Постанова

від 27.01.2025 по справі 524/6075/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6075/22 Номер провадження 22-ц/814/167/25Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колоди Ліни Валеріївни

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2024 року у складі судді Маханькова О. В.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 30000 доларів США та судовий збір в сумі 10970,58 грн.

Позов мотивовано тим, що 06.11.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була укладена домовленість про купівлю-продаж приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим ОСОБА_4 , як покупець, передала ОСОБА_3 в якості авансу грошові кошти в розмірі 30000 доларів США в рахунок майбутньої купівлі приміщення. На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_3 написав розписку, в якій зазначено також, що покупець ОСОБА_4 зобов`язана провести розрахунок до 03.12.2020.

25.12.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги згідно написаної ОСОБА_3 розписки від 06.11.2020, за умовами якого новий кредитор набув право вимагати від боржника за основним договором сплати грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США.

Проте, остаточний розрахунок за розпискою до 31.12.2020 проведений не був, договір купівлі-продажу приміщення нотаріальної контори не укладений, авансовий платіж, переданий ОСОБА_3 за розпискою від 06.11.2020, не повернутий.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого 13.01.2022 він подав до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Вариводи В. В. претензію кредитора, в якій просив повідомити спадкоємців про наявність боргу та повернути кошти.

У відповіді приватного нотаріуса від 18.01.2022 позивача було повідомлено про те, що претензія кредитора долучена до спадкової справи № 33/021, а спадкоємці належним чином повідомлені про наявність заборгованості у розмірі 30000 доларів США.

Вказував, що спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_3 є його дружина - відповідач ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину та належним чином повідомлена про борг чоловіка, але до цього часу грошові кошти не повернула.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 червня 2023 року на підставі частини першої статті 30 ЦПК України вказану цивільну справу направлено для розгляду за підсудністю до Крюківського районного суду міста Кременчука.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено дотримання строку звернення до нотаріуса з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , встановленого статтею 1281 ЦК України, та не надано жодних доказів на підтвердження стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 30000 доларів США, так само відсутні докази, що остання знала про існування розписки, договору про відступлення права вимоги, які є предметом спору. У матеріалах справи відсутні докази звернення первісного кредитора ОСОБА_4 до ОСОБА_3 з вимогою про повернення грошових коштів за розпискою від 06.11.2020, а також відсутня вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_3 по договору про відступлення права вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Колода Л. В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розписка від 06.11.2020 була написана власноруч ОСОБА_3 та передана ОСОБА_4 , як підтвердження отримання коштів у розмірі 30000 доларів США в якості авансу в рахунок подальшого укладення договору відчуження приміщення нотаріальної контори, яке на підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 30.09.2020 було набуте ОСОБА_3 у власність. Саме ОСОБА_3 у розписці власноруч написано, що він придбав вказане приміщення на торгах.

Наголошує, що між сторонами не було укладено будь-яких договорів, а лише існувала усна домовленість про намір ОСОБА_4 купити приміщення нотаріальної контори у ОСОБА_3 , тому передані грошові кошти є авансом, отриманими безпідставно коштами та підлягають поверненню.

Вважає, що судом невіро визначено правову природу правовідносин, що виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та, як наслідок, невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Зазначає, що надані ОСОБА_4 персональні дані при складанні розписки в межах, передбачених Законом України «Про захист персональних даних» та Конституцією України, що не є порушенням закону, але дає змогу ідентифікувати її як кредитора за зобов`язанням, зазначеним в розписці, та спростовує висновки суду про відсутність у розписці даних для ідентифікації осіб.

На думку апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд залишив нез`ясованими обставини набуття позивачем права вимоги до відповідача, як спадкоємця померлого боржника, та обов`язку і можливості виконання нею вимог кредитора в межах вартості успадкованого майна на підставі пред`явленої до неї претензії.

Також посилається на порушення судом норм процесуального права в частині неприйняття, як належних доказів у справі, а саме оригіналу розписки, а також неналежного дослідження судом наданих до позовної заяви доказів дотримання позивачем шестимісячного строку для пред`явлення претензії. Тобто суд усунувся від з`ясування обставин справи, які під час розгляду справи відповідачем не оспорювалися та не заперечувалися, а отже є визнаними сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Олійник Л. М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 30.09.2020 за результатами проведених електронних торів ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України ОСОБА_3 придбав приміщення нотаріальної контори загальною площею 82,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С. С. видано акт № 61531581 про реалізацію предмета іпотеки на підставі протоколу № 503455 проведення електронних торгів 24.09.2020.

Згідно оригіналу розписки ОСОБА_3 від 06.11.2020, він отримав від ОСОБА_5 суму, еквівалентну 30 000 доларів США, у рахунок відчужуваного ним приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 , яке оцінив у суму, еквівалентну 52000 доларів США, та зазначив, що покупець зобов`язана провести розрахунок до 31.12.2020 (а. с. 55).

За договором відступлення права вимоги від 25.12.2020, укладеного між первісним кредитором ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності від 10.01.2015 серії НАК № 749769 діяв ОСОБА_6 , та новим кредитором ОСОБА_1 , останній набув право вимоги згідно розписки від 06.11.2020 до боржника ОСОБА_3 на суму сплачених первісним кредитором грошових коштів у розмірі 30000 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.07.2021, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

13 січня 2022 року ОСОБА_1 направив приватному нотаріусу Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Вариводі В. В. претензію кредитора, в якій просив повідомити спадкоємців після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про наявність у нього боргу у розмірі 30 000 доларів США перед ОСОБА_1 .

Згідно відповіді приватного нотаріуса від 18.01.2022 вказана претензія кредитора долучена до спадкової справи № 33/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видані та спадкоємці померлого належним чином повідомлені про наявність заборгованості у розмірі 30000 доларів США.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом пункту 5 частини першої статті 1219, частини першої статті 608 ЦК України права та обов`язки особи як боржника не входять до складу спадщини лише якщо вони нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і у зв`язку з цим зобов`язання не може бути виконане іншою особою.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України перебачено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. За змістом цієї статті завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання його сторонами і у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Згідно з нормами статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як правонаступника померлого боржника ОСОБА_3 , суму одержаних останнім коштів, які вважає авансом, оскільки договору купівлі-продажу приміщення нотаріальної контори по вул. Соборна 32/29 у м. Кременчук з дотриманням установленої законом нотаріальної форми між ОСОБА_3 та первісним кредитором ОСОБА_4 укладено не було, тому грошові кошти у сумі 30000 доларів США, факт отримання яких підтверджується розпискою ОСОБА_3 від 06.11.2020, підлягають поверненню кредитору.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, визнавши, що отримані ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок продажу приміщення нотаріальної контори, не є завдатком, водночас виходив з того, що правова природа цих коштів не охоплюється поняттям авансу, що підлягає поверненню.

Аналізуючи розписку від 06.11.2020, суд дійшов висновку, що з її змісту неможливо встановити фактичну передачу ОСОБА_4 грошових коштів та їх отримання ОСОБА_3 , а посилання позивача на те, що відповідач не повернув кошти, суд визнав безпідставними, такими, що не підтверджуються жодними доказами, так як до розписки не надано актів прийому-передачі коштів або додаткових угод, які б могли підтвердити зазначені обставини.

При цьому суд не взяв до уваги наявність у позивача ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_4 , оригіналу розписки від 06.11.2020, наданої ОСОБА_3 , яка підтверджує як факт одержання останнім грошових коштів від ОСОБА_4 у сумі 30000 доларів США, як авансового платежу за відчужуване ним приміщення нотаріальної контори, так і факт неповернення цих коштів особі, яка їх надала, після того, як договір купівлі-продажу приміщення не було укладено. Чинним законодавством України не передбачено обов`язковість складання актів прийому-передачі коштів між фізичними особами, а укладення будь-яких додаткових угод, виходячи з принципу свободи договору, віднесено на розсуд та волевиявлення сторін правочину, які є вільними в укладенні договору та визначенні його умов відповідно до вимог цивільного законодавства, а також вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заперечуючи факт складання розписки ОСОБА_3 , відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розписка написана не ОСОБА_3 , а іншою особою, суду не надала та відповідних обставин по справі не довела.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що розписка не містить ознак авансу, оскільки за розпискою була передана визначена сума грошових коштів на придбання об`єкту нерухомості, право на який ОСОБА_3 набув за результатами електронних торгів, що зазначено ним власноручно у розписці. Проте, купівля-продаж вказаного об`єкту між сторонами не відбулась.

За висновком колегії суддів обставини справи доводять той факт, що передана спадкодавцю ОСОБА_3 за розпискою від 06.11.2020 зазначена сума грошових коштів - 30000 доларів США, яка за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка її передала, у даному випадку - правонаступнику ОСОБА_4 - позивачу ОСОБА_1 , незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення авансових коштів входять до складу спадщини, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У статті 1281 ЦК України в редакції Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018, який діяв на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що на час пред`явлення ОСОБА_1 претензії кредитора 14.01.2022 у спадковій справі № 33/2021 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_3 нотаріусом не видавались, що вбачається з відповіді приватного нотаріуса Вариводи В. В. від 18.01.2022 № 9/02-14 та не заперечувалось відповідачем у справі, тому суд мав можливість встановити, що строк, визначений частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України позивачем фактично пропущено не було.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази а своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пославшись на необхідність дослідження спадкової справи № 33/2021 та відсутність у суду обов`язку самостійно збирати докази, суд першої інстанції не дав належної оцінки вже наявним у справі письмовим доказам, зокрема, відповідям приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Вариводи В. В. щодо прийняття претензії кредитора ОСОБА_1 до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 до видачі їм свідоцтва про право на спадщину та повідомлення спадкоємців про борги спадкодавця, що спростовує доводи відповідача про її необізнаність з наявністю вказаної заборгованості.

Свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що увійшло до складу спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , згідно наданого нотаріусом переліку, крім приміщення нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , були видані спадкоємцю ОСОБА_2 , яка і має відповідати за заявленим позивачем позовом у порядку статті 1282 ЦК України.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18).

Суд першоїінстанції,ухвалюючи оскаржуванерішення,вищевказаних нормправа неврахував,не давналежної оцінкифактичним обставинамсправи танаданим сторонамидоказам,та занаявності порушеного права позивача, який у строк та в порядку, встановлені статтею 1281 ЦК України, пред`явив вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,безпідставно відмовиву позові ОСОБА_1 з мотивів,які неможна визнатиобґрунтованими,вдавшись дооцінки обставин,які неє предметомспору уцій справіта припустившисьпомилки увизначенні правовоїприроди спірнихгрошових коштів,що призвелодо неправильноговирішення справи.

За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача заборгованості спадкодавця ОСОБА_3 у розмірі 30000 доларів США, що відповідає обсягу та вартості спадкового майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину, та нею не спростовано.

Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10970 грн та подання апеляційної скарги - 16456,50 грн, а всього на суму 27426,50 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колоди Ліни Валеріївни - задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000 доларів США.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 27426,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Ю. В. Дряниця

Л. І. Пилипчук