Рішення

від 04.02.2025 по справі 177/1790/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1790/24

Провадження № 2/177/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Садівниче товариство «Родничок», про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2024 позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив суд визнати за ним ОСОБА_1 право власності на будинок А-2, загальною площею 62 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказував, що 23.04.2023 він придбав у ОСОБА_3 садовий будинок АДРЕСА_1 , за 3700 доларів США, що еквівалентно 136900 грн на дату укладення угоди. Позивач зазначав, що фактично між ними відбувся договір купівлі-продажу, що підтверджується розпискою виданою ОСОБА_3 .

Однак, після з`ясування всіх обставин, з залученням голови СТ «Родничок», він довідався, що власником вказаного будинку був ОСОБА_4 , який являвся членом садового товариства.

11.01.2006 ОСОБА_4 нібито звернувся до голови СТ з проханням переоформити всі документи на будинок АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 будучи фактичним користувачем будинку передав його ОСОБА_6 , прохав переоформити документи на останнього. ОСОБА_6 користувався будинком, але правовстановлюючі документи належним чином не оформив.

18.06.2015, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , його дружина просила прийняти її в члени садового товариства «Родничок» та надати у користування будинок АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_7 вийшла з членів кооперативу, та право користування будинком перейшло ОСОБА_3 , яка вже відчужила його ОСОБА_1 .

Позивач вказав, що право користування на будинок переходило від однієї особи до іншої, але право власності на вказаний будинок ніхто так і не зареєстрував, право власності на будинок залишається зареєстрованим на ОСОБА_4 .

Оскільки він ОСОБА_1 користувався будинком АДРЕСА_1 понад один рік, є членом садового товариства і сплачує внески, має намір оформити та зареєструвати за собою право власності на вказаний будинок, але не має правовстановлюючих документів на будинок, а договір купівлі-продажу між ним та ОСОБА_3 не відбувся, він просив суд визнати за ним право власності на вказаний будинок, вважаючи відсутніми позасудові способи оформлення права власності на нерухоме майно.

Представник позивача в ході судового засідання позов підтримала та просила задовольнити. Вказувала, що вимоги позивача про визнання за ним права власності ґрунтуються на правочині, а саме договорі купівлі-продажу будинку, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та посвідчений розпискою. Вважала, що на даний час відсутні позасудові способи захисту права власності позивача на вказане нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явися, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 203). Матеріали справи містять його заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутність заперечень щодо задоволення позову (а.с. 168).

Третя особа СТ «Родничок» (а.с. 38), будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь представника у розгляді справи не забезпечило. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 55).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тобто, в судовому порядку підлягають розгляду справи лише про порушене, невизнане, оспорюване право.

Відповідно дост.12,13ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторонанесе ризикнастання наслідків,пов`язаних ізвчиненням чине вчиненнямнею процесуальнихдій.

Суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо ЦПКУкраїни,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно дост.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.04.2023 передав ОСОБА_3 , а вона отримала від ОСОБА_1 , 3700 доларів США за продаж садового будинку АДРЕСА_1 , про що складено розписку (а.с. 7).

Той факт, що позивач є членом СТ «Родничок», та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , фактично володіє садовим будинком АДРЕСА_1 , що розташований в межах садівничого товариства «Родничок» Лозуватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області, сплачує внески, підтверджується перед судом довідкою голови СТ «Родничок» (а.с. 8-11).

Однак, як встановлено судом, власником садового будинку АДРЕСА_1 в СТ «Родничок» Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області був ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР» № 782 від 12.08.2024, що ґрунтується на свідоцтві про право власності, виданому Лозуватською сільською радою на підставі рішення № 248 від 17.06.1988 року, копія якого додана до відповіді (а.с. 49-52).

Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав № 382097779 від 08.06.2024, СТ «Родничок» є власником земельної ділянки площею 1,038 га з кадастровим номером 1221881300:02:001:0052 (а.с. 77).

Зі змісту статуту СТ «Родничок» слідує, що членами організації є орендарі і власники садівничих (земельних) ділянок, права і обов`язки яких перед Організацією є однаковими незалежно від форми володіння землею (п. 3.1. статуту). Розділ 3 Статуту регулює питання членства в товаристві, зокрема підстави припинення членства (п.3.9. статуту). Згідно п. 3.10 статуту, у випадку припинення членства в Організації за станом здоров`я або смерті право на вступ до організації надається одному із спадкоємців. У разі відсутності спадкоємців, садівнича ділянка переходить у власність організації і використовується відповідно до рішення загальних зборів членів організації.

Отже, вказаний статут регулює положення щодо членства в СТ «Родничок», порядок користування правом на землю товариства, але він не регулює питання права власності (набуття, припинення) на будівлі, що споруджені на таких земельних ділянках, не містить положень щодо набуття та припинення права власності на нерухоме майно, що розміщено на землях садового товариства (а.с. 71-76).

Відповідно питання набуття та припинення права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці садівничого товариства регулюється положеннями ЦК України.

Відповідно до ст. 316-317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно дост.319ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положення ст. 321 ЦК України гарантують непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа можебути позбавленаправа власностіабо обмеженау йогоздійсненні лишеу випадкахі впорядку,встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу.

Відповідно дост.328ЦК України,право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Зі змісту ст. 655 ЦК України слідує, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, згідно зі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З наданих суду копій заяв колишніх членів СТ «Родничок» та користувачів земельної ділянки № НОМЕР_1 СТ «Родничок» слідує, що ОСОБА_4 11.06.2006 будучи користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Родничок» та власником садового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з сімейними обставинами, просив голову товариства переоформити дачу № 17 на ОСОБА_5 (а.с. 14). Про переоформлення на своє ім`я дачі № 17 просив ОСОБА_5 11.01.2006 (а.с. 14), який в подальшому просив переоформити вказану дачу на ОСОБА_6 (а.с. 15), відповідну заяву подав голові товариства й ОСОБА_6 (а.с. 16). У зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_7 просила прийняти її в члени товариства з наданням у користування дачної ділянки № НОМЕР_1 (а.с. 17). 08.10.2017 ОСОБА_7 просила виключити її з членів товариства (а.с. 19). Відповідно до заяви на ім`я голови правління СТ «Родничок» від 08.10.2017, ОСОБА_3 просила прийняти її в члени товариства ділянка № НОМЕР_1 (а.с. 20), а 23.04.2023 вона просила виключити її з членів СТ, у зв`язку з продажем садової ділянки № НОМЕР_1 (а.с. 21).

23.04.2023 позивач ОСОБА_1 надав голові правління СТ «Родничок» заяву про прийняття його до членів садівничого товариства, у зв`язку з придбанням земельної ділянки № НОМЕР_1 (а.с. 22).

Однак, як слідує зі змісту вказаних заяв, вони стосувалися виключно питання членства у товаристві та користування дачною ділянкою (земельною ділянкою) № НОМЕР_1 в СТ «Родничок». Заява подана ОСОБА_4 не містить інформації (волевиявлення) щодо відчуження ним будинку № НОМЕР_1 в СТ «Родничок», що належав йому на праві приватної власності. Суду не надано належних доказів тому, що ОСОБА_4 у визначеному законом порядку надав будь-кому, в тому числі голові СТ «Родничок» повноваження на розпорядження належним йому на праві власності садовим будинком. Не надано суду й доказів того, що за життя ОСОБА_4 його право власності на вказаний садовий будинок було припинено, з дотриманням порядку визначеного законом.

Відповідно, суд приходить до висновку, до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 90-91), ОСОБА_4 залишався власником садового будинку АДРЕСА_1 .

Посилання позивача про набуття ним права власності на садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Родничок» на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2023, що підтверджений розпискою, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, адже «відчуження» відбувалося особою, яка не була власником будинку, а сам договір є неукладеним, оскільки оформлений без дотримання обов`язкової нотаріальної форми, відповідно не пройшов державну реєстрацію.

З урахуванням викладеного є безпідставними доводи позивача про необхідність захисту його права власності на вказаний будинок, адже він такого право, в порядку визначеному законом, не набув.

Як встановлено судом, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_8 , а син ОСОБА_2 від спадщини після смерті батька, відмовився на користь матері (а.с. 109,127 зворот). Спадкоємцю ОСОБА_8 видано свідоцтва про право на спадщину на майно відмінне від будинку № НОМЕР_1 в СТ «Родничок» (а.с. 104-131).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост.1268ЦК України,спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, з вищевикладених норм законодавства слідує, що ОСОБА_8 , вступивши у спадщину після смерті чоловіка, будучи єдиним спадкоємцем, прийняла всю спадщину, що залишилася після смерті її чоловіка, в тому числі садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Родничок», хоча й не оформила документально право на нього.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 144), а спадкоємцем за законом є син ОСОБА_2 (а.с. 145), який прийняв спадщину після смерті матері, та отримав свідоцтва про право на спадщину на майно, відмінне від будинку № НОМЕР_1 в СТ «Родничок» (а.с. 170-193). В силу вищевказаних норм законодавства, що не допускають прийняття спадщини з умовою чи застереженням, визначають що спадкоємець або приймає спадщину, або не приймає її, ОСОБА_2 набув право на всю спадщину після смерті матері, в тому числі на вищевказаний садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Родничок», хоча й не оформив право власності на вказане майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Отже, ОСОБА_2 набув право на вищевказаний садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Родничок» в порядку спадкування, та має право отримати на вказане майно свідоцтво про право на спадщину, з обов`язком провести державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 визнає позов, не бажає нести витрати на переоформлення майна на своє ім`я з подальшим переданням його позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки законодавством визначено порядок оформлення прав на спадкове майно, порядок укладення договорів щодо розпорядження нерухомим майном, що може бути реалізовано лише за згоди (волевиявлення) власника такого майна.

Фактично, передаючи вказаний спір на вирішення суду, позивач намагається обійти визначений законом порядок набуття права власності на нерухоме майно, зокрема шляхом укладення договорів.

Доводи позивача про нібито відсутність позасудового способу реалізації прав на вищевказане майно не заслуговують на увагу, оскільки по перше позивач не набув право власності на майно садовий будинок № НОМЕР_1 в СТ «Родничок», що могло б бути захищено в судовому порядку, а по друге, таке право може бути реалізоване ним шляхом укладення відповідних правочинів з власником такого майна.

Якщо відповідач не бажає мати у власності вказаний будинок, він має право укласти відповідний правочин, або здійснити відмову від права власності з дотриманням положень ч.3 ст. 347 ЦК України.

Суд, в силу ст. 4 ЦПК України, здійснює захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, законних інтересів. Суд, не може підміняти собою інші інституції, зокрема органи нотаріату, які уповноважені оформлювати право на спадщину, посвідчувати волю сторін на укладення правочинів, в тому числі договорів.

Суд не приймає заяву відповідача про визнання позову, не вважає її достатньою підставою для задоволення позову, оскільки подання такої заяви є намаганням обійти визначену законодавством процедуру реалізації прав на розпорядження майном, що суперечить закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, як необґрунтованого та безпідставного.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір, який не підлягає відшкодуванню позивачу, враховуючи відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12,13,18,81,141, 247,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено о 15:45 год 04.02.2025.

Суддя М.В. Березюк