Ухвала

від 09.01.2025 по справі 761/43175/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43175/24

Провадження № 1-кс/761/526/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 210 000 000 008 93 від 21.04.2021,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 210 000 000 008 93 від 21.04.2021, в порядку ст.174 КПК України.

На обґрунтування доводів свого клопотання адвокат вказує, що ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 420 210 000 000 008 93 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 332-3, ч. 2 ст. 361 КК України.

В межах вказаного кримінального провадження, 23.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/30973/24) було накладено арешт на грошові кошти в сумі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 грн., що були вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де свою діяльність здійснював підозрюваний ОСОБА_7 з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні № 42021000000000893 від 21.04.2021. Передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст. ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Адвокат зазначає, що арешт накладений незаконно та необґрунтовано, власником вилучених грошових коштів є виключно ОСОБА_8 , який передав на відповідальне зберігання вказані грошові кошти ОСОБА_7 . При цьому, вилученні грошові кошти не наділенні ознаками ст.98 КПК України. Також, вказує, що вже два рази слідчими суддями було винесено рішення про скасування арешту за аналогічними клопотаннями, у зв`язку з чим просив скасувати арешт грошових коштів та повернути їх за належністю ОСОБА_7 .

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи та вимоги вказані у клопотанні про скасування арешту та просила задовольнити вказане клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, вказуючи, що арештоване майно визнане речовими доказами, також вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований з метою конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні в тому числі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, санкція якої передбачає, у тому числі, конфіскацію майна.

Заслухавши доводи адвоката, заперечення прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання адвоката встановлено, що слідчими ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 420 210 000 000 008 93 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200, ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 332-3, ч. 2 ст. 361 КК України.

13-14.10.2021 на підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.09.2021 проведено обшук вищевказаних нежитлових приміщень з метою відшукання речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.

У ході обшуку серед іншого виявлено та вилучено грошові кошти, у сумі 774 434 доларів США, 646 750 євро, 13 546 гривень, які ймовірно стосуються описаної вище протиправної діяльності із незаконними валютними переказами (т.зв. «перестановками») грошових коштів у особливо великих розмірах, в т. ч. з/на територію окупованого півострову Крим та мають значення для кримінального провадження).

21.12.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні за попередньою змовою групою осіб незаконних дій з електронними грошима у вигляді неправомірного використання електронних грошей, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України.

З огляду на те, що вилучені речі, документи, у тому числі вищевказані грошові кошти, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою слідчого від 14.10.2021 визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

23.08.2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва було накладено арешт на вказані грошові кошти, з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні №42021000000000893 від 21.04.2021. Передано арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст. ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»..

Таким чином, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.

Отже, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт, не перестали існувати, та застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні на даний час. При цьому, адвокатом не доведено, що вилученні грошові кошти належать ОСОБА_9 .

Також питання про накладення арешту на спірне майно було предметом розгляду в апеляційному порядку за наслідком якого рішення слідчого судді Шевченківського районного суду про арешт майна залишено без змін. Даних, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час відпала слідчому судді надано не було.

Крім того, слідчим суддею враховано, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.08.2024 (справа № 761/30973/24) в рамках кримінального провадження № 420 210 000 000 008 93 від 21.04.2021.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошений 13.01.2025 о 14 год. 40 хв.

Слідчий суддя: