Постанова

від 29.01.2025 по справі 320/21865/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21865/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Некротюк О.О., представника відповідача Свідла Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

27.06.2023 Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 431 030, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже, обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ і ПАРТНЕРИ" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 3 431 030,36 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок щодо доведеності позивачем відповідними доказами обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Адвокатське об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ і ПАРТНЕРИ" не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції, оскільки не належить до суб`єктів господарювання, тому що позивач здійснює виключно адвокатську діяльність, яка не є господарською.

Апелянт послався на норми ст.ст.33 , 55 та 238 ГК України обґрунтовуючи свою позицію.

Крім того, апелянт вважає, що позивач не має право звертатися з такими позовними вимогами відповідно до положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII.

Також, апелянт зазначив, що подавав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі через те, що такий спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, проте це клопотання судом не було розглянуто у порядку чинного законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.

Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, слухання справи призначено у відкритому судовому засіданні.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на правильності висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та подав додаткові письмові пояснення, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та також подав додаткові письмові пояснення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Адвокатське об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" зареєстроване як юридична особа, є платником ПДВ, знаходиться на загальній системі оподаткування та є роботодавцем.

Вказане підтверджено Статутом відповідача.

Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік у Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" складала 76 осіб, внаслідок чого, встановлений Законом норматив робочих місць для осіб з інвалідністю становить 3 особи.

Відповідачем вказаний норматив не був виконаний.

Звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" відповідач позивачу протягом 2022 року не подавав.

Відповідач, у зв`язку із виявленими обставинами, а саме невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не подачу відповідних звітів, нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3273883,76грн.

Крім того, була нарахована пеня за порушення термінів сплати цього штрафу у розмірі 157146, 60 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю протягом звітного 2022 року та несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 3431030, 36 грн. позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вказана сума відповідачем добровільно не сплачена. Крім того, відповідач не заперечує щодо правильності обрахування адміністративно-господарських санкцій (сума санкції).

Зазначені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 18 Закону №875).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Частиною 1 статті 20 Закону №875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 2 статті 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 , інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Порядок про подання звітності форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Порядок №316), цей порядок діяв до 06.07.2022 - дня набрання чинності наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 №827-22 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Порядок №827-22).

Пункт 3 Розділу 1 Порядку №316 передбачав, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 було затверджено Порядок "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 827-22, форма № 3-ПН).

Відповідно до абзацу 3 п.1.2. Порядку 827-22, термін «роботодавець» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», терміни «вакансія», «нове робоче місце» та «робоче місце» - у значенні, наведеному в Законі України «Про зайнятість населення», терміни «веб-сайт», «електронна печатка», «електронний підпис» та «кваліфікований сертифікат відкритого ключа» - у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні довірчі послуги», терміни «електронна комунікація», «мережа Інтернет», «мобільний зв`язок» та «фіксований зв`язок» - у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні комунікації», терміни «міжрегіональний центр зайнятості», «регіональний центр зайнятості» та «філія» - у значенні, наведеному в Положенні про Державну службу зайнятості, затвердженому наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 грудня 2020 року № 2663, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2020 року за № 1305/35588.

Згідно п. 1.4. та п.1.5 Порядку 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон № 5076) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до частини 1 стаття 2 Закону № 5076 Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.3 ст.4 Закону № 5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1-3 статті 15 Закону № 5076 визначено, що адвокатське об`єднання - є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Так, частиною 2 статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Висновки суду.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, тобто роботодавці, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, і надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316, звітувати, у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70 про наявні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, і у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, чинним законодавством, зокрема пунктом 3 Розділу 1 Порядку №316, а з часом наказом Міністерства економіки України 12.04.2022 №827-22, чітко визначено форму № 3-ПН, яка заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, а у разі невиконання цієї норми позивач зобов`язаний застосувати адміністративно-господарських санкції, а за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахувати пеню (ст. 20 Закону №875).

Позиція апелянта ґрунтується на тому, що відповідач не є суб`єктом господарювання, тому не повинен подавати звіти форми № 3-ПН.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що Адвокатське об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" зареєстроване як юридична особа, є платником ПДВ, знаходиться на загальній системі оподаткування і є роботодавцем.

Згідно змісту статті 3 Статуту Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" (редакція від 20.12.2002), яке було витребувано судом апеляційної інстанції та досліджено в судовому засіданні, а саме «Мета та предмет діяльності» об`єднання створено з метою здійснення членами Об`єднання адвокатської діяльності з захисту прав, свобод та представництва законних інтересів громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, а також юридичних осіб шляхом надання правової допомоги та підставі укладених з ними угод, а також виданих ними доручень або замовлень…».

Згідно змісту статті 4 цього Статуту, Об`єднання створено та здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про адвокатуру», інших законів України, а також цього Статуту, є добровільним професійним об`єднанням громадян, які мають право займатися адвокатською діяльністю відповідно до законодавства України… є юридичною особою…».

Згідно даних, в Адвокатському об`єднанні "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" протягом 2022 року працювало 76 осіб, подавались відповідні звіти про доходи працівників юридичної особи та відрахування обов`язкових платежів до Пенсійного фонду України, в тому числі.

Зазначене апелянтом не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач є роботодавцем і має зобов`язання звітувати у встановленому Законом №875-ХІІ порядку, подаючи звіти № 3-ПН з метою забезпечення осіб з інвалідністю робочих місць.

Тобто, не подача відповідних звітів свідчить про не виконання відповідачем у 2022 році нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, внаслідок чого, відповідач як юридична особа, яка не значиться юридичною неприбутковою організацією, а є юридичною особою, яку можна вважати роботодавцем, має сплатити нараховану позивачем адміністративно-господарську санкцію та пеню, загальний розмір яких склав 3431030, 36 грн.

Доводи апелянта, що спір не підлягає розгляду у порядку норм КАС України, є безпідставними відповідно до норм ст.ст. 2, 5 та 19 КАС України.

Доводи апелянта проте, що позивач займається лише адвокатською діяльністю, яка не є господарською діяльністю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, всі підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 18 Закону №875).

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що виходячи зі змісту ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарська відповідальність за правовою природою - є господарсько-правовою відповідальністю, і тому підставою для застосування такої відповідальності, згідно з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України - є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання, а підставою для звільнення від такої відповідальності згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України - є вжиття усіх залежних від суб`єкта права роботодавця заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на нормі Закону.

Крім того, колегією суддів було проаналізовано нарахування позивачем санкції.

Так, звіт за формою №3-ПН за призначенням та правовою суттю є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і водночас запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно з сформованим Київським міським відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі розрахунком адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2022 рік становила 76 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників відповідача становить 82938388, 52 грн, а середня річна заробітна плата штатного працівника складає 1091294, 59 грн.

Відтак, позивачем застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі 3273883, 76 грн., і на думку колегії суддів він є правильним.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені судом обставини, те що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3273883, 76 грн. та нарахованої пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 157146, 60 грн.

Отже, всі наведені доводи апелянта не заслуговує уваги, оскільки не ґрунтується на нормі закону і не спростовує правильних висновків суду першої інстанції.

Тобто, враховуючи вищевикладене та надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач протилежне не довів належними, достатніми та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Надаючи оцінку всім іншим доводам відповідача, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено 03.02.2025.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк