Постанова

від 30.01.2025 по справі 916/1230/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1230/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

прокуратури: Турчин І.А.

Позивача -1:не з?явився

Позивача -2: Гостєв А.В.

Відповідача -1: Брящей Р.І., Кудим О.В.

Відповідача -2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024

(головуючий - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Принцевська Н.М.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024

(суддя - Пінтеліна Т.Г.)

у справі №916/1230/24

за позовом Керівника Херсонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Херсонської міської ради,

2) Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі»,

2) Міського комунального підприємства «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС»

про визнання недійсними додаткових угод до договору № 11 від 23.10.2021 та стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Херсонської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі - Херсонської міськради, позивач -1) та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (далі - Херсонської міської військової адміністрації, позивач - 2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (далі - ТОВ«Євро Трейд Енерджі», відповідач - 1) та Міського комунального підприємства «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» (далі - МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС», відповідач - 2) про

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 07.12.2021 до договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 08.12.2021 до договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»;

- визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»;

- стягнення з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» на користь Херсонської міськради надмірно сплачених грошових коштів в сумі 499 288,78 грн.

2. Обґрунтовуючи позов, прокурор вказує на порушення сторонами положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору при укладанні оспорюваних додаткових угод, що на переконання прокурора, вказує на їх недійсність. Отже, в силу положень ст. ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України оспорювані додаткові угоди повинні бути визнані судом недійсними, а кошти перераховані за такими угодами повернуті, як отримані безпідставно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 позов задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»; визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 08.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»; визнано недійсною додаткову угоду № 6 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 укладеного між МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» та ТОВ «Євро Трейд Енерджі»; стягнуто з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» на користь Херсонської міської ради надмірно сплачені грошові кошти в сумі 499 288,78 грн; стягнуто солідарно з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» та МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» 16 573,33 грн витрат на сплату судового збору на користь Херсонської обласної прокуратури.

4. Рішення мотивовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням положень ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 628, 629, 653 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюваними додатковими угодами неправомірно і безпідставно збільшено ціну за договором, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними, відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України. Разом з цим, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію, шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата позивачем- 1 коштів за поставлену електричну енергію, отже, кошти сплачені за такими угодами необхідно повернути, як надмірно сплачені, тому позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 змінено, та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 07.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 між Міським комунальним підприємством «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12, код ЄДРПОУ 03328635) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 між Міським комунальним підприємством «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12, код ЄДРПОУ 03328635) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії №11 від 23.10.2021 між Міським комунальним підприємством «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12, код ЄДРПОУ 03328635) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343) в частині встановлення у п. 3.1. Договору, ціни за 1 кВт/год у розмірі 3,84 грн, в т.ч. ПДВ 0,64 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343) на користь Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, пр. Незалежності, 37, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 26347681) надмірно сплачені грошові кошти в сумі 499 288,78 грн.

6. Позов в іншій частині залишити без задоволення

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд.201-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення №4, код ЄДРПОУ 42819343) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м.Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 12 031,33 грн.

8. Стягнути з Міського комунального підприємства «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» (73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12, код ЄДРПОУ 03328635) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м.Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 4 542,00 грн.»

6. Суд апеляційної інстанції фактично погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, але оскільки, прокурором неправильно визначено суму надмірно сплачених коштів у розмірі 499 288,78 грн, так, фактична вартість електричної енергії, отримана МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» згідно договору становить 4 082 703,46 грн (1 217 264 кВт/год х 3,354 грн за 1 кВт*год), що на 565 496,54 грн (4 648 200,00 грн - 4 082 703,46 грн) менше суми коштів, перерахованих МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» на рахунок ТОВ «Євро Трейд Енерджі» згідно платіжних доручень, при цьому суд не може вийти за межі позовних вимог і стягнути більшу суму, отже, апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції з відповідним викладенням резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Євро Трейд Енерджі» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить, за наявності підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку щодо питання застосування положень ст.ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо застосування вказаних положень.

Скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

8. Скаржник, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22. Скаржник вважає, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачають можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину, дизельного палива, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, від якого помилково відступила Велика Палата Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

9. Крім того, скаржник посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень ст. 216, ст. 1212 ЦК України в частині поширення дії правової конструкції двосторонньої реституції на обидві сторони додаткових угод у разі визнання їх недійсними. Крім того, скаржник, посилаючись на положення ч. 5 ст. 302 ГПК України, зазначає, про наявність виключної правової проблеми щодо застосування положень ст. 216, ст. 1212 ЦК України.

10. Також скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень не дослідили зібрані у справі докази та не надали аргументовану оцінку усім доводам відповідача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що судами у справі правильно застосовано положення законодавства, якими врегульовано правовідносини сторін у справі, отже, прокурор просить залишити без задоволення клопотання ТОВ «Євро Трейд Енерджі» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у вересні 2021 року міським МКП «Херсонелектротранс», (Замовник) проведено закупівлю електричної енергії шляхом проведення відкритих торгів з публікацією англійською мовою. Ідентифікатор закупівлі - UA-2021-09-01-004215-b.

13. Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

1. ТОВ "Стейбл Енерджі" з ціновою пропозицією 3 886 200,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 кВт-год 3,06 грн);

2. ТОВ "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ"» з ціновою пропозицією 3 873 500,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 кВт-год 3,05 грн).

14. Відповідно до п. 1 розділу "Оцінка тендерної пропозиції" Тендерної документації визначено, що єдиним критерієм оцінки згідно даної процедури відкритих торгів є ціна (питома вага критерію - 100%).

15. До оцінки тендерних пропозицій приймається сума, що становить загальну вартість тендерної пропозиції кожного окремого учасника, розрахована з урахуванням вимог щодо технічних, якісних та кількісних характеристик предмету закупівлі, визначених цією документацією, в тому числі з урахуванням включення до ціни податку на додану вартість (ПДВ), якщо учасник є платником ПДВ, інших податків та зборів, що передбачені чинним законодавством, та мають бути включені таким учасником до вартості товарів, робіт або послуг, про що у складі тендерної пропозиції надається лист згода (п. 1 розділу "Оцінка тендерної пропозиції" Тендерної документації).

16. За результатами розгляду пропозицій визначено переможця ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ», з яким 23.10.2021 укладено договір №11 (далі - договір).

17. Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» (далі - Постачальник) зобов`язується у 2021 році поставити МКП «Херсонелектротранс» (далі - Споживач) товар, зазначений в Договорі про постачання електричної енергії Споживачу, код ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (далі - Товар), а Споживач - прийняти та оплатити Постачальнику вартість використаної електричної енергії на умовах Договору.

18. Предметом вказаного договору є: ДК 021:2015: 09310000-5 - електрична енергія.

19. Строк поставки (передачі) Товару з 01 листопад 2021 року до 31 грудня 2021 року. Очікуваний обсяг постачання Товару становить 1 270 000 кВт-год. Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого (міського) бюджету. Ціна цього Договору становить 3 873 500,00 грн з урахуванням ПДВ - 645 583,33 грн. Ціна за 1 кВт-год складає - 3,05 грн., в тому числі ПДВ - 0,50 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії на відповідний розрахунковий період, затверджений Постановою НКРЕКІ. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.1 договору).

20. Споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду на підставі рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії (п.4.2 Договору).

21. Споживач обов`язково здійснює посилання на даний Договір про постачання електричної енергії. Застосування встановлених або змінених тарифів проводиться шляхом укладання додаткових угод до Договору щодо визначення та врахування відповідних тарифів у розрахунках між Сторонами (п. 4.2.3 Договору).

22. Пунктом 4.4 встановлено, що Споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку на оплату та Акту прийому-передачі електричної енергії, підписаного обома Сторонами.

23. При здійсненні платежу Споживач обов`язково повинен вказувати у платіжному доручені призначення платежу: за електричну енергію, номер та дату рахунку та акту прийому-передачі електричної енергії, номер та дату Договору та період, за який здійснюється оплата (п 4.5. Договору).

24. Підпунктом 2 пункту 11.1 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

25. Таким чином, на момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

26. Протягом жовтня - грудня 2021 року до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод:

- додатковою угодою від 25.10.2021 №1 внесено зміни в частині дати початку постачання товарів (змінено на 23.10.2021) та включено до договору додатковий пункт щодо домовленості сторін, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України;

- додатковою угодою від 26.10.2021 №2 змінено умови договору в частині збільшення з 01.11.2021 ціни електроенергії за 1 кВт/год до 3,354 грн, в т.ч. ПДВ 0,671 грн (+ 9,99 % від початкової ціни) без змін очікуваного обсягу поставки;

- додатковою угодою від 07.12.2021 №3 змінено умови договору в частині збільшення з 03.11.2021 ціни електроенергії за 1 кВт/год до 3,681 грн, в т.ч. ПДВ 0,6135 грн (+ 20,68 % від початкової ціни закупівлі), очікуваний обсяг поставки зменшено до 1 082 744,765 кВт/год;

- додатковою угодою від 08.12.2021 №4 змінено умови договору в частині збільшення з 09.11.2021 ціни електроенергії за 1 кВт/год до 3,84 грн, в т.ч. ПД 0,64 грн (+ 25,90 % від початкової ціни закупівлі), очікуваний обсяг поставки зменшено до 1 066 790,5326 кВт/год.

- додатковою угодою від 28.12.2021 №5 продовжено строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у 2022 році в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, а саме до 28.02.2022;

- додатковою угодою від 28.12.2021 №6 змінено умови договору в частині збільшення обсягу закупівлі енергії до 1 471 744,79 кВт/год (з них на період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (включно) - 201 744,79 кВт/год) та ціни Договору до 4 648 200,00 грн (з них на період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (включно) - 774 700,00 грн), та встановлено, що ціна електроенергії за 1 кВт/год становить 3,84 грн, в т.ч. ПД 0,64 грн.

27. Поставка електричної енергії за договором №11 від 23.10.2021 підтверджується:

- Актом №0332863521111 від 30.11.2021, відповідно до якого у листопаді 2021 року було поставлено 34 696 кВт/год за тарифом 3,354 за 1 кВт/год на загальну суму 116 370,38 грн;

- Актом №0332863521111/2 від 08.12.2021, відповідно до якого у листопаді 2021 року було поставлено 104 088 кВт/год за тарифом 3,681 за 1 кВт/год на загальну суму 383 147,93 грн;

- Актом №0332863521111/3 від 08.12.2021, відповідно до якого у листопаді 2021 року було поставлено 381 655 кВт/год за тарифом 3,840 за 1 кВт/год на загальну суму 1 465 555,20 грн;

- Актом №0332863521121 від 22.12.2021, відповідно до якого у грудні 2021 року було поставлено 330 406,628 кВт/год за тарифом 3,840 за 1 кВт/год на загальну суму 1 268 761,45 грн;

- Актом №03328635212 від 31.12.2021, відповідно до якого у грудні 2021 року було поставлено 366 418,372 кВт/год за тарифом 3,840 за 1 кВт/год на загальну суму 1 407 046,55 грн.

28. Таким чином, загалом було поставлено 1 217 264 кВт/год електричної енергії.

29. На виконання умов договору №11 від 23.10.2021, МКП «ХЕРСОНЕЛЕКТРОТРАНС» сплатило на користь ТОВ «Євро Трейд Енерджі» грошові кошти 4 648 200,00 грн, що підтверджується наступними платіжним дорученнями: №177 від 18.11.2021 про сплату 152 738,64 грн, №176 від 18.11.2021 про сплату 486 926,40 грн, №208 від 16.12.2021 про сплату 115 370,38 грн, №209 від 16.12.2021 про сплату 383 147,93 грн, №210 від 16.12.2021 про сплату 1 465 555,20 грн, №215 від 24.12.2021 про сплату 1 268 761,45 грн, №26 від 25.01.2022 про сплату 774 700,00 грн.

Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокуратури, позивача -2, відповідача -1, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

31. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4). . Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

32. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

33. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

34. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

35. Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22. Скаржник вважає, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачають можливість внесення необмеженої кількості разів внесення змін до договору про закупівлю бензину, дизельного палива, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, від якого помилково відступила Велика Палата Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

36. Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод та повернення переплачених коштів за такими угодами, з посиланням на те, що такі угоди укладено з порушенням законодавства.

37. Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

38. Частиною 3 статті 215 цього ж Кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

39. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

40. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

41. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

42. Як установили суди попередніх інстанцій, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами частини 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та приписами Закону України «Про публічні закупівлі».

43. Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

44. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

45. Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

46. Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

47. Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

48. Отже, вищезазначені положення закону дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

49. У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).

50. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоби за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоби не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

51. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачі уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» і на момент підписання договору погодили всі його істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань. Відповідачі домовились про продаж електричної енергії, ціна цього договору становить 3 873 500,00 грн з урахуванням ПДВ - 645 583,33 грн. Ціна за 1 кВт-год складає - 3,05 грн., в тому числі ПДВ - 0,50 грн., що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

53. Однак, в подальшому, додатковою угодою від 07.12.2021 №3 на 20,68 % від початкової ціни закупівлі), очікуваний обсяг поставки зменшено до 1 082 744,765 кВт/год. Додатковою угодою від 08.12.2021 №4 змінено умови договору в частині збільшення на 25,90 % від початкової ціни закупівлі), очікуваний обсяг поставки зменшено до 1 066 790,5326 кВт/год. Також, додатковими угодами №3 від 07.12.2021 та №4 від 08.12.2021 до договору зміни щодо збільшення ціни застосовані не на майбутнє, а з 03.11.2021 та 09.11.2021, тобто для товару який вже був поставлений на дату узгодження змін до договору. Додатковою угодою від 28.12.2021 №6 змінено умови договору в частині збільшення обсягу закупівлі енергії до 1 471 744,79 кВт/год (з них на період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (включно) - 201 744,79 кВт/год) та ціни Договору до 4 648 200,00 грн (з них на період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (включно) - 774 700,00 грн). Було повторно зафіксовано підвищення ціни на електричну енергію на 3,84 грн за 1 кВт-год, що на 25,90% перевищує початкову вартість закупівлі

54. Таким чином, сторонами внесено зміни до істотних умов договору шляхом підняття ціни за одиницю товару до 3,84 грн з ПДВ, тобто ціну було збільшено на 25,90 % від початкової ціни закупівлі та таке збільшення ціни відбулося щодо вже поставленої електричної енергії.

55. Встановивши зазначене суди констатували, що оспорювані додаткові угоди №3 від 07.12.2021, №4 від 08.12.2021, №6 від 28.12.2021 було укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження необхідності зміни ціни договору, всупереч умовам договору та нормам Закону України «Про публічні закупівлі». Отже, при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

56. Таким чином, судами правильно застосовано положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

57. Як зазначалось, скаржник у касаційній скарзі просив касаційний суд відступити від правових висновків, Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, а також від правових висновків, викладених постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

58. В силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

59. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

60. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.

61. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

62. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі№ 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

63. У справі № 922/2321/22, від правових висновків Верховного Суду з якої хоче відступити скаржник, прокурор також оскаржував додаткові угоди до договору, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, як він вважав, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів та нівелювання результатів тендерної закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 № 922/2321/22 зазначила, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку статті 652 ЦК України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

64. Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» по суті має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

65. При вирішенні спору у цій справі суди попередніх інстанцій врахували цю позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 та правильно застосували вказані положення законодавства.

66. Скаржник стверджує про помилковість цих висновків і вважає, що у Великої Палати Верховного Суду були відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду щодо застосування п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, про те, що сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

67. З вказаного обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження вбачається, що скаржник неправильно розуміє і трактує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, а його доводи щодо вказаного висновку зводяться виключно до заперечення викладеного Верховним Судом висновку.

68. Отже, скаржник не навів обґрунтованих причин та вагомих і достатніх аргументів, які би свідчили про помилковість висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та наявність підстав для відступлення від такого висновку. З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і відхиляє доводи скаржника про це, адже вони фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у названій постанові.

69. З цих же мотивів Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, оскільки в них викладено подібну правову позицію за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені на підставі Закону України «Про публічні закупівлі».

70. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави. Зважаючи, що касаційним судом не встановлено підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

71. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

72. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

73. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

74. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

75. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень ст. 216 та ст. 1212 ЦК України в частині поширення дії правової конструкції двосторонньої реституції на обидві сторони додаткових угод у разі визнання їх недійсними.

76. Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

77. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

78.Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

79. У постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23 вказував на можливість застосування реституції у спорі за позовом прокурора про визнання недійсними додаткових угод, укладених до договору про постачання електроенергії, з посиланням на те, що спорювані додаткові угоди укладені в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а саме без належного обґрунтування та достатнього документального підтвердження, з якого можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладання договору про закупівлю товарів по дату укладення додаткових угод до договору. Прокурор зазначав, що "каскадне" підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу додаткових угод до договору свідчить про намагання постачальника перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника, а також про намір освоїти передбачені умовами договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості електроенергії, що фактично спожита замовником.

Суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення у справі про задоволення позову, з урахуванням змін внесених у рішення апеляційним судом, погодився з судом апеляційної інстанції та зазначив, що змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, внаслідок чого у відповідача відпала підстава набуття грошових коштів у сумі 3 770 747,81 грн, які останній зобов`язаний повернути відповідно до статей 216, 1212 ЦК України, оскільки оспорювані у цій справі угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо визначення ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії, мали здійснюватися відповідно до умов укладеного договору.

80. Водночас, Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

81. Отже, доводи скаржника про відсутність висновку щодо можливості застосування положень статей 216, 1212 ЦК України у спорах про визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням, положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не знайшли свого підтвердження, і суди, у справі, що переглядається Судом встановивши підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів зробили обґрунтований висновок, що з урахуванням вказаних положень відповідач зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 ЦК України на користь розпорядника бюджетних коштів, тобто в даному випадку - Херсонської міської ради, оскільки відпала правова підстава набуття таких коштів, а тому касаційний суд не вбачає підстав для викладення відповідного правового висновку.

82. Крім того, скаржник, посилаючись на відсутність висновку щодо застосування положень статей 216, 1212 ЦК України, зазначає, що справа містить виключну правову проблему та просить Суд передати справу на розгляд Великої палати Верховного Суду.

83. Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

84. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

85. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

86. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена ч. 5 ст. 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15.

87. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

88. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

89. Доводи, наведені скаржником, не містять належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні положень статей 216, 1212 ЦК України, зважаючи також на те, що Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки щодо застосування таких положень про що вказувалось і у цій постанові.

90. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

91. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

92. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

93. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди відповідача -1 із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

94. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п.п. 2, 3, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

96. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

97. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» залишити без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №916/1230/24 необхідно залишити без змін.

Судові витрати

98. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» про передачу справи № 916/1230/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі №916/1230/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова