Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/5933/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа №910/5933/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від прокуратури: Кукло Д.С.

від позивача: Зайченко Ю.В.

від відповідача: Бут В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 (повний текст складено 02.12.2024)

у справі №910/5933/24 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані"

про стягнення 187 087 107,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРІАЛ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані" (далі - ТОВ "Білліонаре Казіно Компані") заборгованості у розмірі 187 087 107,92 грн, з яких: 176 160 000,00 грн - заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6 245 227,23 грн - інфляційні втрати, 4 681 880,69 грн - три проценти річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилався на те, що відповідач, всупереч вимогам Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" не здійснив плату за ліцензії у повному обсязі, у зв`язки з чим заборгованість ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" перед Державним бюджетом України становить 176 160 000,00 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем вимог закону, прокурор просить суд стягнути з відповідача 4 681 880, 69 грн трьох процентів річних та 6 245 227, 23 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 176 160 000,00 грн, 6 245 227,23 грн інфляційних втрат та 4 681 880,69 грн трьох процентів річних.

Стягнуто з ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" на користь Офісу Генерального прокурора 847 840,00 грн судового збору.

Повернуто Офісу Генерального прокурора з Державного бюджету України 211 960,00 грн судового збору, про що після набрання рішенням законної сили ухвалено постановити відповідну ухвалу.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вимог Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", не здійснив оплату щорічних платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 176 160 000,00 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки трьох процентів річних у розмірі 4 681 880,69 грн та інфляційних втрат в сумі 6 245 227,23 грн, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому прокурором розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням предметної та суб`єктної юрисдикції (підсудності) господарським судам. Не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного, протиправного та необґрунтованого рішення.

Так, скаржник зазначає, що щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства, а не в силу господарських договірних відносин між відповідачем та КРАІЛ.

Також, апелянт вказує, що ані прокурор в позовній заяві, ані суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначають які порушені інтереси позивача у справі.

Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що прокурор намагається стягнути з відповідача плату за ліцензії, які у відповідача відсутні, оскільки скасовані вже після звернення відповідача до КРАІЛ. В рамках судової справи №320/14533/24 встановлено відсутність боргу відповідача по сплаті за зазначені ліцензії ще до рішення суду першої інстанції, про начебто, борг по сплаті за позовом прокурора. Очевидним стає те, що позов прокурора поданий до господарського суду з метою "штучного" встановлення боргу перед бюджетом, що не відповідає дійсності. Скаржник вважає дії прокурора з подання позову маніпулятивними, неприпустимими, направленими проти правосуддя та верховенства закону, а рішення місцевого господарського суду незаконним та неправосудним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" у справі №910/5933/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

17.12.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.01.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5933/24.

06.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5933/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

08.01.2025, через систему "Електронний суд", прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Білліонаре Казіно Компані", а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 залишити без змін.

Доводи прокурора, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що на підставі аналізу матеріалів справи суд першої інстанції встановив факт існування заборгованості відповідача перед Державним бюджетом. Відсутність фінансової звітності відповідача, підтверджена матеріалами справи, свідчить про неналежне виконання ним своїх обов`язків як суб`єкта господарювання. Суд першої інстанції діяв у межах статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка передбачає оцінку доказів за принципами всебічності, повноти та об`єктивності. Оцінка доказів відповідача здійснювалася у сукупності з іншими матеріалами справи, і висновки суду ґрунтувалися на достовірних фактах.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

21.01.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подані заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких останній просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі КРАІЛ про стягнення 187 087 107,92 грн з ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" у повному обсязі.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.01.2025 з`явилися прокурор та представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як стверджує прокурор, Офісом Генерального прокурора, під час реалізаціі? повноважень, визначених статтею 131-1 Конституціі? Украі?ни та статтею 23 Закону Украі?ни "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави за фактами несплати організатором азартних ігор до спеціального фонду Державного бюджету Украі?ни щорічної плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частини 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позицію викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18.

За змістом пункту 51 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів спеціального фонду Державного бюджету України належить плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організаціі? та проведення азартних ігор", органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є КРАІЛ.

Прокурор стверджує, що невиконання відповідачем обов`язків зі сплати до Державного бюджету Украі?ни коштів за користування ліцензіями суперечить інтересам держави, оскільки держава позбавлена можливості спрямувати ці кошти на першочергові заходи у сфері підготовки краі?ни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, відповідно до статті 28 Закону Украі?ни "Про Державнии? бюджет Украі?ни на 2023 рік".

Під час виконання своі?х повноважень КРАІЛ встановлено тривале невиконання ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" обов`язку щодо внесення плати за ліцензіі? на провадження діяльності з організаціі? та проведення азартних ігор, внаслідок чого відбулось ненадходження коштів у великому розмірі до спеціального фонду Державного бюджету Украі?ни, у тому числі після введення воєнного стану на територіі? Украі?ни.

Проте, КРАІЛ не вживало заходів для стягнення з організатора азартних ігор заборгованості, яка виникла перед Державним бюджетом Украі?ни, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З наявних у справі доказів суд першої інстанції встановив, що прокурором дотримано вимоги абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону Украі?ни "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм, Офісом Генерального прокурора заздалегідь, до пред`явлення позову, листом від 02.05.2024 №15/1/1-37148ВИХ-24 повідомлено позивача про прии?няття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Наведене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі КРАІЛ в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор стверджує, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" не здійснив оплату заборгованості з плати за ліцензії у повному обсязі, з огляду на що заборгованість ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" перед Державним бюджетом України становить 176 160 000,00 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем вимог закону, прокурор просить суд стягнути з відповідача 4 681 880,69 грн трьох процентів річних та 6 245 227,23 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із закриттям провадження у справі виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі КРАІЛ, прокурор обґрунтовує невиконанням з боку ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №173 та частин 4, 6 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 КРАІЛ, на підставі пункту 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", прийнято рішення №98 "Про анулювання ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино ". Також, КРАІЛ прийнято рішення від 08.08.2023 №99 "Про анулювання ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" ліцензій на гральні автомати, гральні столи та на гральні столи з кільцем рулетки"

На переконання прокурора, через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у "Білліонаре Казіно Компані" наявна заборгованість на загальну суму 176 160 000,00 грн.

Наведене, стало підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з цього приводу зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги прокурора - це стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор заявлені у зв`язку з невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 176 160 000,00 грн.

Згідно з частинами 1-3 статті 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Відповідно до пунктів 1, 34, 42 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

- ліцензія - це запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії;

- організатор казино - це юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.

Частинами 4-6 статті 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено, що органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу. Уповноважений орган є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатки із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням.

За змістом пункту 5-1 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 43-1 і 43-2 частини 1 статті 64 цього Кодексу).

Бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.

З огляду на наведені приписи законодавства, щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 176 160 000,00 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі КРАІЛ, послався на те, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

При цьому, про порушення майнових інтересів позивача у справі - КРАІЛ, прокурор не зазначає.

Враховуючи приписи частини 1 статті 2, частини 1 статті 173 ГК України, однією з ознак господарського зобов`язання є його виникнення між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено можливість видачі ліцензії тільки після отримання КРАІЛ документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" підставами для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Разом з цим, статтею 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

Таким чином, розмір плати за ліцензії, зобов`язання з їх оплати, строки дії таких ліцензій встановлені Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Сторони не можуть самостійно змінити розмір цієї плати, порядок її сплати, строк дії ліцензії.

Повноваження КРАІЛ у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №891 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення КРАІЛ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями КРАІЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері (пункт 3 Положення).

У пункті 4 Положення зазначено, що КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

Згідно з пунктом 5-1 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема, належить плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

За приписами частини 3 статті 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Частиною 7 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що перелік податків і зборів та інших доходів бюджету, згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16.02.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів на інших доходів бюджету", у якій відповідно до частини 7 статті 45 Бюджетного кодексу України встановив, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком; органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 КРАІЛ визначено органом, що контролює справляння до бюджету наступних платежів за кодами бюджетної класифікації: 21082500, 22020000, 22020100, 22020200, 22020300, 22020400, 22020500, 22020600, 22020700, 22020800, 22020900, 22021000, 22021100, 22021200.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено класифікацію доходів бюджету, відповідно до якої, 22020700 - плата за ліцензії на гральний стіл з кільцем рулетки, 22020600 - плата за ліцензії на гральний стіл, 22020900 - плата за ліцензії на гральний автомат.

З наведених норм законодавства вбачається, що плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, а КРАІЛ здійснює контроль за справлянням цієї плати.

За приписами частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання.

З огляду на викладене, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням, у розумінні положень ГК України.

Наведені норми законодавства та аналіз повноважень позивача у справі - КРАІЛ, свідчать про те, що остання реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а відтак спір у цій справі виник не у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 ГПК України, оскільки здійснення контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

У той же час, відповідно до пункті 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Таким чином, у правовідносинах, які виникли з відповідачем, КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади з спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою публічного права.

Характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах. Оскільки КРАІЛ здійснює контроль за справлянням надходжень до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами у справі виникли публічно-правові відносини.

Такі обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору, в розмінні ГПК України.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на характер правовідносин та суб`єктний склад учасників у цій справі, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, що, в свою чергу, є підставою для закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи те, що судом першої інстанції помилково розглянуто в порядку господарського судочинства справу, віднесену до адміністративної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "Білліонаре Казіно Компані", скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 та закриття провадження у даній справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина 2 статті 231 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Північного апеляційного господарського суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Заходи забезпечення позову

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №910/5933/24 задоволено частково апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5933/24.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5933/24 скасовано частково та постановлено нову ухвалу, якою заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Білліонаре Казіно Компані", у межах суми позовних вимог у розмірі 187 087 107,92 грн.

В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі №910/5933/24 залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" на користь Офісу Генерального прокурора 1 009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 9 статті 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 145 ГПК України).

Так, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 скасовано та прийнято нове судове рішення про закриття провадження у справі №910/5933/24, заходи забезпечення позову, вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №910/5933/24 підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 145, 269, 270, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/5933/24.

3. Закрити провадження у справі №910/5933/24.

4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі №910/5933/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями - 05.02.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов