Постанова

від 04.02.2025 по справі 158/3770/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 158/3770/24 пров. № А/857/265/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року у справі за його позовом до громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 про продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

суддя(і) у І інстанціїСіліч Ю.Л. ,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Ківерці,

дата складення повного тексту рішення 20 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

16 грудня 2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі ЦМУ ДМС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило продовжити строк затримати громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року у справі № 158/3770/24 у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виявив бажання співпрацювати з органами міграційної служби, що свідчить про відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості продовження строку затримання іноземця.

Водночас відсутність можливості виконання судового рішення про примусове видворення відповідача за межі території України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути підставою для продовження строку затримання відповідача.

Продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.

У апеляційній скарзі ЦМУ ДМС просило зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що громадянина Вірменії ОСОБА_2 порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України, та не виконав рішення про примусове повернення з України.

Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 21 травня 2024 року працівниками ЦМУ ДМС стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

21 травня 2024 року ЦМУ ДМС стосовно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та відібрано розписку про ознайомлення зі змістом і отримання цього рішення. Того ж дня працівниками ЦМУ ДМС було затримано відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку частини 2 статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення строком на 72 години та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі ПТПІ).

23 травня 2024 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/1648/24 та ухвалив примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, який не може перевищувати 3 (три) місяці.

22 серпня 2024 року Ківерцівським районним судом Волинської області рішенням №158/2657/24 продовжено строк затримання відповідача строком на 2 (два) місяці.

17 жовтня 2024 року Ківерцівським районним судом Волинської області рішенням №158/3200/24 продовжено строк затримання Відповідача строком на 2 (два) місяці.

На момент звернення до суду з цим позовом ЦМУ ДМС було вжито вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача.

26 вересня 2024 року до ЦМУ ДМС надійшов лист від Консульського відділу Посольства Республіки Вірменія про можливість ідентифікації.

04 жовтня 2024 ЦМУ ДМС було надіслано лист до Волинського ПТПІ з проханням надати можливість громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заповнити відповідні документи для подальшого виготовлення сертифікату на повернення.

15 жовтня 2024 ЦМУ року ДМС було надіслано лист до Консульського відділу Посольства Республіки Вірменія у м. Києві з додатками, які запрошував Консульського відділу Посольства Республіки Вірменія у м. Києві в сприянні в ідентифікації.

09 грудня 2024 року ЦМУ ДМС повторно було надіслано повідомлення до Консульського відділу Посольства Республіки Вірменія про сприяння в ідентифікації Відповідача.

На момент звернення до суду відповіді від Консульської установи не надходило і особу відповідача не ідентифіковано.

На момент звернення до суду із цим позовом ЦМУ ДМС було вжито заходів, передбачених чинним законодавством, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача.

Під час перебування в Волинському ПТПІ відповідач не звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відтак вважає, що судом першої інстанції не у повному обсязі з`ясовано обставини у справі та неправильно вирішено спір по суті, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції має бути скасоване судом апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом, громадянин Вірменії ОСОБА_2 перебував на території України без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України, чим порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України, 21 травня 2024 року працівниками ЦМУ ДМС стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Того ж дня ЦМУ ДМС щодо відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України, відібрано розписку про ознайомлення зі змістом і отримання цього рішення, затримано у порядку частини 2 статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення строком на 72 години та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі ПТПІ).

23 травня 2024 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/1648/24 та ухвалив примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та затримати його з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ на строк до трьох місяців.

22 серпня 2024 року Ківерцівський районний суд Волинської області рішенням у справі №158/2657/24 продовжив строк затримання відповідача на два місяці.

17 жовтня 2024 року Ківерцівський районний суд Волинської області у справі №158/3200/24 продовжив строк затримання відповідача ще на два місяці.

16 грудня 2024 року ЦМУ ДМС знову звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило вкотре продовжити строк затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місяців.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції вказаного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що можливість затримання іноземця або особи без громадянства у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, пов`язана законодавцем із наявністю певних обставин, однією з яких є відсутність у іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі Порядок № 784).

Пунктом 52 Порядку № 784 передбачено, що під час здійснення ідентифікації іноземця або особи без громадянства перевіряється поданий ним паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною, вживаються заходи до встановлення громадянства, прізвища, імені, по батькові (у разі наявності), дати та місця народження іноземця або особи без громадянства.

Відповідно до пункту 55 Порядку № 784 ідентифікація іноземців та осіб без громадянства, затриманих за незаконне перебування або порушення правил перебування в Україні, в яких відсутні документи, що посвідчують його особу, передбачає, зокрема, здійснення таких заходів:

1) опитування з метою встановлення прізвища, імені, по батькові (у разі наявності), місця народження, віку, країни походження особи;

2) проведення перевірки інформації про особу засобами Реєстру;

3) проведення у разі відсутності інформації про особу в Реєстрі перевірки згідно з картотеками та базами даних розпорядника Реєстру;

4) фотографування особи;

5) отримання відцифрованих відбитків пальців рук особи.

Згідно з пунктом 4 розділу ІV Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22 січня 2018 року № 38/77), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 (далі Інструкція), іноземці, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, поміщуються до ПТПІ на строк, необхідний для їх ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше ніж на вісімнадцять місяців.

Приписами пункту 1 розділу V Інструкції передбачено, що до матеріалів про примусове повернення/видворення, що зберігаються в особовій справі затриманого, належать:

рішення відповідного органу/підрозділу про примусове повернення та/або рішення адміністративного суду щодо примусового видворення іноземця;

копія паспортного документа іноземця (за наявності);

у разі відсутності паспортного документа - документи (посвідчення особи на повернення), які свідчать про здійснення заходів щодо встановлення особи затриманого;

копія вироку суду чи постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо видворення є наслідком вчинення іноземцем під час перебування в Україні злочину чи адміністративного правопорушення;

копія повідомлення, надісланого іноземному дипломатичному представництву або консульській установі, про затримання іноземця;

копія акта приймання-передавання особи за договорами про реадмісію осіб (за наявності);

інші документи (дактилокарти, акт про фактично здійснені витрати на примусове видворення іноземця, акт про приймання від інших правоохоронних органів для видворення).

Пунктом 1 розділу VI Інструкції передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у відповідача наявне посвідчення водія НОМЕР_1 з терміном дії з 30 грудня 2014 року по 30 грудня 2024 року. Окрім того, у матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина Республіки Вірменія серія НОМЕР_2 на ім`я відповідача.

Водночас позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, які б свідчили про відсутність співпраці з боку відповідача під час процедури його ідентифікації.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 376/2281/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до приписів частини 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно із положеннями частини 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, що наведені у частині 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

Разом із тим, ЦМУ ДМС не було надано належних та допустимих доказів про те, що ним вживались вичерпні заходи задля забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача у продовж визначеного судом терміну затримання іноземця та поміщення до ПТПІ, а також наявності передбачених частиною 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України обставин.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що передбачені законом підстави для продовження строку затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення на території України відсутні, а відтак позовні вимоги ЦМУ ДМС безпідставні.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 272, 289, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року у справі № 158/3770/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 04 лютого 2025 року.