Рішення

від 05.02.2025 по справі 605/564/24

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/564/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2025 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді Лелик О.М.,

секретаря с/зМохун Т.В.,

справа № 605/564/24,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Підгайці в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом конфіскації,-

за участі представника позивача Соболєвої Г.В.,

в с т а н о в и в:

23 грудня 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області код звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» та просить суд припинити право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району) Тернопільської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та вирішити питання судових витрат..

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороню земель Головного управління на підставі даних Державного земельного кадастру з`ясовано, що 03 липня 2006 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району) Тернопільської області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 11 березня 2019 року за ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6124888300:01:001:0387, площею 0,5949 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області. Реєстрацію права власності за ОСОБА_1 проведено на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №138 від 11 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 . Також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6124888300:01:001:0387 за товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати», дата реєстрації: 13.04.2019, строк дії 7 (сім років). ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, не відчужив вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення у продовж строку, встановленого ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, тому така земельна ділянка згідно вимог ст. 145 Земельного кодексу України підлягає конфіскації на користь держави. Дані обставини стали підставою звернення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до суду з даним позовом.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 22 січня 2025 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 05 лютого 2025 року суд вирішив здійснювати заочний розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи через оголошення, яке було розміщено на сайті «Судової влади», відзиву на позовну заяву подано ним не було, заяв та клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.

Представник третьої особи до суду не прибув, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень суду із судовими викликами адресату, письмових пояснень на позовну заяву від третьої особи не надходило, заяв процесуального характеру, що б перешкоджали розгляду справи по суті до суду подано не було.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, .встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив такі обставини справи.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 від 11.03.2011, посвідченого державним нотаріусом Підгаєцької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №138, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району) Тернопільської області. Земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності а земельну ділянку серії ЯГ №002495 виданого Підгаєцькою райдержадміністрацією Тернопільської області 03 липня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010665800006, кадастровий номер 6124888300:01:001:0387 /арк.спр.13/.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6101007452024, в Державному земельному кадастрі 03.07.2006 Тернопільською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» зареєстровано земельну ділянку площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області /арк.спр.5-10/

На даний час в результаті адміністративно-територіальної реформи територія Шумлянської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області відноситься до Саранчуківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно з Інформації з Державного реєстру та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 406609163), земельна ділянка площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району) передана в оренду товариством з обмеженою відповідальністю «МРІЯ ФАРМІНГ КАРПАТИ», дата реєстрації: 13.04.2019, строк дії 7 (сім років), обмежень за даною земельною ділянкою не зареєстровано /арк.спр.11-12/.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином російської федерації, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормамиКонституції України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Відповідно до статтей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 26 Конституції України унормовано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В статті 318 ЦК України унормовано, що суб`єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

В силу дії положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Державане втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і впорядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановленихчастиною другою статті 353цього Кодексу.

Право власності припиняється у разі конфіскації (п.10 ч.1 ст.346 ЦК України).

Відповідно до ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

У відповідності до частини 1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1,2 ст.373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно з частинами 1,2,5 ст.22 Земельного кодексу України (вредакції, чинній станом на 11.03.2019) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища таперелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом частин 2-4 ст.81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. «е» ст. 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

В силу дії вимог частин 1,2,4 ст.145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

В статті 148 ЗК України унормовано, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин 1-3 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Згідно з ст.354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 громадянин російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив таку земельну ділянку, тому позовні вимоги щодо примусового припинення права власності ОСОБА_1 на дану земельну ділянку шляхом конфіскації підлягають до задоволення, з огляду на наявну справедливу рівновагу між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, яка мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельною ділянкою сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

При цьому чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Таким чином в даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №513/444/15-ц.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом. ержгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.п. 42 п. 4, п. 8 Положення).

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. До повноважень ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області належить подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у випадках, визначених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області необхідно стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 19, 22, 81, 125, 140, 143, 145 ЗК України, ст. 4, 12, 81, 89, 141, 223, 263-265, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» про припинення права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,5949 га за кадастровим номером 6124888300:01:001:0387, яка розташована на території Шумлянської сільської ради Підгаєцького району ( на даний час Саранчуківська сільська рада Тернопільського району) Тернопільської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень сплаченого судового збору.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області код ЄДРПОУ 39766192, юридична адреса: вул. Лисенка, 20 а, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин російської федерації, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати», код ЄДРПОУ 40093263,юридична адреса: вул. Українська, 101, с. Росохач, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 05.02.2025.

Суддя: О. М. Лелик