Повістка

від 04.02.2025 по справі 484/320/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 484/320/24

Провадження № 22-з/812/14/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву адвоката Ключенкової Христини Владиславівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням шляхом виселення

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Доценко С.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням шляхом виселення.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , діючи через адвоката Ключенкову Х.В., подала на нього апеляційну скаргу. Також зазначала, що в рамках розгляду справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ключенковою Х.В., задоволено частково.

Виключено із мотивувальної частини рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2024 року висновок суду про доведеність факту домашнього насильства, що мав місце 21 червня 2024 року.

В іншій частині це ж рішення суду залишено без змін.

23 січня 2005 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ключенкова Х.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просила стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн., з яких 5000 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 10000 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Про дату, час та місце розгляджу справи сторони повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без їх участі.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви суд колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ключенкої Х.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат необхідно відмовити виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) зазначено, що:

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення;

- неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Отже із аналізу вимог пункту 1 частини 3 статті 133, частини 2 статті 137, частини 2 статті 141 ЦПК України можна дійти висновку, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням шляхом виселення - відмовлено. За такого, з врахуванням вимог частини 2 статті 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року в справі №826/20239/16 вказала на те, що розподіл судових витрат є процесуальним питанням, яке підлягає обов`язковому вирішенню судом за наслідками розгляду справи. Водночас зміна рішення суду першої інстанції, яка зумовлена виключно неправильним вирішенням чи не вирішенням цього питання і залишенням по суті без змін рішення суду першої інстанції, не може вважатися прийняттям власного рішення по суті спору.

Аналогічної позиції щодо розподілу судових витрат у випадку зміни мотивувальної частини оскаржених судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 01.10.2019 у справі № 916/22721/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, від 15.10.2019 у справі № 910/11212/18, від 22.10.2019 у справі № Б15/101-08, від 18.02.2020 у справі № 912/2730/18, 25.06.2020 у справі № 908/299/18, від 03.11.2020 у справі №916/3146/17.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ключенкову Х.В., задоволено частково. Із мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції виключено висновок суду про доведеність факту домашнього насильства, що мав місце 21 червня 2024 року. В іншій частині рішення суду по суті залишено без змін.

З врахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду, прийняття апеляційною інстанцією постанови від 21 січня 2025 року не вважається прийняттям власного рішення по суті спору між сторонами.

За такого, зважаючи на висновок Миколаївського апеляційного суду про зміну мотивувальної частини (виключення висновку) рішення суду першої інстанцій і залишення без змін резолютивної частини цього рішення, якими у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

З огляду на викладене, підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на користь сторони позивача з урахуванням положень ЦПК немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвокат Ключенкової Х.В. про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись статтями 141, 270, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Ключенкової Христини Владиславівни про ухвалення додаткової постанови відмовити.

На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст додаткової постанови складено 04 лютого 2025 року.