Постанова

від 30.01.2025 по справі 911/1363/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 911/1363/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 30.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024

у справі № 911/1363/23 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №637 від 01.11.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» 302 346,68 грн. основного боргу, 86 563,99 грн. пені, 22 372,52 грн. інфляційних втрат, 5 193,84 грн. 3% річних та 5 339,73 грн. судового збору.

4. Рішення суду обґрунтовано тим, шо за договором поставки №637 від 01.11.2021 позивач виконав свої зобов`язання та поставив обумовлений сторонами товар та оформив видаткові накладні № 11328 від 23.12.2021, № 11334 від 27.12.2021, № 22 від 10.01.2022, № 353 від 17.01.2022, № 552 від 24.01.2022, № 735 від 31.01.2022, № 736 від 31.01.2022, №780 від 07.02.2022, № 1174 від 14.02.2022, №1483 від 21.02.2022, № 1574 від 28.02.2022, № 1925 від 18.03.2022, № 2059 від 23.03.2022, № 2923 від 13.05.2022, № 2985 від 23.05.2022, № 3059 від 30.05.2022, копії яких надані до матеріалів справи.

5. Однак, відповідачем лише частково оплачений товар, що поставлений йому за договором: 08.04.2022 на суму 150 000,00 грн.; 14.04.2022 на суму 50 000,00 грн.; 22.06.2022 на суму 50 000,00 грн.; 18.08.2022 на суму 30 000,00 грн.; 04.05.2023 на суму 28 500,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи фільтрованими виписками з банківських рахунків позивача і визнається обома сторонами.

6. Судом враховано, що при здійсненні оплат за договором у призначенні платежу відповідачем зазначалось, що оплата здійснюється за товар згідно з договором поставки №637 від 01.11.2021, без конкретизацій партій поставок, відтак, судом визначене за всіма наданими суду належними доказами - первинними бухгалтерськими документами - видатковими накладними, що підписані обома сторонами і ними не заперечуються (№ 11328 від 23.12.2021, № 11334 від 27.12.2021, № 22 від 10.01.2022, № 353 від 17.01.2022, № 552 від 24.01.2022, № 735 від 31.01.2022, № 736 від 31.01.2022, №780 від 07.02.2022, № 1174 від 14.02.2022, №1483 від 21.02.2022, № 1574 від 28.02.2022, № 1925 від 18.03.2022, № 2059 від 23.03.2022, № 2923 від 13.05.2022, № 2985 від 23.05.2022, № 3059 від 30.05.2022), суму грошового зобов`язання відповідача за договором, з якої вираховано суму всіх оплат, що здійснені відповідачем за договором, що підтверджується наданими до матеріалами справи належними доказами про безготівковий перерахунок коштів банківськими установами, що також визнається обома сторонами і обставини розміру оплат за договором не є спірними в цій справі, відтак, встановлено, що вартість прийнятого за договором і не оплаченого відповідачем товару становить 302 346,68 грн.

7. Суд першої інстанції наголосив, що погодження сторонами належного стану їх господарських операцій за договором підтверджується наданим до суду актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2022, що підписаний обома сторонами договору поставки за допомогою КЕП в системі електронного документообігу.

8. Отже, суд прийшов до висновку щодо наявності у відповідача спірної заборгованості з оплати отриманого ним товару, з урахуванням часткової оплати, отже, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 302 346,68 грн. була задоволена в повному обсязі.

9. Судом здійснено перевірку розрахунку пені, інфляційних витрат, 3 % річних, що наданий позивачем та встановилено, що позивачем такий розрахунок здійснений правильно, отже судом задоволено вимогу позивача про стягнення за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором 86 563,99 грн. пені, 22 372,52 грн. інфляційних втрат, 5 339,76 грн. 3 % річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись з рішенням суду, 10.09.2024 через систему «Електроний суд» повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» Сенченко С.А. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на таке:

12. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; а також порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

13. Скаржник вказує, що зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 11328 від 23.12.2021 товару на загальну суму 202 846,08 грн. (перша поставка товару) було повністю виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» 22.06.2022 шляхом віднесення сплачених відповідачем 08.04.2022 150 000 грн., 14.04.2022 50 000 грн. та 22.06.2022 2 846,08 грн. (частина від оплати в розмірі 50 000 грн, що відбулась 22.06.2022) на погашення заборгованості за цей товар в хронологічному порядку.

14. Зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 11334 від 27.12.2021 товару на загальну суму 60 357,00 грн. було повністю виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» 18.08.2022 шляхом віднесення сплачених відповідачем 22.06.2022 47 153,92 грн. (залишок від оплати в розмірі 50 000 грн., що відбулась 22.06.2022) та 18.08.2022 13 203,08 грн. (частина від оплати в розмірі 30 000 грн., що відбулась 18.08.2022) на погашення заборгованості за цей товар в хронологічному порядку.

15. Зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 22 від 10.01.2022 товару на загальну суму 50 028,60 грн. було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» частково: 18.08.2022 сплачено 16 796,92 грн. (залишок від оплати в розмірі 30 000 грн., що відбулась 18.08.2022) та 04.05.2023 сплачено 28 500 грн. Борг станом на дату відкриття провадження по справі становить 4 731,68 грн. (50 028,60 грн. - 16 796,92 грн. - 28 500 грн).

16. Зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною № 353 від 17 січня 2022 товару на загальну суму 19 443.90 грн. не було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» станом на дату відкриття провадження по справі.

17. Таким чином, судом правомірно присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Тррейд» лише 42 346,78 грн., що включає в себе: 24 175,58 грн. (4 731,68 грн. + 19 443,90 грн.) основного боргу за невиконання зобов`язань з оплати за поставлений за видатковими накладними № 22 від 10.01.2022 та № 353 від 17.01.2022 товар, а також 13 782,24 грн. (8 694,86 грн. + 5 087,38 грн.) неустойки (пені), 826,93 грн. (521,69 грн. + 305,24 грн.) 3 % річних та 3 562,03 грн. (2 247,19 грн + 1 314,84 грн.) інфляційних втрат за порушення строку оплати товару, що поставлений за видатковими накладними № 22 від 10.01.2022 та № 353 від 17.01.2022.

18. Натомість, судом першої інстанції безпідставно, всупереч нормам матеріального права та з порушенням норм процесуального права присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» 374 130,25 грн., що включає в себе: 278 171,10 грн. основного боргу за зобов`язаннями з оплати за поставлений за видатковими накладними № 11328 від 23.12.2021, № 11334 від 27.12.2021 та № 22 від 10.01.2022 товар, а також 72 781,75 грн. неустойки (пені), 4 366,91 грн. 3 % річних та 18 810,49 грн. інфляційних втрат

19. Судом першої інстанції не встановлено факту передання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» разом з товаром або в будь-який інший час підписаних постачальником оригіналів видаткових накладних № 552 від 24.01.2022 на суму 18 831,00 грн., № 735 від 31.01.2022 на суму 25 034,40 грн., № 736 від 31.01.2022 на суму 24 773,40 грн., № 780 від 07.02.2022 на суму 10 232,70 грн., № 1174 від 14.02.2022 на суму 13 519,20 грн., № 1483 від 21.02.2022 на суму 24 364,80 грн., № 1574 від 28.02.2022 на суму 13 297,20 грн., № 1925 від 18.03.2022, № 2059 від 23.03.2022 на суму 50 760,00 грн., № 2923 від 13.05.2022 на суму 20 544,00 грн., № 2985 від 23.05.2022 на суму 16 776,00 грн. та № 3059 від 30.05.2022 на суму 9 786,00 грн., а тому не доведено належними та допустимими доказами, що зобов`язання з оплати товару, поставленого за такими видатковими накладними у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» виникло станом на дату пред`явлення позову та розгляду справи судом.

20. Апелянт наголошує на суперечливості висновку суду про присудження до стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.08.2022 по 24.01.2023, враховуючи те, що акт звірки взаєморозрахунків було підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» лише 24.01.202, а з квитанції до акту звіряння взаєморозрахунків можна встановити, що документ створено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» 30.09.2022, підписано директором позивача Зеленецьким Романом Юрійовичем 21.10.2022 та підписано директором відповідача Сенченко Сергієм Анатолійовичем 24.01.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

21. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 апеляційна скарга у справі № 911/1363/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді ОСОБА_1., Яковлєв М.Л.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Яковлєв М.Л., ОСОБА_1.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

23. 26.09.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про сплату судового збору, тим самим вчасно усунуто недоліки апеляційної скарги.

24. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 09.1-08/3550/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1363/23 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

25. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 апеляційна скарга у справі № 911/1363/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Сибіги О.М., Яковлєва М.Л.

26. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у справі № 911/1363/23 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 911/1363/23 призначено до розгляду на 28.10.2024 о 10:40; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи 911/1363/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості.

27. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 у справі № 911/1363/23 09.10.2024 матеріали справи № 911/1363/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

28. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 911/1363/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» у справі № 911/1363/23.

29. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі № 911/1363/23 у зв`язку з технічною неможливістю встановити відеоконференцзв`язок з представником відповідача і у зв`язку з неявкою представника позивача розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості відкладено на 25.11.2024 об 11:30 в режимі відео конференції.

30. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 911/1363/23 у зв`язку з неявкою представника позивача розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про стягнення заборгованості відкладено на 16.12.2024 об 11:40 в режимі відео конференції.

31. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 № 09.1-08/4842/24, у зв`язку з з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 16.12.2024 по 05.01.2025 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1363/23.

32. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/1363/23 між суддями від 13.12.2024, для розгляду справи сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

33. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 у справі № 911/1363/23 новоутворною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 призначенео на 20.01.2025 о 10:40 в режимі відео конференції.

34. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 911/1363/23 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 15.01.2025 по 20.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 призначено на 30.01.2025 о 10:30 в режимі відео конференції.

35. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 № 09.1-08/350/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1363/23 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

36. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справа № 911/1363/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

37. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 911/1363/23 новоутворною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23.

38. Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

39. Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

40. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

41. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

42. З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Позиції учасників справи

43. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Клопотання сторін у справі

44. 23.10.2024 представник скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» Сенченко С.А. за допомогою системи "Електронний суд" подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» у справі № 911/1363/23.

45. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 911/1363/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» у справі № 911/1363/23.

Явка представників учасників справи

46. У судовому засіданні 30.01.2025 представник відповідача у режимі відеоконференцзвязку дав пояснення по справі.

47. Представник відповідача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 у справі № 911/1363/23 скасувати.

48. 30.01.2025 в судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копій ухвали апеляційного суду до його електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.

49. Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

50. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

51. Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

52. В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

53. Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

54. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

55. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

56. Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» укладений договір поставки товару №637 від 01.11.2021, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (Додаток №3 до цього договору), з урахуванням пункту 2.15. договору, непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

57. Згідно з пунктом 1.2. договору найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (Додаток №1 до договору).

58. Відповідно до пункту 3.1. договору ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті. Згідно з пунктом 5.2. договору ціна на товар може бути змінена за попереднім узгодженням з покупцем за 14 календарних днів вводу в дію нових цін. Нова специфікація набирає сили з дня її підписання обома сторонами.

59. За пунктом 4.12. договору постачальник посвідчує, що він інформований покупцем про те, що працівники покупця, з урахуванням осіб, які здійснюють приймання товарів по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній та іншим документам, не уповноважені без належної довіреності своїми діями узгоджувати та змінювати ціни на товар, які зазначені та узгоджені сторонами у специфікації, у тому числі шляхом підписання товарно-транспортної або видаткової накладної та інших документів, при цьому, сторони визначають, що у випадку постачання товару постачальником по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній та іншим документам, в яких передбачаються відмінні від встановлених та затверджених у специфікаціях ціни, приймання товару працівниками покупця по вказаним документам здійснюється лише по відношенню зазначеної у них кількості товару.

60. Між сторонами погоджена специфікація до договору б/н, яка є додатком № 1 до договору, в якій сторони узгодили найменування та ціни на товар.

61. Згідно з пунктом 5.4. договору сторони визначили та погодили, що оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про приймання товару. Здійснення розрахунків продиться в понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

62. Відповідно до пункту 2.2. договору товар поставляється окремими партіями, відповідно до замовлень покупця.

63. Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

64. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, зокрема, поставило обумовлений договором товар, що оформлено відповідними видатковими накладними:

1) № 11328 від 23.12.2021 - підписана обома сторонами;

2) № 11334 від 27.12.2021 - відповідачем не повернута;

3) № 22 від 10.01.2022 - відповідачем не повернута;

4) № 353 від 17.01.2022 - відповідачем не повернута.

65. За твердженням позивача, відповідачем частково оплачений вищевказаний товар, що підтверджується виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Трейд» щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО», проте, остаточний розрахунок за отриманий товар не здійснений, відтак, наявна заборгованість у розмірі 302346,68 грн (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем спірної заборгованості протягом розгляду справи), на яку позивачем нараховані 86563,99 грн пені, 22372,52 грн інфляційних втрат, 5193,84 грн 3% річних.

66. Відповідач зазначає, що при здійсненні оплат за договором у призначенні платежу ним зазначалось: "Оплата за товар побутового призначення зг Договору поставки №637 від 01.11.2021 р.", що свідчить про неможливість встановлення того, за якою саме видатковою накладною здійснюється оплата, відтак, такі платежі мають визначатись одержувачем (позивачем) відповідно до умов договору, а у разі відсутності у договорі відповідних застережень - у хронологічному порядку, отже, оскільки договір між сторонами не містить таких застережень, позивач мав зараховувати платежі у хронологічному порядку і зарахування оплат відповідача не за спірними накладними, а в рахунок більш пізніх поставок є безпідставним.

67. Позивач вказує, що відповідач приймав товар окремими партіями і від нього не надходило жодних зауважень стосовно вартості, комплектності, найменування або якості такого товару, отже, прийняттям товару відповідач погодився зі всім поставленим товаром, у тому числі, стосовно його ціни та асортименту.

68. За твердженням відповідача, позивач безпідставно завищав ціну одного з товарів, що було поставлено за видатковими накладними №11328 від 23.12.2021, №11334 від 27.12.2021, №22 від 10.01.2022, №353 від 17.01.2022, а саме: "Запальничка кишенькова одноразова Lion MP-49 "Кольорова" CR". Позивач у видаткових накладних вказував її ціну - 3,59 грн без ПДВ за 1 шт., тоді як згідно із специфікацією до договору ціна цього товару - 3,10 грн без ПДВ.

69. Відповідач зазначає, що за товар за видатковими накладними, що додані позивачем до позову, відповідач повністю розрахувався, відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

70. В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2022 підписаний обома сторнами договору поставки за допомогою КЕП в системі електронного документообігу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

71. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві до неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

72. Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

73. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги відповідача 1, відповідача 2 не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

74. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

75. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

76. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

77. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором. Отже, спірні правовідносини сторін є договірними та виникли з правочину, який вчинений у письмовій формі, зміст якого зафіксований в одному документі: договорі поставки №637 від 01.11.2021, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

78. Згідно із статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

79. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

80. Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

81. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

82. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

83. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

84. Перелік обов`язкових реквізитів первинних документів зазначено в пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення унормовано, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

85. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

86. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

87. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

88. Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.

89. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.

90. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.

91. Саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

92. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/14371/18.

93. Колегією суддів визначено, що за договором поставки №637 від 01.11.2021 позивач виконав свої зобов`язання за договором та поставив обумовлений сторонами товар та оформив видаткові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), а саме: № 11328 від 23.12.2021, № 11334 від 27.12.2021, № 22 від 10.01.2022, № 353 від 17.01.2022, № 552 від 24.01.2022, № 735 від 31.01.2022, № 736 від 31.01.2022, №780 від 07.02.2022, № 1174 від 14.02.2022, №1483 від 21.02.2022, № 1574 від 28.02.2022, № 1925 від 18.03.2022, № 2059 від 23.03.2022, № 2923 від 13.05.2022, № 2985 від 23.05.2022, № 3059 від 30.05.2022 на загальну суму 610 846 грн. 68 коп.

94. Отже, суму грошового зобов`язання відповідача за договором, з якої вираховано суму всіх оплат, що здійснені відповідачем за договором, що підтверджується наданими до матеріалами справи належними доказами про безготівковий перерахунок коштів банківськими установами, що також визнається обома сторонами і обставини розміру оплат за договором не є спірними в цій справі, відтак, встановлено, що вартість прийнятого за договором і не оплаченого відповідачем товару становить 302 346,68 грн, розмір цієї різниці між цінами поставленого товару, що вказані у видаткових накладних та розміром сплачених відповідачем коштів не заперечується відповідачем.

95. Колегією суддів враховано, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер видаткової накладної, згідно якої здійснюється платіж, такий платіж має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення» (постанова Верховного Суду від 26.12.2019 р. по справі № 911/2630/18).

96. Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання.

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу.

97. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

98. Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

99. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

100. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

101. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

102. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

103. Однак, колегія суддів наголошує, що договір поставки № 637 від 01.11.2021 не містить умов, які б визначали порядок віднесення платежів, що здійснює покупець на користь постачальника в якості оплати за поставлений товар.

104. Колегія суддів наголошує, що при здійсненні оплат за договором у призначенні платежу відповідачем зазначалось, що оплата здійснюється за товар згідно з договором поставки №637 від 01.11.2021, без конкретизацій партій поставок, що у свою чергу унеможливлює достеменно встановити та стверджувати за якими саме видатковими накладними здійснювалась оплата, ураховуючи те, що правовідносини між сторонами є триваючими.

105. Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку, оскільки спірні правовідносини виникли з договору у формі єдиного документу, видаткові накладні на поставки товару не являються правочинами та за своєю правовою приророю у даній справі є виключно письмовими доказами - первинними бухгалтерськими документами, що складені під час здійснення господарських операцій за договором, отже, оскільки спірні правовідносини не виникли з видаткових накладних як з правочинів, такі накладні не впливають на визначення меж позовних вимог, предмет чи підстави позову і подання їх до справи оцінюється виключно щодо дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України про подання доказів, однак, межі позову, його предмет та підстави тими чи іншими видатковими накладними, що складені за договором, не визначаються і не обмежуються.

106. Щодо доводів відповідача про неузгоджене завищення ціни на товар "Запальничка кишенькова одноразова Lion MP-49 "Кольорова" CR" позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

107. Відповідно до пункту 4.12. договору постачальник посвідчує, що він інформований покупцем про те, що працівники покупця, з урахуванням осіб, які здійснюють приймання товарів по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній та іншим документам, не уповноважені без належної довіреності своїми діями узгоджувати та змінювати ціни на товар, які зазначені та узгоджені сторонами у специфікації, у тому числі шляхом підписання товарно-транспортної або видаткової накладної та інших документів, при цьому, сторони визначають, що у випадку постачання товару постачальником по товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній та іншим документам, в яких передбачаються відмінні від встановлених та затверджених у специфікаціях ціни, приймання товару працівниками покупця по вказаним документам здійснюється лише по відношенню зазначеної у них кількості товару.

108. Стаття 672 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару: якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми; якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

109. Згідно з частиною 1 статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

110. Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

111. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

112. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні поставки відбулись у грудні 2021 року - січні 2022 року, а позов поданий до суду 04.05.2023, відтак, з урахуванням умов пунктів 4.1., 4.14. договору, оскільки з часу прийняття товару минуло більше року і докази звернення відповідача до позивача стосовно спірного товару неналежного асортименту та ціни в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що покупець в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару, не звернувся до продавця щодо повернення товару або визначення його ціни, відтак, настає такий наслідок, який передбачений вищевказаними нормами Цивільного кодексу України: якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

113. Відповідачем частково оплачений товар, що поставлений йому за договором: 08.04.2022 на суму 150 000,00 грн.; 14.04.2022 на суму 50 000,00 грн.; 22.06.2022 на суму 50 000,00 грн.; 18.08.2022 на суму 30 000,00 грн.; 04.05.2023 на суму 28 500,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи фільтрованими виписками з банківських рахунків позивача.

114. Судом визначено за всіма наданими суду належними доказами, а саме видатковими накладними суму грошового зобов`язання відповідача за договором, з якої вираховано суму всіх оплат (308 500, 00 грн.), що здійснені відповідачем за договором, що підтверджується наданими до матеріалами справи належними доказами про безготівковий перерахунок коштів банківськими установами.

115. Колегією суддів встановлено, що вартість прийнятого за договором і не оплаченого відповідачем товару становить 302 346,68 грн,

116. Згідно з пунктом 5.4. договору сторони визначили та погодили, що оплата за товар здійснюється, протягом 60 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про приймання товару. Здійснення розрахунків продиться в понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

117. Відповідно до пункту 5.5. договору загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортій або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору.

118. Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

119. Згідно з пунктом 5.6. договору сторони визначили та погодили, що для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог. Звірка розрахунків може відбуватися за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний в електронній формі має однакову юридичну силу що і документ підписаний у паперові формі якщо він підписаний в електронній формі за допомогою КЕП особами, які мають право підпису такого документу згідно з договором.

120. Суд зауважує, що згідно з пунктом 5.6. договору сторони визначили: звірка розрахунків може відбуватися за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний в електронній формі має однакову юридичну силу що і документ підписаний у паперові формі якщо він підписаний в електронній формі за допомогою КЕП особами, які мають право підпису такого документу згідно з договором. Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2022, що підписаний обома сторнами договору поставки за допомогою КЕП в системі електронного документообігу, за формою та змістом відповідає вимогам зведеного облікового документу, відтак, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є документом, що погоджений сторонами для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, отже, береться судом до уваги в цій якості: як погодження сторонами за результатом контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів їх господарських операцій за договором.

121. За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

122. Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

123. Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2022 підписаний обома сторнами договору поставки за допомогою КЕП в системі електронного документообігу, отже, в даному випадку, разом з первинними документами - видатковими накладними, є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості.

124. Отже, згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень пункту 5.6. договору про те, що дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне грошове зобов`язання відповідача з остаточного розрахунку за договором настало у повному обсязі щодо всього принятого за договором товару після підписання відповідного акту звіряння взаєморозрахунків директором відповідача та на погоджених сторонами умовах: наявність станом на 31.08.2022 заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 330 846,68 грн. (з урахуванням часткової сплати цієї суми відповідачем після відкриття провадження справі на суму 28 500,00 грн.).

125. Отже, колегія суддів приходить до висновку, щодо правильності висновків суду першої інстанції стосовно наявності у відповідача спірної заборгованості з оплати отриманого ним товару, з урахуванням часткової оплати, отже, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 302 346,68 грн.

126. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

127. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

128. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

129. Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача в розмірі 302 346,68 грн., відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку про правильність задоволення позову в цій частині судом першої інстанції.

130. Окрім цього, в зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за договором 86 563,99 грн. пені, 22 372,52 грн. інфляційних втрат, 5 339,76 грн. 3 % річних за період нарахування з 31.08.2022 по 09.03.2023.

131. Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

132. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

133. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

134. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

135. Для виконання вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

136. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

137. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

138. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

139. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

140. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

141. Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

142. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

143. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

144. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

145. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

146. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

147. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

148. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

149. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

150. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

151. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 по справі 911/1363/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

152. Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 по справі 911/1363/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені статтями Господарського процесуального кодексу України для його скасування, відсутні.

153. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

154. Відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

155. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

156. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 по справі 911/1363/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

157. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» відсутні.

Судові витрати

158. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

159. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колабріс КО» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 по справі 911/1363/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.02.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

О.О. Хрипун