Ухвала

від 29.01.2025 по справі 911/1755/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 911/1755/22 (911/1068/23)

Провадження № 12-74гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаВласова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо аграрна компанія «Нова Технологія» на рішення Господарського Суду Київської області від 01 листопада 2023 року (суддя Лопатін А. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2024 року (колегія суддів: Остапенко О. М., Пантелієнко В. О., Сотніков С. В.)

у справі № 911/1755/22 (911/1068/23)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо аграрна компанія «Нова Технологія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехнокомплект»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо аграрна компанія «Нова Технологія» - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.; 2) Уповноваженої особи одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо аграрна компанія «Нова Технологія» Ващіліна Є. В.,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Юрія Назіровича; 2) ОСОБА_1 ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандерленд Проект»; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»,

про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, скасування протесту векселя у неплатежі та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У провадженні Господарського суду Київської області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 911/1755/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо аграрна компанія «Нова Технологія» (далі - ТОВ «ВАК «Нова Технологія»), провадження у якій відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 26 жовтня 2022 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехнокомплект» (далі - ТОВ «Профтехнокомплект»). Повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Кучак Ю. Ф.

У квітні 2023 року ТОВ «ВАК «Нова Технологія» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Профтехнокомплект», в якому просило, зокрема: визнати простий вексель серії АА номер 1662466 від 07 червня 2019 року таким, що не має вексельної сили; скасувати акт про протест векселя у неплатежі, вчинений 04 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н. та зареєстрований в реєстрі за № 183; визнати виконавчий напис, вчинений 04 лютого 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н. та зареєстрований в реєстрі за № 184, таким, що не підлягає виконанню.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ТОВ «ВАК «Нова Технологія» в особі уповноваженого представника жодного простого векселя серії АА номер 1662466 на суму 5 075 635,00 грн для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - ТОВ «НВК «Техімпекс») не виписувало, а тому ТОВ «ВАК «Нова Технологія» не є векселедавцем і, відповідно, зобов`язаною особою за цим векселем.

На думку позивача, значний правочин, вчинений із заінтересованістю, з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (частина перша статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Вчинення ТОВ «ВАК «Нова Технологія» у 2019 році будь-якого правочину з вартістю 5 075 635,00 грн, що очевидно перевищувало 50 % вартості чистих активів цього товариства, потребувало окремого рішення загальних зборів про надання згоди ОСОБА_1 як керівнику на вчинення такого правочину. Разом з тим, така згода не надавалася, про що свідчить довідка єдиного власника товариства ОСОБА_2 від 05 січня 2023 року і довідка ТОВ «ВАК «Нова Технологія» від 05 січня 2023 року за вихідним № 05/01/23.

Також ТОВ «ВАК «Нова Технологія» не вчиняло жодних дій зі схвалення у подальшому видачі простого векселя серії АА номер 1662466 від 07 червня 2019 року на суму 5 075 635,00 грн. Зокрема, у жодній фінансовій звітності позивача не відображено факт видачі та наявності зобов`язань за векселем у розмірі 5 075 635,00 грн.

Враховуючи зазначене, ТОВ «ВАК «Нова Технологія» вважає, що воно не є особою, що зобов`язана за вексельним законодавством погасити спірний простий вексель серії АА номер 1662466 від 07 червня 2019 року на суму 5 075 635,00 грн., натомість такою особою є сам ОСОБА_1.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 01 листопада 2023 року у справі № 911/1755/22(911/1068/23), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з тих підстав, що в ході дослідження долученої до матеріалів справи копії простого векселя серії АА номер 1662466 встановлено, що він не містить дефекту форми, оскільки такий вексель має всі обов`язкові у відповідності до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі реквізити, оформлений та підписаний уповноваженими особами (керівником та головним бухгалтером), а також скріплений печаткою позивача.

4. ТОВ «ВАК «Нова Технологія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського Суду Київської області від 01 листопада 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2024 року у справі № 911/1755/22 (911/1068/23) повністю та передати цю справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанції порушили та застосували пункт 4 частини третьої статті 2, частини першу - третю статті 13, частину першу статті 73, статті 76-79, статтю 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18 та від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України), що є підставою, передбаченою пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України для скасування зазначених судових рішень.

Також ТОВ «ВАК «Нова Технологія» посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», частини другої статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статті 2 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (запровадженої Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону від 06 липня 1997 року № 827-X1V), частини першої статті 74, частини першої статті 77, статті 78 і абзацу 2 частини першої статті 173 ГПК України, статті 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону від 06 липня 1997 року № 826-XIV), абзаців 1-2 пункту 3.1 Глави 16, пункту 4.1, абзаців 1, 2 пунктів 4.3 та 4.5 Глави 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та абзацу 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат», у подібних правовідносинах відсутні.

5. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) ухвалою від 21 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВАК «Нова Технологія».

Ухвалою від 11 грудня 2024 року Касаційний господарський суд, керуючись підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України, передав справу № 911/1755/22 (911/1068/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51.

Зокрема, Касаційний господарський суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51 зазначено, що єдиною підставою яка б позбавляла вексельної сили вексель є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено. Аналогічний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 904/9795/16.

Також висновок про застосування норм права про те, що єдиною підставою яка б позбавляла вексельної сили вексель є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено, знайшов своє відображення у постановах Касаційного господарського суду від 09 травня 2023 року у справі № 911/1755/22, від 19 червня 2019 року у справі № 904/9795/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/12179/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/12782/17, та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 26 жовтня 2022 року у справі № 756/15401/16-ц (провадження № 61-10792св21).

В ухвалі від 11 грудня 2024 року про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що приписами частини першої статті 42 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, серед іншого, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема з підстав того, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Позивач у даній справі, серед іншого, доводить, що відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності ТОВ «ВАК «Нова Технологія», яка передувала 07 червня 2019 року, вартість чистих активів ТОВ «ВАК «Нова Технологія» складала «- 3 994 600,00 грн» (мінус три мільйони дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот гривень).

Касаційний господарський суд зазначає, що за умови, коли у справі про банкрутство може бути доведено належними доказами те, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, якщо підставою виникнення такого зобов`язання буде простий вексель без дефектів форми, господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не зможе застосувати до такого векселя положення частини першої статті 42 КУзПБ, оскільки, єдиною підставою яка б позбавляла вексельної сили вексель є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено (висновок про застосування норм права Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51).

З урахуванням того, що вказаний висновок Верховного Суду України знайшов своє відображення у постановах Касаційного господарського суду та постанові Касаційного цивільного суду, беручи до уваги, що наведений висновок є абсолютним, тобто вказує чітко на єдину підставу позбавлення векселя вексельної сили, колегія суддів суду Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від вказаного висновку з огляду на можливість у справі про банкрутство спростовувати майнові дії боржника з підстав, які зазначені у статті 42 КУзПБ.

6. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із наявністю підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України, для передання справи № 911/1755/22 (911/1068/23) на її розгляд.

Так, відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47). Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це б унеможливлювало суду виправлення своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.

В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуального закону покладається на Верховний Суд. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17(пункт 41)].

Отже, Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібна позиція викладена, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 757/43177/21, провадження № 14-118цс24).

7. Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 11 грудня 2024 року не навела обґрунтування наявності підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду України (який знайшов своє відображення у постанові Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 756/15401/16-ц) якими, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зазначена вище зміна суспільного контексту.

Обґрунтовуючи передбачену підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд послався лише на те, що наведений у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51 правовий висновок, відповідно до якого єдиною підставою яка б позбавляла вексельної сили вексель є дефект його форми, інших підстав законом не передбачено, не дає можливості у справі про банкрутство спростовувати майнові дії боржника з підстав, які зазначені у положеннях статті 42 КУзПБ, а тому від вказаного висновку необхідно відступити.

Разом із тим, висновок Верховного Суду України, від якого просить відступити Касаційний господарський суд, був сформований у постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51, непов`язаній з банкрутством, у той час, коли норми статті 42 КУзПБ не діяли, оскільки останній набрав чинності 21 квітня 2019 року.

Норми частини першої статті 42 КУзПБ не передбачають додаткових підстав позбавлення вексельної сили векселів, отже, не змінюють правового регулювання цих відносин, проте передбачають право господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство спростувати з встановлених цією статтею підстав майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство. При цьому, Верховний Суд України у своїй постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51 не робив висновків щодо права господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство спростувати зазначені майнові дії, вчинені боржником.

8. Відповідно до статті 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов`язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Згідно з частиною другою статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простого векселя також застосовуються такі положення: наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8).

Зазначені норми, визначаючи наслідки підпису векселя особою, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень, не передбачають позбавлення вексельної сили такого векселя, проте встановлюють зобов`язання цієї особи за таким векселем.

9. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Зазначені норми визначають підстави за наявності яких господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство може спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, та передбачають наслідки для особи, яка вчинила такі дії.

10. Отже, наведені норми Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та КУзПБ регулюють різні відносини. Висновки Верховного Суду України у постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51 про застосування норм права зроблені у відносинах, які не є подібними з відносинами у цій справі № 911/1755/22 (911/1068/23).

Також, в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку Верховного Суду України у постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51 Касаційний господарський суд наводить приклади подальшого однакового застосування цього висновку у практиці Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду. Прикладів, які б свідчили про інше тлумачення судами касаційної інстанції норм статей 75-77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а так само прикладів щодо наявності будь-яких суперечностей у правозастосуванні цих норм Касаційний господарський суд не зазначає.

Це свідчить по те, що зазначені норми є чіткими та логічно послідовними, такими, що не спричиняють неоднозначності їх тлумачення. Судова практика застосування цих норм Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі є сталою.

11. Відповідно до абзацу другого підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для передачі цієї справи на її розгляд для вирішення питання щодо відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 38/51, тому справа № 911/1755/22 (911/1068/23) підлягає поверненню колегії Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 911/1755/22 (911/1068/23) повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв О. Л. Булейко К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Є. А. Усенко М. В. Мазур Н. В. Шевцова