Ухвала

від 03.02.2025 по справі 620/2636/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа №620/2636/24

адміністративне провадження № К/990/50546/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Фермерського господарства «Північ Агро» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 620/2636/24 за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Фермерського господарства «Північ Агро», третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про стягнення податкового боргу,

установив:

Фермерське господарство «Північ Агро» (далі - ФГ «Північ Агро») звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 620/2636/24.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329 та 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання документу про сплату судового збору; подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано докази сплати судового збору, а також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, зокрема, ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, та які були визнані неповажними. Так, скаржник повторно зазначає про те, що вже звертався до суду з касаційною скаргою, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року. Водночас скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду. Скаржник зазначає, що копію ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги було ним отримано 19 листопада 2024 року о 03 год 17 хв. Також скаржник зауважує, що з 01 серпня 2024 року у ФГ «Північ Агро» працює три співробітники, з яких: голова ФГ, який перебуває за межами України, одна співробітниця знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 02 березня 2023 року, та один співробітник, який засуджений та відбуває покарання. При цьому, керівник ФГ «Північ Агро» з жовтня 2023 року постійно проживає за межами України, а робота системи «Електронний суд» за кордоном є нестабільною, і користувачі іноді не мають повного та реального доступу до своїх кабінетів в цій системі через технічні збої в роботі програми. Крім того, скаржник наголошує, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, однак була повернута судом касаційної інстанції через «Електронний суд». Зазначена ухвала не направлялась скаржнику у паперовому вигляді, а була направлена за допомогою системи «Електронний суд» 19 листопада 2024 року.

Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як було установлено, скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року її було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Крім того, установлено, що копію ухвали про повернення первинно поданої касаційної скарги (провадження № К/990/42861/24) скаржником отримано у своєму Електронному кабінеті 19 листопада 2024 року.

Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через «Електронний суд» лише 26 грудня 2024 року.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.

Так, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Щодо посилання скаржника на те, що копія ухвали про повернення первинно поданої касаційної скарги не направлялась йому у паперовому вигляді, а за допомогою системи «Електронний суд», то слід зазначити таке.

Порядок вручення судового рішення врегульовано статтею 251 КАС України.

Частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За правилами частини одинадцятої статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Отже, з огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України щодо надсилання судового рішення у паперовій формі, мають імперативний характер лише у випадку відсутності «Електронного кабінету».

Щодо посилання скаржника на технічні збої та нестабільну роботу «Електронного суду» за кордоном, то останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Щодо посилання скаржника на те, що у ФГ «Північ Агро» працює лише три співробітники, то колегія суддів зауважує, що зазначена обставина також не дає підстав для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення.

Крім того, колегія суддів зауважує, що положеннями КАС України допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Таким чином, скаржник не був позбавлений права подати касаційну скаргу через свого представника.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в строк, передбачений законом.

Отже, станом на 03 лютого 2025 року недоліки касаційної скарги в повному обсязі скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Фермерського господарства «Північ Агро» про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Північ Агро» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 620/2636/24 за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Фермерського господарства «Північ Агро», третя особа - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про стягнення податкового боргу.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко