Постанова від 17.06.2025 по справі 320/21865/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

м. Київ

справа № 320/21865/23

адміністративне провадження № К/990/3847/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Єжелі А.О.,

представника позивача Некротюк О.О.,

представника відповідача Свідла Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за касаційною скаргою Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"»

на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Лапій С.М. від 03 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Карпушової О.В., Епель О.В., Файдюка В.В. від 29 січня 2025 року

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2023 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також - Фонд, позивач) звернулося до суду з позовом до Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» (далі - АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"», відповідач) про стягнення суми адміністративно-господарської санкції та пені у загальному розмірі 3 431 030,36 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог Фонд зазначав, що відповідач не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік не менше 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників; за загальної чисельності 76 працівників не було працевлаштовано жодну особу з інвалідністю. Оскільки відповідач не виконав вимоги статей 19 та 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) у частині самостійного розрахунку та оплати до 15 квітня 2023 року суми адміністративно-господарської санкції, позивач здійснив розрахунок суми санкції в автоматичному режимі у розмірі 3 273 883,76 грн та нарахував пеню з 18 квітня 2023 року у розмірі 157 146,60 грн.

3. Відповідач не визнав позов, вказував, що АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» не є підприємством та учасником відносин у сфері господарювання, оскільки здійснює виключно адвокатську діяльність, про що зазначала Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України (далі - ВККА) у роз`ясненні від 21 березня 2008 року № V/3-71 та Рада адвокатів України (далі - РАУ) в рішенні від 21 лютого 2023 року. Тому адміністративно-господарські санкції, передбачені у статті 20 Закону № 875-ХІІ, не можуть бути застосовані до адвокатських об`єднань, оскільки стосуються виключно суб`єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, Фонд порушив строк направлення розрахунку суми адміністративно- господарської санкції, передбачений абзацом 13 статті 19 Закону № 875-ХІІ, а також не мав права звертатися до суду для стягнення санкції.

4. Фонд у письмових поясненнях заперечував це, посилаючись на те, що АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» є юридичною особою та одночасно роботодавцем, який зобов`язаний подавати звітність з єдиного внеску за місцем обліку. Підстава або її відсутність для нарахування адміністративно-господарських санкцій за попередній рік у строк до 10 березня поточного року, які має сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня є відомості, подані у щоквартальному податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, поданого до територіального фіскального органу до 09 лютого 2023 року.

5. Відповідач з листопада 2023 року неодноразово просив закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), покликаючись на те, що Верховний Суд закривав провадження у справах № 813/4992/17 (постанова від 30 травня 2023 року), № 804/5086/17 (постанова від 23 березня 2023 року), № 480/4055/18 (постанова від 01 лютого 2022 року), № 320/835/23 (постанова від 22 листопада 2023 року) та № 816/259/18 (постанова від 23 вересня 2021 року); що Закон № 875-ХІІ не передбачає права позивача на звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій; що АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» не здійснює відокремлений облік осіб з інвалідністю, працевлаштовує та продовжує працевлаштовувати таких осіб, і не планує створювати «штучні» трудові місця на виконання вимог Закону № 875-ХІІ.

6. Позивач додатково вказував, що відповідач плутає поняття «суб`єкт господарювання» з поняттям «суб`єкт підприємницької діяльності»; стаття 20 Закону № 875-ХІІ не поширюється лише на підприємства, установи та організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, задовольнив позов.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не виконав вимоги щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875-XІI, та не поінформував центр зайнятості про наявність робочих місць на підприємстві і потребу у направленні осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідач зареєстрований як юридична особа з відповідним кодом ЄДРПОУ, а його організаційно-правова форма відповідно до Класифікатора визначена як суб`єкт господарювання (класифікаційний код - 3.2.8.); крім того, у Класифікаторі немає примітки, яка б виключала адвокатські об`єднання з категорії суб`єктів господарювання, на відміну від органів державної влади, місцевого самоврядування та судової влади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

10. Фонд подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Відповідач у касаційній скарзі зазначає про необхідність формулювання Верховним Судом висновку щодо застосування статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ стосовно адвокатських об`єднань.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (роз`яснення ВККА від 21 березня 2008 року № V/3-71, рішення ВККА від 18 березня 2011 року № VI/4-97, рішення РАУ від 21 лютого 2023 року № 13, лист Міністерства юстиції України від 05 квітня 2024 року № 53060/P-8079/11.5.1, статут та свідоцтво про реєстрацію відповідача), які спростовують висновки про наявність у відповідача статусу суб`єкта господарювання та підтверджують, що адвокатське об`єднання здійснює виключно адвокатську діяльність, яка не є господарською.

Факт неможливості застосування до адвокатського об`єднання адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підтверджує неможливість застосування положень статті 19 цього ж Закону щодо дотримання нормативу.

Суди першої та апеляційної інстанцій мали залишити позов без розгляду, оскільки позивач двічі не прибув у судові засідання (17 січня та 05 вересня 2024 року), не вказавши поважних причин; або закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238, пункту 1 частини першої статті 319 КАС України, оскільки жодна норма Закону № 875-ХІІ не надає позивачу права звернутися до суду з позовом про стягнення суми адміністративно-господарської санкції.

12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує, що відповідач у статті 14 Статуту закріпив положення, що Об`єднання укладає трудові договори та самостійно встановлює форми та системи оплати праці, вносить кошти на соціальне страхування відповідно до законодавства України, а працівники підлягають соціальному забезпеченню. АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» у 2022 році працевлаштувало 76 осіб з річним фондом оплати праці 82 938 388,52 грн, тобто, використовує найману працю та зобов`язане створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ. У 2023 році відповідач вже виконав норматив зі створення робочих місць та має в штаті 3 особи з інвалідністю.

13. АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» у доповненнях до касаційної скарги зазначає, що до 18 грудня 2024 року Закон № 875-ХІІ не передбачав звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій і до зазначеної дати Фонд не міг реалізувати таке право.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

14. Відповідач 30 січня 2025 року подав касаційну скаргу.

15. Верховний Суд ухвалами від 06 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у справі та зупинив виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

16. Позивач 14 лютого 2025 року подав відзив на касаційну скаргу.

17. АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» 04 березня та 15 квітня 2025 року подало доповнення до касаційної скарги.

18. Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2025 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 24 квітня 2025 року.

19. Фонд 25 квітня 2025 року подав до Верховного Суду заяву про відвід головуючого судді Кравчука В.М.

20. Верховний Суд ухвалою від 01 травня 2025 року задовольнив заяву Фонду про відвід головуючого судді у справі, передав справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення нового складу суду.

21. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 02 травня 2025 року, визначено склад колегії суддів для розгляду справи: Берназюк Я.О. (головуючий суддя), Чиркін С.М., Стародуб О.П.

22. Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2025 року призначив розгляд справи у судовому засіданні на 17 червня 2025 року о 14 годині 00 хвилин.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» у 2022 році мало середньооблікову чисельність штатних працівників 76 осіб.

24. Протягом 2022 року АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» не подавало звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

25. Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розрахувало АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» суму адміністративно-господарської санкції, виходячи з 3 незайнятих в Об`єднанні робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, у розмірі 3 273 883,76 грн та пені за період з 18 квітня 2023 року по 16 червня 2023 року у розмірі 157 146,60 грн.

26. АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» добровільно не сплатило суму адміністративно-господарської санкції, у зв`язку з чим Фонд звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

28. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

33. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю, а стаття 43 Конституції гарантує право кожного на працю, включаючи рівні можливості у виборі професії та створення державою умов для реалізації цього права.

34. Особи з інвалідністю є соціально незахищеною групою, що потребує особливого захисту та підтримки від держави для гарантування права на працю, забезпечення рівних можливостей поряд з особами, які не мають інвалідності, тобто створення умов для реалізації цього права.

35. Міжнародні зобов`язання України, зокрема стаття 15 Європейської соціальної хартії (European Social Charter; ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V), підкреслюють необхідність забезпечення особам з інвалідністю права на самостійність, соціальну інтеграцію та доступ до праці через створення відповідних умов, у тому числі шляхом заохочення роботодавців створювати робочі місця.

36. Закон № 875-XII як спеціальний нормативно-правовий акт, спрямований на реалізацію цих конституційних і міжнародних зобов`язань, встановлює механізми соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема через обов`язок роботодавців створювати робочі місця (статті 17, 18, 19) та санкції за його невиконання (стаття 20).

37. Стаття 17 Закону № 875-XII визначає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

38. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII в редакції, чинній з 06 листопада 2022 року).

39. Стаття 19 Закону № 875-XII встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, зобов`язані створювати робочі місця для осіб з інвалідністю (норматив робочих місць для працевлаштування) у розмірі не менше 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

40. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).

41. Таким чином, особи з інвалідністю визнаються соціально незахищеною категорією, а держава статтями 17-19 Закону № 875-XII створює механізми для їхньої трудової інтеграції, що є ключовим аспектом соціального захисту такої категорії працівників.

42. Верховний Суд сформував практику застосування зазначених норм, зокрема у постановах від 30 січня 2018 року у справі № П/811/696/17, від 13 березня 2018 року у справі № 809/1377/17, від 10 липня 2018 року у справі № П/811/722/17, від 27 листопада 2018 року у справі № П/811/698/17, від 21 листопада 2022 року у справі №400/3957/21 та від 03 серпня 2023 року у справі № 120/4975/22.

43. Стаття 20 Закону № 875-XII передбачає адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

44. Закон № 875-XII не обмежує дію цих норм певними видами діяльності чи організаційно-правовими формами, чітко визначає, що обов`язок створювати робочі місця для осіб з інвалідністю поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю, за винятком тих, що повністю фінансуються з державного чи місцевих бюджетів (частина перша статті 20).

45. Таким чином, держава через Закон № 875-XII реалізує свою соціальну функцію, покладаючи на всіх роботодавців, незалежно від їх організаційно-правової форми, статусу чи виду діяльності, обов`язок забезпечувати працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначена норма є публічно-правовою та має на меті соціальну інтеграцію вразливої категорії населення, а не регулювання суто господарських відносин.

46. Формальний характер діяльності юридичної особи, як-от адвокатського об`єднання, не може слугувати підставою для ухилення від виконання вимог цього Закону. Головним критерієм застосування норм щодо нормативу працевлаштування є саме факт використання найманої праці та наявність статусу роботодавця.

47. Отже, якщо юридична особа виконує функцію роботодавця - укладає трудові договори, подає звітність та нараховує заробітну плату - на неї поширюються зобов`язання за статтями 19 і 20 Закону № 875-XII.

48. Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України від 22 червня 2012 року № 5026-VI «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

49. Згідно зі статтею 1 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694 «Про охорону праці» роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

50. Критерієм застосування норм Закону № 875-XII до юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців є факт використання найманої праці, а не організаційно-правова форма господарювання.

51. У справі, що розглядається, встановлено, що АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» є юридичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського об?єднання, та роботодавцем, оскільки у 2022 році використовувало працю 76 осіб, подавало звіти про доходи працівників і сплачувало внески до Пенсійного фонду України.

52. Статут адвокатського об`єднання (статті 3, 4) підтверджує його право укладати трудові договори та забезпечувати соціальне страхування, що відповідає визначенню роботодавця.

53. Доводи скаржника про те, що адвокатська діяльність не є господарською (на підставі роз`яснень ВККА від 21 березня 2008 року № V/3-71, від 18 березня 2011 року № VI/4-97 та рішення Ради адвокатів України від 21 лютого 2023 року № 13), не звільняють його від виконання вимог Закону № 875-XII.

54. Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 440/2371/19 зазначив, що статус організації (неприбуткової) не звільняє її від обов`язку виконання нормативу, якщо вона є роботодавцем.

55. Наведені скаржником роз`яснення ВККА від 21 березня 2008 року № V/3-71, від 18 березня 2011 року № VI/4-97 та рішення Ради адвокатів України від 21 лютого 2023 року № 13, які визначають адвокатську діяльність як негосподарську, є доречними для регулювання власне адвокатської професійної діяльності. Проте ці роз`яснення не спростовують встановленого факту використання АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» найманої праці, а отже, його статусу як роботодавця. Саме цей статус, відповідно до статей 18 та 19 Закону № 875-XII, є визначальним для покладання обов`язку дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

56. Таким чином, адвокатське об`єднання підпадає під дію Закону № 875-XII як роботодавець, який використовує найману працю.

57. Тобто відповідальність за статтею 20 Закону № 875-XII застосовується до роботодавців, а не виключно до суб`єктів господарювання, оскільки обов`язок виконання нормативу залежить від факту використання найманої праці, а не від характеру діяльності юридичної особи.

58. У 2022 році АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» не виконало норматив (0 осіб з інвалідністю за необхідних 3), не подало звіти форми № 3-ПН до центру зайнятості, як того вимагають стаття 18 Закону № 875-XII та Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від 31 січня 2007 року № 70, і не сплатило адміністративно-господарські санкції добровільно.

59. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Фонд правомірно розрахував суму адміністративно-господарської санкції у розмірі 3 273 883,76 грн та пеню 157 146,60 грн, правильність обрахунку яких відповідач не оспорював під час розгляду справи.

60. Доводи скаржника про те, що до 18 грудня 2024 року Закон № 875-XII нібито не передбачав права Фонду звертатися до суду з такими позовними вимогами, є безпідставними.

61. Згідно з частиною п`ятою статті 20 Закону № 875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду) чітко передбачено, що "сплата адміністративно-господарських санкцій та пені у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та/або неподання звітів здійснюється у встановленому законодавством порядку, у тому числі за рішенням суду".

62. Крім того, частини дев`ята-десята статті 20 цього ж Закону прямо вказували на судовий порядок вирішення спорів, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20, а також спорів, пов`язаних із захистом законних інтересів Фонду.

63. Таким чином, право Фонду на звернення до суду існувало і було реалізовано Фондом у межах його повноважень, як того вимагає стаття 19 Конституції України, що виключає підстави для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

64. Верховний Суд відхиляє також доводи скаржника про незалишення позову без розгляду через неявку позивача (стаття 240 КАС України), оскільки неявка представника Фонду 17 січня 2024 року була зумовлена причиною, яку суд першої інстанції визнав поважною, а засідання 05 вересня 2024 року відкладено через технічні причини (відсутність електропостачання).

65. АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» як роботодавець зобов`язане виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, передбачений статтею 19 Закону № 875-XII, незалежно від негосподарського характеру адвокатської діяльності.

66. Невиконання нормативу у 2022 році та неподання звітів форми № 3-ПН як невиконання обов`язку інформувати про наявність робочих місць для осіб з інвалідністю, є підставою для правомірного застосування Фондом до АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» адміністративно-господарської санкції відповідно до положень статті 20 Закону № 875-XII.

67. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків, що:

- будь-яка юридична особа, яка використовує найману працю, незалежно від її організаційно-правової форми чи виду діяльності (господарської чи негосподарської), є роботодавцем і зобов`язана виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом України № 875-XII;

- невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю та/або неподання відповідних звітів є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені згідно зі статтею 20 Закону № 875-XII;

- Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю має право звертатися до суду з позовами про примусове стягнення адміністративно-господарських санкцій та/або пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю;

- адвокатські об`єднання, хоча і не є суб`єктами господарювання в розумінні Господарського кодексу України, підпадають під дію Закону № 875-XII як роботодавці, оскільки використовують найману працю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Верховний Суд підкреслює що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають принципам верховенства права, є законними та обґрунтованими у розумінні статті 242 КАС України, ґрунтуються на повному дослідженні обставин і доказів, а також правильному застосуванні норм Закону № 875-XII.

70. Враховуючи зазначене, касаційну скаргу АО «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» слід залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - без змін.

71. У зв`язку із закінченням касаційного розгляду справи, Верховний Суд поновлює виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року.

Висновки щодо розподілу судових витрат

72. Оскільки Верховний Суд не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Адвокатського об`єднання «Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери"» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 320/21865/23 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 320/21865/23.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

О.П. Стародуб