Ухвала

від 03.02.2025 по справі 904/7291/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/7291/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Рудь І. А.

від 14.11.2019 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кощеєв І. М., Дармін М. О., Чус О. В.

від 09.12.2024

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Інвестмент Груп"

про стягнення 129 002 158,77 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 6 623 667,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про стягнення заборгованості за кредитним договором про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ та додаткових угод до нього у розмірі 127 399 283,03 грн, з яких: 64 742 133,00 грн - строкова заборгованість по кредиту, 7 305 076,83 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 28 277 543,90 грн - строкова заборгованість по відсоткам, 23 715 495,26 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3 359 034,04 грн - пеня за прострочку по кредиту та процентам.

Під час судового розгляду справи, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" подало заяву про збільшення позовних вимог від 18.03.2019, відповідно до якої просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" заборгованість за кредитним договором про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ та додаткових угод до нього у розмірі 129 002 158,77 грн, з яких: 64 326 920,00 грн - строкова заборгованість по кредиту, 7 720 289,83 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 27 709 830,94 грн - строкова заборгованість по відсоткам, 25 697 266,42 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3 547 851,58 грн - пеня за прострочення сплати по кредиту та відсоткам.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом, в якому просило суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 6 623 667,86 грн, зменшивши на цю суму розрахунок зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ та додатковими угодами до нього.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 первісний позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 64 326 920,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 7 720 289,83 грн простроченої заборгованості по кредиту, 27 709 830,94 грн строкової заборгованості по відсоткам, 25 697 266,42 грн простроченої заборгованості по відсоткам, 3 547 851,58 грн пені, 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України 433 310,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою від 09.12.2024 Центральний апеляційний господарський суд, зокрема, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Інвестмент Груп"; залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17; присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України 760 925,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

13 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" суми кредитної заборгованості в розмірі 129 002 158,77 грн, яка складається з: 64 326 920,00 грн - строкової заборгованості по кредиту; 7 720 289,83 грн - простроченої заборгованості по кредиту; 27 709 830,94 грн - строкової заборгованості по відсоткам; 25 697 266,42 грн - простроченої заборгованості по відсоткам; 3 547 851,58 грн пені. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" зазначено, що підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, в порушення приписів статей 4, 6 Закону України "Про судовий збір", статей 123, 163 Господарського процесуального кодексу України та без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 916/4692/15 - безпідставно розрахував суму судового збору за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 1 010 925,00 грн, а до стягнення (з урахуванням оплаченої при поданні апеляційної скарги частини судового збору в розмірі 250 000,00 грн) допустив суму в розмірі 760 925,00 грн, що на 612 460,29 грн перебільшує суму, яка підлягала стягненню. Крім того, суд апеляційної інстанції не мотивуючи відхилення висновку експерта Харківського НДІСЕ імені М.С. Бокаріуса № 2809/25366-25377 за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами справи № 904/7291/17 від 30.09.2021, встановив обставини наявності кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" на загальну суму 129 002 158,77 грн, яка складається з: 64 326 920,00 грн - строкової заборгованості по кредиту; 7 720 289,83 грн - простроченої заборгованості по кредиту; 27 709 830,94 грн - строкової заборгованості по відсоткам; 25 697 266,42 грн - простроченої заборгованості по відсоткам; 3 547 851,58 грн пені - на підставі висновку експерта № 4875/4876-17 за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 904/7291/17 від 11.01.2019, виготовленого експертом Дніпропетровського НДІСЕ Ватченко Б. С., який був визнаний цим же апеляційним судом необґрунтованим та суперечливим (ухвала від 16.03.2020 про призначення проведення повторної судової економічної експертизи). Скаржник зауважує, що вважає висновок експерта ДНДІСЕ від 11.01.2019, виготовлений експертом Ватченко Б. С. неналежним, недостовірним і недопустимим доказом, на підставі якого Центральний апеляційний господарський суд встановив обставини, що мають суттєве значення для розгляду даної справи, та залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17, яким задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" кредитної заборгованості, розрахованої на підставі цього ж доказу, визнаного апеляційним судом "необґрунтованим та суперечливим", тобто таким, що не може вважатися належним, допустимим та достовірним.

В наведеній частині Суд визнає належно обґрунтованими доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" щодо наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.

Водночас посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що оскаржувані судові рішення постановлені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 06.02.2013 у справі № 5023/2491/11 та від 03.10.2017 у справі № 916/33/17, Судом до уваги не приймаються, з огляду на імперативність змісту частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 1 600,00 грн та не більше 240 000,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року встановлений у розмірі 1 600,00 грн, а позов поданий у липні 2017 року.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі підлягав сплаті у максимально граничній сумі - 240 000,00 грн.

Як вже зазначалося вище, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" у березні 2019 року збільшило суму позовних вимог, яку заявляло до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", з 127 399 283,03 грн до 129 002 158,77 грн, тобто збільшило позовні вимоги на 1 602 875,74 грн.

Згідно із приписами абзацу 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про збільшення позовних вимог) у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про збільшення позовних вимог) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 1 921,00 грн та не більше 672 350,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1 921,00 грн.

Враховуючи наведене, за подання заяви про збільшення позовних вимог у даному випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 24 043,14 грн (1 602 875,74 грн х 1,5%).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" оскаржує в касаційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17 в частині стягнення суми кредитної заборгованості в розмірі 129 002 158,77 грн, то судовий збір за подання касаційної скарги у даному випадку підлягав сплаті у сумі 422 469,02 грн, виходячи з наступного розрахунку (240 000,00 грн + 24 043,14 грн) х 200 х 0,8.

Однак до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" додана платіжна інструкція № 32 від 13.01.2025 про сплату 58 086,28 грн. Тобто судовий збір сплачений у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством.

Водночас, разом із касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" звернулось до Суду з клопотанням про відстрочення оплати залишку суми судового збору до ухвалення судового рішення за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17. В обґрунтування поданого клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" посилається на те, що станом на теперішній час компанія працює у збиток (копія податкової декларації за 9 місяців 2024 року - додається), а на рахунках наявна лише необхідна до сплати обов`язкових платежів (у тому числі заробітної плати, добові, податки) сума, яку потрібно сплатити у січні-лютому 2025 року задля недопущення зупинення виробництва та подальшого продовження ведення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів (бухгалтерська довідка додається). На даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" недостатньо грошових коштів для повної оплати суми судового збору за подання касаційної скарги, що підтверджується банківською випискою (додається), у зв`язку із чим скаржник має об`єктивну можливість при поданні даної касаційної скарги сплатити судовий збір лише частково у сумі 58 086,28 грн.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про відстрочення сплати судового збору, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Верховний Суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Виходячи з положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про відстрочення оплати залишку суми судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом надання Суду доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17 у сумі 364 382,74 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 58 086,28 грн, загальна сума складала 422 469,02 грн).

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" залишається без руху, Суд наразі не розглядає заяву про поворот виконання рішення суду та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про відстрочення оплати залишку суми судового збору.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

І. Д. Кондратова