Постанова

від 03.02.2025 по справі 925/604/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. Справа№ 925/604/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.02.2025 у справі №925/604/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Чигиринської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 (повний текст складено і підписано 27.09.2024)

у справі № 925/604/24 (суддя - Г.М.Скиба)

за позовом Фермерського господарства «Гетьман-2015»

до Чигиринської міської ради

про визнання договору оренди землі укладеним на новий строк, -

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання укладеним договору оренди землі між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем Фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виконано всі вимоги Закону України «Про оренду землі» для укладення нового договору оренди земні на новий строк, а саме:

- позивач повідомив орендодавця (відповідача) про намір поновити договірні відносини на новий строк більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору та додав до вказаного повідомлення проект відповідного договору оренди землі істотні умови якого є такими ж як і в діючому договорі, строк якого закінчується (лист-повідомлення № 12 від 12.03.2024);

- претензій про порушення позивачем умов договору оренди протягом його дії від відповідача не надходило;

- жодних заперечень щодо умов нового договору відповідач не висловив, у 30-ти денний строк свої пропозиції щодо істотних умов не довів, жодного рішення з цього приводу не прийняв.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивачем були допущені порушення умов договору оренди, а саме орендна плата сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі;

- відповідач діє в межах своїх повноважень як власник землі і самостійно вирішує питання передачі в оренду та оплатного використання власного майна, в тому числі укладення договорів оренди землі на вигідних для міської ради умовах;

- позивач втратив своє переважне право на продовження договору оренди землі;

- письмове звернення від 12.03.2024 до відповідача про продовження користування спірною земельною ділянкою є передчасним, оскільки ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає право такого звернення орендаря до орендодавця після закінчення строку оренди.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 (повний текст складено і підписано 27.09.2024 ) у справі № 925/604/24 позов задоволено повністю, визнано укладеним за рішенням суду (в наведеній редакції) договір оренди землі на новий строк між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем Фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- незважаючи на сталі суспільні відносини у орендному оплатному користуванні земельною ділянкою державної (пізніше комунальної власності) позивачем, відповідач проявив суперечливу поведінку в своїх діях та не мав законних, належних та обґрунтованих підстав ставити під сумнів чи припиняти позивачеві його переважне право на продовження належних орендних відносин в його праві строкового оплатного користування спірною земельною ділянкою;

- твердження відповідача про намір передати ділянку в оренду з аукціону в межах своїх дискреційних повноважень не ґрунтується на вимогах закону, оскільки: а) спірна ділянка виділялась в користування громадянину ОСОБА_1 для створення та ведення фермерського господарства як землі товарного сільськогосподарського виробництва; б) міська рада не змінила цільове призначення земельної ділянки і бажає продовжувати передавати її в оренду та отримувати кошти за своє майно; в) небажання продовжувати орендні відносини з відповідачем та бажання продовжити орендні відносини з іншим суб`єктом на цю ж земельну ділянку є дискредитацією суб`єкта господарювання органом місцевого самоврядування, що є неприпустимим; г) площа ж спірної орендованої ділянки не дозволяє передавати єдиним масивом цю ділянку на аукціон та в подальшу оренду на конкурентних засадах;

- отже у відповідача, як органу місцевого самоврядування та власника землі, відсутні повноваження щодо подальшої передачі цієї земельної ділянки на аукціон та в оренду іншій особі. Відповідач не оголошував та не призначав аукціону з продажу права оренди земель комунальної власності. Таке волевиявлення містить ознаки зловживання правом та є неприпустимим в діловому та цивільному обороті;

- при цьому оголошення та проведення відповідачем аукціону з продажу права оренди землі при відсутності законних та обґрунтованих підстав припинення для позивача переважного права на продовження строкового користування спірною земельною ділянкою не створює правомірності дій органу місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Чигиринська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини у справі, не взято до уваги вимоги та аргументи відповідача.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- запропонована позивачем та затверджена судом першої інстанції редакція договору оренди землі, яким, фактично продовжено дію спірного договору на 10 років, не відповідає первинній її редакції, а отже фактично суд першої інстанції на власний розсуд затвердив умови договору оренди землі, які сторонами в первинній редакції не погоджувались;

- згідно з ч. 2 ст. 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах, проте суд першої інстанції, в порушення частини 2 статті 126-1 ЗК України поновив спірний договір з абсолютно новими умовами;

- затверджена судом першої інстанції умова договору про можливість його поновлення суперечить абз. 2 ч. 1 ст. 126-1 ЗК України, яким встановлено, що умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою;

- за змістом положень чинного законодавства, а саме ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 122 ЗК України, законодавство не визначає альтернативного розпорядника земель комунальної власності у вигляді місцевих господарських судів України, а тому прийняття оскаржуваного рішення наслідком виконання якого є розпорядження спірною земельною ділянкою є перевищенням владних повноважень;

- суд першої інстанції не намагався встановити чи добросовісний позивач, чи своєчасно та чи в повному обсязі сплачується орендна плата, що є необхідною та обов`язковою умовою для вирішення питання продовження спірного договору;

- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування додаткових доказів,залучення третьої особи а також про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу Чигиринської міської ради у справі № 925/604/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чигиринської міської ради у справі № 925/604/24, розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 925/604/24 призначено до розгляду на 25.11.2024.

22.10.2024 до суду надійшла заява Фермерського господарства «Гетьман-2015» про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд до набрання рішенням законної сили у цій справі:

- заборонити відповідачу - Чигиринській міській раді (20901, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Чигирин, вул. Хмельницького Богдана, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 04061560) до набрання законної сили рішенням суду у справі №925/604/24 приймати будь-які рішення щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення ділянки (КВЦПЗ) 01.02. для ведення фермерського господарства;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам до набрання законної сили рішенням суду у справі №925/604/24 вчиняти дії щодо внесення відомостей (змін) та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення ділянки (КВЦПЗ) 01.02. для ведення фермерського господарства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 925/604/24 заяву Фермерського господарства «Гетьман-2015» про забезпечення позову задоволено.

23.10.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

28.10.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

06.11.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- у постанові від 13.02.2024 по справі №910/743/23 Верховний Суд вказав на те, що якщо орган місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. Наведене має місце у спірних правовідносинах;

- помилковими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції на власний розсуд затвердив умови договору оренди землі, які сторонами в первинній редакції не погоджувались, оскільки редакція договору в резолютивній частині рішення відповідає проекту договору, який був направлений Чигиринській міській раді разом з листом-повідомленням, і від погодження умов якого відповідач фактично самоусунувся;

- положення спірного договору в частині коефіцієнтів індексації відповідають п. 10 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004. № 220, умови щодо перегляду розміру орендної плати також відповідають умовам типового договору оренди землі, а наявність агрохімічного паспорту та інші наведені апелянтом умови договору не є істотними умовами договору оренди відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність погодження яких може вплинути на дійсність укладеного договору оренди, а обов`язок щодо виготовлення агрохімічного паспорта не може бути покладено на самого орендаря;

- після ініціювання судового розгляду справи апелянт не може посилатися на те, що умови договору оренди з ним не погоджувалися, оскільки він фактично самоусунувся від виконання обов`язків орендодавця, визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі»;

- умова щодо переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі відповідає умовам типового договору, при цьому конструкція вказаного пункту договору не стосується поновлення договору на підставі ст. 126-1 ЗК України, як помилково вважає апелянт, а відображає умови реалізації права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, як це передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі»;

- право власності відповідача на спірну земельну ділянку не є абсолютним, оскільки у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, віл 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 Верховний Суд акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Зокрема, Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права;

- зустрічний позов був поданий з порушенням встановленого судом першої інстанції процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. При цьому право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним та може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічна позовна вимога мала грошове вираження, в той час як первісний позов матеріальних вимог не містив,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 оголошено перерву у справі № 925/604/24 до 11:30 23.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно розгляд апеляційної скарги Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 призначено на 27.01.2025 об 11:20.

17.12.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зауважив на тому, що:

- до правовідносин між позивачем та відповідачем, які виникли у зв`язку з реалізацією позивачем права на укладення договору оренди землі на новий строк в порядку переважного права слід застосовувати ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням змін, внесених Законом від 05.12.2019 № 340-IX;

- в процесі вирішення судом цього спору відповідач стверджував, що сторони не могли погодити розмір орендної плати, який є економічно вигідним для відповідача, проте жодному із листів, які були направлені на адресу позивача, та які наявні в матеріалах справи, відповідач не повідомляв позивача про неможливість досягнення домовленості щодо розміру орендної плати;

- посилання відповідача на наміри продати право оренди на конкурсних засадах і отримати вищу орендну плату є неспроможними, оскільки вони базуються лише на припущеннях, не підтверджені жодними доказами, зокрема доказами факту передачі в оренду подібної земельної ділянки на конкурсних засадах з орендною платою вище 12% від НГО;ї

- пунктом 2 рішення № 2060-51/VIII від 22.08.2024 року відповідач вирішив включити спірну земельну ділянку площею 99,7258 га до переліку земельних ділянок, права оренди на які будуть продаватися на земельних торгах (аукціонах), однак відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів;

- можливість використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не членом фермерського господарства або не самим фермерським господарством законодавством не передбачена, тому продаж права оренди такої землі призведе до нецільового її використання;

- позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу (як позитивного, так і негативного), а, отже, позивача слід вважати таким, що набув право «правомірного очікування». В свою чергу відповідач за правовими приписами статті 33 Закону України «Про оренду землі» мала встановлений законом прямий юридичний обов`язок у місячний строк розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевірити його на відповідність вимогам закону та узгодити з позивачем (за необхідності) істотні умови договору, проте вказаним обов`язком добросовісно провести переговори знехтував, не пропонуючи жодних умов орендарю.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2024 № 09.1-08/315/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/604/24 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справа № 925/604/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді - Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2025 о 9 год. 50 хв.

Станом на 03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа 3 представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор та представник третьої осо 1 апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, представник третьої особи 2 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

25.09.2014 ГУ Держземагентства у Черкаській області та гр. ОСОБА_1 уклали договір оренди землі (далі Договір) предметом якого є передача в оренду земельної ділянки кадастровий номер 7125482000:01:000:0765 площею 99,7258 га, яка розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Іванківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Відповідно до п. 1, 2 Договору в оренду передана земельна ділянка державної власності категорії - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.09.2014, номер запису про інше речове право 7161256.

Земельна ділянка передана у користування на підставі акту приймання-передачі об`єкта оренди від 30.09.2014.

Вказані факти сторонами не заперечуються.

15.01.2015 проведено державну реєстрацію включення відомостей про Фермерського господарства «Гетьман-2015» до ЄДРПОУ (реєстраційний запис 10181020000000637), єдиним засновником (учасником), а також керівником (головою фермерського господарства) якого є ОСОБА_1 .

Спірна земельна ділянка є належно сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7125482000:01:000:0765. Вказана ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з кодом « 01.02 Для ведення фермерського господарства « 001.01 Рілля».

Водночас відповідно до абзаців 5-1 пп. 58 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

« 24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.».

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність № 10-ОТГ від 18.11.2020 Чигирінській міській раді у комунальну власність передано, в тому числі, і спірну земельну ділянку про що 19.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та Чигиринською міською радою було підписано відповідний акт приймання-передачі.

Рішенням ІІІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Чигиринської міської ради» із державної власності у комунальну власність прийнято, серед іншого, і спірну земельну ділянку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.04.2024 №376549605 земельна ділянка з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 площею 99,7258 га перебуває у комунальній власності, власник з 20.01.2021 Чигиринська міська рада об`єднаної територіальної громади.

Отже, на даний час розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765 площею 99,7258 га є Чигиринська міська рада.

Згідно з п 8 Договору Договір укладено терміном на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою укладення Договору на новий строк позивач звернувся до відповідача з листом - повідомленням № 12 від 12.03.2024, в якому повідомив про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк та запропонував узгодити за необхідності істотні умови договору. До листа додано проект договору оренди землі.

Рішенням постійної комісії Чигиринської міської ради з питань регулювання земельних відносин, містобудування, архітектури та екологічної політики, оформленим протоколом від 04.04.2024 вирішено інформацію щодо листа позивача прийняти до відома та рекомендувати позивачу звернутися до відповідача з заявою про намір продовжити термін дії Договору за два місяці до закінчення такого терміну.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просить визнати укладеним договір оренди землі між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем Фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства у такій редакції:

ДОГОВІР

оренди землі

м. Чигирин

Орендодавець Чигиринська міська рада, код ЄДРПОУ 04061560, в особі міського голови - Харченка Віктора Анатолійовича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, з одного боку, та

Фермерське господарство «ГЕТЬМАН-2015», код ЄДРПОУ 39584951, в особі голови господарства Козир Людмили Іванівни, що діє на підставі Статуту, з другого, в порядку реалізації переважного права орендаря за Договором оренди землі від 25 вересня 2014 року, право оренди згідно якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.09.2014 року за №7161256, на укладення договору оренди землі на новий строк, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7125482000:01:000:0765, та цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Чигиринської міської ради, за межами населеного пункту села Іванівка Черкаського району Черкаської області.

Об`єкт оренди

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 99,7258 га, у тому числі рілля - 99,7258 га.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури

Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2321271.07 (два мільйони триста двадцять одна тисяча двісті сімдесят одна) гривня 07 копійок.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.

Строк дії договору

Договір укладено на 10 років, та діє з 20 вересня 2024 року до 19 вересня 2034 року.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 278 552,52 (двісті сімдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 52 копійки в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянки здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Орендна плата вноситься у строки відповідно до Податкового кодексу України.

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на два роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності;

в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до інших надходжень місцевого бюджету Чигиринської міської ради;

стягується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми за кожний день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Умови використання земельної ділянки

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Орендар зобов`язаний забезпечити збереження стану об`єкта оренди, застосовувати заходи по підвищенню родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії, дотримуватись вимог протиерозійної організації території та додержуватися екологічних норм.

Умови повернення земельної ділянки

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 193).

Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню.

Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються:

фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання

земельної ділянки

На орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Інші права та обов`язки сторін*

Права орендодавця:

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил;

своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Обов`язки орендодавця:

Орендодавець зобов`язаний:

передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

Права орендаря:

Орендар земельної ділянки має право:

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

отримувати продукцію і доходи;

здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Обов`язки орендаря:

Орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди;

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди до відповідного податкового органу;

своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку;

виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе орендар.

Страхування об`єкта оренди

Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Зміна умов договору і припинення його дії

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

придбання орендарем земельної ділянки у власність;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідальність сторін за невиконання або

неналежне виконання договору

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше 20 вересня 2024 року.

Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря.

Реквізити сторін

ОРЕНДОДАВЕЦЬ:

Чигиринська міська рада, в особі міського голови Харченка Віктора Анатолійовича, діючого на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Юридична адреса: 20901, Черкаська обл.., Черкаський район, м. Чигирин, вул. Б Хмельницького, 26

Код ЄДРПОУ 04061560

ОРЕНДАР:

Фермерське господарство «ГЕТЬМАН-2015», в особі Козир Людмили Іванівни , що діє на підставі Статуту

20901, Черкаська обл., Черкаський район, м.Чигирин, пров.М.Орленко, 28

Код ЄДРПОУ 39584951

Тел. 095 241 10 48

Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач повторно звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 12 від 12.03.2024, в якому повторно повідомив про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк та запропонував узгодити за необхідності істотні умови договору. До листа додано проект договору оренди землі.

Рішенням LІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради «Про відмову у продовження договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки площею 99,7258 га», розглянувши заяву позивача № 12 від 12.03.2024, відповідач відмовив у продовженні Договору в порядку реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк з одночасним зарахуванням спірної земельної ділянки до земель, які будуть виставлені на торги.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

Законом України «Про фермерське господарство», серед іншого, встановлено, що:

- фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, в тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст. 1);

- право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч. 1 ст. 5);

- надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (ст. 7);

- фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (в будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному в ст. 42 ГК України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи законодавчі обмеження в використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ГК України.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 148/992/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 95/1275/17, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/17 та інших, були сформовані усталені правові висновки, зокрема із системного аналізу норм Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що після отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Чинне законодавство не визначає порядок подальшого переходу та реєстрації речового права на земельну ділянку, надану її засновнику для ведення фермерського господарства, а також не встановлює при цьому обов`язок здійснити державну реєстрацію (перереєстрацію) права на цю земельну ділянку за фермерським господарством. Такий перехід відбувається внаслідок юридичного факту державної реєстрації господарства як юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц).

З аналізу приписів ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, і саме з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З огляду на викладене вище, належним орендарем земельної ділянки загальною площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, яка була надана гр. ОСОБА_1 за Договором в оренду для ведення фермерського господарства, з моменту його державної реєстраціє є Фермерське господарство «Гетьман-2015».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України (далі ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 05.12.2019, внесені зміни до Закону України «Про оренду землі».

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

В свою чергу порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, за змістом якої:

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено що: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020). Поновлення ж договору (ч. 6 попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 05.12.2019, серед іншого, доповнено розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та поняття «поновлення договору оренди», яке містилось у Законі України «Про оренду землі» у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними абзаці 4 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» . Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення Договору оренди землі на новий строк та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами, а тому до спірних правовідносин слід застосувати саме цю редакцію.

Так, згідно з цією редакцією ст. 33 Закону України «Про оренду землі»:

- після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (ч. 1);

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

- до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (ч. 3);

- при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

Колегія суддів зазначає про те, що переважне право за своєю суттю є правом орендаря отримати в оренду земельну ділянку, яку він раніше орендував, за умови, якщо інші претенденти запропонують такі самі умови, і тоді в орендаря буде перевага перед іншими претендентами, як в особи, яка вже орендувала цю земельну ділянку і належним чином виконувала умови попереднього договору.

Слід зазначити і про те, що за змістом положень чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 134 ЗК України всі державні та комунальні землі повинні передаватися в оренду на конкурентних засадах.

При цьому те, що ч. 2 вказаної статті встановлено виключення щодо передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельних ділянок державної чи комунальної власності у разі, зокрема укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря, не нівелює встановлене положеннями законодавства право власника на розпорядження своїм майном.

Так, частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, на думку колегії суддів, можливість передачі в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності без проведення земельних торгів у разі укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря, не може позбавити власника такого майна права на передачу земельної ділянки в оренду саме на конкурентних засадах, адже саме на конкурентних засадах повинні визначатися орендарі, які як переможці пропонують державі або територіальній громаді кращі умови оренди,

При чому вказане не свідчить про обмеження права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки останній не позбавлений права приймати участь у відповідному конкурсі і за умови рівності пропозицій буде мати переважне право перед іншими учасниками конкурсу на укладення відповідного договору оренди.

Варто також звернути увагу, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18).

Слід окремо зауважити на тому, що за змістом положень ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України, тобто, у спірних правовідносинах укладення відповідного Договору оренди землі на новий строк можливо лише за наявності рішення відповідача (органу місцевого самоврядування).

При цьому за відсутності в ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в чинній редакції положень, які можна ідентифікувати як «мовчазну згоду» або «право на автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки», суд не має права підміняти законодавця, метою якого, як випливає з назви Закону України, яким запроваджувались відповідні зміни, а саме «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», є недопущення необґрунтованого, всупереч приписів, зокрема, ст. 134 ЗК України, продовження орендних правовідносин.

Колегія суддів оремо зазначає про те, що подібні за змістом правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 904/1671/21, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69, де вказано, що виходячи з того, що діючим законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів враховує, що вказані вище правові висновки викладені судами касаційної інстанції з приводу застосування положень Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону № 1211-IV ( 1211-15 ) від 02.10.2003, яка також не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі.

При цьому, у спірних правовідносинах укладення Договору оренди землі на новий строк за відсутності рішення відповідача (органу місцевого самоврядування) буде свідчити про те, що судом буде порушено законодавчо встановлену процедуру поновлення договорів оренди землі новий строк, оскільки суд не може підміняти інший орган державної або місцевої влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Слід зазначити і про те, що визнання укладеним Договору оренди землі на новий строк в редакції, яка запропонована саме орендарем без врахування волевиявлення орендодавця буде порушено встановлений ст. 627 ЦК України принцип свободи договору (відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості) адже прямий законодавчо встановлений обов`язок для відповідача з укладення такого договору відсутній, а відтак його укладення повинно відбуватися на загальних підставах.

При цьому, як встановлено вище, укладення Договору оренди землі на новий строк можливо лише за наявності відповідного рішення відповідача (органу місцевого самоврядування), і саме останній, в силу приписів чинного законодавства уповноважений визначати істотні умови такої оренди і за умови відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом, тим більше орендарем одноособово в позовній заяві.

Також колегія суддів вказує на те, що за змістом положень ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» уразі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, що, на думку колегії суддів додатково вказує на те, що поновлення договорів оренди землі новий строк можливо лише за наявності згоди на це орендодавця.

Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах, Рішенням LІ сесії VІІІ скликання Чигиринської міської ради «Про відмову у продовження договору оренди землі від 25.09.2014 року, укладеного із ФГ «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки площею 99,7258 га», розглянувши заяву позивача № 12 від 12.03.2024, відповідач відмовив у продовженні Договору в порядку реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк з одночасним зарахуванням спірної земельної ділянки до земель, які будуть виставлені на торги. При цьому позивач не позбавлений право оскаржити вказане рішення до суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у цій справі відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі між орендодавцем Чигиринською міською радою та орендарем Фермерським господарством «Гетьман-2015» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 99,7258 га кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення (КВЦПЗ) 01.02 для ведення фермерського господарства у запропонованій позивачем редакції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Чигиринської міської ради підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Щодо розміру витрат по сплаті судового збору, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Враховуючи викладені приписи закону та те, що:

- предметом розгляду у цій справі є одна немайнова вимога;

- відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується у повному обсязі;

- позовна заява подана у 2024 році;

- розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становив 3 028,00 грн.,

при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою судовий збір мав бути сплачений в розмірі 4 542,00 грн. (3 028,00*150%).

Водночас Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22, особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір». При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз`яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

З матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд» відповідачем судовий збір було сплачено без врахування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а саме замість 3 633,50 грн. сплачено 4 542,00 грн. Вказане свідчить про те, що відповідачем при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою зайво сплачено судовий збір 908,40 грн. (4 542,00-3 633,50).

З огляду на вказані обставини стягненню з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір в сумі 3 633,50 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, суд може повернути зайво сплачений судовий збір виключно за заявою особи, яка його сплатила.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що він не позбавленій права звернутися до суду з відповідною заявою.

Також колегія суддів зазначає про наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 925/604/24 заяву Фермерського господарства «Гетьман-2015» про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено відповідачу - Чигиринській міській раді (20901, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Чигирин, вул. Хмельницького Богдана, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 04061560) до набрання законної сили рішенням суду у справі №925/604/24 приймати будь-які рішення щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення ділянки (КВЦПЗ) 01.02. для ведення фермерського господарства;

- заборонено державним кадастровим реєстраторам до набрання законної сили рішенням суду у справі №925/604/24 вчиняти дії щодо внесення відомостей (змін) та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 99,7258 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0765, розташованої на території Чигиринської міської ради, цільове призначення ділянки (КВЦПЗ) 01.02. для ведення фермерського господарства.

З змістом ч. 8 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що цією постановою рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 925/604/24, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чигиринської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2024 у справі № 925/604/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Гетьман-2015» (пров. Марії Орленко, буд. 28, Черкаська обл., Черкаський район, місто Чигирин, 20901, код ЄДРПОУ 39584951) на користь Чигиринської міської ради (вул. Хмельницького Богдана, будинок 26, Черкаська обл., Черкаський р-н, місто Чигирин, 20901, код ЄДРПОУ 04061560) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 50 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 925/604/24.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/604/24 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.02.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко