Постанова
від 29.01.2025 по справі 910/10354/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/10354/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача : Щербина О.Ю.

від відповідача 1: Кучер В.М.

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

від відповідача 4: не з`явився;

від відповідача 5: не з`явився;

від відповідача 6: Савлук В.П.

від відповідача 7: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суд міста Києва від 28.05.2024

у справі № 910/10354/21 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

4) ОСОБА_5

5) ОСОБА_6

6) ОСОБА_2

7) ОСОБА_7

про відшкодування шкоди 29 553 468, 82 грн,

УСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди в розмірі 29 553 468,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк" позивачем було виявлено факт прийняття рішення пов`язаними особами такого банку, яке завдало збитків банку та його кредиторам, а саме, прийнято необґрунтовані рішення про інвестування в цінні папери (іменні дисконтні облігації) емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт", низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, всупереч інтересам банку та його кредиторам. Було здійснено ряд збиткових операцій, що полягали в укладенні АТ "Артем-Банк" договорів купівлі-продажу цінних паперів №ДД13 від 23.03.2015, №ДД11 від 23.03.2015, №ДД12 від 23.03.2015 та біржового контракту №3167,3166,3165/14-Е від 15.05.2014, що призвело до заподіяння АТ "Артем-Банк" та його кредиторам шкоди на суму 29 553 468,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 по справі №910/10354/21 позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено повністю:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 заподіяну AT "АРТЕМ-БАНК" та його кредиторам шкоду в розмірі 29 553 468, 82грн на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_4 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_5 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_6 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

- стягнуто з ОСОБА_7 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в розмірі 63 328,86 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою у якій просив суд:

- призначити у справі економічну експертизу на вирішення якої поставити питання чи підтверджується документально дійсна вартість активів ПАТ «Артем-Банк» станом на 15.11.2016, визначена у Звіті про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем ПАТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (109687329 грн) та у Звіті про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю ПАТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (10283799,52 грн), складеним ТОВ «Верітас Проперті Менеджмент»;

- рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/10354/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт стверджує, що

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 у справі №910/10354/21 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/10354/21, звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ; об`єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суд міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/10354/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд справи №910/10354/21 призначено на 04.12.2024.

18.11.2024 позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкладено розгляд справи до 24.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.01.2025.

Відповідачем 1 було заявлено клопотання про призначення у справі економічної експертизи на вирішення якої поставити питання чи підтверджується документально дійсна вартість активів ПАТ «Артем-Банк» станом на 15.11.2016, визначена у Звіті про оцінку прав вимоги за кредитним портфелем ПАТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (109687329 грн) та у Звіті про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю ПАТ «Артем-Банк» від 01.04.2017 (10283799,52 грн), складеним ТОВ «Верітас Проперті Менеджмент».

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відзначає, що призначення судом експертизи здійснюється лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях. Під час вирішення спору між сторонами у даній справі судом досліджуються обставини наявності правових підстав для покладення на відповідачів як пов`язаних з АТ "Артем-Банк" осіб в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов`язку з відшкодування завданої АТ "Артем-Банк" шкоди у розмірі 29 553 468,82 грн., за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету банку рішень, оформлених протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14 від 15.05.2014 щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "Китай Город" в кількості 24 380 штук та протоколами засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №33/15 від 23.03.2015 та №34/15 від 24.03.2015 щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "ФК "Експерт" в кількості 5 383 шт., які на переконання Фонду, було завідомо збитковими.

Судова колегія відзначає, що за змістом ст. 99 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів відзначає, що до предмету доказування у даній справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2014 та 2015 роках.

Отже, врахувавши обставини справи, предмет позову, характер спірних правовідносин, а також відсутність у поданому клопотанні сукупності підстав, визначених частиною першою статті 99 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності у спеціальних знаннях для вирішення спору у даній справі.

За таких обставин у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи належить відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 15.05.2014 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк" у складі відповідачів було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14, яким вирішено придбати облігації дисконтні іменні ТОВ "Китай Город" (код ЄДРПОУ: 37165416), у кількості 24380 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., за курсовою вартістю 750,00 грн., що становить 18 285 000,00 грн.

На виконання вказаного вище рішення кредитного комітету 15.05.2014 року між АТ "Артем-Банк" (покупець) та ТОВ "Інвест Брок" (продавець) укладено біржові контракти:

- №3165/14-Е ДД13-14 , відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець сплачує та приймає цінні папери: емітент: товариство з обмеженою відповідальністю "Китай Город" код ЄДРПОУ: 37165416), код ISIN: UA4000179816, вид цінного паперу: облігації підприємств іменні дисконтні, номінальною вартістю одного ЦП 1000,00 грн., в кількості ЦП: 15 000 шт., ціна за одиницю ЦП: 750,00 грн., загальною вартістю біржового контракту: 11 250 000,00 грн.;

- №3166/14-Е ДД12-14 , відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець сплачує та приймає цінні папери: емітент: товариство з обмеженою відповідальністю "Китай Город" код ЄДРПОУ: 37165416), код ISIN: UA4000179816, вид цінного паперу: облігації підприємств іменні дисконтні, номінальною вартістю одного ЦП 1000,00 грн., в кількості ЦП: 5 000 шт., ціна за одиницю ЦП: 750,00 грн., загальною вартістю біржового контракту: 3 750 000,00 грн.;

- №3167/14-Е ДД11-14 , відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець сплачує та приймає цінні папери: емітент: товариство з обмеженою відповідальністю "Китай Город" код ЄДРПОУ: 37165416), код ISIN: UA4000179816, вид цінного паперу: облігації підприємств іменні дисконтні, номінальною вартістю одного ЦП 1000,00 грн., в кількості ЦП: 4 380 шт., ціна за одиницю ЦП: 750,00 грн., загальною вартістю біржового контракту: 3 285 000,00 грн.

В результаті укладених вищезазначених біржових угод на баланс АТ "Артем-Банк" було оприбутковано активи (цінні папери в кількості 24 380 шт.) вартістю 24 380 000,00 грн.

В подальшому активи АТ "Артем-Банк" у вигляді облігацій дисконтних іменних емітента ТОВ "Китай Город", в кількості 24 380 шт. було відчужено на відкритих торгах 17.04.2019 за ціною 7 801,60 грн.

Позивачем зазначено, що в результаті описаних вище дій по інвестуванню банком коштів в цінні папери ТОВ "Китай Город" (код ЄДРПОУ: 37165416), фінансовою установою було списано у збиток кошти в сумі 24 372 198,40 грн., що підтверджується довідкою від 03.06.2021 та виписками по рахунку.

Також, 23.03.2015 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк" у складі відповідачів було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №33/15, яким вирішено придбати пакет облігації іменних дисконтних ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" (код ЄДРПОУ: 36531540), серії В у кількості 2 234 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., за ціною 950, 00 грн., що становить 2 122 300,00 грн.

На підставі вищезазначеного рішення, 23.03.2015 між АТ "Артем-Банк" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гольф-Клуб" (продавець) укладено договір №ДД12 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери (ЦП): вид: облігації підприємств іменні дисконтні, емітент ЦП: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, серія В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., кількість ЦП: 2 234 шт., номінальною вартістю пакету ЦП: 2 234 000,00 грн., за ціною 950,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 2 122 300,00 грн.

24.03.2015 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк" у складі відповідачів було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №34/15, яким вирішено придбати пакет облігації іменних дисконтних ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" (код ЄДРПОУ: 36531540), серії В у кількості 996 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., номінальною вартістю пакету ЦП: 996 000,00 грн.. договірною вартістю пакету ЦП: 946 200,00 грн. та у кількості 2 153 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., номінальною вартістю пакету ЦП: 2 153 000,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 2 045 350,00 грн.

На підставі вищезазначеного рішення, 23.03.2015 між АТ "Артем-Банк" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна проектно-монтажна компанія" (продавець) укладено договір №ДД13 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери (ЦП): вид: облігації підприємства іменні дисконтні, емітент ЦП: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, серія В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., кількість ЦП: 996 шт., номінальною вартістю пакету ЦП: 996 000,00 грн., за ціною 950,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 946 200,00 грн.

Також, 23.03.2015 між АТ "Артем-Банк" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Батман" (продавець) укладено договір №ДД11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери (ЦП): вид: облігації підприємства іменні дисконтні, емітент ЦП: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, серія В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., кількість ЦП: 2 153 шт., номінальною вартістю пакету ЦП: 2 153 000,00 грн., за ціною 950,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 2 045 350,00 грн.

В подальшому, рішенням кредитного комітету АТ "Артем-Банк", оформленим протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №131/16 від 23.08.2016, у зв`язку із відсутністю попиту на біржовому ринку, відсутністю торгів за даними ЦП, виключенням емітента цінних паперів з лістингу фондової біржі, прийняли рішення продати пакет облігацій дисконтних ТОВ "ФК "Експерт" у кількості 6 047 шт. за договірною ціною, яка відповідає справедливій вартості в бухгалтерському обліку на дату продажу даних цінних паперів у сумі 15 000,00 грн.

На підставі вказаного рішення 23.08.2016 між АТ "Артем-Банк" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс", що діє в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду (покупець) укладено договір №БВ-16/04145, ДД8 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого продавцем відчужено облігації підприємства іменні дисконтні, емітент ЦП: ТОВ "ФК "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, номінальною вартістю ЦП 1 000,00 грн., кількість ЦП: 6 047 шт., договірною вартістю відчуження - 15 000,00 грн.

29.08.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ніко Фінанс", що діє в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду (покупець) та АТ "Артем-Банк" (продавець) підписано акт виконаних зобов`язань, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та сплатив наступні цінні папери: облігації підприємства іменні дисконтні, емітент ЦП: ТОВ "ФК "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, номінальною вартістю ЦП 1 000,00 грн., кількість ЦП: 6 047 шт. Загальна вартість цінних паперів складає 15 ---,00 грн.

Позивачем зазначено, що в результаті описаних вище дій за трьома договорами купівлі-продажу цінних паперів, банком було списано у збиток від операцій з цінними паперами - облігації емітента ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" (код ЄДРПОУ: 36531540) кошти в сумі 5 181 270,42 грн., що підтверджується довідкою від 03.06.2021 та виписками по рахунку.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якого 16.11.2016 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Артем-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно якого розпочато процедуру виведення АТ "Артем-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 (включно).

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк", на підставі якого 15.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "Артем-Банк " та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого запроваджено в АТ "Артем-Банк" процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 (включно), який в послідуючому згідно рішення виконавчої дирекції Фонду №3086 від 15.11.2018 продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 (включно)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк" було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк", відповідно до якого з урахуванням подальших змін (рішення виконавчої дирекції Фонду від 30.05.2019 №1388) сума акцептованих вимог кредиторів становила 196 829 862,83 грн.

15.05.2017 рішенням виконавчої дирекції Фонду №1978 "Про затвердження ліквідаційної маси АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційну масу АТ "Артем-Банк" станом на 01.04.2017, відповідно до якої з урахування подальших змін (рішення виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2018 №2935): балансова вартість активів (без врахування резервів) становила 592 172 713,45 грн., а їх ринкова вартість - 131 464 864,61 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 № 1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Листом №46-7668/21 від 04.06.2021 Фонд звернувся до відповідачів з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якій вказував на те, що під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк" було виявлено факт прийняття рішення пов`язаними особами такого банку, яке завдало збитків банку та його кредиторам, а саме, прийнято необґрунтовані рішення про інвестування в цінні папери (іменні дисконтні облігації) емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт", низької фінансової якості, без проведення належної оцінки ризиків від такого інвестування, на значні суми грошових коштів, всупереч інтересам банку та його кредиторам. Так, було здійснено ряд збиткових операцій, що полягали в укладенні АТ "Артем-Банк" договорів купівлі-продажу цінних паперів №ДД13 від 23.03.2015, №ДД11 від 23.03.2015, №ДД12 від 23.03.2015 та біржового контракту №3167,3166,3165/14-Е від 15.05.2014, що призвело до заподіяння АТ "Артем-Банк" та його кредиторам шкоди на суму 29 553 468.82 грн., а тому просив протягом семи календарних днів перерахувати на рахунок Фонду вказану суму коштів в якості відшкодування завданих збитків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.03.2020 №680 "Про деякі питання ліквідації АТ "Артем-Банк", з метою завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", а також припинення його як юридичної особи, відповідно до п. 2 ч. 5 та ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ст.ст. 37, 38, 48, ч.ч. 3, 4 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ "Артем-Банк" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ "Артем-Банк" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювати Фондом безпосередньо.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд має встановити наявність правових підстав для покладення на відповідачів солідарного обов`язку з відшкодування завданої АТ "Артем-Банк" шкоди у розмірі 29 553 468,82 грн., за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету банку рішень, оформлених протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14 від 15.05.2014 щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "Китай Город" в кількості 24 380 штук та протоколами засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №33/15 від 23.03.2015 та №34/15 від 24.03.2015 щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "ФК "Експерт" в кількості 5 383 шт., які на переконання Фонду, було завідомо збитковими.

Отже, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є деліктними правовідносинами з приводу відшкодування шкоди, тобто такими, що виникли між сторонами, які не перебувають між собою у договірних відносинах та завдана заявлена до стягнення шкода не пов`язана з порушенням договірного зобов`язання.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Отже спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Отже, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у даній справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

За змістом ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Відповідно до 3-4 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Згідно з ч. 5-6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів 15.05.2014) власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч. 5-6 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів 23.03.2015) пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Відповідно до ч.1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Приймаючи рішення щодо придбання цінних паперів, яке на думку позивача, призвело до завдання збитків банку та його кредиторам, відповідачі діяли як члени кредитного комітету АТ "Артем-Банк", що підтверджується протоколами засідання кредитного комітету №42-1/14 від 15.05.2014, №33/15 від 12.02.2015, №34/15 від 24.03.2015, якими оформлені зазначені рішення. До складу кредитного комітету входили: Голова Правління - Ганзя Д.О.; Перший заступник Голови Правління - Петрухнова М.В.; заступник Голови Правління - Лєонов С.О.; головний бухгалтер - Луцький В.М.; начальник Департаменту управління ризиками - Савлук В.П., начальник Юридичного департаменту - Федоренко М.В.; начальник Департаменту банківської безпеки - Диндо О.Л.

Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколами засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14 від 15.05.2014, №33/15 від 12.02.2015, №34/15 від 24.03.2015, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи (п.3 ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

У відповідності до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Вищевказана стаття за своєю правовою природою містить як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відтак, норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі), яка визначає порядок притягнення особи до відповідальності встановлює, що для звернення Фонду або уповноваженої особи Фонду із позовом про відшкодування збитків необхідною умовою є недостатність майна банку для розрахунків з кредиторами.

Як вже зазначалось, Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк" було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк", відповідно до якого з урахуванням подальших змін (рішення виконавчої дирекції Фонду від 30.05.2019 №1388) сума акцептованих вимог кредиторів становила 196 829 862,83 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 89 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно із ч. 3-4 статті 92 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо придбання цінних паперів) органами управління банку є загальні збори учасників, правління банку, рада банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

За змістом статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до компетенції правління банку належать вирішення інших питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

У відповідності до статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакціях, чинних у спірний період) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Отже у наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну "фідуціарний обов`язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/21493/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Наведені вище положення законодавства, зокрема ст.ст. 92, 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 89 ГК України, ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Отже неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної їх бездіяльності.

При цьому, положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконання своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій / бездіяльності.

Як уже зазначалося вище цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Близька за змістом правова позиція щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах підтверджені практикою Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 686/20040/2012, 06 лютого 2018 року у справі №334/9899/14-ц.

Відповідачами, які входили до кредитного комітету, було прийнято рішення, які оформлені протоколами засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк":

- №42-1/14, яким вирішено придбати облігації дисконтні іменні ТОВ "Китай Город" (код ЄДРПОУ: 37165416), у кількості 24 380 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., за курсовою вартістю 750,00 грн., що становить 18 285 000,00 грн.

На підставі вказаного вище рішення 15.05.2014 року між АТ "Артем-Банк" (покупець) та ТОВ "Інвест Брок" (продавець) укладено біржові контракти: №3165/14-Е ДД13-14, №3166/14-Е ДД12-14, №3167/14-Е ДД11-14 відповідно до яких продавець передає у власність, а покупець сплачує та приймає цінні папери: емітент: товариство з обмеженою відповідальністю "Китай Город" код ЄДРПОУ: 37165416, код ISIN: UA4000179816, вид цінного паперу: облігації підприємств іменні дисконтні, номінальною вартістю одного ЦП 1000,00 грн., ціна за одиницю ЦП: 750,00 грн., в кількості ЦП: 15 000 шт., 5 000 шт. та 4 380 шт. загальною вартістю біржового контракту: 11 250 000,00 грн.; 3 750 000,00 грн. та 3 285 000,00 грн. відповідно.

- №33/15, яким вирішено придбати пакет облігації іменних дисконтних ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" (код ЄДРПОУ: 36531540), серії В у кількості 2 234 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., за ціною 950, 00 грн., що становить 2 122 300,00 грн.

- №34/15, яким вирішено придбати пакет облігації іменних дисконтних ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" (код ЄДРПОУ: 36531540), серії В у кількості 996 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., номінальною вартістю пакету ЦП: 996 000,00 грн.. договірною вартістю пакету ЦП: 946 200,00 грн. та у кількості 2 153 шт., номінальною вартістю 1 000,00 грн., номінальною вартістю пакету ЦП: 2 153 000,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 2 045 350,00 грн.

23.03.2015 між АТ "Артем-Банк" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Батман" (продавець) укладено договір №ДД11 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери (ЦП): вид: облігації підприємства іменні дисконтні, емітент ЦП: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Експерт", код ЄДРПОУ: 36531540, код ISIN: UA4000187074, серія В, номінальною вартістю 1 000,00 грн., кількість ЦП: 2 153 шт., номінальною вартістю пакету ЦП: 2 153 000,00 грн., за ціною 950,00 грн., договірною вартістю пакету ЦП: 2 045 350,00 грн.

Зі змісту протоколів кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №33/15 від 23.03.2015 та №34/15 від 24.03.2015 вбачається, що придбання цінних паперів, які користуються стабільним попитом на біржовому та позабіржовому ринку, мотивоване утримання паперів без збитків та набути вигоди від їх перепродажу, оскільки папери пропонуються до купівлі з дисконтом.

Рішення про придбання цінних паперів - іменних облігацій емітентів: ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт" прийнято всіма членами кредитного комітету одноголосно.

Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов`язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: 1) кредитний комітет; 2) комітет з питань управління активами та пасивами. Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

У ч.1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №368 (далі - Інструкція №368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції №368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

У відповідності до п.1.1., 1.2. Розділу VI Інструкції №368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділ VI Інструкції №368 встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Облігації є фінансовим активом банку, щодо якого банк має визначити ступінь ризику і сформувати відповідні резерви. Банк оцінює ризик за цінними паперами за результатами аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку. Банк формує резерви за цінними паперами, які класифіковані до портфеля на продаж і портфеля до погашення.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23 (надалі - Постанова №23, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п.1.7 гл.1 розд. І).

У відповідності до глави 2 розділу ІІІ Постанова №23 банк формує резерв за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається банком за даними оприлюднених котирувань цінних паперів, унесених до біржового реєстру, та за якими є ризик цінного папера, на суму накопиченої уцінки за цими цінними паперами на дату розрахунку резерву (п.2.1.).

Банк під час розрахунку резерву за цінними паперами, справедлива вартість яких визначається згідно з пунктом 2.1 цієї глави, дотримується послідовності дій, визначених у пункті 4.11 глави 4 цього розділу. Банк у разі уцінки (від`ємної різниці) цінного папера здійснює перегляд усієї доступної інформації про такий цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику. Банк формує резерв на суму накопиченої уцінки, якщо така уцінка спричинена ризиком (п.2.2).

У главі 4 розділу ІІІ Постанова №23 визначено порядок визначення показника ризику цінного папера та послідовність дій під час розрахунку за цінними паперами.

Так, відповідно до п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. гл.4 розд. ІІІ Постанови №23 зазначено, що визначення показника ризику цінного папера здійснюється банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, виду цінного папера та його поточної вартості, а також усієї наявної в банку достовірної інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.

Джерелами інформації щодо фінансового стану емітента є, зокрема, його установчі документи, фінансова, податкова та статистична звітність, інша інформація, що може свідчити про наявність ризику цінного папера.

Джерелами інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку можуть бути оприлюднені котирування цінних паперів, які внесено до біржового реєстру фондових бірж, дані щодо перебування цінного папера в біржовому реєстрі.

Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента кожного разу під час укладання договору про придбання цінного папера (крім цінних паперів, унесених до біржового реєстру), а надалі періодичність оцінки фінансового стану визначається банком самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше ніж один раз на квартал.

Банк здійснює оцінку фінансового стану: емітента цінних паперів - юридичної особи (крім банку та бюджетної установи) згідно з вимогами глави 2 (крім вимог абзаців другого та третього пункту 2.6) розділу ІІ цього Положення. Банк здійснює оцінку фінансового стану емітента цінних паперів, який не є боржником банку, на підставі річної фінансової звітності, що оприлюднюється відповідно до законодавства України.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесено до біржового реєстру, за категоріями якості виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами. Банк визначає показник ризику цінного папера відповідно до класу емітента.

Відповідно до Положення про встановлення ознак фіктивності цінних паперів та деривативів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.12.2010 № 1942, цінні папери та деривативи, що знаходяться в обігу, вважаються такими, що мають ознаки фіктивності, у разі відповідності таким критеріям, як: факт відсутності емітента цінних паперів та/або деривативів за місцезнаходженням, встановлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; нерозкриття емітентом цінних паперів та/або деривативів регулярної інформації відповідно до законодавства; відсутність чистих доходів відповідно до звіту про фінансові результати, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; переважна частка активів емітента складається з фінансових інвестицій та/або дебіторської заборгованості відповідно до балансу емітента, поданого до Комісії станом на кінець звітного періоду; кількість працівників емітента цінних паперів та/або деривативів станом на кінець звітного періоду становить менше двох осіб та/або середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше двократного мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером станом на кінець звітного періоду.

У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

Враховуючи викладене та зміст протоколів кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14 від 15.05.2014, №33/15 від 23.03.2015 та №34/15 від 24.03.2015, суд зазначає, що протоколи не містять обґрунтування придбання цінних паперів; відомостей про перегляд усієї доступної інформації про цінний папір та його емітента з метою виявлення ризику цінного папера документів; даних щодо аналізу річної фінансової звітності емітента; інформації на підставі якої кредитний комітет прийняв рішення про доцільність придбання цінних паперів.

Так, у розумінні наведених вище приписів Закону України "Про банки і банківську діяльність", Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, відповідачі, приймаючи рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітентів: ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт", зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітентів цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі. Разом з тим, особи, які голосували за прийняття цих рішень повинні, були усвідомлювати сумнівність такого договору та негативні для Банку наслідки його укладення спричинення збитків.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачами, оцінка вартості пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення кредитним комітетом АТ "Артем-Банк" № 42-1/14 від 15.05.2014, №33/15 від 23.03.2015 та №34/15 від 24.03.2015 не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт", не досліджувалась і їх платоспроможність, а відтак реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ "Артем-Банк" визначено не було.

Натомість, на замовлення позивача ТОВ "Північно-східна консалтингова група" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 135/19 від 19.02.2019) проведено незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Китай Город", за наслідками якої складено звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Китай Город" від 15.02.2021, згідно якого визначено, що станом на 15.05.2014 ринкова вартість пакету цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Китай Город" код ЄДРПОУ: 37165416, ISIN: UA4000179816 в кількості 24 380 штук становила 0,00 грн.

У Звіті про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Китай Город", за результатом аналізу проспекту емісії облігацій, історії угод з ними, а також аналіз фінансово-майнового стану та результатів господарської діяльності ТОВ "Китай Город" за 2014 рік, зазначено, що:

- доходність облігацій за результатами придбання була дуже низькою та не відповідала ринковим рівням доходності запозичень;

- на момент емісії підприємство вже мало довгостроковий борг, який більш ніж в тричі перевищував власний капітал. Розміщення облігацій призвело до того, що співвідношення боргу до власного капіталу склало 5,45.

- доход від звичайної діяльності був менше 3% вартості активів та набагато меншим за обсяги емісії облігацій, а рентабельність - низькою, що викликало великі сумніви щодо спроможності емітента розраховуватись за своїми зобов`язаннями.

Таким чином, на підставі зроблених досліджень оцінювач дійшов висновку про те, що облігації ТОВ "Китай Город" мали численні ознаки фіктивності та ризик дефолту майже 100%. Угоди з цими облігаціями характеризувалися низькою доходністю до погашення та мали ознаки маніпуляції цінами угод. Тому ринкова вартість 24 380 облігації ТОВ "Китай Город" дорівнює 0 грн.

Також, на замовлення позивача ТОВ "Північно-східна консалтингова група" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 135/19 від 19.02.2019) проведено незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "ФК "Експерт", за наслідками якої складено звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "ФК "Експерт" від 15.02.2021, згідно якого визначено, що станом на 23.03.2015 та 08.05.2015 ринкова вартість пакету цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "ФК "Експерт" код ЄДРПОУ: 365531540, ISIN: UA4000187074 в кількості 6047 штук становила 0,00 грн.

У Звіті про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "ФК "Експерт", за результатом аналізу проспекту емісії облігацій, історії угод з ними, а також аналіз фінансово-майнового стану та результатів господарської діяльності ТОВ "ФК "Експерт", зазначено, що:

- доходність облігацій за результатами придбання була дуже низькою та не відповідала ринковим рівням доходності запозичень в Україні на дату оцінки;

- інвестування в акції та інші інструменти капіталу в Україні у 2014-2015 році, з огляду на воєнні дії на сході країни, була сама по собі невиправдано ризиковою діяльністю;

- середня зарплата персоналу була вкрай низькою. Фахівці з такою низькою зарплатнею не здатні забезпечити фахову діяльність з інвестування;

- діяльність компанії у 2014 році та на початку 2015 року була збитковою;

- починаючи з 2014 року, емітент не оприлюднював річні звіти про свою діяльність.

Таким чином, на підставі зроблених досліджень оцінювач дійшов висновку про те, що облігації ТОВ "ФК "Експерт" мали численні ознаки фіктивності та ризик дефолту майже 100%. Угоди з цими облігаціями характеризувалися низькою доходністю до погашення та мали ознаки маніпуляції цінами угод. Тому ринкова вартість 6 047 облігації ТОВ "ФК "Експерт" дорівнює 0 грн.

Крім того, про незадовільну якість активів АТ "Артем-Банк", у вигляді придбаних банком облігацій іменних дисконтних, свідчить і інспекційна перевірка Національного банку України за 2015рік, що відображено у Звіті про інспектування публічного акціонерного товариства "Артем-Банк", а саме зазначено, що значний обсяг недоходних та неліквідних фінансових інвестицій (48 677 тис. грн). Терміни погашення значно відстрочені у часі. Таким чином, якість активів Банку незадовільна.

Про негативний фінансовий стан емітента ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" також було зазначено і в службовій записці начальника департаменту інвестиційної діяльності та акціонерного капіталу ОСОБА_8 , що надавалася на розгляд кредитного комітету 23.08.2016, де було прийнято рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету АТ "Артем-Банк" № 131/16 продати пакет облігацій іменних дисконтних емітента ТОВ "ФК "Експерт" в кількості 6 047 штук за договірною ціною 15 000,00 грн., в якій зокрема зазначено, що у емітента ТОВ "ФК "Експерт" значна збиткова діяльність протягом 2015 та 2016 року. В січні 2016 року ЦП емітента виключено з лістингу фондової біржі, коригування відсутні, торги за даними ЦП не здійснюються з 2015 року. ЦП віднесені до найгіршої V категорії якості - негативно класифіковані активи. Коефіцієнт ризику - 1.

Окрім того, продаж всього пакету облігацій у 2016 році (через рік після придбання) за суму в розмірі 15 000.00 грн. додатково підтверджує обґрунтованість висновків, які викладені у Звіті про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "ФК "Експерт".

Враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на висновки Звіту про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт", а також Звіт інспектування НБУ.

Натомість, відповідачами не було представлено у матеріали справи жодних доказів на підтвердження ліквідності цінних паперів, як і не представлено оцінки вартості пакету цінних паперів, станом на час їх придбання банком.

Отже, службові особи АТ "Артем-Банк", що приймали рішення про інвестування в цінні папери (облігації іменні дисконтні) емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт" зобов`язані були перевірити та проаналізувати інформацію щодо емітента цінних паперів та його активів, яка знаходилась в загальному доступі, проте така перевірка не проводилась або її результати було проігноровано.

Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, відповідачі у справі спричинили нанесення шкоди АТ "Артем-Банк" в сумі 29 553 468,82 грн., яка є сумою не повернутих та списаних у збиток коштів, в результаті укладених біржових контрактів: №3165/14-Е ДД13-14, №3166/14-Е ДД12-14, №3167/14-Е ДД11-14 від 15.05.2014 року та договорів купівлі-продажу цінних паперів № ДД11, №ДД12, ДД13 від 23.03.2015, і такі дії були необґрунтованими та безпідставними.

Отже, за результатом протиправних, необґрунтованих дій відповідачів, стала втрата грошових коштів банком, внаслідок великої, невиправдано ризикової діяльності керівників та членів кредитного комітету АТ "Артем-Банк", що явно свідчать про неналежне виконання ними своїх службових обов`язків, та спричинило настання тяжких наслідків для банку, вкладників та інших кредиторів такого банку, у вигляді запровадження в АТ "Артем-Банк" процедури ліквідації і неможливості банку повністю розрахуватися з вкладниками та іншими кредиторами цього банку.

Вказані обставини свідчить, що відповідачі не виконали свій фідуціарний обов`язок щодо сумлінності, а навпаки, прийняли ризикове рішення, внаслідок якого банком було втрачено грошові кошти в значному розмірі. Такі дії відповідачів були необґрунтованими та безпідставними, а прийняті ними завідомо неправомірні та протиправні рішення, оформлені Протоколами кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №42-1/14 від 15.05.2014, №33/15 від 23.03.2015, №34/15 від 24.03.2015 не мали на меті реального інвестування коштів банку в цінні папери облігації іменні дисконтні емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "ФК "Експерт" задля отримання прибутку АТ "Артем-Банк".

Відсутність очевидної законної мети здійсненої банком активної операції, її завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, ризикованість дій щодо даної операції та те, що такі дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку, тобто має місце протиправна поведінка відповідачів та свідомий характер заподіяної відповідачами шкоди банку та його кредиторам.

За таких обставин, достатньо обґрунтованим є висновок, що придбання АТ "Артем-Банк" облігацій без відповідного економічного підґрунтя та за наявності у таких облігацій ознак фіктивності мала вплив на змогу банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами.

Фактичними обставинами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між рішенням керівництва банку та збитками, нанесеними як самому банку, так і його кредиторам.

Як вже зазначалося судом вище, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.

Утім, відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутність своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності вчинення прийняття ними рішення щодо придбання цінних паперів.

У своїй апеляційній скарзі відповідач-1 стверджує, що недостатність майна АТ "Артем-Банк" була зумовлена не діями відповідачів як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, а внаслідок неправомірності посадових осіб дій Фонду гарантування вкладів при виведенні банку з ринку. За доводами відповідача-1, оскільки загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси банку, складала 475 170 880 грн., то виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн. за продаж кредитного портфеля є економічно виправданою та такий продаж є ефективним способом розпорядженням майном банку. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Додатку №2 до Звіту до загального кредитного портфелю були включені кредити ДАКХ "Артем" на суми 88 814 228 грн. та 65 773 617 грн. (загальна сума 154 587 845 грн.), які були продані ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за 21 209 437 грн. та 17 019 341 грн. відповідно (загальна сума 38 228 778 грн.), тобто різниця між заборгованістю ДАКХ "Артем" та сумою продажу кредитного портфеля становить 116 359 067 грн. Також, відповідач зазначав, що відповідно до протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017 року, затвердженого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Артем-Банк" Шевченко А.М. 15.03.2017 року (додаток 1 до Звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк", затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.06.2019 року №1575), за результатами інвентаризації встановлено, що із загальної суми заставного майна, що обліковується на балансі Банку у сумі 1 109 180 646,43 грн. за кількістю 66, фактично перевірено майна у період інвентаризації на суму 519 388 100,97 грн. за 28 договорами застави/іпотеки. Тобто, кредити на суму 439 721 055 грн., які продавалися під час процедури ліквідації банку, були забезпечені заставою фактично перевіреного майна на суму 519 388 100,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на час ліквідації банку) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно із п.п. 1, 8 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку та повноваження, визначені частиною другою статті 37 та статтею 38 цього Закону.

У відповідності до ч.1, 2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Згідно із ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

За змістом ч.1, 2 ст.53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення про передачу майна (активів та зобов`язань) неплатоспроможного банку спеціалізованій установі приймається виконавчою дирекцією Фонду не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. Передача майна (активів та зобов`язань) спеціалізованій установі повинна бути завершена не пізніше строку ліквідації банку. За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Отже, станом на 24.06.2019 було підтверджено неліквідність Банку, факт недостатності майна Банку у сумі 154 699 660,00 грн., що відповідає залишку незадоволених вимог кредиторів.

В той же час, судом враховано, що ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.11.2023 року по справі №910/4149/21 справу прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023, призначено до розгляду справу №910/4149/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 на 18 грудня 2023 року. У вказаній ухвалі суду зазначено, що Верховний Суд, ухвалою від 01.11.2023 (у складі колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Студенець В.І.), справу №910/4149/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №910/4149/21 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, що міститься у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України №629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо), який суперечить висновкам, сформованим Верховним Судом у постановах: від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21; від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, щодо предмету доказування у таких справах, від яких Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 не відступив. Відповідно, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, натомість застосувати до правовідносин у справі №910/4149/21 висновки Верховного Суду, сформовані у наведених вище постановах у справах №910/12930/18, №910/15260/18, №910/3782/21, №922/2860/18, №910/9851/20.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21 зазначено, що установлення указаних обставин недостатності майна Банку та наявності у діях відповідачів повного складу правопорушення, є підставою для покладення на останніх відповідальності згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, право на пред`явлення якого виникає з 25.06.2019), що, у свою чергу, свідчить про правильність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог у цій справі.

Водночас питання щодо оцінки дій Фонду/уповноваженої особи при здійсненні процедури виведення банку з ринку не входить у предмету доказування у цьому спорі, оскільки недостатність майна Банку у сумі, яка значно перевищує розмір заподіяної останньому шкоди, презюмується станом на 24.06.2019.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, щодо предмету доказування у категорії справ про притягнення до відповідальності пов`язаних з банком осіб, Верховний Суд зазначив:

"65. Перед тим як перейти до оцінки аргументів сторін у цій справі, Верховний Суд вважає за необхідне визначити предмет доказування у цій справі, який в свою чергу залежить від предмета та підстав позову, включаючи правові підстави.

66. Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

67. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди...

119. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

120. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо...".

Аналогічні правові висновки відносно предмету доказування у цій категорії справ були зазначені і в постановах Верховного суду від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (п.п.32, 33, 34, 35); від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 (п.п.34, 37, 78, 79); від 25.07.2022 у справі №922/2860/18 (п.п.71, 74, 117, 118); від 28.10.2021 у справі №910/9851/20 (п.п.8.1, 8.3).

З огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2014, 2015 роках недобросовісних рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітентів ТОВ "Китай Город" та ТОВ "Фінансова компанія "Експерт" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов`язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.

Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.

Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2014, 2015 роках щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.

Відтак, до предмету доказування у справі належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2014 та 2015 роках. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 року по справі №910/4149/21, що обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів шкоди в розмірі 29 553 468,82 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача 6, поданої до місцевого господарського суду про застосування строків позовної давності по справі №910/10354/21 колегія суддів відзначає наступне.

За доводами ОСОБА_2 , з 16.05.2017 (дати затвердження акту про формування ліквідаційної маси АТ "Артем-Банк") почався відлік перебігу строку позовної давності за заявленими Фондом позовними вимогами і який закінчився 16.05.2020, тобто до звернення останнього з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію згідно із якою, перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження Фондом останнього з двох зазначених документів: (а) затвердженого Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, (б) затвердженої Фондом оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси банку.

Згідно із матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 27.03.2017 № 1192 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк".

Ліквідаційну масу АТ "Артем-Банк" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 15.05.2017 № 1978 (з подальшими змінами).

Отже, можливість виявлення недостатності майна Банку виникла у Фонду від 15.05.2017.

За таких обставин, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 16.05.2017 та закінчився 15.05.2020.

У свою чергу Фонд звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди з відповідачів 23.06.2021, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на конверті.

Позов Фонду є спеціальним способом захисту колишніх кредиторів банку, вимоги яких не були задоволені в процедурі ліквідації банку, передбаченим ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Щодо позовів, вказаних у ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачена спеціальна позовна давність (абз. 2 ч. 7 ст. 52 Закону зі змінами, внесеними Законом №1588-IX від 30.06.2021) - Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Однак, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на території України запроваджено карантин на період з 12 березня до 3 квітня 2020 року. Строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було пропущено строки позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянтів оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/10354/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/10354/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/10354/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2025.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.01.2025
Оприлюднено	06.02.2025
Номер документу	124929108
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Мудрий С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.01.2025 по справі 910/10354/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/10354/21

Постанова від 29.01.2025

Постанова
від 29.01.2025 по справі 910/10354/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД