Постанова

від 12.09.2006 по справі 11/235а(3/147а)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел.

7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "12"

вересня 2006 р.                                                 

Справа № 11/235а(3/147а)

12 год. 47 хвил.

За

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До:

Державної  податкової інспекції у м.

Чернігові

14000,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про

скасування податкового повідомлення - рішення

Суддя  Ю.М.Бобров

Секретар О.Ю. Михальова 

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від

Позивача: не прибув.

Від

Відповідача: Філіпенко О.В. -нач. відділу, дов. від 30.12.05 р. №

30677/10/10-010,

Велько

І.В. -дов. від 20.06.06 р. № 14892/10/10-010.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем -суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до Державної  податкової інспекції у м. Чернігові про

визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

          На підставі ст. 150 КАСУ в розгляді

справи оголошувалися перерви.

          До прийняття рішення по справі, в

судовому засіданні 09.08.06 р., представник позивача уточнив позовні вимоги і

просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Чернігові від

25.05.06 р. № НОМЕР_1.

          В судовому засіданні представник

позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній

заяві, з урахуванням уточнень.

          В позовній заяві позивач посилається,

зокрема, на те, що ним було укладено договір на надання транспортно -

експедиційних послуг на перевозку вантажів із змовником (власником вантажів). У

період з квітня 2003 року по липень 2004 року позивач проводив діяльність

відповідно до умов цього договору, здійснюючи поставку транспортних послуг з

перевезення вантажів поза межами митного кордону України.

          Тому, вважає позивач, він мав право

на застосування нульової ставки обчислення ПДВ, відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2

ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. №

168/97-ВР (далі -Закону № 168).

          Відповідач у письмових запереченнях

проти позову позовних вимог не визнає, вважаючи зокрема, що право застосування

нульової ставки обчислення ПДВ, відповідно до п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону №

168, має лише платник податку, який безпосередньо надає транспортні послуги з

перевезення вантажів поза межами митної території України.

           Представники відповідача в судовому

засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових

запереченнях проти позову.

          Дослідивши матеріали справи та надані

докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

встановив наступне.

          Підприємця ОСОБА_1 зареєстровано як

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу, зареєстровано в ДПІ у м.

Чернігові як платника податків, зокрема, як платника податку на додану

вартість.

          ОСОБА_1, зокрема, надає послуги з

міжнародних перевезень вантажів, експедиційно - посередницькі послуги.

          ДПІ у м. Чернігові була проведена

комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного

законодавства ОСОБА_1 за період з 01.04.03 р. по 31.03.06 р., за результатами

якої складено акт перевірки від 10.05.06 р. № НОМЕР_2.

          Як зазначено у висновку акті перевірки,

документальною перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.п.4.1. ст. 4, абз.

2 та абз. 3 п.п.4.7 ст. 4, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону № 168. Встановлено

часткове неправомірне застосування СПД ОСОБА_1 нульової ставки обчислення ПДВ,

в результаті чого донараховано ПДВ - 127003 грн.

          На підставі акта перевірки ДПІ у м.

Чернігові прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25.05.06 р.

№ НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану

вартість в сумі 127003 грн. основного платежу та в сумі 63501,50 грн. штрафних

(фінансових) санкцій, усього 190504,50 грн..

          Як вбачається із матеріалів справи,

між ВАТ „Луцький автомобільний завод” (Замовник) та СПД ОСОБА_1 (Експедитор)

було укладено Договір на надання транспортно - експедиційних послуг по

перевезенню вантажів від 28.02.03 р. № НОМЕР_3 (далі -Договір).

          Відповідно до умов Договору

Експедитор зобов'язався за винагороду і за рахунок Замовника виконати та/або

організувати виконання транспортних (експедиційних) послуг у відповідності з

правами, обов'язками і відповідальністю, передбаченими цим Договором і нормами

міжнародного права (п. 1.1 Договору).

          З цією метою Експедитор може укладати

договори на дання транспортно -експедиторських послуг з третіми особами, які

мають відповідні ліцензії і дозволи (п.1.2 Договору).

          Різниця між сумою, яка надійшла від

Замовника на розрахунковий рахунок Експедитора за організацію та виконання

доручення, і сумою, перерахованою Експедитором на розрахунковий рахунок

Перевізника, є експедиторською винагородою (п.1.4 Договору).

          На виконання умов Договору, у 2003,

2004 р.р. СПД ОСОБА_1 особисто надавав транспортні послуги з перевезення

вантажів за межами митного кордону України, а також укладав договори на

вантажні перевезення автомобільним транспортом з третіми особами - суб'єктами

підприємницької діяльності (автоперевізниками).

          У перевіряємому періоді СПД ОСОБА_1

подавав повну декларацію по податку на додану вартість відповідно до п.п.1.2 п.

1 „Порядку заповнення та подання декларацій по податку на додану вартість”.

          У податкових деклараціях по податку

на додану вартість за травень, серпень, вересень, листопад 2003 року та січень -червень

2004 року СПД ОСОБА_1 заповнював рядок 11.2 декларацій „для здійснення

операцій, які не підлягають оподаткуванню (п.3.2.3 Закону) або/та звільнені від

оподаткування (статті 5, 11 Закону, інші нормативно правові акти)”. У рядку

11.2 декларацій позивач вказував вартість транспортних послуг, придбаних ним у

автоперевізників.

          Згідно п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону №

168 ПДВ за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки транспортних

послуг з перевезення вантажів за межами митного 

кордону  України, а саме: від

пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних

процедур з випуску вантажів з -під митного контролю на митну територію України

(включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску

вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до

пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного

кордону України.

              У разі коли поставка транспортних

послуг, визначених частиною першою цього 

підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних

операцій з  транспортними квитками,

проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування

пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг

оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

          Отже, право на застосування нульової

ставки ПДВ має лише платник податку, який безпосередньо надає транспортні

послуги з міжнародного перевезення вантажів, а позивач надавав транспортні

послуги у вигляді укладення договорів на вантажні перевезення автомобільним

транспортом з іншими автоперевізниками і тому виступає як окремий продавець

всього комплексу послуг, в тому числі і придбаних у автоперевізників із

нульовою ставкою, а тому такі операції повинні оподатковуватися ПДВ за ставкою,

передбаченою п.6.1 ст. 6 Закону № 168, тобто за ставкою 20 відсотків.

          Інформація щодо наданих СПД ОСОБА_1

послуг наведена в додатку до акта перевірки.

        Враховуючи наведене вище, суд доходить

висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення відповідає вимогам

чинного законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

         Керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

       У позові відмовити повністю.        

         Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано.

         Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була 

подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку.

         У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не  скасовано,  набирає 

законної  сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

         Про апеляційне оскарження постанови

спочатку подається заява.    

         Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в 

апеляційній скарзі.

         Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду

через господарський суд Чернігівської області.

         Копія апеляційної скарги

одночасно  надсилається  особою, 

яка  її подає, до Київського апеляційного

господарського суду.

         Заява про апеляційне оскарження

постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному

обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Апеляційна скарга на постанову

подається протягом двадцяти днів після 

подання заяви про апеляційне оскарження.

        На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в

судовому засіданні 12.09.06 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну

частини постанови.

         Постанова суду в повному обсязі

виготовлена 12.09.06 р.   

Суддя                                                            

Ю.М. Бобров