Ухвала

від 09.01.2025 по справі 761/43175/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43175/24

Провадження № 1-кс/761/526/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПАТ «ВТОРЕС», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 221 021 000 001 73 від 23.09.2022,

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2023 (справа № 761/34956/23) в рамках кримінального провадження № 420 221 021 000 001 73 від 23.09.2022.

Обґрунтовуючи доводи клопотання адвокатом зазначено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 (справа № 761/5520/24) в рамках кримінального провадження № 420 231 021 000 001 21 від 29.08.2023 було накладено арешт на на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Вербова, буд. 7 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2063152880000), що перебуває у власності ПАТ «ВТОРЕС» (код ЄДРПОУ 01882568), із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

При цьому, з кримінального провадження № 420 221 021 000 001 73 від 23.09.2022 було виділено матеріали яким присвоєно номер кримінального провадження № 120 241 001 000 008 76 від 26.02.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.197-1, ч.4 ст.190, ст.362 КК України.

Адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, власником майна не має жодного відношення до кримінального правопорушення, при цьому органом досудового розслідування не доведено, що арештоване майно відповідає ознакам ст.98 КПК України, та має доказове значення у кримінальному провадженні досудове розслідування щодо якого здійснюється.

За доводами адвоката, при вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчим суддею не було надано оцінки відсутності доказів, які б вказували на протиправність набуття права власності на майно.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала доводи та вимоги вказані у клопотанні про скасування арешту майна, яке просила задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи. повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи заявника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання адвоката встановлено, що слідчими Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000173, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 вересня 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 362 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2024 (справа № 761/5520/24) в рамках кримінального провадження № 420 231 021 000 001 21 від 29.08.2023 було накладено арешт на на нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Вербова, буд. 7 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 2063152880000), що перебуває у власності ПАТ «ВТОРЕС» (код ЄДРПОУ 01882568), із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

Як убачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, метою накладення арешту на майно, є збереження доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки речових доказів, та відповідає критеріям, встановлених ст. 98 КПК України.

17 серпня 2023 року постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 вищевказаний об`єкт нежитлової нерухомості визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Отже, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт, не перестали існувати, та застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на даний час.

Крім того, слідчим суддею враховано, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ПАТ «ВТОРЕС», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2023 (справа № 761/34956/23) в рамках кримінального провадження № 420 221 021 000 001 73 від 23.09.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя