Рішення

від 24.01.2025 по справі 525/548/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/548/24

Провадження №2/525/19/2025 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2025 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судового засідання Хоменка М.М.,

з участю представника позивача адвоката Грущанського В.О.,

представника відповідача адвоката Харченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі,

у с т а н о в и в:

23.04.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Білагро» про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 30.12.2013 між нею та ТОВ «Білагро» був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320281200:00:008:0037, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, площею 2,7799 га. 02.04.2014 було проведено державну реєстрацію іншого речового права за даним договором оренди землі від 30.12.2013. Умовами договору було визначено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3170 грн. 22 коп. у рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, орендна плата вноситься до 20 грудня поточного року. У разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідач за весь час користування земельною ділянкою орендну плату не сплачував, нарахування проводив у розмірі меншому ніж передбачено умовами договору. У результаті чого за період з 2019 року по 2023 рік виникла заборгованість у розмірі 22605 грн., яка складається з заборгованості по сплаті орендної плати та пені. Враховуючи систематичне невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати, наявні підстави для розірвання договору оренди, також позивач вважає, що підлягає скасуванню державна реєстрація іншого речового права земельної ділянки за спірним договором оренди землі від 30.12.2013. На підставі вищевикладеного позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 22605 грн., що складається з: заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 17449 грн. та пені у розмірі 5156 грн.; розірвати договір оренди землі від 30.12.2013 укладений між ОСОБА_1 до ТОВ «Білагро» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320281200:00:008:0037 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 5228052 з одночасним припиненням іншого речового права; зазначити у рішенні про нарахування 3% річних, індексу інфляції та пені у розмірі 0,01% від суми заборгованості до моменту виконання рішення, вирішити питання про розподіл судових витрат, докази про понесення яких будуть надані суду протягом 5 днів після проголошення рішення у справі.

29.04.2024 судом відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання, роз`яснено сторонам порядок та строки подання письмових заяв по суті справи (а.с. 32).

21.05.2024 на адресу суду надійшов відзив від відповідача ТОВ «Білагро», у якому відповідач повністю не визнав заявлених позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

В обгрунтування своєї позиції по справі представник відповідача посилається на те, що 30.12.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Білагро» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого була передана в оренду земельна ділянка площею 2,7799 га, кадастровий номер 5320281200:00:008:0037, що розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області строком на 49 років. Орендна плата обчислюється з урахуванням індексу інфляції, вноситься до 20 грудня поточного року, у разі невнесення орендної плати у строки визначені Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення. 02.04.2014 було проведено державну реєстрацію іншого речового права щодо вказаного договору оренди землі. Власником земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору є позивач у справі. Відповідно до п. 9 договору розмір орендної плати становить 3% від нормативно-грошової оцінки землі, що у грошовому вираженні становить 1902, 13 грн. в рік, у той час коли позивач посилається на зовсім інший розмір орендної плати, що є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ухвал суду від 29.05.2024 та 09.07.2024, судом були витребувані додаткові докази у справі.

17.09.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Харченка О.В., у яких він зазначає, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Відповідач погоджується, що дійсно договір був укладений у редакції договору, яка надана позивачем до позову, розмір орендної плати становить 5% від нормативно-грошової оцінки землі, проте договором визначено, що орендна плата вноситься в грошовій або натуральній формі. Заборгованість по сплаті орендної плати виникла внаслідок бездіяльності позивача, оскільки вона жодного разу у порядку визначеному договором не звернулася до ТОВ «Білагро» з вимогою про сплату їй орендної плати, не вказала у якій саме формі натуральній чи грошовій вона бажає її отримувати, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати. Щороку на підприємстві здійснювалося нарахування орендної плати, але виплата не проводилася, оскільки позивач до відповідача про її виплату не зверталася. Крім того представник відповідача просив застосувати до позовних вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності (а.с. 133-136).

17.09.2024 судом було закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду.

17.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача адвоката Грущанського В.О., у який представник позивача посилається на те, що відповідач не надав жодних доказів сплати позивачу орендної плати, навіть не дивлячись на звернення позивача до суду, відповідач не вживав жодних дій щодо сплати орендної плати, жодних перешкод у виконанні обов`язку по сплаті орендної плати у відповідача не було. Крім того, зазначає, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки строки позовної давності були продовжені на час дії карантину пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), просив позов задовольнити (а.с. 148-151).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Грущанський В.О. заявлені позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях по справі, просив позов задовольнити повністю, повідомив, що докази на понесення судових витрат по справі будуть подані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача адвокат Харченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважав їх такими, що задоволенню не підлягають, з підстав зазначених у відзиві та додаткових письмових поясненнях у справі. Суду пояснив, що відповідач визнає ту обставину, що договір оренди землі був укладений між сторонами у редакції договору, яка надана до позову позивачем та зареєстрована у встановленому законом порядку, погоджується, що розмір орендної плати за договором становить 5% від нормативно-грошової оцінки землі з урахуванням індексу інфляції. Підтвердив, що орендна плата не сплачувалася, проте наголошував, що по вині позивача, оскільки позивач, починаючи з 2013 року жодного разу з вимогою про виплату орендної плати до відповідача не зверталася, не повідомляла, у якій формі бажає отримати орендну плату. Вважав права позивача непорушеними, а тому відсутні підстави для її звернення до суду. Враховуючи, що позов був направлений до суду лише 18.04.2024, то заборгованість може бути стягнута лише за період з 18.04.2021, у межах трирічного строку позовної давності. Вважав, що відсутні підстави для розірвання договору оренди. Щодо нарахування орендної плати, посилався на те, що між сторонами були підписані договори оренди землі у різних редакціях, відповідач проводив нарахування відповідно до тієї редакції договору, яка була у нього наявна, наразі проведено податкові коригування. Оскільки орендна плата не виплачувалася по вині позивача, відсутні підстави для стягнення пені.

Позивач ОСОБА_1 жодного разу до суду не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умоввідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що 30 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білагро» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7799 га, кадастровий номер 5320281200:00:008:0037, що розташована на території Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області ( далі Договір) (а.с. 19-21, 118-118-124).

Указана земельна ділянка належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №169476 від 23.05.2005 (а.с. 17-18) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 23-24).

Право оренди зареєстроване державним реєстратором Великобагачанського районного управління юстиції Садошенко В.М. 02.04.2014, номер запису про інше речове право 5228052 (а.с. 23-24).

Факт укладення договору оренди визнається та не оспорюється усіма учасниками судового розгляду.

У відповідності з п. 8 Договору, договір укладено на 49 років ( у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк починаючи з дати його реєстрації.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 63404,35 грн.

Пунктом 9 вказаного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3170,22 грн. в рік, у грошовій або натуральній формі.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення ( п. 14 Договору).

Згідно пункту 11 Договору орендна плата вноситься до 20 грудня поточного року.

Пунктом 12 Договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, відомостями.

Згідно з п. 37 Договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 38 Договору дострокове розірвання цього договору в односторонньому порядку допускається у разі невиконання умов договору однією із сторін, за умови письмового попередження не менше ніж за 30 днів.

Пунктом 21 Договору визначено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 12.04.2024 ТОВ «Білагро» було нараховано ОСОБА_1 орендну плату з якої були сплачені податки у період з 2017 по 2019 роки у розмірі по 2851, 06 грн., з період з 2020 по 2022 роки у розмірі по 2981,86 грн., у 2023 році - 2851,06 грн.

Позивач посилається на те, що орендної плати по договору оренди вона не отримувала, відповідач дані посилання не спростував, натомість підтвердив, що орендна плата не виплачувалася.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження сплати певних сум за вказаний період суду не надано.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені вимоги чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд констатує наявність заборгованості у ТОВ «Білагро» перед ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за землю за 2019-2023 роки, що є порушенням п. 11 договору про оренду землі від 30 грудня 2013 року.

Крім того, як установлено з матеріалів справи, орендна плата у вказаний період у межах заявлених позовних вимог нараховувалася ТОВ «Білагро» у розмірі меншому ніж установлено умовами Договору, умовами договору визначено, що орендна плата нараховується у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3170,22 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Безпідставними є посилання відповідача на ті обставини, що орендна плата повинна була виплачуватися лише після вимоги позивача, оскільки це суперечить Закону та умовам Договору.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав належні йому на підставі договору оренди кошти. Суд зазначає, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті орендної плати суд зазначає наступне.

Звертаючись з даним позовом, позивач просив стягнути заборгованість по орендній платі за період з 2019 по 2023 роки. Відповідно до розрахунку у вказаний період розмір орендної плати з урахуванням індексації становить:

за 2019 рік в розмірі 3300 грн. 19 коп. ( 3170,22 х 104,1% = 3300,19 грн.),

за 2020 рік 3328 грн. 73 коп. ( 3170,22 х 105% = 3328, 73 грн.),

за 2021 рік 3487 грн. 24 коп. ( 3170,22 х 110% = 3487, 24 грн.),

за 2022 рік- 4013 грн. 49 коп. (3170,22 х 126,6% = 4013, 49 грн.),

за 2023 рік- 3331 грн. 90 коп. ( 3170,22 х 105,1% = 3331, 90 грн.),

а всього 17461 грн. 55 грн.

Позивач просила стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 17449 грн. 00 коп. Виходячи з принципу диспозитивності підлягає стягненню з відповідача на користь позивача розмір заборгованості визначений позивачем та заявлений до стягнення у розмірі 17449 грн. 00 коп.

Відповідач власного розрахунку орендної плати суду не надав.

Пунктом 14 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки , визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 17.04.2023 по 17.04.2024, станом на 17.04.2023 розмір заборгованості становив 14129,65 грн. ( у межах заявлених позовних вимог), розмір пені із розрахунку за 365 днів становить 5157 грн. 32 коп. (14129, 65 х 0,1% х 365 = 5157, 32 грн.).

Позивачем заявлено до стягнення 5156 грн. 00 коп., а тому виходячи із принципу диспозитивності, суд вважає, що підлягає стягненню сума заявлена до стягнення позивачем.

Стороною відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням умов п. 11 договору орендна плата позивачу за 2019 рік повинна була бути сплачена до 20 грудня 2019 року, строк на звернення до суду про стягнення орендної плати за 2019 рік мав закінчитися 20.12.2022.

Відповідно доЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями257,258цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченоїстаттею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеногопостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

ОднакУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженимЗаконом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє донині.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022,розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Українидоповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки з 02.04.2020 набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 23.04.2024 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, топозивачем не пропущений строк на звернення до суду з даним позовом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №906/871/21.

Пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно пункту 1 частини першоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частинами першою, другоюстатті 651 ЦК Українивстановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

З урахуванням установлених обставин, суд приходить до переконання, що має місце систематичне порушення орендарем обов`язку по сплаті орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди. При цьому суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що орендна плата не сплачувалася через порушення з боку позивача, оскільки позивач не зверталася до відповідача з проханням сплатити орендну плату, не з`являлася для отримання орендної плати, а також не надала реквізити для перерахування орендної плати на її банківський рахунок, що призвело до виникнення перед нею заборгованості та створення штучних умов для розірвання договору оренди, так як саме на орендаря закон покладає обов`язок своєчасного внесення орендної плати на рахунок орендодавця. Відповідач не надав суду доказів того, що вжив яких-небудь заходів для інформування орендодавця ОСОБА_1 про нарахування їй орендної плати, про можливість і необхідність отримання коштів за певною адресою, в певні дні, або ж про внесення суми боргу по орендній платі на депозит нотаріуса або нотаріальної контори.

Зважаючи на правову природу заповіту, суд приходить до переконання, що надана стороною відповідача копія заповіту є неналежним доказом у справі, оскільки він жодним чином не впливає на виконання сторонами умов укладеного договору оренди землі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у частині розірвання договору оренди землі від 30 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білагро» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі та пені за 2019-2023 роки, з урахуванням принципу диспозитивності, у розмірі 22605 грн. 00 коп.

Крім того позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації іншого речового права та припинення іншого речового права щодо земельної ділянки.

Відповідно до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомоїстатті 37цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості ( п. 9 ч. 1 смт. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення суду про розірвання договору оренди, яке набрало законної сили, є підставою для проведення державної реєстрації припинення такого речового права.

Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлені вимоги в частині скасування державної реєстрації іншого речового права, номер запису про інше речове право 5228052, з одночасним припиненням іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320281200:00:008:0037 задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 10 ст.265ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 11 ст.265ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

Суд приходить до переконання, що позивачем не доведена необхідність застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України, позов у цій частині є необґрунтованим. Суд вважає, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання.

А тому у цій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положеньст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи заяву представника позивача адвоката Грущанського В.О. про надання доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, згідно положень ч. 8ст. 141 ЦПК України, суд, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 30 грудня 2013 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагро» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320281200:00:008:0037.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагро» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 22605 (двадцять дві тисячі шістсот п`ять) гривень.

В іншій частині у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщовсудовому засіданні було оголошенолише вступну та резолютивнучастини судовогорішенняабоу разі розгляду справи (вирішенняпитання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється здняскладення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщоапеляційнаскарга поданапротягомтридцятиднів здняврученняйому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Грущанський Владислав Олегович, РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1502 від 13.01.2016 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагро», код ЄДРПОУ 32353457, адреса місцезнаходження: вул. Гоголя, 81, с. Красногорівка, Миргородський район, Полтавська область;

представник відповідача: адвокат Харченко Олександр Васильович, РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №376 від 26.11.2003 видане Полтавською обласною КДКА, адреса: пров. Романа Шухевича, 4, каб. 11, м. Полтава.

На виконання п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16 год. 00 хв. 04 лютого 2025 року. Установити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 29.01.2025.

Повне рішення суду складено 03.02.2025.

Суддя Я.В. Прасол