Постанова

від 04.02.2025 по справі 160/10994/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/10994/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 в адміністративній справі №160/10994/23 (суддя Калугіна Н.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-ЕНЕРГІЯ до Дніпровської митниця про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №160/10994/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено у повному обсязі.

Представником позивача адвокатом Проскурнею Т.В. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" судових витрат у справі №160/10994/23 на загальну суму 105 618,14 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" адвоката Проскурні Т.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №160/10994/23 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, понесені позивачем у даній справі.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 36 618,14 грн, понесені позивачем у даній справі.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, просить додаткове рішення суду скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач вважає витрати очевидно завищеними, а їх стягнення безпідставним та необґрунтованим. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов таких висновків.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу прийнята з урахуванням складності справи, затраченого адвокатом часу на виготовлення процесуальних документів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Матеріали справи свідчать, що детальний опис робіт, виконаних адвокатом в рамках надання позивачу професійної правничої допомоги у цій справі, викладено в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2023, 31.07.2023 та 04.03.2024.

Представником заявлено суду для відшкодування за надання правничої допомоги судові витрати в розмірі 69 000 грн (23 год, з розрахунку 1 год 3000 грн).

Разом з тим, згідно актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) представником надано заявлені у заяві про відшкодування судових витрат послуги з витраченим часом 23,5 год.

Вказане свідчить про некоректність проведених арифметичних розрахунків при складанні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Судом першої інстанції визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши зміст наведених документів, суд вважає за можливим стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 5000 грн.

Щодо вимог в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи.

судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ЕНЕРГІЯ" про забезпечення доказів у справі № 160/10994/23 - задоволено частково.

Призначено у справі № 160/10994/23 судову комплексну товарознавчу та хімічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ідентифікаційний номер 02883110; місцезнаходження: місто Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 8). Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача.

Так, до суду від Одеського НДІСЕ надійшли рахунки на оплату проведення експертизи:

- рахунок № 23-3300 від 06.07.2023 на суму 6882,62 грн, одержувач Одеський НДІСЕ;

- рахунок № 23-3300/2 від 05.07.2023 на суму 5735,52 грн, одержувач Одеський НДІСЕ;

- рахунок № 20 від 10.07.2023 на суму 24 000 грн, виконавець ФОП ОСОБА_3 , умови договір ОНДІСЕ МЮ України № 13 від 02.01.2023 про виконання судових експертиз. Винагорода та відшкодування витрат залученого експерта по експертизі № 23-2836, в порядку ч. 7 ст. 68, ч. 3 п. 3 ст. 132, ч. 3 ст. 137 КАС України.

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату вартості судових експертиз по справі № 160/10994/23, про що свідчать долучені платіжні інструкції:

- № 3607 від 17.07.2023 на суму 24 000 грн, призначення платежу висновок експерта в справі № 160/10994/23, зг. рах. № 20 від 10.07.2023;

- № 3609 від 17.07.2023 на суму 5735,52 грн, призначення платежу оплата рахунку № 23-3300/2 (32) від 05.07.2023 за експертизу ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ»;

- № 3608 від 17.07.2023 на суму 6882,62 грн, призначення платежу оплата рахунку № 23-3300 (43) від 06.07.2023 за експертизу ТОВ «А-ЕНЕРГІЯ».

На виконання ухвали суду від 29.05.2023 Одеським НДІСЕ направлено до суду два висновки:

- висновок експерта № 23-3300/2 від 07.08.2023 товарознавчої експертизи вартістю 5735,52 грн (виконана за рахунок позивача);

- висновок експертів № 23-3300 від 25.07.2023 за результатами проведення комісійної експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів вартістю 6882,62 грн за проведення хімічного дослідження та 24 000 грн витрат залученого експерта (виконана за рахунок позивача).

Таким чином, що судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз у розмірі 36 618,14 грн підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 в справі №160/10994/23 змінити в частині розміру витрат на правову допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-ЕНЕРГІЯ (код ЄДРПОУ 40912217) витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 залишити без змін

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова