Рішення

від 22.01.2025 по справі 363/6073/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.01.2025 Справа № 363/6073/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Онопрієнка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Пірнівської сільської ради, третя особа Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

21.11.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , Пірнівської сільської ради, третя особа Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько - ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі земельну ділянку що належала спадкодавцю. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його діти - ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . На час відкриття спадщини чинним законодавством було передбачено прийняття спадщини шляхом, зокрема, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька шляхом фактичного вступу у володіння земельною ділянкою та продовженням будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці. Позивач звернувся до Вишгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом відкрита спадкова справа. Постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю реєстрації місця проживання позивача разом зі спадкодавцем за однією адресою та видачею державного акту на право власності на земельну ділянку вже після смерті спадкодавця. На цих підставах позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просить встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька та визнати за ним право власності на земельну ділянку за законом після смерті його батька.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце його проведення. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав, просили задовольнити. (а.с. 106)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити. (а.с. 105)

Представник відповідача Пірнівської сільської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд вказаної цивільної справи без участі представника відповідача. (а.с. 92)

Представник відповідача третьої особи Вишгородської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету, про причини неявки не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не направив. (а.с. 108-109)

Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито провадження у справи, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 23.12.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотання третьої особи про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних відносин, докази, на підставі яких встановлені обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 14.05.1991 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 11)

Згідно свідоцтва про народження від 29.05.1964 серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 15)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 16.05.1988 серії НОМЕР_3 , зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_6 , після укладення шлюбу відповідачу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ». (а.с. 16)

Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт №55/99 від 28.09.1999 та проекту будівництва індивідуального житлового будинку №1 від 10.07.2000 ОСОБА_3 розпочато будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 19-27)

Відповідно до рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів від 02.08.2000 №61 передано громадянам сіл Сувид та Боденьки, міста Київ у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства з подальшим уточненням по матеріалам інвентаризації присадибних земельних ділянок. Землевпоряднику сільської ради доручено зробити відповідні записи в паспорті, провести реєстрацію та видати державний акт на право приватної власності на землю, згідно з встановленим порядком. Згідно додатку №3 до рішення №61 від 02.08.2000, встановлено список громадян сіл Сувид та Боденьки, міста Київ на приватизацію земельних ділянок, серед яких зокрема ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , розроблено відповідну технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_3 , на земельну ділянку, площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888001:27:217:6003, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 37-50)

Відповідно до свідоцтва про смерть від 04.09.2002 серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 18).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії II-КВ № 001282 від 30.10.2002, ОСОБА_3 , який мешкає АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів від 02.08.2000 №61 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,1203 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 , землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №29. (а.с. 56)

Згідно свідоцтва про смерть від 20.02.2007 серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської №64 від 28.12.2011, присвоєно поштову адресу земельній ділянці в АДРЕСА_1 . (а.с. 32)

Згідно довідки №3 від 10.01.2012, ОСОБА_1 , дійсно прийняв спадщину шляхом добудови житлового будинку, та обробляє присадибну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 33)

Згідно розпорядження Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської №1 від 01.02.2016, АДРЕСА_2 . (а.с. 34)

Відповідно до довідки №78 від 04.09.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно постійно проживав до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_3 в житловому будинку за цією адресою проживав його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вони вели спільне господарство. Після смерті батька ОСОБА_1 фактично вступив в володіння домогосподарством за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом користуванням будинком, підсобними приміщеннями та земельною ділянкою. (а.с. 58)

Відповідно до довідки №81 від 11.09.2024 земельна ділянка площею 0,1203 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3221888001:27:217:6003), яка належить померлому ОСОБА_3 згідно з Державного акту на право приватної власності на землю від 30.10.2002 II-КВ 001282, виданий на підставі рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області від 02.08.2000 року №61, фактично розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 59)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300683662024 від 30.09.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 3221888001:27:217:6003 площею 0,1203 га, зареєстрована Сувидською сільською радою 30.10.2002, власником земельної ділянки є ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів від 02.08.2000 №61, документ, що посвідчує право - державний акт від 30.10.2002 серії ІІ-КВ №001282. (а.с. 51-55)

Відповідно до технічного паспорту житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає до здачі в експлуатацію після закінчення будівництва. (а.с. 28)

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78744554 від 15.10.2024 Вишгородською державною нотаріальною конторою 15.10.2024 зареєстровано спадкову справу у спадковому реєстрі за №73131453 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 31)

Згідно постанови державного нотаріуса Шило О.С. від 15.10.2024 №1228/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю реєстрації місця проживання позивача разом зі спадкодавцем за однією адресою та видачею державного акту на право власності на земельну ділянку вже після смерті спадкодавця. (а.с. 61-62)

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Порядок реєстрації права власності на домоволодіння та житлові будинки в той час було врегульовано Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі - Інструкція), затвердженою Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.95).

В той же час, відповідно до пункту 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Відповідно до пункту 4 Інструкції реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Відповідно до частини другої пункту 6 Інструкції не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Як зазначено в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Верховний Суд України у пункті 10 Постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» вказав, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час передання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-XII «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 № 43 (далі - Інструкція № 43).

Законом України від 25.10.2001 № 2768-III прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Пунктами 1.15 та 1.16 Інструкції №43 визначено суб`єктів розробки технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку та документи, необхідні для технічної документації.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність (пункт 1.17 Інструкції № 43).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц (провадження № 14-65218), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/1061/17 (провадження №61-26091св 18).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності з 01.01.2013) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до абз. 5 п. 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (набрав чинності з 01.01.2013) у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений положеннями ст. 118 ЗК України.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як передбачено положеннями ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.

Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора чи адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі отримання витягу шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг).

Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав визначаються Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Державного реєстру прав.

Забороняється видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші, ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частин першої та другої статті 34 цього Закону.

Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.

Щодо позовних вимог суд дійшов наступних висновків за результатами розгляду.

Спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 є позивач, який у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України 1963 року протягом шести місяців після відкриття спадщини фактично вступив в управління і володіння згаданим будинком, що наявними у матеріалах справи доказами.

Відтак позов в частині встановлення факту прийняття спадщини є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту прав, який може бути застосований судом в разі відсутності умов для оформлення відповідних прав в нотаріальному порядку.

В даному випадку позивачі отримали відмову нотаріуса в оформленні права власності на земельну будинок в порядку спадкування у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Отже, у позивачів відсутня можливість оформити своє право власності на спірний будинок в нотаріальному порядку.

ОСОБА_3 отримавши рішення про передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки, вчасно звернувся до державного кадастрового реєстратора із виготовленою технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак через обставини, які від нього не залежали, за життя виникле в нього право на нього не зареєстрував та рішення державного реєстратора й витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав отримати не встиг.

Державний акт на земельну ділянку видано ОСОБА_3 уже після його смерті.

У той же час, право на земельну ділянку, яке виникло за життя у спадкодавця, входить до складу спадщини та не припинилося внаслідок смерті ОСОБА_3 .

При цьому спадкодавець вчинив всі дії спрямовані на набуття майна у власність (приватизацію земельної ділянки) однак витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав безпідставно вчасно не оформлено, з незалежних від волі спадкодавця обставин.

Також суд звертає увагу на те, що підставою виникнення права власності на вказану земельну ділянку у спадкодавця є рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів від 02.08.2000 №61.

Оскільки померлий ОСОБА_3 не встиг оформити правовстановлюючий документ - витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав на набуте ним майно, зазначене перешкоджає позивачу здійснити право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину, із яким закон пов`язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.

Суд зауважує, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Відтак за позивачем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 слід визнати право власності на земельну ділянку за законом.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Щодо судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що цей спір виник внаслідок того, що позивач не зміг надати нотаріусу первинні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку а також підтвердити факт прийняття ним спадщини.

Тобто, спір виник не з вини відповідача. У зв`язку із цим, виходячи з вимог справедливості судового розгляду, суд не вважає за необхідне стягувати судовий збір з відповідача на користь позивачів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Пірнівської сільської ради, третя особа Вишгородська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на майно, а саме земельну ділянку, площею 0,1203 га, кадастровий номер 3221888001:27:217:6003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня вручення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач:Пірнівська сільська рада, адреса місцезнаходження: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Спортивна, 1, код ЄДРПОУ- 04359643.

Третя особа:Вишгородська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, кімната 20, код ЄДРПОУ-02884405.

Суддя С.В. Олійник