Ухвала

від 30.01.2025 по справі 334/2438/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 334/2438/24

провадження № 61-873ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом Виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Виконавчий комітет Звягельської міської ради (Житомирська область) як орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача на користь неповнолітньої аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 598,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні доньки, не піклується про її стан здоров`я, не цікавиться її життям, навчанням, не забезпечує необхідного медичного огляду, лікування, з дитиною не проживає, оскільки з липня 2022 року перебуває за межами України, і фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Неповнолітня з 28 вересня 2023 року перебуває на обліку служби у справах дітей як така, що систематично залишає місце свого постійного проживання. Дитина проживає з бабою та дідом у будинку із всіма необхідними зручностями. Відповідач близько дванадцяти років не цікавився життям доньки, не відвідував її за місцем проживання та не проживав разом з нею. За свого життя виключно мати дитини займалася її піклуванням та доглядом, а після її смерті вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 у 2011 році проходив курс терапії від подолання алкогольної залежності та притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про його асоціальний спосіб життя. Останній також має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки за період з 2018 року по 2019 рік, на виклики органу опіки та піклування не з`являється.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, у задоволенні позову Виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Судом не встановлено ознак, які б давали підстави для висновку про свідоме нехтування відповідачем свого обов`язку щодо виховання дитини.Матеріали справи фактично формуються лише на письмових поясненнях самої дитини ОСОБА_1 , яка не заперечувала проти позбавлення батька батьківських прав, оскільки він не приймає участі в її житті та не збирається змінюватись, і суд, звичайно, не заперечує право дитини ображатись чи злитись на свого батька з тих чи інших підстав, проте такі обставини не можуть стати підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Під час надання висновку від 14 лютого 2024 року, орган опіки та піклування неточно встановив факти і предмет справи, не в повному обсязі дослідив питання ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, і не надав належного обґрунтування про доцільність розриву родинних зв`язків між відповідачем і дитиною. Висновок органу опіки та піклування, а також рішення органу місцевого самоврядування, не підтверджують на момент розгляду справи в суді таку доцільність, оскільки він не ухиляється від сплати аліментів на її утримання, має бажання утримувати та виховувати доньку, що підтверджується обставинами, викладеними у позові, а також скрін-шотами переписки, долученими до матеріалів справи, виявляє намагання проявляти турботу про дитину, хоч і перебуває на даний час за кордоном. Вказані обставини свідчать, що він не втратив інтерес до дитини. Через це суд визнає висновок органу опіки необґрунтованим, і таким, що суперечить інтересам дитини та не приймає його до уваги. Судом не виявлено достатніх доказів, які б переконливо свідчили про дійсне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої доньки, проте з досліджених матеріалів справи та під час огляду доказів за їх місцезнаходженням судом було встановлено, що відповідач не в повному обсязі забезпечує доньку необхідним піклуванням, оскільки перебуває за кордоном, проте його дії не можна вважати бажаними, злісними та спрямованими на свідоме ухилення чи нехтування своїми батьківськими обов`язками щодо участі у житті доньки ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд приходить до переконливого висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що впозові органу опіки та піклування не наведено жодних обставин та підстав, які передбачені частиною першою статті 164 СК України, як правова підстава для позбавлення батьків (одного з батьків) батьківських прав і які б мали місце після 07 жовтня 2023 року, тобто після смерті матері неповнолітньої, яка за свого життя претензій до відповідача не мала. В той же час, органом опіки та піклування не вжито жодних заходів для призначення неповнолітній ОСОБА_1 піклувальника як такій, що в силу життєвих обставин (смерть матері, війна та перебування батька за межами України) є позбавленою батьківського піклування. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що згаданий висновок органом опіки та піклування не містить тих обставин, які б давали підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки цим доводам, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не можуть прийматися до уваги. Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 навмисно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_1

16 січня 2025 року Виконавчий комітет Звягельської міської ради як орган опіки та піклування засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Підставами касаційного оскарження позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом взагалі не взято до уваги думку дитини з приводу того, що вона не проти позбавлення батьківських прав свого батька ОСОБА_2 , оскільки він не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, розвитком, не приймає участі у її вихованні, телефонує їй вкрай рідко, спільних тем для розмови у них дуже мало. Вихованням дитини займається баба - ОСОБА_3 . З метою захисту законних прав та інтересів дитини, виконавчий комітет Звягельської міської ради затвердив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_1 . Суди першої та апеляційної інстанції діяли упереджено, оскаржувані рішення не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач є її батьком. Матір`ю дитини є ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 09 жовтня 2023 року серії НОМЕР_1 , мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов від 27 вересня 2023 року та 07 листопада 2023 року, складених комісією Служби у справах дітей Звягельської міської ради, дитина ОСОБА_1 проживає разом із бабою ОСОБА_3 та дідом ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку створені усі необхідні зручності та умови для проживання дитини, навчання, відпочинку та проведення дозвілля. Батько дитини не цікавиться її життям, не бере участь у її вихованні, навчанні, не піклується про її стан здоров`я, перебуває закордоном.

Згідно з листом директора ліцею № 4 Звягельської міської ради від 17 листопада 2023 року № 237 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчалась у закладі з 1-го класу по ІІ семестр 7-го класу. Під час навчання в закладі вихованням та навчанням займалась мати. Батько ОСОБА_2 участі в освітньому процесі не брав, до закладу не приходив, батьківські збори не відвідував, класні керівники з ним знайомі не були.

Згідно з характеристикою, виданою на ОСОБА_1 директором гімназії № 2 Звягельської міської ради від 12 січня 2024 року, ОСОБА_1 навчається у закладі з січня 2023 року. За період навчання зарекомендувала себе позитивно, доброзичлива, неконфліктна, товариська учениця. Бере участь у житті класу, проте до навчання ставиться пасивно, періодично не виконує домашні завдання. Спостерігалися пропуски навчання без поважних причин. Учениця довгий час знаходиться в пригніченому стані, на уроках неуважна, не може зосередитись на поставленому завданні.

Відповідно до матеріалів Звягельського районного відділу поліції від 25 грудня 2023 року, неповнолітня ОСОБА_1 перебувала на профілактичному обліку, а сім`я ОСОБА_5 перебувала на обліку сімей, які опинились в складних життєвих обставинах.

Згідно з договором на проведення терапії позбавлення від алкогольної залежності від 03 червня 2011 року, ОСОБА_2 проходив комплекс реабілітаційно-оздоровчих заходів проти алкогольної залежності.

Постановами Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2011 року та 13 липня 2011 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 статті 173-2 КУпАП.

Згідно з листами Енергодарського міського відділу ДВС ГУТЮ у Запорізькій області від 01 жовтня 2018 року, 27 грудня 2018 року та 20 травня 2019 року, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2019 року не проводились утримання аліментів, визначених у розмірі частини його доходу.

Згідно з нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів на дитину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , 08 липня 2022 року сторони добровільно погодились на умови сплати батьком ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_1 у розмірі 7 150,0 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мати дитини ОСОБА_5 нотаріально посвідченою заявою підтвердила сплату батьком ОСОБА_2 заборгованості по аліментам на утримання доньки, а також поточні платежі включно по 01 липня 2022 року.

Виконавчий комітет Звягельської міської ради 14 лютого 2024 року прийняв рішення № 1046 про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та надання його суду, у зв`язку з ухиленням останнього від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

У висновку від 14 лютого 2024 року № 1046 орган опіки та піклування Звягельської міської ради зазначив, що вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою захисту законних прав та інтересів дитини, враховуючи її думку.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 зазначено, що:

«позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Посилання заявниці на те, що ОСОБА_3 впродовж дев`яти років проживає разом із матір`ю та вітчимом та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом наявної заборгованості за аліментами суд не бере до уваги, оскільки наявність такої заборгованості не є підставою для позбавлення особи батьківських прав».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження

№ 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 зазначено, що «касаційний суд зауважує, що: очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю донькою; апеляційний суд, крім факту, що батько не підтримував з донькою відносини з 2015 року, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення батька батьківських прав. Судами не було встановлено, що батько не відповідав вимогам, необхідним для виховання дітей, або що він коли-небудь заподіював шкоду своїй доньці, або що він становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини. Касаційний суд, з урахуванням змісту частини четвертої статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підкреслює, що в цій справі ні позивачка не посилалася на підставу наявності домашнього насильства, ні суди не встановили, таких фактів, проаналізувавши надані докази. Тобто у цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини. За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Таким чином, позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності; хоча період, протягом якого батько не підтримував контакту з донькою тривав достатньо довго, особливо для дитини її віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв`язків між донькою і її біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу; діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; у цій справі надання батькові можливості відновити контакт зі своєю донькою, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на зв`язках дитини з її існуючою сім`єю. Натомість апеляційний суд не врахував можливість відновлення зв`язків між батьком та донькою, а звернув увагу лише на існуючі відносини; повну й абсолютну заборону контактів між дитиною та біологічним батьком не можливо використовувати як засіб виховання або покарання батька. Натомість на думку апеляційного суду, батьківська бездіяльність батька протягом восьми років, по суті виправдовувала позбавлення його права на сімейне життя. Надання батькові можливості спілкуватися зі своєю донькою не поставить під загрозу благополуччя дівчинки, а навпаки сприятиме відновленню контактів з її біологічним батьком і відповідатиме її найкращим інтересам».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Суди встановили, що орган опіки та піклування не надав беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, або інших обставин, які в силу приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки є недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки складений без врахування всіх обставин справи.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2024 рокуу справі № 334/2438/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко