Ухвала

від 04.02.2025 по справі 240/1462/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 240/1462/24

адміністративне провадження № К/990/2155/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 21 лютого 2024 року. Продовжено на десять днів строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року без змін.

16 січня 2025 року до Верховного Суд надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, а справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , встановлено строк на усунення недоліків позову шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 лютого 2024 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №10756/24.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 21 лютого 2024 року. Продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року. Позивачу встановлено строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

Копія ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху була доставлена в електронний кабінет представника позивача 19 березня 2024 року в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Таким чином, документ вважається доставленим апелянту 19 березня 2024 року, а тому недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 28 березня 2024 року.

Оскільки позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що представником позивача адвокатом Йовдій Д.В. була подана заява на виконання ухвали суду першої інстанції від 30 січня 2024 року про поновлення строків на звернення до суду. Разом з цим, представник позивача не повідомляв позивача про факт залишення позовної заяви без руху в тому числі про наявність ухвали суду першої інстанції про повернення позивачу позовної заяви. Таким чином, адвокат Йовдій Д.В. в порушення умов договору про надання правничої допомоги не повідомив позивача про результати розгляду справи № 240/1462/24 в суді першої інстанції, тому позивач був змушений розірвати із адвокатом Йовдій Д.В. договір про надання правничої допомоги.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 лютого 2024 року в справі № 480/8341/22 (провадження № К/990/34473/23) вже надавав відповідь на питання щодо застосування норм права у світлі подібних доводів стосовно поважності підстав пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, де об`єднана палата, зокрема, зазначила, що адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Зважаючи на наведені міркування, об`єднана палата трактувала участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача, тобто "учасника справи", для якого у статті 295 КАС України визначені строки на апеляційне оскарження судового рішення.

З тих самих мотивів об`єднана палата не погодилася з думкою про обмеження права позивача на апеляційне оскарження судового рішення у ситуації, коли копію цього рішення суд надіслав лише адвокату позивача, а не позивачу (який не має офіційної електронної адреси). Суд зауважив, що такий спосіб вручення судового рішення ніяким чином не може нівелювати право (чи позбавляти права) позивача на отримання копії судового рішення, зокрема й на паперових носіях, відтак і права на апеляційне оскарження. Нагадав суд і про те, що процесуальний закон дозволяє позивачу як учаснику справи отримати копію судового рішення (за відсутності у нього офіційної електронної адреси), навіть якщо його представник вже її отримав. Однак підкреслив, що тут, як і загалом в судочинстві, важливо розуміти, що користування процесуальними правами не може слугувати способом змінити (спотворити) встановлений законом порядок вчинення процесуальних дій.

Крім іншого, об`єднана палата вказала, що ухвалений 27 квітня 2021 року Закон №1416-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (далі - Закон №1416-IX), який набрав чинності 26 травня 2021 року, змінив існуючий доти концепт повідомлення учасників справи і вручення їм процесуальних документів суду головно на паперових носіях (засобами поштового зв`язку), змістивши акцент (перевагу) на електронну комунікацію за допомогою функціоналу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, впровадження якої має здійснюватися поетапно.

Тут варто зауважити, що на реалізацію положень Закону №1416-ІХ 17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року №168 (7668) та на вебпорталі судової влади України Вища рада правосуддя опублікувала оголошення, у якому, серед іншого, зазначено, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку: зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами підпунктами 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства; .

Отож після того, як Вища рада правосуддя сповістила про початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи дія підпункту 15.15 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обмежена і обмін документами між судом і учасниками судового процесу має здійснюватися головним чином через ЄСІТС.

Об`єднана палата зауважила, що наведене не означає, що з набранням чинності Закону № 1416-ІХ і з початком функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суди взагалі припинили видавати судові рішення у паперовій формі. Проте початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, як-то передбачає Закон № 1416-ІХ, зобов`язує суди направляти судові рішення на офіційні електронні адреси (тут збережена термінологія КАС України у редакції, викладеній відповідно до Закону № 1416-ІХ) учасників справи і тільки якщо такої адреси учасник справи не має, то тоді можуть використовуватися засоби поштового зв`язку.

Отож, відповідаючи на поставлені в справі № 480/8341/22 питання, об`єднана палата зазначила, що в ситуації, коли позивач (як фізична особа) не має офіційної електронної адреси, але її має адвокат, який представляв в суді його інтереси, суд, відповідно до приписів частини п`ятої статті 18 КАС України, надсилає електронну копію судового рішення адвокату як представнику позивача на офіційну електронну адресу, що, в розумінні приписів частини сьомої статі 251 КАС України, є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи, з датою якого можна пов`язувати строк на його апеляційне оскарження позивачем як "учасником справи".

З наведених мотивів об`єднана палата дійшла висновку що сам факт ненадіслання судом першої інстанції безпосередньо позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується.

Надаючи оцінку доводам в цій справі, з урахуванням зазначених висновків, Суд відхиляє наведені в касаційній скарзі доводи про те, що ухвали суду першої інстанції від 30 січня 2024 року, від 18 березня 2024 року та оскаржувану ухвалу від 15 липня 2024 року позивач не отримував, оскільки надіслання копій зазначених ухвал представнику позивача - адвокату Йовдій Д.В. до його електронного кабінету є, у розумінні частин п`ятої, сьомої статті 18 КАС України, належним способом вручення судового рішення представнику позивача, що на підставі частини сьомої статті 251 КАС України вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.

Крім того, позивачем не надано доказів про припинення представництва або обмеження повноважень представника Йовдій Д.В., поданих у порядку, передбаченому частиною третьою статті 60 КАС України.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що позивачем в установлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами попередніх інстанцій обставини.

При цьому Суд зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися повторно до суду першої інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак І.В. Желєзний