Ухвала

від 03.02.2025 по справі 908/2463/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/2463/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Садівничого товариства ?Строитель?

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (колегія суддів у складі: Чередко А. Є. - головуючий, Мороз В. Ф., Верхогляд Т. А.)

за позовом Садівничого товариства ?Строитель?

до: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області

2. Державний кадастровий реєстратор Держгеокадастру Мельніков Василь Олександрович

3. ОСОБА_1

4. ОСОБА_2

5. ОСОБА_3

6. ОСОБА_4

7. ОСОБА_5

8. ОСОБА_6

про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство ?Строитель? звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, у якому просило визнати протиправними дії відповідача по наданню дозволів громадянам на розробку технічної документації на земельні ділянки зайняті та якими користується позивач згідно з державним актом не землю; по затвердженню технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок у власність громадян, які зайняті та якими користується позивач згідно з державним актом на землю; визнати незаконним та скасувати накази відповідача ?Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок? від 29.10.2020 № 8-8556/15-20-СГ ?Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність?; визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки

Позов мотивувало тим, що спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні позивача, тоді як відповідач при наданні дозволу на розробку технічної документації щодо визначення меж земельних ділянок та затвердженні технічної документації і приватизації земельних ділянок на користь третіх осіб, діяв не у спосіб, передбачений Земельним кодексом України, оскільки не вилучив земельні ділянки у позивача в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України, та прийняв рішення без дотримання вимоги щодо наявності клопотання позивача для реалізації права на безоплатну передачу у власність земельних ділянок виключно членам товариства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 (суддя Дроздова С. С), позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тими обставинами, що позивач здійснює свою діяльність на земельних ділянках площею 14,0 га, наданих йому у постійне користування для ведення індивідуального садівництва на території Михайлівської сільської ради рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів від 11.08.1987 № 285 (в розмірі 4 га), рішенням виконкому Вільнянської районної ради народних від 12.11.1987 № 289 (в розмірі 5 га), рішенням Михайлівської сільської ради народних депутатів Вільнянського району від 10.03.1992 № 18 (в розмірі 5 га). У матеріалах справи відсутні докази того, що земельні ділянки загальною площею 14,0 га, що передані позивачу, вилучені чи скасовані рішення виконкому та акти на право користування землею Б№ 012775, № 000138. Заяви, які подавались третіми особами відповідачу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідають приписам статті 123 Земельного кодексу України, а саме не містять доказів надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Свій висновок апеляційний мотивував тим, що позивач обрав неефективний спосіб для захисту порушеного права, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Одночасно апеляційний суд вказав на те, що відповідач є неналежним відповідачем, фактично позивач заявив вимоги про позбавлення третіх осіб права власності на земельні ділянки, однак у цій справі такі особи не були залучені до участі у справі як відповідачі.

06.01.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв`язку ?Електронний суд? позивач подав касаційну скаргу на вказану постанову суду, у якій просить її скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Матеріали касаційної скарги передані судді-доповідачу 13.01.2025 після виходу з відпустки.

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

За висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168), за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив.

Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами). Подібна правова позиція викладена у пунктах 143 - 151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, яка враховується судом в силу частини четвертої статті 236 ГПК України при розгляді даної справи.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).

Також, є неефективним способом захисту прав особи і позовна вимога про визнання недійсним рішення (наказу) органу державної влади, яке виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням. Подібний висновок також викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 та постановах Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 20.04.2021 у справі № 922/1030/20.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Садівничого товариства ?Строитель? на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 908/2463/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов