Постанова

від 27.01.2025 по справі 935/1020/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1020/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 32 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/1020/23 за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«САДОВЕ-АГРО»до ОСОБА_1 про визнаннядоговору орендинеукладеним тастягнення безпідставнонабутих коштів

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатВарцаба СергійАнатолійович

на рішенняКоростишівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О.

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що між ТОВ «САДОВЕ-АГРО» та відповідачем 10 січня 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,0529 га, кадастровий номер 1822583300:03:000:0055, яка розташована на території Козіївської сільської ради Коростишівського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та цього ж числа між сторонами був підписаний акт приймання-передачі даної земельної ділянки.

Згідно зп.3.1,4.1договору орендиземлі йогоукладено настрок 10років змоменту державноїреєстрації даногодоговору.Для уникненнянепорозумінь,дія договорупродовжується дозавершення циклувиробництва (зборуурожаю)орендарем зорендованої земельноїділянки. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4 788,48 грн. за перший рік оренди і розраховується як 8% від суми нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Зазначав, що у момент підписання сторонами договору виплатив ОСОБА_1 5 250,00 грн. в якості авансу з виплати орендної плати.

Згідно з п. 7.2 договору орендодавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка в спорі, під арештом чи забороною не перебуває. На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, зокрема земельна ділянка не перебуває в оренді у третіх осіб.

Проте у вересні 2020 року, при спробі зареєструвати право оренди на підставі вказаного договору ТОВ «САДОВЕ-АГРО» випадково дізналося, що земельна ділянка вже перебуває в оренді, оскільки 25 травня 2010 року відповідачкою було продовжено дію договору оренди землі із ТОВ «Коростишівземінвест» та 28 травня 2020 року здійснено його державну реєстрацію. Тобто відповідачкою завідомо не було повідомлено ТОВ «САДОВЕ-АГРО» про наявність продовження договору оренди землі із ТОВ «Коростишівземінвест», чим порушено п.7.2 Договору.

20 січня 2023 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу з пропозицією мирного врегулювання спору та про повернення безпідставно набутих коштів, яка була отримана відповідачем та повністю проігнорована.

Також звертаєувагу нате,що відповіднодо ст. 638, 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому сторони у договорі узгодили строк його дії 10 років з моменту його державної реєстрації та у п. 6.2 передбачили, що земельна ділянка за цим договором вважається переданою орендодавцем орендарю з моменту державної реєстрації прав оренди та у п. 14.3 визначили, що право оренди на підставі цього договору виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, сторони пов`язали з моментом державної реєстрації виникнення права оренди земельної ділянки, а тому договір слід вважати неукладеним до моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Таким чином, оскільки відповідач отримала від позивача грошові кошти в розмірі 5 250 грн., однак договір оренди є неукладеним, тому просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.02.2024 року, визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2020 року та стягнути з відповідача на користь позивача 5 250,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САДОВЕ-АГРО» 5 250,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 2 684,00 грн. сплаченого судового збору. В задоволенні позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «САДОВЕ-АГРО»5250,00грн.безпідставно набутихгрошових коштівісудового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «САДОВЕ-АГРО»в повномуобсязі.При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає,що ухвалюючирішення прозадоволення позовув ційчастині,районний судпорушив принципдиспозитивності,оскільки у даному випадку позивачем не заявлялися вимоги про стягнення вказаних грошових коштів саме на підставі статті 1212 ЦК України. У позовній заяві вказано про стягнення коштів, які були сплачені в якості авансу за договором, який, як стверджує позивач, є недійсним.

Тобто, суд першої інстанції під час прийняття судового рішення, порушив вимоги ст.13 ЦПК України, задовольнивши позов з підстав, що не були заявлені позивачем.

Однак вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на те, що безпідставно набуті грошові кошти, з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України, не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Наголошує на тому, що у даній справі виходячи зі змісту позовних вимог, позивач добровільно сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 5 250,00 грн., знаючи, що між сторонами відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, відтак його поведінка є суперечливою (тобто позивач добровільно та без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків).

Таким чином, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому зазначає, що 27 лютого 2024 року засобами «Електронний суд» представником позивача було подано заву про зміну предмету позову з доказами направлення її сторонами, в якій було змінено позовні вимоги на визнання неукладеним договір оренди землі від 10 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «САДОВЕ-АГРО», а також про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в розмірі 5 250,00 грн. Будь-які заперечення чи відзив на дану заяву до суду не надходили, тому Коростишівським районнимсудом Житомирськоїобласті правомірновраховані данівимоги підчас ухваленнярішення усправі.

Також стверджує, що між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини й вказані кошти підлягають стягненню на підставі саме положень статті 1212 ЦК України. Таким чином, вважає, що оскільки відповідачка отримала від ТОВ «САДОВЕ-АГРО» грошові кошти в розмірі 5 250,00 грн., однак договір оренди земельної ділянки є неукладеним, то з останньої на користь товариства слід стягнути безпідставно отримані грошові кошти.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 3,0529 га, з кадастровим номером 1822583300:03:000:0055, яка розташована на території Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

10 січня 2020 року ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «САДОВЕ-АГРО» (орендар) підписали договір оренди земельної ділянки, площею 3,0529 га, кадастровий номер 1822583300:03:000:0055, розташованої на території Козіївської сільської ради Коростишівського району (а.с.6-8).

Так, пунктом 3.1 укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено, що цей договір укладено строком на 10 років з моменту державної реєстрації даного договору.

У пункті 4.1 договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4 788,48 грн. за перший рік оренди за цим договором, після вирахування податків та зборів. Орендна плата розраховується як 8 відсотків від суми нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Станом на дату підписання цього договору нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки складає 59 856,00 грн.

Згідно з пунктом 6.2. договору земельна ділянка за цим договором вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту держаної реєстрації права оренди.

Пунктом 14.3 визначено, що право оренди на підставі цього договору виникає з моменту державної реєстрації цього права.

10 січня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.

У відомостях ТОВ «САДОВЕ-АГРО» на виплату грошей № 4, 5, 6 від 10 січня 2020 року вказано, що ОСОБА_1 отримувала грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн., 250,00 грн., 4 000,00 грн., що загалом становить 5 250,00 грн. (а.с.4-6).

Судом також встановлено, що право оренди на підставі вказаного договору не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Водночас, досліджена судом першої інстанції Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, свідчить про те, що 25 травня 2020 року між ТОВ «Коростишівземінвест» та ОСОБА_1 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, зі строком дії до 31 грудня 2027 року.

Право оренди, яке виникло у ТОВ « Коростишівземінвест» на підставі вказаного договору, зареєстроване 28 травня 2020 року.

20 січня 2023 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про повернення отриманих коштів в розмірі 5 250,00 грн, в якій зазначено, що при укладенні договору оренди землі від 10 січня 2020 року вона не повідомила ТОВ «САДОВЕ-АГРО» про наявність продовженого договору оренди цієї земельної ділянки із ТОВ «Коростишівземінвест».

Задовольняючи вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «САДОВЕ-АГРО» 5 250,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 10 січня 2020 року є неукладеним, а тому відповідач набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) і відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов`язана вказані кошти повернути позивачу.

Однак такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно з положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому законом порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особіпотерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січняи2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Отже, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У ційсправі,виходячи зізмісту позовноїзаяви тапояснень сторін,було встановлено,що ТОВ «САДОВЕ-АГРО»сплатило накористь ОСОБА_1 кошти,добровільно,знаючи,що міжпозивачем тавідповідачем відсутнєзобов`язання(відсутнійобов`язок)для сплатикоштів.Таким чином,у зв`язкуз тим,що позивач,добровільно сплачувавкошти накористь відповідачки,а томуповедінка «САДОВЕ-АГРО» є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 250,00 грн.

Зазначені обставинита нормиматеріального праване буливраховані судомпершої інстанціїпри розглядіспору,тому суднеобґрунтовано задовольнивпозов вцій частині.

Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині з вищевказаних підстав (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно дост.141ЦПК Україниз позивачана користьвідповідача підлягаєстягненню судовийзбір заподання апеляційноїскарги врозмірі 6 441,60 грн.

Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатВарцаба СергійАнатолійович,задовольнити.

Рішення Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від05липня 2024рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САДОВЕ-АГРО» безпідставно набутих коштів в розмірі 5 250,00 грн. та судового збору в розмірі 2 684,00 грн. скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САДОВЕ-АГРО» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 441,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.

Головуючий Судді