Постанова від 20.05.2025 по справі 910/5676/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Справа№ 910/5676/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 20.05.2025,

розглянувши апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 (повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025)

у справі №910/5676/24 (суддя Т. Ю. Трофименко)

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави

до 1. Державної служби геології та надр України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс»

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Ковельської окружної прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі, відповідач-1 або Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» (далі, відпоідач-2 або Товариство) про:

1) визнання незаконним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 27.12.2023 №672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища у Ковельському районі Волинської області;

2) визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024;

3) визнання недійсним договору від 25.01.2024 №1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області;

4) визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами від 13.02.2024 № 6782, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом опрацювання отриманої від органів державної влади та місцевого самоврядування інформації, а також матеріалів кримінального провадження №42024032110000009 від 19.01.2024 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, встановлено, що всупереч вимогам законодавства про охорону природно-заповідного фонду, Держгеонадрами 17.01.2024 на електронному аукціоні продано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс» спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке розташоване в межах лісового фонду на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», що у подальшому може призвести до знищення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Філію «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 замінено у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Філію «Ковельське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на її правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» (далі, третя особа).

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища у Ковельському районі Волинської області.

Визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформленого протоколом електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024.

Визнано недійсним договір від 25.01.2024 № 1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.02.2024 №6782, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Присуджено до стягнення з Державної служби геології та надр України на користь Волинської обласної прокуратури 6 056,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на користь Волинської обласної прокуратури 6 056,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні з даним позовом до суду як самостійним позивачем та про обґрунтованість доводів прокурора про порушення інтересів держави, відсутність органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд дійшов висновку, що оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», а також враховуючи наявність на земельній ділянці пам`ятки археології «Галина Воля-1» - стоянки доби мезоліту, розташованої в с. Галина Воля, за 3 км на північний захід від села, в урочищі «Семенова Гора», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон в порушення вимог природоохоронного законодавства є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

З огляду на те, що електронний аукціон із продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформлений протоколом № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024, проведений із порушенням вимог законодавства та суперечить актам цивільного законодавства, суд дійшов висновку визнати результати електронного аукціону недійсними. Одночасно за висновками суду підлягає визнанню недійсним укладений за наслідками електронного аукціону договір від 25.01.2024 №1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, а також спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.02.2024 №6782, виданий Держгеонадрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Державної служби геології та надр України зводяться до такого:

- 07.07.1994 на засіданні колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, оформленій протоколом №193, розглянуто матеріали геолого-економічної оцінки запасів Старо-Вижівського родовища та воно визнане підготовленим до промислової розробки. Наявність протоколу ДКЗ України від 07.07.1994 №193 свідчить про проходження всіх етапів геологічного вивчення (отримання всіх необхідних погоджень) та наявність кінцевого результату, затвердження запасів Старо-Вижівського родовища;

- задовольняючи вимоги про визнання недійсним електронного аукціону № SUE001-UA-20231228-01783 та його результатів суд, зокрема, посилається на відсутність результатів оцінки впливу на довкілля. Однак, відповідно до особливих умов спеціального дозволу на користування надрами від 13.02.2024 № 6782, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «САНДЕКС», зазначено, зокрема, «Провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», «Заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля».». У зв`язку з цим Державна служба геології та надр України вважає, що позов заявлений передчасно, адже спеціальним дозволом на користування надрами від 13.02.2024 №6782 передбачений обов`язок надрокористувача проведення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» та наявна заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»;

- суд неправильно вирішив питання відносно необхідності залишення позову без розгляду з підстав відсутності повноважень у прокурора на подання позову. Так, суд першої інстанції взагалі не дослідив і не взяв до уваги те, що саме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке підзвітне та підконтрольне Кабінету Міністрів України, - є тим органом державної влади, у якого є повноваження на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. При тому позивачем також не було надано доказів звернення до Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Волинської обласної ради, Волинської облдержадміністрації, як тих органів державної влади, у яких є повноваження на здійснення захисту інтересів держави;

- електронний аукціон №SUE001-UA-20231228-01783 проведено повністю у відповідності з вимогами Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 та Кодексу України про надра.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, 12.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» зводяться до такого:

- надрокористувач здійснює оцінку впливу на довкілля вже після отримання спеціального дозволу на користування надрами з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень. З огляду на умови отриманого дозволу надрокористувачу заборонено видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля». Таким чином, ТОВ «Сандекс», приступивши до процедури проведення оцінки впливу на довкілля, діє в рамках чинного законодавства та на виконання особливих умов, зазначених в спеціальному дозволі. Станом на дату розгляду справи оцінка впливу на довкілля не виготовлена. Отже, позов у даній справі заявлено передчасно;

- доказів того, що в Державному земельному кадастрі містяться зареєстровані обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, як це передбачено частиною 5 статті 111 Земельного кодексу України та частиною 5 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», позивачем надано не було. Так само і відсутні відомості щодо наявності технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме земельної ділянки, зайнятої заказником «Смолярівський»;

- за висновками суду факт накладення території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський» підтверджено інформацією, отриманою від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» (лист від 14.03.2024 № 02-316), яким проведено співставлення матеріалів лісовпорядкування з системою координат Старо-Вижівського родовища, згідно спеціального дозволу на користування надрами, згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року. Однак, в ході судового розгляду справи з метою збору додаткової інформації представником відповідача-2 було заявлено клопотання про витребування доказів. Витребовувана інформація, зокрема, стосувалась наявності технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме земельної ділянки, зайнятої заказником «Смолярівський» та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини - території пам`ятки археології «Галина Воля-1, яка розташована в урочищі «Семенова Гора» за 3 км на північний захід від села Галина Воля, Ковельського району, Волинської області. Протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати у задоволенні клопотання було відмовлено. Скаржник наголошує, що з метою захисту своїх прав як добросовісний набувач спеціального дозволу на користування надрами неодноразово звертався за наданням інформації та роз`яснень до ДП «Центр земельного державного кадастру», Міністерства культури та інформаційної політики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо розташування Старо-Вижівського родовища (площа ділянки 159, 4 гектари) та заказника місцевого значення «Смолярівський» (площа 1422,0 гектари), по відношенню один до одного з урахуванням їх площі та чи має місце накладення території Старо-Вижівського родовища на землі лісового фонду та землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський». 20 січня 2025 року на електронну адресу представника ТОВ «Сандекс», адвоката Боднарчук І.О. надійшла відповідь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття, а саме лист про надання інформації з додатком, датований 3 грудня 2024 року. Лист про надання інформації датований 3 грудня 2024 року надійшов на електронну пошту після чисельних телефонних дзвінків на гарячу лінію та в канцелярію Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Жодної можливості будь яким іншим чином повпливати на швидкість відповіді на звернення у відповідача-2 не було. У даному листі зазначається, що рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 №13/6 при проведенні лісовпорядкування було уточнено площу заказника «Смолярівський». Також до листа було долучено Додаток 1, в якому міститься інформація, яка Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної адміністрації листом від 07.02.2024 за №255/1.14/2-24 надавалась Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України, а саме про те, що Старо - Вижівське родовище частково розташоване в межах заказника місцевого значення «Смолярівський». У задоволенні клопотання представника відповідача-2 про долучення такого доказу до матеріалів справи судом було відмовлено. Разом із тим, дана інформація спростовує інформацію, надану ВО «Укрдержліспроект» листом від 14.03.2024 на підтвердження факту накладання території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський». Скаржник зазначає, що дані докази підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції для підтвердження правової позиції сторони відповідача-2 та встановлення об`єктивної істини у справі;

- заборона видобування корисних копалин лише на тій підставі, що землі, на яких планується вести таке видобування, відносяться до земель лісового фонду, Лісовим кодексом не передбачена. Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб проводиться відповідно до Кодексу України «Про надра». Зазначені роботи повинні вестися способами і методами, що не призводять до погіршення протипожежного і санітарного стану лісів та умов їх відтворення;

- матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність у межах земель Старо-Вижівського родовища пам`ятки археології «Галина Воля-1». Земельна ділянка, де розташована пам`ятка археології «Галина Воля-1», так само як і земельна ділянка Заказника, в натурі не виділена. До справи не надано жодного документа, який би пояснював, де саме знаходиться пам`ятка археології «Галина Воля-1» у співвідношенні до земель Старо-Вижівського родовища та в яких кордонах, чи виготовлялась технічна документація на зазначену територію, які режими її використання. На офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України, (https://mcip.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy) розміщений Державний Реєстр нерухомих пам`яток України. У переліку нерухомих пам`яток Волинської області такий об`єкт, як пам`ятка археології «Галина Воля-1» - відсутній;

- ТОВ «Сандекс» сумлінно та добросовісно реалізовувало своє право на участь в аукціоні та мало легітимні очікування на задоволення своїх потреб шляхом придбання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища Ковельського району Волинської області. Організатором проведення аукціону були Держгеонадра, тобто орган публічної влади і всі зазначені прокурором порушення, що визначені підставою позову, допущені саме ним; жодного порушення відповідачем-2 вимог закону як на стадії проведення аукціону, так і підписання договору, прокурор не навів. Отже, відповідач-2, який діяв добросовісно, виконував всі передбачені законодавством дії щодо отримання через процедуру електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, не повинен нести відповідальність за помилки, допущені публічним органом. Таким чином, з огляду на правомірні очікування переможця аукціону, яким є ТОВ «Сандекс», та з урахуванням принципу «належного урядування», ТОВ «Сандекс» не повинно нести відповідальність за порушення при продажу спеціального дозволу на користування надрами, якщо такі були допущені самим органом державної влади (замовником аукціону);

- у рішенні суду першої інстанції міститься суперечність описової частини рішення з резолютивною. Так в описовій частині рішення суд зазначає «Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову». Разом із тим, резолютивна частина викладена наступним чином «Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі».

Відповідачем-2 також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 без змін, а апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України без задоволення.

У відзиві прокурор наголошує на такому:

- згідно з доводами позовної заяви прокуратури питання погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виставлення ділянки Старо-Вижівського родовища піску на аукціон в порушення відповідачам не ставилось;

- Старо-Вижівське родовище піску накладається на територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», який розташований на землях лісового фонду Дубечненського лісництва філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»;

- видобування корисних копалин на Старо-Вижівському родовищі призведе до вирубування багаторічних насаджень лісу, загибелі тварин, деградацію ґрунтів, зменшення земельного покриву, руйнування екосистеми і унеможливить існування на цих територіях типових для них флори і фауни. Видобуток піску у лісі порушить гідрологічний режим земель, що може в подальшому спричинити всихання лісових насаджень, а відтак призведе до зміни клімату й настання інших змін біологічного, хімічного і фізичного складу ґрунту, забруднення ґрунтових вод, джерел. Також здійснення діяльності з видобування піску на вказаному родовищі суперечитиме цілям, завданням та меті утворення природно-заповідного фонду, порушить його первісний природний стан та може призвести до його знищення;

- землі, на яких розташоване Старо-Вижівське родовище піску, відносяться до пам`ятки археології «Галина Воля-1», яка розташована в урочищі Семенова Гора, внесена до Переліку нововиявлених об`єктів археологічної спадщини Волинської області та взята під охорону держави відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.01.2009 № 151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини». Водночас здійснення господарської діяльності щодо видобування піску на території пам`ятки археології призведе до її знищення та зникнення цінних для науки та історії артефактів, які є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

- стосовно доводів відповідача-1 про непідтвердження порушення інтересів держави та дотримання природоохоронного законодавства у цілому, то судом першої інстанції в рішенні суду надано належну оцінку обґрунтованості звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та наявність порушення інтересів держави, про що зазначалось як в позовній заяві, так і в заявах по суті спору. Водночас, ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадра, на підставі якого видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому він просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 без змін, а апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України без задоволення.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на тому, що заказники мають природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності на території, включеної до їх складу. Видобування корисних копалин на їх території унеможливлено, оскільки така діяльність у будь-якому випадку призведе до деградації чи зміни первісного стану заказника. Так, пунктом 3.1.12 Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» передбачено, що на території Заказника відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим цим Положенням, у тому числі: геолого-розвідувальні, підривні роботи, розробка родовищ корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж. Приймаючи ж рішення про виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища піску, Держгеонадрами створено загрозу порушення інтересів держави та суспільства у сфері охорони лісів, об`єктів природно-заповідного фонду та об`єктів культурної спадщини.

Щодо доводів апелянта про невстановлення прокурором у діях усіх органів виконавчої влади, до повноважень яких відноситься здійснення контролю за законністю процедури надання надр у користування, третя особа зазначає, що вони не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки відповідні органи не наділені повноваженнями на прийняття рішень про скасування прийнятих Держгеонадрами наказів у межах реалізації покладених на неї завдань у сфері надрокористування, визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами, а також на звернення до суду із позовом з цих питань.

08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, у якому прокурор просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» без задоволення.

Узагальнені доводи відзиву прокурора зводяться до такого:

- оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» та на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон в порушення вимог природоохоронного законодавства є незаконним, що також підтверджено судом першої інстанції. Також землі, на яких розташоване Старо-Вижівське родовище піску, відносяться до пам`ятки археології «Галина Воля-1», яка розташована в урочищі Семенова Гора, внесена до Переліку нововиявлених об`єктів археологічної спадщини Волинської області та взята під охорону держави відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.01.2009 №151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини». Пам`ятки археології є об`єктами захисту держави, що унеможливлює здійснення господарської діяльності на цих територіях, у тому числі видобування корисних копалин, оскільки така діяльність негативно вплине на існування та збереження пам`ятки археології «Галина Воля-1»;

- в апеляційній скарзі зазначається, що відсутні докази про реєстрацію обмежень щодо використання земельної ділянки, на якій розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський», відсутні межі заказника і пам`ятки археології «Галина Воля-1» та неможливо стверджувати, що землі Старо-Вижівського родовища піску повністю знаходяться в межах природно-заповідного фонду та розміщуються чи накладаються на об`єкт культурної спадщини «Галина Воля-1». Вказані твердження відповідача-2 не заслуговують на увагу, не ґрунтуються на вимогах законодавства та матеріалах позовної заяви і не спростовують доводів позовної заяви та доданих до неї додатків. При цьому обмеження у використанні земель безпосередньо встановлені законом, тому обов`язкової реєстрації в Державному земельному кадастрі не потребують.

10.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, у якому він просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» без задоволення.

У відзиві третя особа наголошує на тому, що приймаючи рішення про виставлення на аукціон Старо-Вижівського родовища піску Держгеонадрами, створено загрозу порушення інтересів держави та суспільства у сфері охорони лісів, об`єктів природно-заповідного фонду та об`єктів культурної спадщини. Оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» та на територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон в порушення вимоги природоохоронного законодавства є незаконним, що також підтверджено судом. Відповідь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 03.12.2024, на яку посилається відповідач-2 й яка ґрунтується на інформації Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 08.02.2024, не спростовує доводів, наведених в позовній заяві та викладених в рішенні суду першої інстанції, а лише підтверджує, що Старо-Вижівське родовище частково розташоване в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський». Згідно даної відповіді площу заказника уточнено в 2000 році, а не в 2020 році, як про це зазначає ТОВ «Сандекс».

23.04.2025 від відповідача-1 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач-1 наголосив на тому, що 07.07.1994 на засіданні колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, оформленій протоколом №193, розглянуто матеріали геолого-економічної оцінки запасів Старо-Вижівського родовища та воно визнане підготовленим до промислової розробки (пункту 3.4. протоколу від 07.07.1994 №193). Наявність протоколу ДКЗ України від 07.07.1994 №193 свідчить про проходження всіх етапів геологічного вивчення, в тому числі отримання всіх необхідних погоджень та земельної ділянки для користування надрами, та наявність кінцевого результату геологічного вивчення, затвердження запасів Старо-Вижівського родовища. Таким чином, згідно Кодексу України про надра наявність протоколу ДКЗ України про проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин не вимагає отримання інших погоджень для надання спеціального дозволу на видобування корисних копалин, адже вони вже були отримані на етапі геологічного вивчення.

До пояснень долучена копія протоколу №193 засіданні колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 07.07.1994.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5676/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

03.03.2025 матеріали справи №910/5676/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 залишено без руху. Роз`яснено Державній службі геології та надр України, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 14 534,40 грн.

13.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державної служби геології та надр України надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію 144 від 12.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 2 456,40 грн та платіжну інструкцію 109 від 03.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 12 078,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 на 08.04.2025.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 5 450,40 грн.

24.03.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про платіжну інструкцію №0.0.4271471805.1 від 24.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 5 450,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24, апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» у справі №910/5676/24 об`єднано в одне апеляційне провадження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/5653/24 на час апеляційного оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 призначено до розгляду на 08.04.2025.

03.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншій справі, а також для надання можливості подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс», оскільки станом на дату судового засідання десятиденний строк на подання даного відзиву не настав.

У судове засідання, призначене на 08.04.2025, до суду апеляційної інстанції з`явилися представники прокуратури, Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 клопотання представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Поліський лісовий офіс» про відкладення розгляду справи №910/5676/24 задоволено, розгляд справи №910/5676/24 в режимі відеоконференції відкладено на 20.05.2025.

У судовому засіданні 20.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 20.05.2025, з`явилися представники учасників справи.

Представники відповідачів підтримували доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники прокуратури та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 № 226 «Про віднесення цінних природних об`єктів області до категорії заповідних територій» створено загальнозоологічний заказник «Смолярівський» площею 1422,0 га на території Старовижівського району в межах Дубечнівського лісництва.

Наказом Управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 13.09.2017 №40 затверджено Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» Старовижівського району Волинської області (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1.2. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник загальною площею 1422,0 га знаходиться в межах землекористування ДП «Старовижівське ЛГ» (землекористувач): Дубечнівське лісництво: кв. 66; кв. 67; кв. 68; кв. 69; кв. 70 вид. 1-37; кв. 71-78; кв. 79 вид. 1, 2, 4-17; кв. 80; кв. 81 вид 15-22; кв. 82 (пункту 1.3. Положення).

Даний загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» передано під охорону землекористувачу - Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (що є правонаступником ДП «Старовижівське ЛГ») згідно з охоронним зобов`язанням від 14.09.2017 №182.

Поряд із цим, наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151 затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, згідно з яким до таких об`єктів віднесено, зокрема, пам`ятку археології «Галина Воля-1» - стоянки доби мезоліту, розташовану в с. Галина Воля, за 3 км на північний захід від села, в урочищі «Семенова Гора».

13.10.2023 до Державної служби геології та надр України (надалі - Держгеонадра) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» від 13.10.2023 №1 (вхідний Держгеонадр від 13.10.2023 №219-ПР/1-23) щодо ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області.

Наказом Держгеонадр від 27.12.2023 №672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електроні торги)» затверджено перелік ділянок надр разом з відповідними програмами робіт, з метою проведення аукціону з продажу спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з пунктом 10 додатку 1 до цього наказу на торги виставлено Старо-Вижівське родовище Ковельського району Волинської області для видобування піску.

Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища, що є додатком №11 до наказу Держгеонадр від 27.12.2023 №672, передбачено підготовку родовища до промислової розробки, зокрема проходка в`їзних, розрізних траншей та утворення площадок першочергової відробки, проходження гірничих виробок, спорудження кар`єру (розробка відкритим способом) або проходка вертикальних, похилих стволів, шурфів, будівництво інфраструктури, підземних споруд, шахти (розробка підземним способом), а також промислова розробка родовища (видобування).

У пояснювальній записці до аукціону (розміщена в пакеті аукціонної документації за посиланням: https://sale.ueex.com.ua/auction/SUE001-UA-20231228-01783 зазначено, що Старо-Вижівське родовище піску в адміністративному відношенні розташоване на відстані 1,5 км на захід від с. Стара Вижівка Старо-Вижівського (Ковельського - відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807-ІХ) району Волинської області. Також наведено географічні координати кутових точок Старо-Вижівського родовища та визначено площу ділянки надр - 159,4 га.

17.01.2024 відбувся аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища Ковельського району Волинської області, переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» з ціновою пропозицією 4 271 000,00 грн (відповідно до протоколу електронного аукціону №SUE001-UA-20231228-01783).

У подальшому, 25.01.2024 між Держгеонадрами (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандекс» (переможець аукціону) укладено договір №1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області.

На виконання умов вказаного договору Держгеонадрами 13.02.2024 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс» спеціальний дозвіл на користування надрами №6782. Вид користування надрами - видобування корисних копалин; мета користування надрами - видобування піску, придатного для виготовлення силікатної цегли; об`єкт користування - Старо-Вижівське родовище у Ковельському районі Волинської області; строк дії дозволу - 20 років.

Вказаним спеціальним дозволом також визначено особливі умови надрокористування, а саме: 1. Виконання умов Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації - лист від 07.02.2024 № 265/02.1-26/2-24. Провести процедуру оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». 3. Заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». 4. Обов`язкове внесення змін до особливих умов дозволу з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля. 5. Своєчасна і в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету згідно із законодавством. 6. Дотримання вимог Проекту розробки родовища. 7. Виконання рекомендацій протоколу ДКЗ України від 07.07.1994 №193. 8. Щорічний радіаційний контроль за породами в кар`єрі та продукцією з них на відповідність вимогам НРБУ-97. 9. Щорічна звітність перед Держгеонадрами згідно з формою 5-гр.

Звертаючись з даним позовом до суду, Керівник Ковельської окружної прокуратури посилається на те, що за результатом опрацювання отриманої від органів державної влади та місцевого самоврядування інформації, а також матеріалів кримінального провадження №42024032110000009 від 19.01.2024 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, встановлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування піску Старо-Вижівського родовища продано на електронному аукціоні 17.01.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс» усупереч вимогам законодавства про природно-заповідний фонд, охорону лісових ресурсів, культурної спадщини.

Відповідач-1 (Держгеонадра) заперечував щодо задоволення позову. Зокрема, відповідач-1 зазначав, що провадження у даній справі підлягає закриттю в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадр від 27.12.2023 № 672 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)», оскільки розгляд спору в цій частині має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства. Також вказував, що Кодексом України про надра не передбачено погодження ділянки надр, яку виставлено на аукціон (електронні торги) з метою надання спеціального дозволу на видобування піску. При цьому, електронний аукціон № SUE001-UA-20231228-01783 проведено відповідно до вимог Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993. Крім того, у відзиві на позовну заяву було наголошено на відсутності у відповідача-1 інформації щодо наявності на спірних ділянках надр меж територій і об`єктів природно-заповідного фонду України, пам`яток археології станом на дату оголошення аукціону (електронних торгів). Зазначено, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів (відповідних експертних висновків) тощо, що Старо-Вижівське родовище розташоване в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський».

Відповідач-2 також із позовом не погоджувався. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» вказувало на те, що після отримання відповідного спеціального дозволу на користування надрами надрокористувач має здійснити оцінку впливу на довкілля в місці, де планується проводити плановану діяльність. Таким чином, відповідач-2 приступив до процедури проведення оцінки впливу на довкілля діє в рамках чинного законодавства та на виконання особливих умов, зазначених у спеціальному дозволі. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» вважає відсутніми підстави для визнання недійсними результатів проведеного аукціону та виданого спеціального дозволу на користування надрами, оскільки електронні торги були проведені відповідно до положень Кодексу України про надра та Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993.

Третя особа (Філія «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») із позовними вимогами прокурора погоджувалася.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та заперечень відповідача-1 з цього приводу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, щодо необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, визначивши, що суд повинен перевірити відсутність такого органу незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідно до статті 31 Лісового кодексу України, зокрема, обласні державні адміністрації забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин.

Статтею 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» утворено рішенням Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 № 226.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Однак, як стверджує прокурор, Волинська обласна рада як орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями для звернення до суду з позовом про оскарження рішення Держгеонадру щодо виставлення на аукціон спеціального дозволу на користування надрами та визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Однак, законом не надано Волинській обласній державній адміністрації повноважень із оскарження до суду рішення Держгеонадру щодо виставлення на аукціон спеціального дозволу на користування надрами та договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Стосовно доводів скаржника про те, що саме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке підзвітне та підконтрольне Кабінету Міністрів України, є тим органом державної влади, у якого є повноваження на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Спеціальним Законом, який регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є Кодекс України про надра.

У статті 11 Кодексу України про надра визначено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Зокрема, установлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт із геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, визначені статтями 60, 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт із геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 19 цього ж Закону Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.

Пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення його повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Водночас, у статті 8 Кодексу України про надра визначено перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, до яких не належать право Уряду на звернення до суду із позовами у правовідносинах, урегульованих цим Кодексом.

Згідно з Положенням про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 №614, Міндовкілля є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Міндовкілля є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, подання пропозицій щодо надання чи продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами та пропозицій щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, з одночасним зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або обґрунтовані пропозиції щодо неможливості надрокористування на запропонованих ділянках надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, визначено, що Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції. Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері здійснення державного гірничого нагляду.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Однак, як встановлено судом, вищеперелічені органи державного контролю не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконним та скасування наказу Держгеонадра, на підставі якого видано спеціальний дозвіл на користування надрами.

При цьому Держгеонадра визначене у справі відповідачем, а тому звернення прокурора в інтересах держави в особі Держгеонадр процесуально неможливо.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суд від 29.11.2022 у справі №240/401/19, де суд вказав таке:

« 124.…Суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням встановленої процедури надання спеціального дозволу на користування надрами (Держгеонадра, ДКЗ України або Житомирської обласної ради). При цьому, прокурор зазначав, що органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вищезазначеними органами встановленого порядку надання спеціального дозволу на користування надрами - Кабінет Міністрів України та Державна регуляторна служба України, не наділені повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування дій та рішень Держгеонадра, ДКЗ України або відповідної ради у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами, а волевиявлення цих органів при виконанні своїх функцій, зокрема, щодо державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, прийняття до розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки та погодження видачі спеціального дозволу за результатами розгляду цих матеріалів, не відповідає чинному законодавству. Отже, самостійне звернення прокурора з цим позовом спрямовано виключно на захист та відновлення порушених інтересів держави.

125. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави - Держгеонадра, ДКЗ України та Житомирська ОР набувають статусу відповідача.

126. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі №910/5201/19.

127. На цій підставі Суд доходить висновку, що спеціальним законом, а саме - Кодексом України про надра не передбачено право Кабінету Міністрів України, Державної регуляторної служби України або іншого органу звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача-1 про недоведеність прокурором обставин відсутності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Отже, місцевим господарським судом правильно встановлено обґрунтованість доводів прокурора про порушення інтересів держави, відсутність органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а також підставність визначення в якості відповідачів Державної служби геології та надр України та переможця електронного аукціону - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Також, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, суд апеляційної інстанції наголошує на відсутності необхідності попереднього повідомлення Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Волинської обласної ради, Волинської облдержадміністрації, про подання позову.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Предмет спору в даній справі стосується законності видачі відповідачу-2 відповідачем-1 спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища.

Частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

У статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» наведено визначення, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Стаття 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

На територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища (стаття 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 31.10.1991 №226 «Про віднесення цінних природних об`єктів області до категорії заповідних територій» створено загальнозоологічний заказник «Смолярівський» площею 1422,0 га на території Старовижівського району в межах Дубечнівського лісництва: кв. 66; кв. 67; кв. 68; кв. 69; кв. 70 вид. 1-37; кв. 71-78; кв. 79 вид. 1, 2, 4-17; кв. 80; кв. 81 вид 15-22; кв. 82.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Так, відповідно до пункту 2 Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» Старовижівського району Волинської області, затвердженого наказом Управління екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 13.09.2017 №40, заказник створено з метою збереження сосново-дубових насаджень віком 40-60 років, з підростом граба, дуба, берези, з підліском ліщини, крушини, горобини, що створює сприятливі умови для мешкання і розмноження різноманітних видів фауни - лосів, диких кабанів, лисиць, куниць, рябчиків, тетеруків та великої кількості співучих птахів, а також підтримки загального екологічного балансу в регіоні.

Пунктом 3.1. Положення передбачено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника обмежується або забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим цим Положенням, у тому числі: проведення рубок головного користування, суцільних, прохідних, лісовідновних, поступових рубок та видалення захаращеності; нищення та пошкодження підліску, чагарників та трав`яного покрову; будь-яке засмічення, забруднення території заказника; геолого-розвідувальні, підривні роботи, розробка родовищ корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж; інші види господарської діяльності, що можуть призвести до порушення екологічної рівноваги заказника та втрати наукової, естетичної, санітарно-гігієнічної цінності природного комплексу, що охороняється.

Разом із цим, наказом Держгеонадр від 27.12.2023 № 672 виставлено Старо-Вижівське родовище, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, на електронні торги з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску.

Як встановлено судом із поданих в матеріали справи доказів, Старо-Вижівське родовище накладається на територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», що підтверджується ситуаційним планом Старо-Вижівського родовища, в якому містяться географічні координати кутових точок ділянки надр, картосхемою загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський».

До того ж, факт накладення території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський» підтверджено інформацією, отриманою від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» (лист від 14.03.2024 № 02-316), яким проведено співставлення матеріалів лісовпорядкування з системою координат Старо-Вижівського родовища, згідно спеціального дозволу на користування надрами.

ВО «Укрдержліспроект» встановлено, що квартали 74-76, 79, 80, 82 Дубечнівського лісництва відносяться до категорії захисності - Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, де розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський»; квартали 14, 20 Старовижівського лісництва відносяться до категорії захисності - експлуатаційні ліси.

Суд зазначає, що ВО «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 №119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України; вказане об`єднання створено з метою проведення лісовпорядкування на всій території України, яке включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони і захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Отже, надана ВО «Укрдержліспроект» інформація листом від 14.03.2024 визнається належним та допустимим доказом на підтвердження факту накладання території Старо-Вижівського родовища на землі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», оскільки надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Подібного висновку щодо допустимості наданої ВО «Укрдержліспроект» інформації дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.07.2022 у справі №372/1688/17.

В апеляційній скарзі відповідач-2 просив суд долучити до матеріалів справи лист-відповідь Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №11/11-02/4441-24 від 03.12.2024 з додатком 1 до нього - листом Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації №255/1.14/2-24 від 07.02.2024, які на його думку спростовували інформацію, зазначену у листі ВО «Укрдержліспроект».

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про долучення цих доказів до матеріалів справи було подане відповідачем-2 до суду першої інстанції 21.01.2025 разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання з посиланням на недоведення відповідачем-2 неможливості подання відповідних доказів раніше.

Щодо можливості долучення до матеріалів справи та надання оцінки таким документам під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4 та 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена стороною суду та належним чином обґрунтована.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, судова колегія враховує, що згідно зі статтею 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Тобто, вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 04.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі і призначив справу до судового розгляду на 23.10.2024. При цьому, дослідивши у процесі підготовки справи до розгляду звукозапис судового засідання Господарського суду міста Києва від 04.09.2024, судом установлено, що відповідач-2 зазначив про подання ним усіх доказів, необхідних для обґрунтування своїх заперечень.

У свою чергу докази, які наразі скаржник просить долучити до матеріалів справи, були подані до суду першої інстанції 21.01.2025, тобто після закриття підготовчого провадження у справі, під час розгляду судом справи по суті.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач-2 у клопотанні від 21.01.2025 не навів поважності причин неможливості отримання та подання таких доказів у строки, встановлені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника у клопотанні від 21.01.2025 та в апеляційній скарзі на те, що відповідач-2 неодноразово звертався до ДП «Центр земельного державного кадастру», Міністерства культури та інформаційної політики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо розташування Старо-Вижівського родовища та заказника місцевого значення «Смолярівський», однак відповідь від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшла на електронну адресу представника відповідача-2 лише 20.01.2025, а також посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду справи місцевим господарським судом ним заявлялось клопотання про витребування доказів, однак у його задоволенні судом було відмовлено, не приймаються колегією суддів до уваги в якості поважних причин пропуску строку на подання таких доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення представником відповідача-2 відповідних запитів про отримання інформації саме до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України із повідомленням про це суду, а клопотання про витребування доказів було спрямоване на отримання доказів від інших органів, а не від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу-2 у долученні нових доказів до матеріалів справи й такі висновки суду в апеляційній скарзі не спростовані. Відтак відсутні підстави для надання судом оцінки доказам, долученим до клопотання відповідача-2 від 21.01.2025.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

За положеннями частини 4 статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також умови Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський», у даному випадку обмеження у використанні земель безпосередньо встановлені законом, а тому обов`язкової реєстрації в Державному земельному кадастрі не потребують, відповідно доводи апеляційної скарги відповідача-2 з цього приводу судом відхиляються.

При цьому, відповідно до наданих позивачем в матеріали справи даних із сайту https://kadastr.live вбачається, що загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0725055000:03:000:0001, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Вказана земельна ділянка згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18.01.2024 є державною власністю та належить Волинській обласній державній адміністрації та передана на праві постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України». Водночас, щодо вказаної земельної ділянки зареєстроване безстрокове обмеження у її використанні на підставі Закону України «Про природно-заповідний фонд». Вид обмеження «Заказники».

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (стаття 7 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Приписами статті 48 Лісового кодексу України визначено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Так, відповідно до матеріалів лісовпорядкування по Дубечнівському лісництву за 2013 рік, у кварталах 66, 67, 68, 69, 70 виділи 1-37; кварталах 71-78, 79 виділи 1, 2, 4-17, кварталах 80,81 виділи 51-22, кварталі 82 визначено обмеження у користуванні земельними ділянками - зоологічний заказник місцевого значення.

Однак, як встановлено судом, ані в описі лоту, ані у доданих до нього документах не міститься жодного застереження щодо обмеження господарської діяльності по розробці надр, зважаючи на віднесення території родовища до природно-заповідного фонду України.

Також судом взято до уваги інформацію Старовижівської селищної ради, яка наведена у листі від 09.01.2024 №41/01-05/2-24 про те, що землі, на яких розташоване Старо-Вижівське родовище піску відносяться до пам`ятки археології «Галина Воля-1» - стоянка доби мезоліту, яка розташована в урочищі «Семенова Гора» за 3 км на північний захід від с. Галина Воля, Старовижівської селищної ради Ковельського району.

Наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області, згідно з яким до таких об`єктів віднесено, зокрема, пам`ятку археології «Галина Воля-1» - стоянки доби мезоліту, розташовану в с. Галина Воля, за 3 км на північний захід від села, в урочищі «Семенова Гора».

Крім того, у рамках кримінального провадження №42024032110000009 від 19.01.2024 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, 08.05.2024 науковим співробітником ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України к.і.н. ОСОБА_1 в присутності співробітників Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області проведено обстеження території землевідводу, запланованого для видобутку піску в ур. «Семенова Гора» поблизу селища Стара Вижівка Ковельського району Волинської області, згідно із системою координат Старо-Вижівського родовища згідно спеціального дозволу на користування надрами. Обстеженням встановлено наявність на території вказаного землевідводу археологічного культурного шару зі знахідками обробленого людиною патинового волинського кременю (фрагменти відщепів та нуклеусів, заготовок, відбійника), який можна датувати періодом епохи бронзи-раннього заліза. Нововиявлена пам`ятка археології «Галина Воля-1» розташована в межах запланованого під родовище піску землевідводу.

Доводи відповідача-2 щодо неналежності як доказу вказаного протоколу огляду з тих підстав, що з його змісту не можна встановити, де точно розташована пам`ятка археології, оцінюються судом критично, оскільки її конкретне місцерозташування на має вирішального значення, адже ключовим є факт розміщення такої пам`ятки в межах запланованого під родовище піску, що, як вказано у листі Інституту археології НАН України №228-02-1 від 28.06.2024 (том 2, а.с. 171) сумнівів не викликає.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, законами України «Про адміністративну процедуру», «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Отже, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших актів законодавства, у тому числі, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», мають враховуватися під час вирішення питань про надрокористування.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

У статті 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

У статті 14 Кодексу України про надра зазначено види користування надрами, зокрема, для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); для видобування корисних копалин.

Відповідно до статті 15 Кодексу України про надра, надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить, зокрема, від 3 до 20 років - зокрема, на видобування корисних копалин.

Згідно з частиною 1 статті 15-1 Кодексу України про надра, якщо користування надрами пов`язане з провадженням діяльності, визначеної Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», надання їх у користування здійснюється з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища мало бути здійснено Держгеонадрами з обов`язковим урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля відповідно до положень частини 1 статті 15-1 Кодексу України про надра, статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Однак, матеріали справи доказів дотримання відповідачем-1 цих норм законодавства не містять.

Відповідачі в апеляційних скаргах наголошують на тому, що позов у даній справі заявлений передчасно, адже спеціальним дозволом на користування надрами від 13.02.2024 №6782 передбачений обов`язок надрокористувача проведення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та наявна заборона видобування корисних копалин, зазначених у дозволі, до закінчення процедури оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Отже, така оцінка мала бути здійснена відповідачем-2 після отримання спеціального дозволу з майбутнім внесенням змін до нього за результатами отримання звіту про таку оцінку.

Зазначені доводи скаржників колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до пункту 15 частини 2 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає кар`єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів.

За визначенням статті 1 цього Закону вплив на довкілля - це будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів; планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

За змістом частини 1 статті 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Отже, підставою для початку провадження планованої діяльності є рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження такої діяльності. Для отримання цього рішення суб`єкту господарювання слід отримати звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля.

За положеннями статті 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів). Надання спеціального дозволу на користування надрами здійснюється відповідним дозвільним органом: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а щодо ділянок надр, що містять корисні копалини місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Аукціон (електронні торги) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами проводиться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою дворівневої автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи, яка забезпечує можливість створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією і документами в електронній формі, які необхідні для проведення аукціону (електронних торгів), запобігання корупційним правопорушенням, та складається з бази даних системи аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, що надається як код з відкритим доступом та визначає функціональність системи. Порядок проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами встановлюється Кабінетом Міністрів України. Спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами аукціону (електронних торгів) надається відповідним дозвільним органом у порядку, визначеному цим Кодексом, переможцю аукціону (електронних торгів), який має право бути користувачем надр відповідно до частин першої - шостої статті 13 цього Кодексу. Для ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) заявник подає до відповідного дозвільного органу заяву та додаткові матеріали, що включають оглядову карту, ситуаційний план, каталог географічних координат кутових точок, програму робіт, а якщо ділянка надр вже підготовлена для виставлення на аукціон (електронні торги) та інформація про неї розміщена на офіційному веб-сайті дозвільного органу - лише заяву із зазначенням назви такої ділянки.

У пункті 15 частини 2 статті 1 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, визначено, що пакет аукціонної документації - документи, що готуються Держгеонадрами та містять відомості про ділянку надр, дозвіл у межах якої виставляється на аукціон (назва та координати, місцезнаходження, загальна інформація про геологічну будову, початкова ціна лота, програма робіт), проект угоди про умови користування надрами.

Судом встановлено, що площа спірної ділянки надр Старо-Вижівського родовища становить 159,4 га.

Таким чином, надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища мало бути здійснено Держгеонадрами з обов`язковим урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля відповідно до положень частини 1 статті 15-1 Кодексу України про надра, статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», оформленим висновком, отриманим відповідачем-2 у передбаченому законом порядку.

Однак, матеріали справи не містять доказів подання відповідачем-2 висновку за результатами оцінки впливу на довкілля та дотримання відповідачем-1 наведених вище норм чинного законодавства.

Здійснення ж оцінки впливу на довкілля вже після отримання спеціального дозволу на користування надрами не відповідає вищенаведеним приписам законодавства.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі посилається на положення пункту 28 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993, за змістом якого у разі продажу дозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) та/або видобування корисних копалин та укладення договору купівлі-продажу дозволу до особливих умов дозволу включається заборона на провадження діяльності, визначеної частинами четвертою та шостою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», без отримання висновку з оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог зазначеного Закону та обов`язок Держгеонадр внести зміни до особливих умов дозволу з урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля. Держгеонадра забезпечує внесення змін до особливих умов дозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) та/або видобування корисних копалин на підставі результатів висновку щодо оцінки впливу на довкілля у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання від надрокористувача інформації про його ухвалення.

Відтак, на переконання відповідача-2, надрокористувач здійснює оцінку впливу на довкілля вже після отримання спеціального дозволу на користування надрами. Таким чином, ТОВ «Сандекс», приступивши до процедури проведення оцінки впливу на довкілля, діє в рамках чинного законодавства та на виконання особливих умов, зазначених у спеціальному дозволі.

Однак, такі доводи відповідача-2 є безпідставними.

Як уже зазначалося, у статті 14 Кодексу України про надра зазначено види користування надрами, зокрема, (1) для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); (2) для видобування корисних копалин.

У пункті 28 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, на який посилається відповідач-2, мова йде про продаж дозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) та/або видобування корисних копалин, що у розумінні статті 14 Кодексу України про надра, що є окремим видом користування надрами.

У спірному ж випадку на аукціоні здійснювався продаж дозволу на користування надрами (видобування піску), а не на їх геологічне вивчення.

З огляду на це, вищенаведені положення пункту 28 Порядку проведення аукціонів не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а планована діяльність підлягала оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності з видобування піску.

Слід зазначити, що Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища, що є додатком № 11 до наказу Держгеонадр від 27.12.2023 №672, передбачено, що видобування піску здійснюватиметься відкритим способом.

Відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», заказники мають природоохоронний статус та забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності на території, включеної до їх складу. Видобування ж корисних копалин на їх території у передбачений Програмою робіт з видобування корисних копалин (неметалічні) піску Старо-Вижівського родовища спосіб призведе до деградації чи зміни первісного стану заказника. Відтак, суд погоджується із доводами позивача та третьої особи про те, що угода про умови користування надрами (як невід`ємна частина спеціального дозволу) в силу особливостей відкритого способу добування не здатна забезпечити виконання вимог пункту 3 частини 8 статті 16-3 Кодексу України про надра в частині запобігання негативним екологічним наслідкам.

Аналогічно, здійснення господарської діяльності щодо видобування піску на території пам`ятки археології призведе до її знищення та зникнення цінних для науки та історії артефактів, що негативно вплине на збереження такої пам`ятки.

Суд приймає до уваги посилання скаржників на наявний у матеріалах справи Звіт геолого-розвідувальної партії за 1990-1993 роки та протокол №193 від 07.07.1994, якими підтверджена інформація про готовність Старо-Вижівського родовища до промислової розробки, однак дані документи жодним чином не спростовують факту розміщення такого родовища в межах заказника (у протоколі №193 від 07.07.1994 вказано, що родовище розміщене на землях, в основному зайнятих лісом) з наявними обмеженнями у можливості його використання й не звільняють відповідача-2 від обов`язку отримати звіт про оцінку впливу на довкілля згідно з Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Ні Держгеонадрами, ні ТОВ «Сандекс» під час розгляду даної справи не спростовано викладених у позові обставин, жодними належними та допустимими доказами не спростовано обставин накладання Старо-Вижівського родовища на землі лісового фонду та територію загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», як і не доведено суду того, що видобування піску на вказаній території не призведе до порушення первісного стану заказника, а також не вплине на збереження об`єктів культурної спадщини.

Враховуючи принцип доказування «вірогідності», позивач надав суду більш вірогідні у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов`язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки Старо-Вижівське родовище піску накладається на землі лісового фонду, які перебувають у користуванні філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Смолярівський», прийняття Держгеонадрами рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища піску та виставлення його на аукціон в порушення вимог природоохоронного законодавства є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Згідно з наведеним у підпункті 4 частини 2 пункту 1 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №993, визначенням, договір купівлі-продажу дозволу - договір, який укладається між Держгеонадрами і переможцем аукціону.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку рішення про проведення аукціону приймається Держгеонадрами з урахуванням вимог та строків, передбачених Кодексом України про надра.

Пунктом 38 Порядку передбачено, що спори, пов`язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на те, що електронний аукціон із продажу спеціального дозволу на користування надрами Старо-Вижівського родовища, оформлений протоколом № SUE001-UA-20231228-01783 від 17.01.2024, проведений із порушенням вимог законодавства та суперечить актам цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання результатів електронного аукціону недійсними.

Одночасно за висновками суду підлягає визнанню недійсним укладений за наслідками електронного аукціону договір від 25.01.2024 №1/2-24 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, яке знаходиться у Ковельському районі Волинської області, а також спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.02.2024 №6782, виданий Держгеонадрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандекс».

Таким чином, пред`явлений прокурором позов підлягає задоволенню в повному обсязі, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Стосовно посилань відповідача-2 на відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що ТОВ «Сандекс», яке діяло добросовісно та виконувало всі передбачені законодавством дії щодо отримання через процедуру електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Старо-Вижівського родовища, не повинне нести відповідальність за помилки, допущені публічним органом (Держгеонадра), колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи власності на майно.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак, і «майном» (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.99).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.91 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, в учасника аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який здобув перемогу у такому аукціоні та дотримався всіх процедурних вимог при проведенні такого аукціону, дійсно виникають правомірні очікування володіти (право користуватися) спеціальним дозволом на користування надрами, і як наслідок отримати земельну ділянку, яку займає певне родовище корисних копалин, щоб реалізувати таке право.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони правовідносин, тобто як на відповідача-1, так і відповідача-2.

Як уже зазначалося, підставою для початку провадження планованої діяльності є рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження такої діяльності. Для отримання цього рішення суб`єкту господарювання слід було отримати, зокрема, звіт з оцінки впливу на довкілля у відповідності до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Однак, такі вимоги не були дотримані в даному випадку як відповідачем-1 при проведенні аукціону та прийнятті рішення про надання дозволу, так і відповідачем-2 при формуванні пакету документів задля отримання відповідного спеціального дозволу.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи.

Як уже зазначалося, відповідно до наданих позивачем в матеріали справи даних із сайту https://kadastr.live вбачається, що загальнозоологічний заказник місцевого значення «Смолярівський» розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0725055000:03:000:0001, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

При цьому вимоги прокурора не порушують принципу «пропорційності».

Так, у Рішенні «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

У даному випадку «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки громадян, охорони лісів, об`єктів природно-заповідного фонду, об`єктів культурної спадщини та охорони надр як національного багатства.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Посилання відповідача-2 на наявні у рішенні суду першої інстанції суперечності описової частини рішення з резолютивною (в описовій частині рішення суд зазначає «Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову», разом із тим, резолютивна частина викладена наступним чином: «Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі») не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, адже очевидно, що являються опискою, яка може бути виправлена у порядку, встановленому процесуальним законодавством. Зміст мотивувальної частини рішення з оцінкою наявних у матеріалах справи доказів беззаперечно свідчить про висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, що відповідає резолютивній частині рішення.

Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Скаржниками не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за їх подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 у справі №910/5676/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційних скарг покласти на Державну службу геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандекс» відповідно.

Матеріали справи №910/5676/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді О.М. Сибіга

А.І. Тищенко