Рішення

від 21.01.2025 по справі 908/771/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/51/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 Справа № 908/771/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/771/22

за позовом комунального некомерційного підприємства Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради (юридична адреса: вул. Перемоги, буд. 78, м. Запоріжжя, 69005; адреса для листування: вул. Фортечна, буд. 2, кв. 156)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю КРАТЕЙЯ (просп. Соборний, буд. 160, м. Запоріжжя, 69005)

про стягнення 509324,00 грн.

представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: Валько В.С., адвокат, ордер серія АР № 1105572 від 29.11.2022

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне некомерційне підприємство Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю КРАТЕЙЯ про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у загальному розмірі 509324,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2022 справу № 908/771/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/771/22, присвоєно справі номер провадження 18/51/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 25.08.2022 суд клопотання ТОВ КРАТЕЙЯ про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнив, ухвалив розглядати справу №908/771/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 27.09.2022, явку сторін визнано необов`язковою.

В судовому засіданні 27.09.2022 оголошено перерву до 25.10.2022.

Ухвалою від 25.10.2022 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 29.11.2022.

У судовому засіданні 29.11.2022 суд перейшов до розгляду справи по суті. Сторони почали свої виступи зі вступними словами. Позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечив.

Ухвалою суду від 29.11.2022 задоволено клопотання комунального некомерційного підприємства Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради про зупинення провадження у справі. Провадження у справі № 908/771/22 за позовом комунального некомерційного підприємства Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю КРАТЕЙЯ 509324,00 грн. безпідставно набутих коштів зупинено до ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №335/6999/22 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст. 209 КК України. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/771/22.

За Розпорядженням керівника апарату суду від 17.12.2024 № П-421/24, враховуючи перебування судді Левкут В.В. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 02.12.2024 до 06.04.2025, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/771/22.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 справу № 908/771/22 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 23.12.2024 поновлено провадження у справі № 908/771/22. Прийнято справу № 908/771/22 суддею Азізбекян Т.А. до свого провадження. Присвоєно справі номер провадження 18/51/22-24/237/24. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи на 27.12.2024.27.12.2024 від ТОВ «КРАТЕЯ»

27.12.2024 відповідачем подана суду заява, згідно якої просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: відповідь вих. №14 від 18.12.2024; посвідчення № 1549; кваліфікаційний сертифікат серія АР №012852; виписка з ЄДРЮОФОПГФ від 03.09.2024. Заява прийнята судом.

27.12.2024 в телефонному режимі представник позивача повідомив суд, що потрапив у ДТП та не може бути присутні в судовому засіданні.

Розгляд справи відкладено на 03.01.2025 та на 21.01.2025, про що судом винесено відповідні ухвали.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 21.01.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в засідання суд не повідомив.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом липня 2021 року на банківський рахунок відповідача від позивача надійшли грошові кошти на загальну суму 509324,00 грн відповідно до платіжних документів: № 654 від 09.07.2021 на 19800,00 грн; № 658 від 14.07.2021 на 53849,00 грн; № 659 від 14.07.2021 на 11000,00 грн; № 665 від 15.07.2021 на 108800,00 грн; № 678 від 20.07.2021 на 39000,00 грн; № 682 від 21.07.2021 на 11615,00 грн; № 695 від 22.07.2021 на 11615,00 грн; № 697 від 23.07.2021 на 85515,00 грн; № 719 від 26.07.2021 на 11615,00 грн; № 722 від 29.07.2021 на 60515,00 грн; № 731 від 29.07.2021 на 45500,00 грн; № 750 від 30.07.2021 на 50500,00 грн. Призначення у платежів однакове: «плата за конс. посл. зг. дог. №01/07-2021». Однак, між сторонами були відсутні будь-які договірні правовідносини, що свідчать про набуття ТОВ «КРАТЕЙЯ» майна - коштів у сумі 509 324 грн. без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим, на підставі положень ч. 1 ст.1212 ЦК України у ТОВ «КРАТЕЙЯ» виник обов`язок повернути позивачу безпідставно набуті кошти. Позивач вказує, що виплата грошових коштів відбулася внаслідок неправомірних дій працівника КНП «ОМЦССЗ» ЗОР - ОСОБА_2 (з 19.09.2021 особа носить прізвище - ОСОБА_3 , у зв`язку із реєстрацією шлюбу), яка 02.07.2021 була прийнята на роботу на посаду менеджера (управителя) з адміністративної діяльності. Із цього часу ОСОБА_2 за суміщенням посад виконувала функції головного бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби. Пізніше, а саме з 14.07.2021 ОСОБА_2 була повністю переведена на посаду головного бухгалтера бухгалтерсько-економічної служби. З огляду на займану посаду та надані їй повноваження, ОСОБА_2 мала право підпису документів на розпорядження грошовими коштами КНП «ОМЦССЗ» ЗОР, в тому числі банківських документів. Зловживаючи власними службовими повноваженнями ОСОБА_2 самостійно створила банківські документи та організувала проведення розрахункових операцій із перерахунку грошових коштів із КНП «ОМЦССЗ» ЗОР на ТОВ «КРАТЕЙЯ» із вигаданими призначенням платежів. Відзначає, що одноосібним власником та керівником ТОВ «КРАТЕЙЯ» як у момент здійснення платежів, так і на теперішній момент є ОСОБА_4 . Тобто, надходження грошових коштів відповідачу відбулося без достатніх правових підстав - з огляду на неправомірні дії ОСОБА_1 , оцінка яких надається у межах окремого кримінального провадження. Однак, таке провадження не є перешкодою для реалізації позивачем правового механізму, встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, стверджує, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості укласти договір № 01/07-2021 з надання консультативних послуг, на підставі якого ТОВ «КРАТЕЙЯ» надавало в продовж липня 2021 року послуги позивачу, вартість яких і була оплачена. Щодо порядку здійснення оплат та повноважень на їх проведення вказує, що ОСОБА_5 , права підпису платіжних документів у цей період часу не мала, а всі платежі погоджувались безпосередньо директором КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» ЗОР ОСОБА_6 , який згідно наданого позивачем Статуту є одноосібним керівником з правом підпису всіх документів.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення позивача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

В засіданні 21.01.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

У період з 09.07.2021 по 30.07.2021 комунальним некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради перераховано на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю КРАТЕЙЯ грошові кошти на загальну суму 509324,00 грн, про що свідчать відповідні платіжні доручення: № 654 від 09.07.2021 на 19800,00 грн; № 658 від 14.07.2021 на 53849,00 грн; № 659 від 14.07.2021 на 11000,00 грн; № 665 від 15.07.2021 на 108800,00 грн; № 678 від 20.07.2021 на 39000,00 грн; № 682 від 21.07.2021 на 11615,00 грн; № 695 від 22.07.2021 на 11615,00 грн; № 697 від 23.07.2021 на 85515,00 грн; № 719 від 26.07.2021 на 11615,00 грн; № 722 від 29.07.2021 на 60515,00 грн; № 731 від 29.07.2021 на 45500,00 грн; № 750 від 30.07.2021 на 50500,00 грн.

Призначення у платежів «плата за конс. посл. зг. дог. №01/07-2021».

Як вказує позивач між товариством з обмеженою відповідальністю «КРАТЕЙЯ» та комунальним некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради були відсутні будь-які договірні правовідносини, жодних правочинів між цими суб`єктами господарювання укладено не було, вказана сума була перерахована внаслідок неправомірних дій працівника комунального некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради - ОСОБА_2 (з 19.09.2021 особа носить прізвище - ОСОБА_3 , у зв`язку із реєстрацією шлюбу).

Позивачем направлено на адресу ТОВ «КРАТЕЙЯ» претензія (вих. № 17 від 17.05.2022) з вимогою у семиденний строк перерахувати на рахунок комунального некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради грошові кошти у розмірі 509324,00 грн, які попередньо отримані без правової підстави.

Відсутність дій відповідача щодо повернення коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 203, 205 ЦК України унормовано, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідачем зберігаються грошові кошти без достатньої правової підстави у зв`язку з тим, що перерахування коштів на рахунок відповідача відбулось внаслідок неправомірних дій працівника комунального некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради - ОСОБА_2 (з 19.09.2021 особа носить прізвище - Бикова, у зв`язку із реєстрацією шлюбу).

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на наявність між сторонами господарських правовідносин, та зазначає, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості укласти договір № 01/07-2021 з надання консультативних послуг.

Так, в матеріалах справи міститься копія договору № 01/07-2021 про надання консультаційних послуг, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (відповідач) погоджується надати послуги з консультування та складання проектно-кошторисної документації (фасад та покрівля) будівлі КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, на умовах, які визначені даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору сума цього договору є динамічною та складає: 509324,00 грн.

На підставі цього договору ТОВ «КРАТЕЙЯ» надавало в продовж липня 2021 року послуги позивачу, вартість яких і була оплачена у розмірі 509324,00 грн.

Позивач зазначив про здійснення платежів без його відома, а платіжні доручення підписані особистим електронним підписом головного бухгалтера підприємства Дудар О.А

Однак, як вбачається зі скріншоту з історії платежів, яка міститься в особистому кабінеті позивача в додатку Приват24 платіж № 722 від 29.07.2021 на суму 60515,00 грн. підписано особисто директором позивача Курпаяніді І.М., який згідно наданого позивачем Статуту є одноосібним керівником з правом підпису всіх документів.

Це платіжне доручення та зазначені вище платіжні доручення, згідно яких позивачем перераховані грошові кошти на рахунок відповідача містять пряме посилання на договір, а саме у призначені платежу зазначено «плата за конс. посл. зг. дог. №01/07-2021», що свідчить про укладання сторонами договору № 01/07-2021 з надання консультативних послуг.

Слід зауважив, що з Анкети-Заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг вбачається, що Бикова (Дудар) О.А., як головний бухгалтер отримала право підпису платіжних доручень та доступ до рахунків позивача лише з 03.09.2021, тобто значно пізніше, ніж здійснювались платежі за договором про надання консультативних послуг.

За поясненнями відповідача, оскільки оригінал договору, проектно-кошторисна документація та Акт приймання-передачі робіт № 118 знаходився у робочому приміщенні позивача та після звільнення ОСОБА_1 не отримала примірник, який належить ТОВ КРАТЕЙЯ

Матеріали справи свідчать що відповідач 30.06.2022 повторно направив на адресу позивача два примірники Акту виконаних робіт №118 від 30.06.2022 про надання консультаційних послуг з коригування проектно-кошторисної документації (фасад та покрівля) з наданням відповідних документів, проте це поштове відправлення повернулось у зв`язку з неотриманням одержувачем.

В матеріалах справи міститься відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ БІЛДИНГ» на запит відповідача вих. №11 від 10.12.2024 за номером 14 від 18.12.2024, відповідно до якої ТОВ «РУФ БІЛДИНГ» повідомило, що дійсно надавало в період з липня 2021 року по грудень 2021 року на умовах субпідряду послуги з консультування та складання проектно-кошторисної документації (фасад та покрівля) будівлі КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, за адресою: вул. Перемоги, б. 78 на виконання умов Договору №01/07-2021, укладеного між ТОВ «КРАТЕЙЯ» та КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької міської ради.

Послуги виконані в повному обсязі, проектно-кошторисна документація передана Замовнику.

Також надано підтвердження наявних працівників відповідної кваліфікації, а саме копії кваліфікаційного сертифікату та посвідчення.

Позивачем правовою підставою позову обрано положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

В той же час, останнім не доведено безпідставне збагачення відповідача.

Крім того, позивачем не доведено наявність правових підстав для повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 509324,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання ).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, на момент звернення із позовною заявою між комунальним некомерційним підприємством Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань Запорізької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю КРАТЕЙЯ існували договірні відносини за договором № 01/07-2021 про надання консультаційних послуг, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач погоджується надати послуги з консультування та складання проектно-кошторисної документації (фасад та покрівля) будівлі КНП «Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань» Запорізької обласної ради, на умовах, які визначені даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного Договору.

Отже, отримані за договором № 01/07-2021 про надання консультаційних послуг грошові кошти у сумі 509324,00 грн. не можуть бути стягнуті в порядку ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як таких, що набуті чи збережені ним без достатньої правової підстави, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.02.2025.

СуддяТ.А. Азізбекян