Постанова

від 03.02.2025 по справі 531/1449/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1449/24 Номер провадження 22-ц/814/482/25Головуючий у 1-й інстанції Герцов О.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі:Коротун І.В.

учасники процесу:

позивач ОСОБА_1

переглянув усудовому засіданнівм.Полтавацивільнусправуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року, ухвалене суддею Герцовим О. М., повний текст рішення складено - 22 серпня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, за участі третьої особи: Карлівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Карлівської міськоїради,третя особа:Карлівська державнанотаріальна контораСхідного міжрегіональногоуправління юстиції,про визнанняправа власностіна житловийбудинок упорядку спадкуванняза заповітом,в якомупросила судвизнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .

Позовна заявамотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Попівської сільської ради 25.09.1991 посвідчено заповіт, згідно якого все належне йому майно він заповів дочці ОСОБА_1 . Карлівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №180 на підставі заяви ОСОБА_1 про відкриття спадщини. 28.03.2024 постановою державного нотаріуса було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_2 , не може бути прийняте нотаріальною конторою, оскільки на ньому відсутні підпис та розшифрування підпису керівника органу, що видав вище вказане свідоцтво, а також відсутнє прикладання печатки вищевказаного органу. Від інших спадкоємців заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини вищевказаного спадкодавця у встановлений законом строк для прийняття спадщини до Карлівської державної нотаріальної контори не надходило.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, за участі третьої особи: Карлівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видано після смерті ОСОБА_2 , а інших доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок, суду не надано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скаргамотивована тим,що 28.03.2024державним нотаріусомвинесена постановапро відмовуу вчиненнінотаріальної діїз посиланнямна те,що свідоцтвопро правовласності,видане виконавчимкомітетом Попівськоїсільської ради14.05.1998року наім`я ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,не можебути прийнятоКарлівською державноюнотаріальною контороюдля видачісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,оскільки наньому відсутніпідпис тарозшифрування підписукерівника органу,що видаввище вказанесвідоцтво проправо власності,а такожвідсутнє прикладанняпечатки вищезазначеногооргану,але жзгідно Інструкціїпро порядокреєстрації будинківта домоволодіньу містахта селищахміського типуУкраїнського РСРп.23.На підставіперевірених документіві своговисновку бюротехнічної інвентаризаціївносить відомостіпро правовласності набудинок (домоволодіння)до реєстровоїкниги даногонаселеного пунктуі проставляєна документівласника реєстраційнийнапис завстановленою формою(додаток№4),так жесамо,як іна свідоцтвіна правовласності нажитловий будинок,копія якогознаходиться уматеріалах справи,є назворотній стороні реєстровийнапис тазаписаний уреєстрову книгу№2за реєстровим№373,зареєстрованого 14.05.1998та посвідченогоначальником бюротехнічної інвентаризаціїА.Ю.Кошар,тобто суд,ухвалюючи рішенняпомилково невзяв вищезазначенінею дані,чим порушивнорми матеріальногоправа. Такожзазначає,що уразівідкриття спадщини до01.01.2004,то застосовуєтьсячинне натой часзаконодавство,зокрема,відповідні правилаЦивільного кодексуУкраїнської РСР,у томучислі щодоприйняття спадщини.У разіколи спадщина,яка відкриласядо набраннячинності ЦКУкраїни істрок наїї прийняттяне закінчивсядо 1січня 2004року,спадкові відносинирегулюються цимКодексом. У зв`язкуз тим,що спадкодавець ОСОБА_2 помер в1998році застосуваннюпідлягає Цивільнийкодекс УРСР1963року.У зв`язкуз тим,що спадкодавець ОСОБА_2 помер в1998році застосуваннюпідлягає Цивільнийкодекс УРСР1963року. Також зазначає, що нею не було надано вчасно з поважної причини, т.я. знаходилася на лікуванні, в Карлівський районний суд Полтавської області договір купівлі-продажу будинку, в якому чітко зазначено, що її батько ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями 03.03.1988, договір посвідчено Маляренко Т.Б., секретарем Попівської сільської ради народних депутатів, зареєстровано в реєстрі №23, копія якого додається до апеляційної скарги. Тому, підсумовуючи вищевикладене, можна прийти до висновку, що вона дійсно в установлений законом термін отримала правильне свідоцтво на право власності на житловий будинок з відповідним реєстровим написом (підписом начальника бюро технічної інвентаризації, зареєстрованого №373, записаний в реєстрову книгу №2 та прикладною печаткою), але Карлівський районний суд Полтавської області помилково не взяв до уваги усі ці дані.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , після смерті якого залишилося спадкове майно (а.с. 18).

Від імені ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчим комітетом Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області 25.09.1991 посвідчено заповіт, згідно якого все належне ОСОБА_2 майно він заповів ОСОБА_1 (а.с. 13).

Карлівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №180 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої дочкою померлого ОСОБА_1 (а.с. 10).

Суд першої інстанції встановив, що під час розгляду справи не встановлено інших спадкоємців, які виявили б бажання прийняти спадщину.

28.03.2024 постановою державного нотаріуса відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_2 , не може бути прийняте нотаріальною конторою, оскільки на ньому відсутні підпис та розшифрування підпису керівника органу, що видав вище вказане свідоцтво, а також відсутнє прикладання печатки вищевказаного органу (а.с. 10).

Разом з цим, суд першої інстанції звернув увагу на те, що, крім відсутності підпису та розшифрування підпису керівника органу, що видав вище вказане свідоцтво, а також відсутнє прикладання печатки вищевказаного органу, свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має невідповідності у даті видачі, а саме зазначено, що свідоцтво про право власності видано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді, як згідно свідоцтва про смерть він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_2 помер за пів року до дати видачі свідоцтва на право власності на спірний житловий будинок.

Інших доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надано.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно дост. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 16 ЦК Українивизначає як один зі способів захисту судом цивільного права та інтересу - визнання права. Відповідно до ст.ст. 321328 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 1218ПК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 182 ЦК Україниправо власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Неможливість оформлення свідоцтва про право на спадщину позбавляє спадкоємців за законом можливості вільно розпоряджатися майном.

Відповідно до ч. 3ст. 1296 Цивільного кодексукраїни, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Ст. 1218 Цивільного кодексу Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок смерті.

Отже обов`язковою умовою визнання за спадкоємцем права власності на майно померлого є належність на праві власності такого майна.

Відповідно до ч. 1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положеньст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується ксерокопіями свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , та свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 (а.с. 18,14).

Від імені ОСОБА_2 25.09.1991 виконавчим комітетом Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області посвідчено заповіт, згідно якого все належне ОСОБА_2 майно він заповів ОСОБА_1 (а.с. 13).

Карлівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №180 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої ІНФОРМАЦІЯ_4 дочкою померлого ОСОБА_1 (а.с. 33-56).

Судом першої інстанції була витребувана спадкова справа №180 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не встановлено, матеріали спадкової справи №180 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не містять заяв інших спадкоємців померлого ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса від 28.03.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адерсою: АДРЕСА_1 , оскільки свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_2 , не може бути прийняте нотаріальною конторою, оскільки на ньому відсутні підпис та розшифрування підпису керівника органу, що видав вище вказане свідоцтво, а також відсутнє прикладання печатки вищевказаного органу (а.с. 10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також послався на те, що крім відсутності підпису та розшифрування підпису керівника органу, що видав вище вказане свідоцтво, також відсутнє прикладання печатки вищевказаного органу, свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , має невідповідності у даті видачі, а саме зазначено, що свідоцтво про право власності видано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді, як згідно свідоцтва про смерть він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_2 помер за пів року до дати видачі свідоцтва на право власності на спірний житловий будинок.

Дослідивши ксерокопію свідоцтва на право власності на житловий будинок в с. Попівка, колегія суддів встановила, що дійсно вказане свідоцтво видане 14.05.1998 виконавчим комітетом Попівської сільської ради, яке посвідчує, що вцілому житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Попівської сільсткої ради, р№23 від 03.03.1988 (а.с. 11).

На звороті (а.с. 11) ксерокопії свідоцтва на право власності на житловий будинок міститься штамп «реєстровий напис на документі про право приватної власності», згідно якого зазначений в цьому документі житловий будинок (домоволодіння) вцілому зареєстроване в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за гр. ОСОБА_2 та записаний в реєстрову книгу №2 за реєстровим №373 14.05.1998. Начальник бюро технічної інвентаризації А.Б. Кошер (підпис).

До апеляційної скарги позивач додала ксерокопію договору від 03.03.1988, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив на праві особстої власності жилий будинок з надвірними будівлями в селі Попівка Карлівського району Полтавської області, який в цілому складається з одного саманового, обкладеного цеглою, критого шифером, жилою площею 30 кв.м. При цьому, будинок надвірних будівель немає. Цей жилий будинок без надвірних будівель належить продавцю ОСОБА_3 на підставі довідки, виданої виконкомом Попівської сільської ради б/н від 03.03.1988 та та зареєстровано це господарство в погосподарській книзі виконкому Попівської с/ради за №352. Цей договір пілписаний продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 та посвідчено 03.03.1988 ОСОБА_4 , секретарем Попівської сільської ради. Цей договір підлягає реєстрації за місцем знаходження Попівської сільської ради Карлівського району Полтавськї області. Зареєстровано в реєстрі за №23, стягнуто держаане мито 97,30 (а.с. 101).

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, оскільки у свідоцтві на право власності на житловий будинок в с. Попівка від 14.05.1988 на ім`я ОСОБА_2 міститься посилання на цей договір купівлі-продажу від 03.03.1988 як на підставу видачі вказаного свідоцтва, то колегія суддів не вважає, що наданий позивачем доказ ксерокопія договір купівлі-продажу від 03.03.1988 є новим доказом, тому колегія суддів з метою повного і всебічного з`ясування обставин вважає за можливе дослідити цей доказ.

Як вбачається із ксерокопії договору від 03.03.1988, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив на праві особстої власності жилий будинок з надвірними будівлями в селі Попівка Карлівського району Полтавської області, то він укладений у день видачі довідки виконкомом Попівської сільської ради б/н від 03.03.1988, згідно якої це господарство зареєстровано в погосподарській книзі виконкому Попівської с/ради за №352, що вказує на належну його реєстрацію згідно діючих на той час вимог чинного законодавства.

Згідно листа Вищого спеціалізованогол Суду Укоаїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положеньЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно доПереліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно знаказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеногоЗаконуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими якІнструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинностіЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннямиЦК УРСР 1963 року,Законом України "Про власність",Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII"Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105"Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26,Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року,Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСРпідтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Аналіз узагальнень судової практики в справах про спадкування та окремих справ свідчить, що в значній кількості справ судами не перевіряються фактичні та правові підстави виникнення права власності на жилі будинки, які збудовані до 2004 року та на які відсутні правовстановлюючі документи. Такими підставами є створення майна, придбання за договорам купівлі-продажу, дарування, набуття у порядку спадкування тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права власності померлого батька ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надала ксерокопію договору від 03.03.1988, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив на праві особстої власності жилий будинок з надвірними будівлями в селі Попівка Карлівського району Полтавської області. Цей договір укладений у день видачі довідки виконкомом Попівської сільської ради б/н від 03.03.1988, згідно якої це господарство зареєстровано в погосподарській книзі виконкому Попівської с/ради за №352. Договір зареєстровано в реєстрі за №23, стягнуто державне мито 97,30 (а.с. 101).

Згідно ч.1,2,4-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові доказиподаються воригіналі абов належнимчином засвідченійкопії,якщо іншене передбаченоцим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи,який подаєписьмові доказив копіях(електроннихкопіях),повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуписьмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

По справі вбачається, що позивач ОСОБА_5 не надала суду оригінал договору від 03.03.1988, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 придбав жилий будинок з надвірними будівлями в селі Попівка Карлівського району Полтавської області. Також на підтвердження цих обставин суду не надано довідок виконкому Попівської с/ради про реєстрацію будинку 03.03.1988 в погосподарській книзі виконкому Попівської с/ради за №352, про реєстрацію 03.03.1988 безпосередньо цього договору у реєстрі за №23.

З технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (станом на 01.01.2021), (паспорт виготовлено станом на 23.11.2023) вбачається, що домоволодіння складається із житлового будинку А-1 та трьох сараїв Б,В,Г. Загальна площа земельної ділянки - не вказана, усього під забудовою134 кв.м. Житловий будинок 1960 року забудови, сараї 1988 (а.с. 19-22).

Колегія суддів також звертає увагу, що суду не надано рішення про надання земельної ділянки під забудову, що у сукупності зі встановленими фактичними обставинами у справі позбавляє суд прийти до висновку про задоволення позову, тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно п.23 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Українського РСР на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток №4), так же само, як і на свідоцтві на право власності на житловий будинок, копія якого знаходиться у матеріалах справи, є на зворотній стороні реєстровий напис та записаний у реєстрову книгу №2 за реєстровим №373, зареєстрованого 14.05.1998 та посвідченого начальником бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 , тобто суд, ухвалюючи рішення помилково не взяв вищезазначені нею дані, чим порушив норми матеріального права, то ці доводи не спростовують висновок суду першої інстанції, оскільки реєстровий напис на свідоцтві про право власності на житловий будинок зареєстровано 14.05.1998 за реєстровим №373, підписано начальником бюро технічної інвентаризації ОСОБА_6 , тобто після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , отже відсутні дані про реєстрацію житлового будинку за життя останнього.

Доводи апеляційноїскарги проте,що узв`язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_2 помер у 1998 році, то застосуванню підлягає Цивільний кодекс УРСР 1963, то судом це не заперечується.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вчасно з поважної причини не надала договір купівлі-продажу будинку, в якому чітко зазначено, що її батько ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями 03.03.1988, у зв`язку з чим можна прийти до висновку, що позивач дійсно в установлений законом термін отримала правильне свідоцтво на право власності на житловий будинок з відповідним реєстровим написом, то ці доводи не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування законного обгрунтованого рішення суду, оскільки позивачем на підтвердження факту укладення вказаного договору не надано його оригінал, не надано відповідних довідок про здійснення реєстраційних дій у погосподарській та реєстровій книгах, довідки про виділення земельної ділянки під забудову, тому у зв`язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів судом відмовлено у позові. Якщо позивач буде мати належні та допустимі докази, то вона не позбавлена права звернутися до суду з новим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішеннямісцевого суду - без змін, оскільки доводиапеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України,Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов