Рішення

від 23.01.2025 по справі 922/3548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ХарківСправа № 922/3548/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж", м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 3 222 695,24 грн за участю представників:

позивача - Межирицького А.О.

відповідача - Лоскот М.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" (надалі - Позивач) звернувся 07 жовтня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (надалі - Відповідач) загальну суму заборгованості у розмірі 3 222 695,24 грн (де: - за Договором № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. сума складає 1 675 352, 18 грн; - за Договором № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. складає 1 547 343, 06 грн).

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 38 672,34 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/3548/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін на призначенням підготовчого провадження на 24.10.2024 на 12:30.

Ухвалою суду від 24.10.2024 визначено, що: - додаткові пояснення у справі (вх. №26401 від 21.10.24) прийнято та долучено до матеріалів справи; - клопотання про відкладення (вх. №26403 від 21.10.24) - задовольнити; - відзив на позовну заяву (вх. №26801 від 23.10.24) прийнято та долучено до матеріалів справи; - підготовче засідання у справі відбудеться 21 листопада 2024 року о(б) 12:00 год.

Судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 грудня 2024 року о 11:15 про що постановлено ухвалу від 21.11.2024. Ухвалою від 12.12.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 16.01.2025 - 11:15. Відповідною ухвалою від 16.01.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 23 січня 2025 року о(б) 12:45.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись також на роз`яснення до відзиву стосовно зменшення заявлених вимог.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не спростовується, що 06.08.2018 року відбувся аукціон ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Реконструкція теплових мереж ділянки від МК-9417Б до МК-9418 по 2-му Петренківському в`їзду в м. Харків (код ДК 021:2015-45454000-4-реконструкція). Переможцем цього аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Тепломонтаж», з яким було укладено Договір № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. (далі - Договір № 68082719).

Відповідно до п. 1.1. Договору №68082719 «Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Реконструкція теплових мереж ділянки від МК-9417Б до МК-9418 по 2-му Петренківському в`їзду в м. Харків (код ДК 021:2015-45454000-4-реконструкція) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконанняробіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

27 серпня 2018 року відбувся аукціон ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 - Реконструкція магістральних теплових мереж від МК-9419Б (УТ-1) до МК -9420(УТ-2) по вул. Благодатна в м. Харків (коригування) (код ДК 021:2015 - 45454000-4 реконструкція). З переможцем, ТОВ «БК «Тепломонтаж» було укладено Договір № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. (далі - Договір № 68082720).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 68082720 «Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 - Реконструкція магістральних теплових мереж від МК-9419Б (УТ-1) до МК -9420(УТ-2) по вул. Благодатна в м. Харків (коригування) (код ДК 021:2015 - 45454000-4 реконструкція) (надалі Об`єкт) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) , передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

Позивач у своєму позові зазначає, а Відповідачем не спростовано, що:

- 20.09.2019 року були закрити Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 за вересень 2019 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 за вересень 2019 року. Загальна сума виконаних робіт за Актами складає 2 205 352,18 (два мільйони двісті п`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні вісімнадцять копійок).

- 30.09.2019 року були підписані Акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт на суми 359 898,07 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім тисяч сім копійок) та 2 004 510, 36 (два мільйони чотири тисячі п`ятсот десять гривень тридцять шість копійок).

Як зазначає Позивача, що за Договором №68082719 з боку Відповідача здійснено оплату лише на суму 530 000,00 (п`ятсот тридцять тисяч гривень нуль копійок). Таким чином заборгованості перед ТОВ «БК «Тепломонтаж» за договором № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. складає 1 675 352, 18 (один мільйон шістсот сімдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні вісімнадцять копійок).

Стосовно Договору №68082720 з боку КП «ХТМ» було сплачено 817 065,37 (вісімсот сімнадцять тисяч шістдесят п`ять гривень тридцять сім копійок). Тобто заборгованість перед ТОВ «БК «Тепломонтаж» за Договором № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. складає 1 547 343, 06 (один мільйон п`ятсот сорок сім тисяч триста сорок три гривні шість копійок).

Оскільки грошові зобов`язання за Договорами порушено та виник сукупний борг в 3 222 695,24 грн Позивачем здійснено направлення на адресу Відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість протягом семи днів з дати отримання претензії. Проте претензія не розглянута та відповідь не отримана.

Отже Позивач виконав свої зобов`язання по Договорам №68082719 та №68082720 у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної оплати не виконав, а отже свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач заперечуючи проти доводів Позивача посилається на неврахованість останнім погашення заборгованості за Договором № 68082720 від 27.08.2018 року у розмірі 219 424,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1114 від 03.02.2020 на суму 39 424,99 грн., № 7330 від 25.06.2020 на суму 30 000,00 грн. та № 1 від 24.01.2021 на суму 150 000,00 грн.

Також, Відповідач вважає, що з боку Позивача порушено умови Договорів визначених у п.п. 16.11 розділу XVI. Відповідальність. Тобто, ТОВ «БК ТЕПЛОМОНТАЖ» порушені вимоги Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.09.2018 по 21.10.2024, які мали бути зареєстровані проте з боку Позивача не були внесені, оскільки відсутні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 16.11 розділу XVI. Відповідальність сторін договорів № 68082719 від 27.08.2018 року та № 68082720 від 27.08.2018 року, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних або здійснення такої реєстрації з порушеннями встановлених в законодавстві термінів, Підрядник зобов`язаний відшкодувати Замовнику у повному обсязі суму ПДВ за такою податковою накладною. У разі призупинення відповідним органом Державної фіскальної служби реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Замовник по даному Договору має право зменшити розрахунки з Підрядником на суму податку на додану вартість такої незареєстрованої накладної.

Таким чином, Відповідач посилається на те, що з боку Позивача не виконані обов`язки згідно умов Договорів передбачених п.п. 16.11 розділу XVI. Відповідальність та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

На підставі зазначеного, Відповідач вважає, що на підставі умов Договорів № 68082719 від 27.08.2018 року та № 68082720 від 27.08.2018 року має право зменшити суми до сплати на суму ПДВ по незареєстрованим податковим накладним, а саме:

- по договору № 68082719 від 27.08.2018 року на суму 287 558,71 грн.;

- по договору № 68082720 від 27.08.2018 року на суму 257 890,51 грн.

Також, Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з підстав пропуску строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В частині 1 ст. 854 ЦК України визначено: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом, Позивачем були виконані роботи за Договорами:

- про закупівлю робіт № 68082719 від 27.08.2018 року щодо реконструкції теплових мереж ділянки МК-9417Б до МК-9418 по 2-му Петриківському в`їзду, м.Харків, де складено і підписано 20.09.2019 року Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 за вересень 2019 року та Акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 за вересень 2019 року;

- про закупівлю робіт № 68082720 від 27.08.2018 року щодо реконструкції теплових мереж ділянки МК-9419Б (УТ-1) до МК-9420 (УТ-2) по вул. Благодатна, м.Харків, де складено та підписано 30.09.2019 року Акти № б/н приймання виконаних будівельних робіт.

При цьому, суд звертає увагу, що Відповідач не оспорює факт підписання Актів, чи невиконання з боку Позивача об`єму виконаних робіт. Проте, доказів виконання Відповідачем обов`язку з оплати виконаних Позивачем робіт згідно з Актами матеріали справи не містять.

Таким чином суд вважає, що з боку Позивача доведено, а Відповідачем не спростовано наявність у останнього заборгованості щодо оплати по Договору про закупівлю робіт № 68082719 від 27.08.2018 року та по Договору про закупівлю робіт № 68082720 від 27.08.2018 року.

Враховуючи наявність доказів, щодо погашення заборгованості, а також неналежного виконання з боку Позивача умов Договорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення з Відповідача.

Так, дослідивши умови Договору про закупівлю робіт № 68082719 від 27.08.2018 року та по Договору про закупівлю робіт № 68082720 від 27.08.2018 року, які були передбачені сторонами Договорів у п. 16.11, де зазначено, що у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних або здійснення такої реєстрації з порушеннями встановлених в законодавстві термінів, Підрядник зобов`язаний відшкодувати Замовнику у повному обсязі суму ПДВ за такою податковою накладною. У разі призупинення відповідним органом Державної фіскальної служби реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Замовник по даному Договору має право зменшити розрахунки з Підрядником на суму податку на додану вартість такої незареєстрованої накладної, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів...

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 199.1. ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавця про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРПН та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Суд зазначає, що твердження Відповідача стосовно відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН з боку Позивача, що також останнім не спростовується, відповідних доказів до суду надано не було, а отже зазначає, що Позивач так і не вжив належних заходів, направлених на реєстрацію таких податкових накладних чим позбавив Відповідача права на включення ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що таким правом (правом включення на суми 287 558,71 грн та 257890,51 грн ПДВ до складу податкового кредиту) Відповідач скористатися не зміг, що позбавляє останнього права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, чим Відповідач зазнав фінансових збитків, проте передбачене сторонами у п. 16.11 розділу XVI. Відповідальність згідно Договору № 68082719 від 27.08.2018 року та Договору № 68082720 від 27.08.2018 року, суд дійшов до висновку стосовно зменшення суми заборгованості заявленої у позові на суму у вигляді розрахунків Замовника (Відповідача) з Підрядником (Позивачем) на суму податку на додану вартість таких незареєстрованих накладних по Договору № 68082719 від 27.08.2018 року на суму 287 558,71 грн. та по Договору № 68082720 від 27.08.2018 року на суму 257 890,51 грн.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятою відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який був неодноразово продовжений. Поряд з тим, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відмінено 30 червня 2023 року.

Поряд з тим, відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Зважаючи на наведене, судом не беруться до уваги доводи Відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд частково задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11, код за ЄДРПОУ 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" (61103, м. Харків, вул. Старицького, буд. 13, кв. 28, код за ЄДРПОУ 33410877) загальну суму заборгованості у розмірі 2457821,03 грн (де: - за Договором № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. сума складає 1387793,47 грн; - за Договором № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. складає 1070027,56 грн), а також суму судового збору у розмірі 29493,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено "03" лютого 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін