Постанова

від 04.02.2025 по справі 530/970/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/970/24 Номер провадження 22-ц/814/766/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Галушко А.С.,

з участю прокурора Деряги О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківська міська рада, виконавчий комітет Зіньківської міської ради,

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року, постановлене суддею Должко С.Р.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення; заінтересовані особи: ОСОБА_2 ; виконавчий комітет Зіньківської міської ради, як орган опіки та піклування,

в с т а н о в и в:

08.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просив установити факт, що він є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що ОСОБА_2 є його матір`ю, а ОСОБА_3 - батьком. Шлюб між ними розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 15.09.1998 зроблено запис за №135. Нині він, заявник, проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом ІІ групи та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Інші особи, які можуть здійснювати догляд за нею відсутні.

Указаний факт встановлюється з метою юридичного закріплення факту одноосібного надання ним, заявником, постійного догляду за матір`ю та забезпечення соціальних гарантій, передбачених для осіб, які здійснюють такий догляд та для підтвердження факту здійснення постійного догляду в державних органах.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.05.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за мамою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за особою з інвалідністю ІІ-ї групи, що потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що заявник є єдиним сином, який може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка внаслідок захворювання потребує постійного стороннього догляду.

Із рішеннями районного суду не погодився керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківська міська рада, виконавчий комітет Зіньківської міської ради, та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити.

Зазначає, що у даному випадку органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Зіньківська міська рада та її виконавчий комітет, відповідно до їх компетенції належить вирішення питання про встановлення постійного догляду.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг регламентовано Законом України «Про соціальні послуги», а механізм призначення і виплати компенсацій з цим пов`язаних - Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.

Наведені норми закону не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, встановлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Отже, необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюються уповноваженим органом на підставі поданих документів, що виключає можливість їх встановлення у судовому порядку в окремому провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 20.12.2024.

23.01.2025 та 28.01.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли відзив представника заявника - адвоката Тараненка С.О. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване; а також клопотання про розгляд справи без участі заявника та його представника.

29.01.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли пояснення виконавчого комітету Зіньківської міської ради, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_1 не звертався до ВСЗН ВК Зіньківської міської ради для отримання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2023 №859; до реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг ОСОБА_1 не включено.

Розгляд справи просить проводити без участі представника виконавчого комітету Зіньківської міської ради.

У суді апеляційної інстанції прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду, в судове засідання не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.5/

20.09.1998 відділом РАГС Амвросіївського райуправління юстиції Донецької області видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 15.09.1998 зроблено запис за №135./а.с.10/

ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи; наявні порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, про, що 01.05.2024 КНП «Зіньківський центр первинної медико-санітарної допомоги» складено довідку./а.с.6, 11/

Із 26.07.2019 ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 ./а.с.12/

Задовольняючи заяву та встановлюючи факт, що має юридичне значення, районний суд виходив із підстав доведеності, що заявник є єдиною особою, що може здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю ІІ-ї групи, яка потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Апеляційний суд визнає такі висновки районного суду помилковими, із огляду на наступне.

Стосовно правових підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківська міська рада, виконавчий комітет Зіньківської міської ради

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон №1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону №1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі №1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 сформулювала позицію, що звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті Закон №1697-VII застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц). Отже, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18).

Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою наведеної норми визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У даній справі прокурор вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі уповноваженого органу - Зіньківської міської рада, виконавчий комітет Зіньківської міської ради, подавши апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Прокурором попередньо повідомлено Зіньківську міську раду, що спірним рішенням судом фактично створено передумови виникнення у ОСОБА_1 права на призначення чи перерахунку компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійному рівні за рахунок місцевого бюджету./а.с.56-60, 61-63/

На лист прокурора Зіньківська міська рада повідомила, що не вбачає підстав для оскарження наведеного судового рішення./а.с.64-65/

Отже, у даній справі прокурором виконано вимоги статті 23 Закону №1697-VII, а також вимоги частини четвертої статті 56 ЦПК України, в апеляційній скарзі обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, підстави для звернення до суду прокурора у зв`язку із неналежним виконанням уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у справі, а саме бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Стосовно встановлення факту постійного догляду

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України однією з категорій справ окремого провадження є справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення факту, який не є вичерпним; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформульованій у справах №752/20365/16-ц від 19.06.2019, №750/9847/18 від 05.12.2019, №644/9753/19 від 03.02.2021, №643/6447/19 від 16.06.2021, №641/5187/20 від 08.09.2021.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №378/760/23, обставини яких є подібними, Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійногодогляду встановлюєтьсяв позасудовомупорядку. Оскільки положення чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про соціальні послуги», не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18).

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладені норми права неправильно застосував, залишивши поза увагою, що юридичний факт постійного догляду встановлюється виключно в позасудовому порядку, що є підставою для застосування вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Стосовно розподілу судових витрат

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про повернення Полтавській обласній прокуратурі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, провадження у справі слід закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.367, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Зіньківська міська рада, виконавчий комітет Зіньківської міської ради, - задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 провстановлення факту,що маєюридичне значення;заінтересовані особи: ОСОБА_2 ;виконавчий комітетЗіньківської міськоїради,як органопіки тапіклування,- закрити.

Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м.Київ, ЄДОПОУ 02910060) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 908,40 грн. (за платіжною інструкцією №2883, внутрішній номер 378776421 від 01.11.2024.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2025.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак