Рішення від 22.01.2025 по справі 910/5676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025Справа № 910/5676/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1. Державної служби геології та надр України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕКС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Сташенко В.В.,

від відповідача-1: Кутаков П.В.,

від відповідача-2: Боднарчук І.О.,

від третьої особи: Багацький Є.В. (в режимі відеоконференції),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Керівника Ковельської окружної прокуратури до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» про:

1) визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища у Ковельському районі Волинської області;

2) визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024;

3) визнання недійсним договору від 25.01.2024 № 1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області;

4) визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 13.02.2024 № 6782, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

21.05.2024 до суду від прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5676/24, підготовче засідання призначено на 24.06.2024. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Філію «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву, третій особі встановлено строк для подання пояснень по суті позовних вимог. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзиви.

05.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

11.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відзив відповідача-2 повернуто без розгляду.

17.06.2024 до суду від позивача (прокуратури) надійшла відповідь на відзив.

18.06.2024 до суду представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій остання просить провести підготовче засідання, призначене на 24.06.2024 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 вищевказану заяву представника третьої особи задоволено.

24.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів; від відповідача-2 - клопотання про продовження строку підготовчого провадження на відкладення підготовчого засідання.

В підготовче засідання 24.06.2024 з`явилися представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши думки представників учасників справи щодо поданого прокуратурою клопотання про долучення доказів, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив вказане клопотання задовольнити та долучити подані до суду 24.06.2024 докази до матеріалів справи.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкласти підготовче засідання на 05.08.2024.

26.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про продовження строків для подання відзиву на позовну заяву із долученням відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 в задоволенні клопотання відповідача-2 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено, відзив із клопотанням про продовження строку, що надійшли до суду 26.06.2024, залишено без розгляду.

03.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 поновлено відповідачу-1 пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву разом із відзивом на позовну заяву.

09.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 поновлено відповідачу-2 пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив до матеріалів справи.

31.07.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні 05.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 заяву представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

05.08.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просив суд витребувати від Державного земельного кадастру, Міністерства культури та інформаційної політики України та Волинської обласної ради відповідні інформацію та документи.

В підготовче засідання 05.08.2024 з`явилися представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 підтримав подане 04.08.2024 до суду клопотання про витребування доказів. Представники прокуратури та третьої особи заперечували щодо задоволення клопотання відповідача-2 про витребування доказів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про витребування доказів та інформації від Державного земельного кадастру, Міністерства культури та інформаційної політики України та Волинської обласної ради, заслухавши пояснення представника заявника та заперечення інших присутніх в підготовчому засіданні представників учасників справи, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні вказаного клопотання відмовити через необґрунтованість.

У зв`язку із заявленим усно представником відповідача-2 клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання заперечення на відповідь на відзив, суд, заслухавши думки представників прокуратури та третьої особи щодо заявленого клопотання, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив усне клопотання представника відповідача-2 задовольнити та відкласти підготовче засідання на 04.09.2024.

12.08.2024 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури.

29.08.2024 до суду представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні 04.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 вищевказану заяву представника третьої особи задоволено.

03.09.2024 до суду від прокуратури надійшли пояснення на заперечення відповідача-2.

В підготовче засідання 04.09.2024 з`явилися представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Прокурор в підготовчому засіданні 04.09.2024 надав суду пояснення щодо причин пропуску строку на подання доказів, які були долучені із поясненнями на заперечення відповідача-2, просив поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску прокуратурою строків для подання доказів, поновити відповідний процесуальний строк та долучити подані прокуратурою із поясненнями на заперечення відповідача-2 докази до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд в підготовчому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 23.10.2024.

17.10.2024 до суду представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні 23.10.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 вищевказану заяву представника третьої особи задоволено.

В судове засідання 23.10.2024 з`явилися представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи. Представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку із поданим у судовому засіданні 23.10.2024 представником відповідача-2 клопотанням про відкладення розгляду справи та визнання обов`язковою явки представника відповідача-1, відсутністю заперечень інших представників учасників справи щодо вказаного клопотання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача-2 задовольнити, відкласти розгляд справи на 11.11.2024 та визнати явку представника відповідача-1 у наступне судове засідання обов`язковою.

05.11.2024 до суду представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні 11.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 вищевказану заяву представника третьої особи задоволено.

В судове засідання 11.11.2024 з`явилися представники усіх учасників справи.

Представники позивача та відповідача-1 надали свої пояснення/заперечення щодо заявлених позовних вимог, відповіли на поставлені в судовому засіданні запитання.

Суд, заслухавши пояснення та заперечення позивача та відповідача-1, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 27.11.2024.

21.11.2024 до суду представником третьої особи подано заяву про участь у судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 вищевказану заяву представника третьої особи задоволено.

В судове засідання 27.11.2024 з`явилися представники усіх учасників справи. Представники відповідача-2 та третьої особи надали суду пояснення/заперечення по суті позовних вимог, відповіли на поставлені в судовому засіданні запитання.

Суд, заслухавши пояснення та заперечення представників відповідача-2 та третьої особи, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 25.12.2024.

В судовому засіданні 25.12.2024 оголошувалась перерва до 22.01.2025.

17.01.2024 до суду від третьої особи надійшли: заява про заміну сторони у справі правонаступником та заява про участь в судовому засіданні 22.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 заяву представника третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

21.01.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів, що містило вимогу про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

В судове засідання 22.01.2025 з`явилися представники прокуратури, відповідачів та третьої особи.

Представник відповідача-2 підтримала подане клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, просила суд вказане клопотання задовольнити. Представники позивача та третьої особи заперечували щодо задоволення вказаного клопотання відповідача-2. Представник відповідача-1 щодо задоволення клопотання відповідача-2 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи не заперечував.

Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання доказів в частині постанови про закриття кримінального провадження від 20.01.2025, поновити пропущений процесуальний строк для подання вказаного доказу та долучити його до матеріалів справи; в іншій частині клопотання відповідача-2 відмовити у зв`язку з необґрунтованістю неможливості подання відповідних доказів раніше.

Також в судовому засіданні 22.01.2025 судом розглянуто подану третьою особою заяву про заміну сторони у справі правонаступником, відповідно до якої остання просила залучити Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код ВП 45601597) як правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії «Ковельське лісове господарство».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Філію «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (43010, Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 30; ідентифікаційний код ВП 45601597).

Надалі в судовому засіданні 22.01.2025 представники учасників справи виступили у судових дебатах.

Так, прокурор повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Представник третьої особи підтримав позов прокуратури.

Представники відповідачів 1, 2 заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 № 226 «Про віднесення цінних природних об`єктів області до категорії заповідних територій» створено загальнозоологічний заказник «Смолярівський» площею 1422,0 га на території Старовижівського району в межах Дубечнівського лісництва.

Наказом Управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 13.09.2017 № 40 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» Старовижівського району Волинської області (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1.2. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник загальною площею 1422,0 га знаходиться в межах землекористування ДП «Старовижівське ЛГ» (землекористувач): Дубечнівське лісництво: кв. 66; кв. 67; кв. 68; кв. 69; кв. 70 вид. 1-37; кв. 71-78; кв. 79 вид. 1, 2, 4-17; кв. 80; кв. 81 вид 15-22; кв. 82 (п. 1.3. Положення).

Даний загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» передано під охорону землекористувачу - Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (що є правонаступником ДП «Старовижівське ЛГ») згідно з охоронним зобов`язанням від 14.09.2017 № 182.

Поряд із цим, наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, згідно з яким до таких об`єктів віднесено, зокрема, пам`ятку археології «Галина Воля-1» - стоянки доби мезоліту, розташовану в с. Галина Воля, за 3 км на північний захід від села, в урочищі «Семенова Гора».

13.10.2023 до Державної служби геології та надр України (надалі - Держгеонадра) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» від 13.10.2023 № 1 (вхідний Держгеонадр від 13.10.2023 № 219-ПР/1-23) щодо ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області.

Наказом Держгеонадр від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електроні торги)» затверджено перелік ділянок надр разом з відповідними програмами робіт, з метою проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з п. 10 додатку 1 до цього наказу на торги виставлено Старо-Вижівське родовище Ковельського району Волинської області для видобування піску.

Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища, що є додатком № 11 до наказу Держгеонадр від 27.12.2023 № 672, передбачено підготовку родовища до промислової розробки, зокрема проходка в`їзних, розрізних траншей та утворення площадок першочергової відробки, проходження гірничих виробок, спорудження кар`єру (розробка відкритим способом) або проходка вертикальних, похилих стволів, шурфів, будівництво інфраструктури, підземних споруд, шахти (розробка підземним способом), а також промислова розробка родовища (видобування).

У пояснювальній записці до аукціону (розміщена в пакеті аукціонної документації за посиланням: https://sale.ueex.com.ua/auction/SUE001-UA-20231228-01783 зазначено, що Старо-Вижівське родовище піску в адміністративному відношенні розташоване на відстані 1,5 км на захід від с. Стара Вижівка Старо-Вижівського (Ковельського - відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Волинської області. Також наведено географічні координати кутових точок Старо-Вижівського родовища та визначено площу ділянки надр - 159,4 га.

17.01.2024 відбувся аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища Ковельського району Волинської області, переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» з ціновою пропозицією 4 271 000,00 грн (відповідно до протоколу електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-01783).

В подальшому, 25.01.2024 між Держгеонадр (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» (переможець аукціону) укладено договір № 1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області.

На виконання умов вказаного договору Держгеонадрами 13.02.2024 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» спеціальний дозвіл на користування надрами № 6782. Вид користування надрами - видобування корисних копалин; мета користування надрами - видобування піску, придатного для виготовлення силікатної цегли; об`єкт користування - Старо-Вижівське родовище у Ковельському районі Волинської області; строк дії дозволу - 20 років.

Вказаним спеціальним дозволом також визначено особливі умови надрокористування, а саме: 1. Виконання умов Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації - лист від 07.02.2024 № 265/02.1-26/2-24. Провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». 3. Заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». 4. Обов`язкове внесення змін до особливих умов дозволу з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля. 5. Своєчасна і в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету згідно із законодавством. 6. Дотримання вимог Проекту розробки родовища. 7. Виконання рекомендацій протоколу ДКЗ України від 07.07.1994 № 193. 8. Щорічний радіаційний контроль за породами в кар`єрі та продукцією з них на відповідність вимогам НРБУ-97. 9. Щорічна звітність перед Держгеонадрами згідно з формою 5-гр.

Звертаючись з даним позовом до суду, Керівник Ковельської окружної прокуратури посилається на те, що за результатом опрацювання отриманої від органів державної влади та місцевого самоврядування інформації, а також матеріалів кримінального провадження № 42024032110000009 від 19.01.2024 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, встановлено, що всупереч вимогам законодавства про охорону природно-заповідного фонду, Держгеонадрами 17.01.2024 на електронному аукціоні продано Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке розташоване в межах лісового фонду на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», що у подальшому може призвести до знищення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду.

Відповідач-1 (Держгеонадра) заперечував щодо задоволення позову. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що провадження у даній справі підлягає закриттю в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадр від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)», оскільки розгляд спору в цій частині має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства. Також вказав, що Кодексом України про надра не передбачено погодження ділянки надр, яку виставлено на аукціон (електронні торги) з метою надання спеціального дозволу на видобування піску. При цьому, електронний аукціон № SUE001-UA-20231228-01783 проведено відповідно до вимог Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993. Крім того, у відзиві наголошено про відсутність у відповідача-1 інформації щодо наявності на спірних ділянках надр меж територій і об`єктів природно-заповідного фонду України, пам`яток археології станом на дату оголошення аукціону (електронних торгів). Зазначено, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів (відповідних експертних висновків) тощо, що Старо-Вижівське родовище розташоване в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський».

Відповідач-2 також із позовом не погодився. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» вказувало на те, що після отримання відповідного спеціального дозволу на користування надрами надрокористувач має здійснити оцінку впливу на довкілля в місці, де планується проводити плановану діяльність. Таким чином, відповідач-2, приступивши до процедури проведення оцінки впливу на довкілля діє в рамках чинного законодавства та на виконання особливих умов, зазначених у спеціальному дозволі. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС», вважає відсутніми підстави для визнання недійсними результатів проведеного аукціону та виданого спеціального дозволу на користування надрами, оскільки електронні торги були проведені відповідно до положень Кодексу України про надра та Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993.

Третя особа (Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») із позовними вимогами прокурора погодилася та стверджувала, що оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні третьої особи, та на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон є порушенням вимог природоохоронного законодавства. Проведення аукціону та видача Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» спеціального дозволу на користування надрами створює правові підстави для незаконного використання земель лісового фонду та території об`єкту природно-заповідного фонду з метою видобування корисних копалин. Водночас, за доводами третьої особи, спецдозвіл є недійсним також і з тих підстав що угода про умови користування надрами (як його невід`ємна частина) в силу особливостей відкритого способу добування не здатна забезпечити виконання вимог п. 3 ч. 8 ст. 16-3 КУпН в частині запобігання негативним екологічним наслідкам.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

У ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» наведено визначення, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Стаття 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

На територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища (ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Як вже зазначалось, рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 № 226 «Про віднесення цінних природних об`єктів області до категорії заповідних територій» створено загальнозоологічний заказник «Смолярівський» площею 1422,0 га на території Старовижівського району в межах Дубечнівського лісництва: кв. 66; кв. 67; кв. 68; кв. 69; кв. 70 вид. 1-37; кв. 71-78; кв. 79 вид. 1, 2, 4-17; кв. 80; кв. 81 вид 15-22; кв. 82.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Так, відповідно до п. 2 Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» Старовижівського району Волинської області, затвердженого наказом Управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 13.09.2017 № 40, заказник створено з метою збереження сосново-дубових насаджень віком 40-60 років, з підростом граба, дуба, берези, з підліском ліщини, крушини, горобини, що створює сприятливі умови для мешкання і розмноження різноманітних видів фауни - лосів, диких кабанів, лисиць, куниць, рябчиків, тетеруків та великої кількості співучих птахів, а також підтримки загального екологічного балансу в регіоні.

Пунктом 3.1. Положення передбачено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника обмежується або забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим цим Положенням, у тому числі: проведення рубок головного користування, суцільних, прохідних, лісовідновних, поступових рубок та видалення захаращеності; нищення та пошкодження підліску, чагарників та трав`яного покрову; будь-яке засмічення, забруднення території заказника; геолого-розвідувальні, підривні роботи, розробка родовищ корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж; інші види господарської діяльності, що можуть призвести до порушення екологічної рівноваги заказника та втрати наукової, естетичної, санітарно-гігієнічної цінності природного комплексу, що охороняється.

Разом із цим, наказом Держгеонадр від 27.12.2023 № 672 виставлено Старо-Вижівське родовище, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області на електронні торги з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску.

Як встановлено судом із поданих в матеріали справи доказів, Старо-Вижівське родовище накладається на територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», що підтверджується ситуаційним планом Старо-Вижівського родовища, в якому містяться географічні координати кутових точок ділянки надр, картосхемою загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський».

До того ж, факт накладення території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський» підтверджено інформацією, отриманою від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» (лист від 14.03.2024 № 02-316), яким проведено співставлення матеріалів лісовпорядкування з системою координат Старо-Вижівського родовища, згідно спеціального дозволу на користування надрами.

ВО «Укрдержліспроект» встановлено, що квартали 74-76, 79, 80, 82 Дубечнівського лісництва відносяться до категорії захисності - Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, де розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський»; квартали 14, 20 Старовижівського лісництва відносяться до категорії захисності - експлуатаційні ліси.

Суд зазначає, що ВО «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України; вказане об`єднання створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Отже, надана ВО «Укрдержліспроект» інформація листом від 14.03.2024 визнається належним та допустимим доказом на підтвердження факту накладання території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Подібного висновку щодо допустимості наданої ВО «Укрдержліспроект» інформації дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

За положеннями ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Враховуючи положення ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також умови Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський», у даному випадку обмеження у використанні земель безпосередньо встановлені законом, а тому обов`язкової реєстрації в Державному земельному кадастрі не потребують.

При цьому, відповідно до наданих позивачем в матеріали справи даних із сайту https://kadastr.live вбачається, що загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0725055000:03:000:0001, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Вказана земельна ділянка згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18.01.2024 є державною власністю та належить Волинській обласній державній адміністрації та передана на праві постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України». Водночас, щодо вказаної земельної ділянки зареєстроване безстрокове обмеження у її використанні на підставі Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст. 7 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Приписами ст. 48 Лісового кодексу України визначено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Так, відповідно до матеріалів лісовпорядкування по Дубечнівському лісництву за 2013 рік, у кварталах 66, 67, 68, 69, 70 виділи 1-37; кварталах 71-78, 79 виділи 1, 2, 4-17, кварталах 80,81 виділи 51-22, кварталі 82 визначено обмеження у користуванні земельними ділянками - зоологічний заказник місцевого значення.

Однак, як встановлено судом, ані в описі лоту, ані у доданих до нього документах не міститься жодного застереження щодо обмеження господарської діяльності по розробці надр, зважаючи на віднесення території родовища до природно-заповідного фонду України.

Також судом взято до уваги інформацію Старовижівської селищної ради, яка наведена у листі від 09.01.2024 № 41/01-05/2-24 про те, що землі, на яких розташоване Старо-Вижівське родовище піску відносяться до пам`ятки археології «Галина Воля-1» - стоянка доби мезоліту, яка розташована в урочищі «Семенова Гора» за 3 км на північний захід від с. Галина Воля, Старовижівської селищної ради Ковельського району.

Наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, згідно з яким до таких об`єктів віднесено, зокрема, пам`ятку археології «Галина Воля-1» - стоянки доби мезоліту, розташовану в с. Галина Воля, за 3 км на північний захід від села, в урочищі «Семенова Гора».

Крім того, у рамках кримінального провадження № 42024032110000009 від 19.01.2024 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, 08.05.2024 науковим співробітником ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України к.і.н. Баюком В.К. в присутності співробітників Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області проведено обстеження території землевідводу, запланованого для видобутку піску в ур. «Семенова Гора» поблизу селища Стара Вижівка Ковельського району Волинської області, згідно із системою координат Старо-Вижівського родовища згідно спеціального дозволу на користування надрами. Обстеженням встановлено наявність на території вказаного землевідводу археологічного культурного шару зі знахідками обробленого людиною патинового волинського кременю (фрагменти відщепів та нуклеусів, заготовок, відбійника), який можна датувати періодом епохи бронзи-раннього заліза. Нововиявлена пам`ятка археології «Галина Воля-1» розташована в межах запланованого під родовище піску землевідводу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, законами України «Про адміністративну процедуру», «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Отже, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших актів законодавства, у тому числі, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», мають враховуватися під час вирішення питань про надрокористування.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

У ст. 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

У ст.14 Кодексу України про надра зазначено види користування надрами, зокрема, для видобування корисних копалин.

Відповідно до ст. 15 Кодексу України про надра, надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить, зокрема, від 3 до 20 років - зокрема, на видобування корисних копалин.

Згідно з ч. 1 ст. 15-1 Кодексу України про надра, якщо користування надрами пов`язане з провадженням діяльності, визначеної Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», надання їх у користування здійснюється з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає кар`єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів.

За положеннями ст. 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів). Надання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України. Спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами аукціону (електронних торгів) надається відповідним дозвільним органом у порядку, визначеному цим Кодексом, переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до частин першої - шостої статті 13 цього Кодексу. Для ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) заявник подає до відповідного дозвільного органу заяву та додаткові матеріали, що включають оглядову карту, ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програму робіт, а якщо ділянка надр вже підготовлена для виставлення на аукціон (електронні торги) та інформація про неї розміщена на офіційному веб-сайті дозвільного органу - лише заяву із зазначенням назви такої ділянки.

У п. 15 ч. 2 ст. 1 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993, визначено, що пакет аукціонної документації - документи, що готуються Держгеонадрами та містять відомості про ділянку надр, дозвіл у межах якої виставляється на аукціон (назва та координати, місцезнаходження, загальна інформація про геологічну будову, початкова ціна лота, програма робіт), проект угоди про умови користування надрами.

Судом встановлено, що площа спірної ділянки надр Старо-Вижівського родовища становить 159,4 га.

Таким чином, надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища мало бути здійснено Держгеонадрами з обов`язковим урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля відповідно до положень ч. 1 ст. 15-1 Кодексу України про надра, ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Однак, матеріали справи доказів дотримання відповідачем-1 наведених вище норм чинного законодавства не містять.

Здійснення ж оцінки впливу на довкілля вже після отримання спеціального дозволу на користування надрами не відповідає вищенаведеним приписам законодавства, а тому відповідні доводи відповідача-2 в цій частині суд не бере до уваги.

Слід зазначити, що Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища, що є додатком № 11 до наказу Держгеонадр від 27.12.2023 № 672, передбачено, що видобування піску здійснюватиметься відкритим способом.

Відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», заказники мають природоохоронний статус та забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності на території, включеної до їх складу. Видобування ж корисних копалин на їх території у передбачений Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища спосіб призведе до деградації чи зміни первісного стану заказника. Відтак, суд погоджується із доводами позивача та третьої особи про те, що угода про умови користування надрами (як невід`ємна частина спеціального дозволу) в силу особливостей відкритого способу добування не здатна забезпечити виконання вимог п. 3 ч. 8 ст. 16-3 Кодексу України про надра в частині запобігання негативним екологічним наслідкам.

Аналогічно, здійснення господарської діяльності щодо видобування піску на території пам`ятки археології призведе до її знищення та зникнення цінних для науки та історії артефактів, що негативно вплине на збереження такої пам`ятки.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДЕКС" під час розгляду даної справи не спростовано викладених у позові обставин, жодними належними та допустимими доказами не спростовано обставин накладання Старо-Вижівського родовища на землі лісового фонду та територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», як і не доведено суду того, що видобування піску на вказаній території не призведе до порушення первісного стану заказника, а також не вплине на збереження об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон в порушення вимог природоохоронного законодавства є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 зазначеної статті).

Згідно із ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені нормативні положення, не є публічно-правовим спір за участю суб`єкта владних повноважень та суб`єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.

При цьому помилковим буде застосування ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, через які виник спір.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі № 819/829/17 зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень, а спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру належать до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Судом враховано, що спірний електронний аукціон стосувався продажу речового права - права користування надрами.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами спірного договору купівлі-продажу, а саме організатором (суб`єктом владних повноважень) та учасником аукціону (суб`єктом господарювання), не містять ознак нерівності цих сторін, перебування їх у відносинах влади та підпорядкування.

Враховуючи, що за результатами аукціону між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДЕКС" набуто речове право користування ділянкою надр та передбачено сплату коштів, то такий договір слід віднести до цивільно-правової угоди, який не містить ознак адміністративного договору, визначеного статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, даний спір стосується приватноправових відносин.

Такі висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 19.10.2021 у справі № 922/3322/20, від 01.11.2022 у справі № 910/7853/21.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи Держгеонадр про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища у Ковельському районі Волинської області.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Згідно з наведеним у підпункті 4 ч. 2 п. 1 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 993 визначенням, договір купівлі-продажу дозволу - договір, який укладається між Держгеонадрами і переможцем аукціону.

Відповідно до п. 6 вказаного Порядку рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.

Пунктом 38 Порядку передбачено, що спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на те, що електронний аукціон із продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформлений протоколом № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024, проведений із порушенням вимог законодавства та суперечить актам цивільного законодавства, суд дійшов висновку визнати результати електронного аукціону недійсними.

Одночасно підлягає визнанню недійсним укладений за наслідками електронного аукціону договір від 25.01.2024 № 1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, а також спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.02.2024 № 6782, виданий Держгеонадрами Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС».

Таким чином, пред`явлений прокурором позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні з даним позовом до суду, як самостійним позивачем, судом установлено наступне.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 щодо необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, визначивши, що суд повинен перевірити відсутність такого органу незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Необхідність звернення із даним позовом прокурор мотивував потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони лісів, територій природно-заповідного фонду як національного багатства. Отже, подання даного позову беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин у сфері охорони лісів, територій природно-заповідного фонду та спрямовано на усунення загрози їх знищення.

Відповідно до ст. 31 Лісового кодексу України, зокрема, обласні державні адміністрації забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин.

Статтею 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» утворено рішенням Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 № 226.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Однак, як стверджує прокурор, Волинська обласна рада як орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями для звернення до суду з позовом про оскарження рішення Держгеонадр щодо виставлення на аукціон спеціального дозволу на користування надрами та визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Однак, законом не надано Волинській обласній державній адміністрації повноважень із оскарження до суду рішення Держгеонадр щодо виставлення на аукціон спеціального дозволу на користування надрами та договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно ст. 11 Кодексу України про надра та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, Держгеонадра є уповноваженим державою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Втім, вказаний орган визначений відповідачем, а тому звернення прокурора в інтересах держави в особі Держгеонадр процесуально неможливо.

Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Таким чином, судом перевірено дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні з даним позовом до суду як самостійним позивачем та встановлено обґрунтованість доводів прокурора про порушення інтересів держави, відсутність органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а також підставність визначення в якості відповідачів Державної служби геології та надр України та переможця електронного аукціону - Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС».

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища у Ковельському районі Волинської області.

3. Визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформленого протоколом електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024.

4. Визнати недійсним договір від 25.01.2024 № 1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС».

5. Визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.02.2024 № 6782, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС».

6. Стягнути з Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 37536031) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025; ідентифікаційний код 02909915) 6056,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС» (вул. Варшавська, 136, кв. 11А, м. Львів, 79020; ідентифікаційний код 45331893) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025; ідентифікаційний код 02909915) 6056,00 грн судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко