати позивачу за первісним позовом зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неналежним виконанням поклажодавцем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг по зберіганню зерна у період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" заборгованість у розмірі 865871,56 грн, з яких 577670,35 грн основного боргу, 145604,58 грн пені, 18279,71 грн 3% річних та 124316,92 грн інфляційних втрат.

Як вже вказувалося, судом першої інстанції вимоги первісного позову задоволено повністю, а зустрічний позов - частково.

Відповідач в апеляційні скарзі не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неукладеності Додаткової угоди №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022, якою було продовжено строк зберігання зерна та збільшено розмір плати за послуги зберігання.

Колегія суддів погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини сторін виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

Згідно з частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

18 лютого 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" було доставлено та відвантажено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" прийнято на зберігання 505,48 тонн кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними №1-18 від 18 лютого 2022 року та Реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком №1096 від 18.02.2022 (копії додані до позовної заяви).

Крім того, зберігання та аналіз відповідачем за первісним позовом показників безпеки кукурудзи 3 класу врожаю 2021 року вагою 505,48 тонн підтверджується Актом надання послуг №227 від 28.02.2022.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем за первісним позовом (зерновим складом), з 21 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року позивачем за первісним позовом було передано, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" було прийнято 150 тонн кукурудзи. Вказаний факт підтверджується актами прийому-передачі від 21.02.2022, 22.02.2022 та 23.02.2022, підписаними позивачем за первісним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесслагруп" та відповідачем за первісним позовом.

Таким чином, починаючи з 23 лютого 2022 року у відповідача за первісним позовом на зберіганні знаходиться 355,48 тонн кукурудзи 3 класу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем за первісним позовом (зерновим складом), 18 лютого 2022 року позивам за первісним позовом було доставлено та відвантажено, а відповідачем за первісним позовом прийнято на зберігання 120,18 тонн соняшника врожаю 2021 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними №1-5 від 18 лютого 2022 року та Реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком №1095 від 18.02.2022 (копії додані до позовної заяви).

Крім того, приймання відповідачем за первісним позовом зерна соняшника 2021 року врожаю вагою 120,18 тонн, аналіз показників його безпеки та зберігання підтверджується Актом надання послуг №227 від 28.02.2022.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно із ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до п. 5.2.13 Договору №108 від 18.02.2022 поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання зерна забрати зерно із зернового складу. Строк зберігання зерна може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного договору.

У п. 9.1 Договору №108 від 18.02.2022 сторони погодили, що строк зберігання зерна - до 31.05.2022. Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін.

Відповідачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи Додаткову угоду №1 від 30.06.2022, відповідно до тексту якої строк зберігання зерна продовжено до 31.08.2022, а також збільшено тарифи на послуги, які надаються зерновим складом.

Позивач, заперечуючи обставини укладення вказаної угоди, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі №910/6410/23, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС; на вирішення експертів поставлено питання: - Ким виконано підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" Сайкова З.В. на Додатковій угоді №1 від 30.06.2022 до Договору №108 складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 18.02.2022 - Сайковим З.В. чи іншою особою? Провадження у справі №910/6410/23 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

У Висновку експерта №СЕ-19/111-24/23746-ПЧ від 30.05.2024, складеному за результатами проведеної експертизи, судовим експертом встановлено, що підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" Сайкова З.В. на Додатковій угоді №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022 виконано не Сайковим З.В., а іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає правильним прийняття судом першої інстанції вказаного висновку експерта, як належного доказу, на підтвердження обставин не підписання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" Сайковим З.В. Додаткової угоди №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що вказана спірна угода підписана від позивача Пітиком О.М., що за доводами скаржника, підтверджується скріншотами електронного листування, колегія суддів вказує наступне.

Так, обставини підписання вказаної угоди з боку позивача саме наведеною особою Пітиком О.М. не доведено, жодних доказів на підтвердження вказаного не надано.

Так само і не надано доказів того, що вказана особа була представником позивача та/або уповноважувалася ним на підписання цієї угоди чи підписала її без належних на те повноважень.

Крім того, з наданих копій електронного листування не вбачається того, що воно стосувалося перемовин щодо укладення додаткової угоди саме до договору, вимоги на підставі якого пред`явлені у даній справі.

Щодо доводів скаржника про те, що наявність на спірній угоді печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" свідчить про погодження позивачем її умов, слід зазначити наступне.

Так, позивач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, заперечує те, що на спірній угоді міститься відтиск саме тієї печатки, яка належить Товариству та використовується ним.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази виконання цієї угоди сторонами, та, зокрема, позивачем.

Отже, за висновком колегії суддів наявність відтиску печатки на спірній угоді не підтверджує обставин погодження позивачем її умов.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами, а саме Висновком експерта №СЕ-19/111-24/23746-ПЧ від 30.05.2024 підтверджено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" Сайков З.В. не підписував Додаткову угоду №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022, тобто не укладав її від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро".

При цьому, доказів схвалення вказаного правочину (Додаткової угоди №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022), наприклад, підписання актів надання послуг, вчинення оплат матеріали справи не містять, а зерновим складом суду не надано.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2024 року у справі № 204/8017/17, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин.

Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.

В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

Відповідно до частини другої статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що Додаткова угода №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022 не була укладена (доказів протилежного матеріали справи не містять), строк дії Договору №108 від 18.02.2022 та строк зберігання зерна за вказаним договором було встановлено до 31.05.2022.

Відповідно до п. 9.2 Договору №108 від 18.02.2022 поклажодавець зобов`язаний забрати зерно після закінчення строку його зберігання.

Згідно п. 9.3 Договору №108 від 18.02.2022 зерновий склад за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання зерна повинен письмово попередити поклажодавця про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи копію листа від 01.09.2022 вих. №190, в якому поклажодавець просить зерновий склад видати зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн (доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять).

Також, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи копію листа від 02.09.2022 вих. №191, в якому поклажодавець просить зерновий склад погодити дату видачі зерна соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерна кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн. (отриманий зерновим складом 07.09.2022).

У п. 5.1.7 Договору №108 від 18.02.2022 встановлений обов`язок зернового складу повернути зерно поклажодавцю після закінчення строку зберігання або після отримання вимоги поклажодавця про повернення зерна.

Як вбачається з матеріалів справи, зерновий склад не повернув зерно, яке було передане йому на зберігання поклажодавцем, а саме зерно соняшника загальною масою 120,18 тонн та зерно кукурудзи 3 класу загальною масою 355,48 тонн.

Враховуючи наведене, вимоги первісного позову обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Стосовно зустрічних позовних вимог, то місцевим господарським судом вірно встановлено їх часткову обґрунтованість, враховуючи наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" заборгованість з оплати за послуги із зберігання, що надавались у період з лютого 2022 року по квітень 2023 року на суму 577670,35 грн, а також 145604,58 грн пені, 18279,71 грн 3% річних та 124316,92 грн інфляційних втрат.

Як встановлено судом, строк дії Договору №108 від 18.02.2022 було закінчено 31.05.2022 та відповідач за зустрічним позовом не забрав зерно, яке перебувало на зберіганні у позивача за зустрічним позовом, та не звертався аж до 02.09.2022 із вимогою повернути зерно.

У ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зазначено, що плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини зернового складу, то він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна.

Отже, відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний оплатити за весь фактичний час зберігання зерна (в тому числі після закінчення строку дії договору зберігання).

Зважаючи на дату отримання відповідачем вимоги №191 від 02.09.2022 (07.09.2022), зерновий склад повинен був повернути зерно у строк до 14.09.2022 включно.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний оплатити послуги позивача за первісним позовом, пов`язані із зберіганням спірного зерна, до 14.09.2022 включно, так як подальше утримання зерновим складом зерна було безпідставним (зерновий склад повинен був повернути зерно).

Отже, обґрунтованим для нарахування плати за зберігання зерна є період з 18.02.2022 до 14.09.2022 включно.

Щодо вартості послуг суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за лютий 2022 року позивачем за зустрічним позовом нараховано відповідачу за зустрічним позовом плату у розмірі 17373,06 грн, за березень 2022 року - 33200,82 грн, за квітень 2022 року - 32129,82 грн, за травень 2022 року - 33200,82 грн, за червень 2022 року - 32129,82 грн, за липень 2022 року - 55319,00 грн, за серпень 2022 року - 55319,00 грн, за вересень 2022 року - 53534,52 грн

Нарахування вартості послуг з липня 2022 року позивач за зустрічним позовом здійснював з урахуванням тарифів, які встановлені в Додатковій годі №1 від 30.06.2022.

Однак, оскільки суд дійшов висновку щодо неукладеності Додаткової угоди №1 від 30.06.2022 до Договору №108 від 18.02.2022, то відсутні підстави застосовувати тарифи, вказані в ній.

Таким чином, за лютий 2022 року відповідач за зустрічним позовом повинен був сплатити позивачу за зустрічним позовом плату у розмірі 17373,06 грн, за березень 2022 року - 33200,82 грн, за квітень 2022 року - 32129,82 грн, за травень 2022 року - 33200,82 грн, за червень 2022 року - 32129,82 грн, за липень 2022 року - 33200,82 грн, за серпень 2022 року - 33200,82 грн, за вересень 2022 року - 14993,92 грн (з 01.09.2022 до 14.09.2022 включно).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2022 позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом плату у розмірі 33200,82 грн (за березень 2022 року), 01.09.2022 - плату у розмірі 17373,06грн (за лютий 2022 року), 20.04.2023 - плату у розмірі 33200,82 грн (за травень 2022 року), 20.04.2023 - плату у розмірі 32129,82 грн (за квітень 2022 року), що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів здійснення оплати за період з червня до 14.09.2022 включно відповідачем за зустрічним позовом суду не надано та матеріали справи не містять.

Щодо строку оплати, то матеріали справи містять докази звернення 05.09.2022 позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом із вимогою №60/09-2022 від 05.09.2022, в якій охоплено період по серпень 2022 року.

Вказана претензія надсилалась на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «БВК Агро», яка вказана у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю «БВК Агро» 07.09.2022.

Крім того, матеріали справи містять докази направлення 18.11.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро", яка вказана у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рахунку та акту надання послуг за вересень 2022року, які з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень вважаються врученими Товариству з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" 23.11.2022.

Вказані вимога та акт з рахунком були отримані відповідачем за зустрічним позовом, що підтверджується надісланими на них Товариством з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" відповідями.

Однак, доказів отримання претензії №60/09-2022 від 05.09.2022 та рахунку і акту за вересень 2022 року в інші дати, ніж визначені вище судом, відповідачем за зустрічним позовом матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач за зустрічним позовом повинен був оплатити послуги, надані позивачем за зустрічним позовом у червні 2022 року, у строк до 14.09.2022 включно, надані у липні 2022 року - у строк до 14.09.2022 включно, надані у серпні 2022 року - у строк до 14.09.2022 включно, надані у вересні 2022 року - у строк до 30.11.2022 включно.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 113525,38 грн (за червень 2022 року - 32129,82 грн, за липень 2022 року - 33200,82 грн, за серпень 2022 року - 33200,82 грн, за вересень 2022 року - 14993,92 грн (з 01.09.2022 до 14.09.2022 включно) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за зустрічним позовом суду не надано.

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" у сумі 113525,38 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем за зустрічним позовом не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВК Агро" суми основного боргу у розмірі 577670,35 грн обґрунтовано частково задоволені судом у розмірі 113525,38 грн.

Також, позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 145604,58 грн, 3% річних у розмірі 18279,71 грн за період з 11.04.2022 по 30.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 124316,92 грн. за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року.

Зважаючи на відсутність у період після 31.05.2022 між сторонами договору та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення оплати відповідачем за зустрічним позовом послуг у період з червня по вересень 2022 року відсутні, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 2032,54 грн. та 9796,55 грн. інфляційних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/6410/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.02.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко