Ухвала

від 27.02.2025 по справі 922/3548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

в порядку ст. 331 ГПК України

"27" лютого 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3548/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судовогозасідання Кісельовій С.М.

розглянувши заяву (вх. № 4732 від 21.02.2025) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання додаткового рішення

по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж", м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 3 222 695,24 грн представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області 23 січня 2025 року позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11, код за ЄДРПОУ 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" (61103, м. Харків, вул. Старицького, буд. 13, кв. 28, код за ЄДРПОУ 33410877) загальну суму заборгованості у розмірі 2457 821,03 грн (де: - за Договором № 68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. сума складає 1387 793,47 грн; -за Договором № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. складає 1 070 027,56 грн), а також суму судового збору у розмірі 29 493,85 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області 06 лютого 2025 року було частково задоволено заяву (вх. № 2162 від 27.01.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" адвоката Межирицького А.О. про стягнення правничої допомоги. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11, код за ЄДРПОУ 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" (61103, м. Харків, вул. Старицького, буд. 13, кв. 28, код за ЄДРПОУ 33410877) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на Позивача.

21 лютого 2025 (вх. № 4732) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3548/24 від 06.02.2025 на один рік з дати ухвалення рішення, а саме до 06.02.2026 року.

Ухвалою від 24.02.2025 прийнято зазначену заяву (вх. № 4732 від 21.02.2025) та призначено до розгляду на "27" лютого 2025 р. о 12:15.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, заяв, клопотань, пояснень тощо до суду надано не було. Про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 331 ГПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд звертає увагу, що визнання обов`язковою явки учасників справи судом не визнавалось, а отже дана заява може бути розглянута без участі представників.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частинами 1, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Розглянувши заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання судового рішення, суд зазначає з наступне.

За приписами ч. 1, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

В обґрунтування наявності обставин, які ускладнюють (унеможливлюють) виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3548/24 від 06.02.2025, заявник обґрунтовує тим, що фінансування господарської діяльності КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. На фінансовий стан Відповідача негативно вплинула військова агресія, так за період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Станом на 01.02.2022 сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд грн, у тому числі населення 4,5 млрд грн.

На день звернення з заявою, загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 9,3 млрд грн, у тому числі населення 8,3 млрд грн, бюджетних установ 100,8 млн грн, госпрозрахункових підприємств 800,2 млн грн, заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 92,8 млн грн. Питома вага теплової енергії, що споживалася населенням в 2024 році, складає 95,4% від загального обсягу поставленої КП «Харківські теплові мережі» теплової енергії споживачам.

Прийняті у період воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (із змінами та доповненнями) заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані, зокрема, на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Харківська міська територіальна громада згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, з 24.02.2022 по 14.09.2022 відносилась до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 відноситься до території можливих бойових дій, тобто територій, на яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню.

Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 08.06.2022 № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану» зобов`язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно. У зв`язку з цим вартість послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води категорії споживачів «населення» за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 не нарахована.

З урахуванням того, що питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 95,4% від загального обсягу теплової енергії, що КП «Харківські теплові мережі» постачає споживачам, зазначені нормативні акти на законодавчому рівні унеможливлюють виконання КП «Харківські теплові мережі» зобов`язань за укладеними господарсько-правовими угодами та позбавляють підприємство джерела погашення штрафних санкцій, які нараховують підприємству його контрагенти.

Крім того, на теперішній час існує величезна заборгованість з різниці в тарифах, що підлягає компенсації з державного бюджету, у зв`язку із встановленням тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для окремих категорій споживачів («населення», «бюджетні організації») нижче економічно обґрунтованих. Так, територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, утвореною Харківською військовою адміністрацією, для реалізації положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII з урахуванням змін, внесених Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», за період з 01.06.2021 по 31.12.2023 для КП «Харківські теплові мережі» узгоджено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на загальну суму 11,1 млрд грн.

Заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства, де станом на 31.12.2023 сума збитків становить 7,3 млрд грн., посилаючись на баланс підприємства.

Отже обставини викладені в заяві (вх.№4732 від 21.02.2025) КП "Харківські теплові мережі" змусили звернутися до суд з відстрочкою виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2025 у справі № 922/3548/24 строком на один рік до 06.02.2026 року.

Суд враховує, що КП "Харківські теплові мережі" є найбільшим підприємством у місті Харкові, яке надає комунальні послуги у сфері теплопостачання та підприємством забезпечення життєдіяльності міста, а тому першочерговою задачею боржника на теперішній час є проведення робіт щодо здійснення забезпечення задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності щодо якісної тепловій енергії.

Суд погоджується, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.

При цьому суд оцінює те, що від військової агресії понесені збитки та матеріальний стан, у якому опинився не тільки боржник, а й населення, підприємства, установи і організації. Таким чином на суд покладено тягар, де суд повинен враховувати всі обставини, дотримуючись балансу інтересів сторін, як доводи боржника, наведені у заяві про відстрочення виконання рішення суду так й порушене право стягувача.

Приймаючи до уваги діяльність заявника (Відповідача) його особливості, який має стратегічне значення та є об`єктом критичної інфраструктури, враховуючи особливе значення підприємства боржника для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, суд вважає наявними правові підстави для задоволення заяви боржника.

Проте, суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

Отже, вбачається, що Позивач після виконання робіт за Договором №68082719 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р., де сума складає 1 387793,47 грн та за Договором № 68082720 про закупівлю робіт від 27.08.2018 р. на суму 1 070 027,56 грн з боку Відповідача не здійснено оплати майже 6 років, таким чином порушуються права не тільки до моменту звернення Позивача до суду, а після ухвалення відповідного рішення.

Оскільки Позивач був вимушений звернутися до суду його знадобилися послуги з надання професійної правничої допомоги, так у справі №922/3548/24 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тепломонтаж" був адвокат Межирицький А.О., який визначив вартість виконаних робіт (наданих послуг) за професійну правничу допомогу, надану у період з 03.10.2024 по 24.01.2025 включно, складає 20 000 гривень (ПДВ не передбачено). Однак, з підстав часткового задоволення позовних вимог, адвокат Позивача просив стягнути з Відповідача за надану правову професійну правничу допомогу суму 15 200 грн.

Проте, суд ураховуючи викладене в додатковому рішенні від 06.02.2025, оцінивши доводи заяви Позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення стосовно витрат на оплату правничої допомоги, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача лише 12 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді. В іншій частині заяви суд поклав такі витрати на Позивача.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Процесуальним законодавством (ст. 331 Господарського процесуального кодексу України) встановлено право суду на здійснення відстрочки або розстрочити виконання рішення, де в свою чергу суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд, також посилається на встановлені частиною 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України, де прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, Європейський суд з прав людини, в рішенні по справі Кечко проти України (08.11.2005) зазначив, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.2005) та Бакалов проти України (від 30.11.2004) указав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини в справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 28 червня 2023 року у справі №210/4031/17 виклала свій висновок, невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Відповідно у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до постанови Верхового Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 910/11949/21 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд вважає, що з боку КП "Харківські теплові мережі" не доведено, як реальної неможливості виконання додаткового рішення, так і реальної можливості виконати це рішення суду за умови надання відстрочки, при цьому, на думку суду стягнення 12000,00 грн (правничої допомоги) не є великою сумою, яка обтяжує Відповідача та створює обставини щодо неможливості виконати рішення чи ускладнення його виконання.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що КП "Харківські теплові мережі" у даній справі не доведено суду шляхом надання беззаперечних доказів обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі (зважаючи на загальну суми стягнення у даній справі), заявником не надано суду доказів можливих негативних наслідки для останнього при виконанні додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2025, відсутні докази неможливості у Відповідача (заявника) виконати судове рішення без надання відстрочки, з урахуванням того, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має враховувати, зокрема, матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 4732 від 21.02.2025) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочку виконання додаткового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2025.

Суддя Жигалкін І.П.