Постанова

від 03.02.2025 по справі 530/1956/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 р.Справа № 530/1956/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Примакової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 (ухвалене суддею Должко С.Р.) по справі № 530/1956/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції , Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому КУпАП) та закрити провадження у справі.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 29.08.2024 старшим інспектором Інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Полтавській області ДПП (в подальшому - ВБДР УПП в Полтавській області ДПП) Гордійчук М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії БАД № 538491, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 140 КУпАП, за те, що вона 16.07.2024 о 09 год. 30 хв. в Полтавській обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 63, будучи суб`єктом господарської діяльності, встановила тимчасову споруду (виносні столики для сезонного використання) в межах червоних ліній вул. Воздвиженська, 63 в м. Зіньків без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушила п. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та п. 32.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (в подальшому Правила).

Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, є недоведеним, у зв`язку з чим старшимІнспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капітаном поліції Гордійчук М.В. винесено незаконне рішення по справі яке підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 140 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 КУпАП, порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п. 32.1 Правил,з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Відповідно до ст. 52-3 Закону України "Про дорожній рух", повноваження Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серед яких, зокрема: погодження відповідно до вимог цьогоЗакону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 1ст. 37 Закону України «Про автомобільні дороги», будівництво споруд, об`єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України.

Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності на автомобільних дорогах розміщуються відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а у разі їх розміщення у межах смуги відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг - за погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 52-3Закону України "Про дорожній рух" (п. 25-2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженийпостановоюКабінету Міністрів України від 30.03.1994№ 198).

Згідно із ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги»,складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 268 КпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ст. 31 Закону України Про Національну поліцію, полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, зокрема, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Судовим розглядом встановлено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 16.07.2024 о 09 год. 30 хв. в Полтавській обл., м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 63, будучи суб`єктом господарської діяльності встановила, тимчасову споруду (виносні столики для сезонного використання) в межах червоних ліній АДРЕСА_1 без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку 2 групи. В переліку видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 зазначено код згідно КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Позивачка має в приватній власності приміщення по АДРЕСА_1 , в якому розташоване кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно но схеми наданої до постанови/протоколу по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 538491 від 29.08.2024, тимчасова споруда розміщена на проїжджій частині автомобільної дороги по вулиці Воздвиженська м Зіньків.

Проте, жодних доказів про те, що громадянка ОСОБА_1 є ФОП та відповідальною за погодження з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України, розміщення тимчасової споруди для проведення підприємницької діяльності суду не надано, зокрема про те, що вона перебуває у трудових відносинах з підприємством або громадянином суб`єктом господарської діяльності, що провадить таку діяльність і на неї законодавством або внутрішніми документами суб`єкта господарювання покладено обов`язок отримання відповідного погодження.

Згідно із пунктами 7.29-7.34 ДБН Б.2.2-1-01, містобудування, планування і забудова населених пунктів територія вулиць всіх категорій відокремлюється від інших функціональних територій населених пунктів червоними лініями. В межах червоних ліній територія населеного пункту відноситься до територій загального користування. До червоних ліній прив`язуються межі ділянок, на яких ведеться розмежування прилеглих територій чи будівництво споруд. Для визначення положення червоної лінії слід керуватися топо-геодезичною підосновою масштабу 1:2000, візуальними обстеженнями та документальними матеріалами раніше виконаних відводів ділянок фізичним і юридичним власникам. Червона лінія в межах кварталу представляє собою пряму чи криву лінію певного румба або радіуса і може змінювати свій напрямок і геометричні положення, як правило, тільки за перехрестям вулиць.

Проте, судовим розглядом встановлено, що в матеріалах адміністративної справи відсутня інформація стосовно того, де саме проходять межі червоних ліній по АДРЕСА_1 . В акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.07.2024 відсутня інформація щодо того, яким чином визначалосярозміщення зазначеного в акті літнього майданчика, та знаходження його в межах червоних ліній вулиці Воздвиженська, до вказаного акта не додано жодних матеріалів чи інформації, за допомогою яких саме засобів, приладів вимірювання, було визначено точне місце розташування на вулиці Воздвиженська в м. Зіньків, зазначеного в акті обстеження літнього майданчика, та точне місце проходження меж червоних ліній.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що під час розгляду адміністративної справи та винесення оскаржуваної постанови, позивачкою заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для надання додаткових доказів, проте старшим Інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капітаном поліції Гордійчук М.В. за результатами розгляду зазначеного клопотання не прийнято жодного рішення, чим порушено права позивачки передбачені ст. 268 КпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 140 КУпАП, отже оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 по справі № 530/1956/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін