Постанова

від 27.01.2025 по справі 924/644/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Справа № 924/644/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Мельник О.В.

судді Коломис В.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Чернега Ю.Г.

позивача: не з"явився

відповідача: Потапова М.В.

третьої особи: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 (суддя Муха М.Є., м.Хмельницький, повний текст складено 25.11.2024)

за позовом Керівника Хмельницької окружної прокуратури м. Хмельницький в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький

до Приватного підприємства "ДІ АЙ CI" м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013, повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 у позові Керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013 укладеного між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ПП "ДІ АЙ СІ" та зобов`язання ПП "ДІ АЙ СІ" повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення, що знаходиться в межах природно-заповідного фонду - в кварталі 36 виділ 6-10, 13 лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький" площею 9,1 га., відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Хмельницької окружної прокуратури повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що в порушення норм матеріального права суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що «належне виконання користувачем обов`язку забезпечити доступ передбачає відповідну взаємодію сторін договору, оскільки забезпечуючи доступ до лісової ділянки представник відповідача має упевнитись, що надає доступ саме представникам лісомисливського господарства відповідно повинен бути обізнаний/повідомлений про проведення такої перевірки, вчинити дії щодо доступу останнього до лісової ділянки, а також має право бути присутнім, надавати пояснення під час її проведення». Безпідставними такі висновки суду є також з огляду на вимоги п. 20 договору, згідно яких постійний лісокористувач наділений правом здійснювати на лісовій ділянці охорону, захист, відтворення лісів, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, користуючись при цьому безумовним правом вільного та безперешкодного доступу.

Натомість прокурор вважає, що надані ним докази незабезпечення безперешкодного доступу судом безпідставно оцінено як такі, що не містять відомостей про вчинення представниками ПП "ДІ АЙ СІ" перешкод.

Сам факт здійснення без жодної правової підстави огородження земель лісового фонду, що перебувають в користуванні постійного лісокористувача підтверджує обмеження для останнього безумовного безперешкодного доступу.

Вказані обставини не заперечуються самим відповідачем. Також відповідач стверджує, що наявність часткового огородження ділянки та відсутність вільного доступу свідчить про відсутність загального вільного доступу для інших осіб, що не є порушенням умов Договору, оскільки такого визначення як «вільний доступ» і умов щодо нього, в договорі немає.

Таким чином, прокурор вважає, що такі дії відповідача є прямим порушенням п. 23 договору щодо обов`язку не порушувати права інших лісокористувачів та норм ч. 1 ст. 66 Лісового кодексу України, якою встановлено право громадян вільно та безоплатно перебувати в лісах державної та комунальної власності. Прямому невиконанню Стороною 2 зазначених вище обов`язків, що передбачені договором та які є систематичними, оскільки не вважається відповідачем порушеннями, судом першої інстанції належну правову оцінку не надано.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що ще одним, визначеним п. 23 договору обов`язком, який не виконується відповідачем є здійснення будівництва, встановлення парканів і інших споруд лінійного типу за згодою сторони 1.

Прокурор зазначає, що належними доказами підтверджено факт здійснення будівництва тимчасових споруд (відкритої альтанки, дерев`яної господарської споруди та спортивного майданчика), парканів і інших споруд лінійного типу без отримання згоди постійного лісокористувача. Натомість відповідачем не надано жодного доказу отримання такої згоди після фактичного набуття ним статусу сторони за договором та прийняття у користування лісової ділянки на підставі акту приймання-передачі від 15.07.2015, на що зверталась увага суду прокурором та позивачем.

Окрім того, прокурор зазначає, що суд, встановивши факт будівництва відповідачем спортивного майданчика, який за твердженням відповідача (в відзиві, письмових поясненнях) побудовано з метою здійснення рекреаційної діяльності, не надав жодної правової оцінки доводам прокурора щодо його розміщення лише частково на лісовій ділянці, що перебуває в користуванні відповідача. Зазначені твердження відповідача щодо створення умов для рекреації шляхом спорудження спортивного майданчика не відповідають дійсності, адже дозвіл на його розміщення у постійного користувача не отримано. Більше того, більша його частина знаходиться на території земельної ділянки приватної власності з кадастровим номером 6825083600:03:008:1012 площею 2 га, що підтверджено поданим у справі прокурором збірним кадастровим планом та викопіюванням з кадастрової карти, виготовленими ТОВ «Бюро судових бедземекспертиз».

Прокурор зазначає, що часткове розміщення спортивного майданчика на переданій в користування ПП "ДІ АЙ СІ" лісовій ділянці вказує на факт можливого самовільного розміщення його на землях державної власності і не забезпечення охорони ввіреної тимчасовому користувачу лісової ділянки. Жодних доказів правомірного спорудження спортивного майданчика саме відповідачем суду не надано, що водночас не спростовує факт розміщення такої споруди в порушення умов договору без дозволу постійного користувача та невиконання обов`язків і умов договору тимчасовим користувачем.

Разом з тим, прокурор зазначає, що систематичним порушенням обов`язків, що передбачені договором та законом (п. 29 Договору), є також нездійснення ПП "ДІ АЙ СІ" на відведеній йому в користування лісовій ділянці рекреаційної діяльності, з метою організації якої для широкого кола осіб і передавалось 9,1 га лісу. Така діяльність не здійснюється з 15.07.2015 (момент складання актом приймання-передачі), що свідчить про систематичність порушення.

Поряд з цим, прокурор зазначає, що судом першої інстанції невірно трактуються умови договору, зокрема п. 22 договору, який передбачає право отримувати продукцію і доходи від її реалізації, таким доходом може бути, наприклад, дохід від зібраної лікарської' сировини і т.п. Створення зони відпочинку не охоплюється поняттям «отриманням продукції», а тому зазначені вище висновки суду є некоректними. Таким чином, зазначений пункт не передбачає право на отримання доходу від господарської діяльності виключно після облаштування зони відпочинку, як помилково зазначає суд. При цьому, судом не враховано вимоги норм п.п.1, 3 ч.2 ст. 20 Лісового кодексу України, які встановлюють обов`язок, а не право, тимчасового лісокористувача приступати до використання лісів у строки, встановлені договором, та дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель. Приступити до такого використання відповідач був зобов`язаний з моменту підписання акту приймання-передачі від 15.07.2015 (п.9 Договору), тобто з липня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та умовам договору.

Ухвалою суду від 31.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24. Розгляд справи призначено на 27 січня 2025 року.

24 січня 2025 року Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» сформовано та подано через систему «Електронний суд» пояснення в яких підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву керівника Хмельницької окружної прокуратури задовольнити повністю.

27 січня 2025 року Приватним підприємством "ДІ АЙ СІ" сформовано та подано через систему «Електронний суд» пояснення в яких заперечує доводи апеляційної скарги прокурора та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 27.01.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Хмельницької окружної прокуратури повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2025 заперечила доводи апеляційної скарги прокурора та просила суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 без змін.

В судове засідання 27.01.2025 Хмельницька обласна військова адміністрація та Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Стаття 43 ГПК Українизобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Хмельницької обласної військової адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні 27.01.2025, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих від 14.07.1977р. № 213 "Про взяття під охорону держави об`єктів природи" створено парк - пам`ятку садово - паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" площею 110га, з метою збереження грабо-дубового з домішками клена, берези, черешні та інших порід (а.с.22-23 т.1).

30 березня 2004 року Хмельницькою обласною радою прийнято рішення №22-11/2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду", яким змінено категорію природно-заповідного фонду з парку - пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Лісові Гринівці" на заповідне урочище (а.с.24-25 т.1).

20 жовтня 2004 року наказом Державного комітету лісового господарства України від №178 реорганізовано державне лісогосподарське об`єднання "Хмельницькліс" та створено на його базі Хмельницьке державне лісомисливське підприємство (а.с.30-31 т.1).

Згідно охоронного зобов`язання №127 від 29.12.2007 заповідне урочище "Лісовогринівецьке" площею 110га, розташоване в кварталах 35, 36 Хмельницького лісництва передано під охорону лісокористувачу "Хмельницьке лісомисливське господарство" (а.с.27-29 т.1).

28 травня 2010 року рішенням 28 сесії Хмельницької обласної ради №18-28/2010 від "Про внесення змін до рішення 11 сесії обласної ради №22-11/2004 від 30.03.2004 "Про впорядкування та розширення природно-заповідного фонду області" змінено категорію природно-заповідного фонду з заповідного урочища на лісовий заказник "Лісогринівецький" та визначено загальну площу 109,4 га (а.с.26 т.1).

17 листопада 2011 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від №433/2011-р виділено ПП "ДІ АЙ СІ" у довгострокове тимчасове користування в рекреаційних цілях (створення зон відпочинку) лісову ділянку площею 9,1 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради (квартал 36 вид.6, 7, 8, 9, 10, 13) на термін до 2060 року без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство". Доручено голові Хмельницької районної державної адміністрації В.Коліщаку укласти з приватним підприємством ДІ Ай СІ договір на використання вказаної лісової ділянки, передбачивши плату за її використання. Приватному підприємству "ДІ АЙ СІ" приступити до використання лісової ділянки після укладання договору з Хмельницькою районною державною адміністрацією. Використовувати лісову ділянку винятково в рекреаційних цілях із дотриманням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства, існуючих обмежень та обтяжень (а.с.53 т.1).

У 2012 році Хмельницький районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за заявою ПП "ДІ АЙ СІ" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо виділення Приватному підприємству "ДІ АЙ СІ" у дострокове тимчасове користування в рекреаційних цілях (створення зон відпочинку) лісову ділянку площею 9,10 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Лісовогринівецької сілської ради Хмельницького району Хмельницького лісництва (квартал 36 вид 6, 7, 8, 9, 10, 13) термін до 2060 року без вилучення земельної ділянки у постійного користувача ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» (а.с.90-104 т.1).

Земельно-аграрним центром «Карат» по завданню ПП "ДІ АЙ СІ" розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки лісової ділянки, для рекреаційних цілей (створення зон відпочинку), що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради, Хмельницького р-ну, Хмельницького лісництва (квартал 36 вид 6,7,8,9,10,13), без вилучення земельної ділянки у постійного користувача ДП «Хмельницькелісомисливське господарство» (а.с.71-88 т.1).

17 січня 2013 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №4/2013-р внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17.11.2011 № 433/2011-р Про надання у користування приватному підприємству "ДІ АЙ СІ" лісової ділянки виклавши п. 2 та підпункт 3,1. пункту 3 розпоряд ження у новій редакції: 2. Рекомендувати ДП Хмельницьке лісомисливське господарство укласти з приватним підприємством "ДІ АЙ СІ" договір на використання вказаної лісової ділянки, передбачивши плату за її використання; 3.1. Приступити до використання лісової ділянки після укладення договору з ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» (а.с.54 т.1).

19 лютого 2013 року між постійним лісокористувачем ДП Хмельницьке лісомисливське господарство" (Сторона 1) та ПП "ДІ АЙ СІ" (Сторона 2 ) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами. Відповідно до п.1,2 якого Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей (створення зон відпочинку). У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 9,1 га (гектарів), яка розташована в кварталі 36 вид. 6,7,8,9,10,13 Хмельницького лісництва на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району згідно з планом - схемою (додається) (а.с.65-71 т.1).

Сторона 2 приймає у користування лісову ділянку не раніше дати підписання Сторонами цього договору у термін до 2060 року та складання акта приймання-передачі лісової ділянки. Акт приймання-передачі підписується Сторонами протягом 10 днів з дати укладення цього договору (п.9 договору).

Відповідно до п.20 договору Сторона 1 має право: вимагати відшкодування збитків, заподіяних Стороною 2, відповідно до законодавства; виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану лісової ділянки внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору та вимог закону Стороною 2; зупиняти користування лісовою ділянкою у випадках, передбачених законом та цим договором; здійснювати на лісовій ділянці охорону, захист, відтворення лісів, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, користуючись при цьому безумовним правом вільного та безперешкодного доступу; отримувати від Сторони 2 на усні та письмові запити інформацію про використання лісової ділянки; мати інші права, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 21 договору на Сторону 1 покладено обов`язок в т.ч. здійснювати контроль за належним станом лісової ділянки, яка передана в користування.

Згідно п.22 договору Сторона 2 має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього договору та законодавства; за погодженням із Стороною 1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації; приступити до використання лісової ділянки у термін, визначений пунктом 9 цього договору; втримувати від Сторони 1 необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки; вносити пропозиції щодо перегляду умов цього договору або його розірвання у випадках, передбачених цим договором та законом; здійснювати інші права, надані законом.

Пунктом 23 договору на Сторону 2 покладено обов`язки проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим Договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим Договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких. що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу сприяти формуванню екологічної мережі; забезпечувати охорону природних комплексів лісової ділянки тваринного рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до прийнятого на себе охоронного зобов`язання; проводити будівництво, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу за згодою Сторони 1; забезпечувати уповноваженим суб`єктам безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування; у 10-денний термін з дати приймання лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою; не, порушувати прав інших лісокористувачів; користуватися лісовою ділянкою з дотриманням правил протипожежної та екологічної безпеки та здійснювати заходи щодо збереження об`єкта користування від пожеж на явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки; у випадку виявлення лісової пожежі забезпечити негайне сповіщення Сторони 1 та вжити заходів щодо ліквідації пожежі; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; забезпечувати Стороні 1 безперешкодний доступ на об`єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені цим Договором; не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, аварій та інших подій, що погіршують стан лісової ділянки. У випадку виявлення таких випадків - протягом доби письмово повідомляти Сторону 1, вживаючи негайних заходів щодо встановлення лісопорушників або усунення негативних наслідків порушень; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 10 метрів; на письмові запити Сторони 1 щодо використання лісової ділянки надавати у десятиденний термін ґрунтовні та вичерпні відповіді; сприяти Стороні 1 у веденні лісового господарства та не перешкоджати його представникам здійснювати лісогосподарські заходи; встановлювати на лісовій ділянці стенд з інформацією про Сторону 2 у місцях відпочинку, вказівники, плакати, стенди з правилами поведінки в лісі; у разі припинення договірних відносин повернути лісову ділянку Стороні 1 з урахуванням умов, визначених пунктами 14-18 цього Договору; після закінчення терміну дії Договору, а також в інших випадках припинення його дії, повернути Стороні 1 лісову ділянку протягом десяти днів із дати припинення у стані, придатному для ведення лісового господарства; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Договір укладено строком на 47 років, що діє з 19.02.2013 по 01.01.2060 включно.

Згідно п.29 дія Договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який його було укладено; припинення дії Договору за взаємною згодою Сторін; випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню Стороною 2; систематичного невиконання Стороною 2 обов`язків, що передбачені цим Договором та законом; використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання Стороною 2 лісової ділянки у цілях, не передбачених цим Договором; використання Стороною 2 відповідної земельної лісової ділянки не за цільовим призначенням; з інших підстав, визначених законодавством.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.п.9, 10 договору №01 довгострокового тимчасового користування лісами від 19.02.2013 між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ПП "ДІ АЙ СІ" 15 липня 2015 року підписано акт приймання-передачі лісової ділянки у довгострокове користування за яким Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 9,1 га, які знаходяться у виділах 6, 7, 8, 9, 10, 13 кварталу 36 Хмельницького лісництва на території Ліосовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області без вилучення земельних ділянок в постійного лісокористувача ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство". Додатками до акту є прелікові відомості дерев у кількості 3019шт., які знаходяться в межах виділеної в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки на 5 аркушах, план земельної ділянки на 1 арк (а.с.72 т.1).

Згідно довідки про обстеження лісових ділянок наданих у платне довгострокове тимчасове користування, комісією в складі: головного лісничого Гаврилюка О.М. голова комісії, начальника відділу лісового та мисливського господарства Гришака С.О. члена комісії, начальника відділу з охорони і захисту лісу Горбачова В.О. члена комісії, лісничого Пархомівського лісництва Шевчук Л.В. члена комісії, лісничого Прибузького лісництва Войтовича В.А. члена комісії, лісничого Хмельницького лісництва Грачука Ю.Ю. член комісії на виконання пункту 6 постано спільної наради керівників правоохоронних та інших державних органів області від 27.04.2021 та наказу ДП «Хмельницьке ЛМГ» №136 від 01.07.2021 «Про проведення обстеження лісових ділянок наданих у довгострокове тимчасове користування» проведено обстеження у Приватного підприємства "ДІ АЙ СІ" порушення меж, вимог пожежної безпеки, засмічення та самовільних рубок не виявлено. Територія частково огороджена, вільного доступу немає. Ознаки ведення рекреаційної діяльності відсутні (а.с.113-114 т.1).

28 жовтня 2022 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України від №892 припинено ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Пунктом 8 вказаного наказу визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП Хмельницьке лісомисливське господарство» (а.с.32-35 т.1).

10 січня 2023 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України від №81 затверджено передавальний акт ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство", яке координується Хмельницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (а.с.37-38 т.1).

10 січня 2023 року наказом ДСГП "Ліси України" №267 закріплено за філією "Хмельницьке лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України" майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 №81 (а.с.36 т.1).

У березні 2023 року комісією в складі: начальника відділу з охорони і захисту лісу Владислава Горбачова - голови комісії, мисливствознавця 1-ї категорії Михайла Гацка - члена комісії, лісничого Пархомівського лісництва Людмили Шевчук - члена комісії, лісничого Прибузького лісництва Віктора Войтовича - члена комісії, лісничого Хмельницького лісництва Юрія Грачука член комісії на виконання постанови спільної наради керівників правоохоронних та інших державних органів від 29.11.2022 року було проведено обстеження лісових ділянок наданих у довгострокове - тимчасове користування, зокрема Приватному підприємству «Ді Ай Сі» в результаті якого порушення меж, вимог пожежної безпеки, засмічення та самовільних рубок не виявлено. Територія частково огороджена, вільного доступу немає. Ознаки ведення рекреаційної діяльності відсутні. На лист підприємства №175 від 09.03.2023 року щодо сплати за користування лісовою ділянкою надано відповідь на електронну пошту № 8/03- 22 від 10.03.2023 року про фактичну сплату за користування лісовою ділянкою за 2018-2023 роки. Про вказані обставини складено відповідну довідку (а.с.111-112 т.1).

20 вересня 2023 року Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області звернулось до заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури з листом в якому з метою вжиття заходів реагування відповідно до компетенції щодо захисту інтересів держави в судовому порядку зокрема повідомлено що управлінням отримано інформацію щодо ознак заподіяння шкоди інтересам держави в сфері лісокористування. За наявною інформацією, на даний час зазначена лісову ділянку площею 9,1 га, яка розташована в кварталі 36 вид. 6, 7, 8, 9, 10, 13 Хмельницького лісництва ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» на території Лісовогоринівецької сільської ради Хмельницького району використовується службовими особами ПП "ДІ АЙ СІ" ймовірно з порушенням вимог чинного природоохоронного законодавства та умов вищевказаного договору, зокрема шляхом здійснення її огородження, внаслідок чого обмежено доступ працівників лісового господарства та інших громадян, видалення лісових насаджень, облаштування штучної водойми тощо (а.с. 58-59 т.1).

06 жовтня 2023 року керівник Хмельницької окружної прокуратури звернувся до філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» з листом №50-6593вих-23 в якому прокурор повідомив про те, що на виконання доручення Хмельницької обласної прокуратури, в межах розгляду листа Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, проводиться вивчення наявності підстав для застосування представницьких повноважень в інтересах держави щодо порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища при використанні ПП "ДІ АЙ СІ" лісової ділянки площею 9,1 га, що розташована на території Лісовогринівецької об`єднаної територіальної громади. Зокрема, згідно листа Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області вказана лісова ділянка використовується ПП "ДІ АЙ СІ" в порушення екологічного законодавства та умов договору, зокрема земельна ділянка огороджена, внаслідок чого обмежений доступ працівників лісового господарства та громадян, облаштовано штучну водойму, тенісний корт та здійснено видалення лісових насаджень. Враховуючи викладене, з метою вивчення питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування, у тому числі представницького характеру, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор просив на підставі п. 23 договору довгострокового тимчасового користування лісами № 1 від 19.02.2013 обстежити вказану лісову ділянку, з метою перевірки її стану та використання в цілях передбачених договором, встановлення тимчасових споруд та паркану, що обмежує доступ на територію лісової ділянки (у разі встановлення паркану, тимчасових споруд повідомити чи надавався дозвіл/погодження на їх встановлення), облаштування штучної Хмельницький, тенісного корту та видалення лісових насаджень. Інформацію та підтверджуючі документи прокурор просив надати на адресу окружної прокуратури до 16.10.2023 (а.с. 39-40 т.1).

Згідно листа Філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» від 06.10.2023 №50-6593вих-23 на виконання листа Хмельницької окружної прокуратури повідомлено, що було проведено обстеження лісової ділянки наданої у довгострокове - тимчасове користування Приватному підприємству "ДІ АЙ СІ" (копія довідки додається). Також повідомлено, що працівниками ДП «Хмельницьке ЛМГ» 26.05.2009 року було зафіксовано факт проведення незаконних земляних робіт та пошкодження дерев до ступеня припинення та не припинення росту в межах самовільно захопленої лісової ділянки (копія листа додається) (а.с. 41-48 т.1). До вказаного листа додано зокрема Акт обстеження стану насаджень в заповідному урочищі «Лісогринівецьке» кв 36, вид 6,8,9,10,13 Хмельницького лісництва ДП «Хмельницьке ЛМГ» від 26.05.2009 (а.с.42 т.1), довідка обстеження лісової ділянки наданої у платне довгострокове тимчасове користування в якій зазначено, що територія частково огороджена в декілька рядів з північно - західної сторони ділянки, встановлено хвіртку, яка на дату обстеження була зачинена, чим обмежено доступ працівників філії до кварталу 36 виділ 14 Хмельницького лісництва. Ознаки ведення рекреаційної діяльності відсутні. При проведенні аналізу електронної карти лісових насаджень філії встановлено, що в межах ділянки частково розміщено спортивний майданчик (орієнтовною площею 100 м.кв.). Погодження на видалення дерев чи встановлення тимчасових споруд (спортивного майданчика, огорожі) тимчасовому користувачу не надавались (а.с.43 т.1).

Однак вказаний акт обстеження стану насаджень в заповідному урочищі «Лісогринівецьке» від 26.05.2009 (а.с.42 т.1) та довідка обстеження лісової ділянки наданої у платне довгострокове тимчасове користування від 2023 року (а.с.43 т.1) спростовує твердження прокуратури, щодо вчинення відповідачем незаконних земельних робіт та пошкодження дерев до ступеня припинення росту на частині лісової ділянки, оскільки спірна лісова ділянка була передана для відповідача згідно акту приймання-передачі лісової діялнки у довгострокове тимчасове користування від 15.07.2015 на виконання умов договору №01 довгостроковго тимчасового користування лісами від 19.02.2013.

12 квітня 2024 року Хмельницька окружна прокуратура звернулась до ДСГП "Ліси України" із листом у якому керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратур» просила повідомити: які ознаки (у чому полягає) не здійснення рекреаційної діяльності ПП "ДІ АЙ СІ", чи погіршився стан лісової ділянки (у чому полягає погіршення стану лісової ділянки), чи використовується дана лісова ділянка за цільовим призначенням, чи вживались заходи, у т.ч. шляхом проведення переговорів щодо усунення порушень, чи вживались заходи щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013 укладеного з ПП "ДІ АЙ СІ" чи будуть вживатись такі заходи, у т.ч. в судовому порядку (а.с.49-50 т.1).

17 квітня 2024 року керівник Хмельницької окружної прокуратури керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з листом №50-2748вих-24 до Хмельницької обласної військової адміністрації в якому повідомив, що відповідно до наданої інформації філією «Хмельницького лісомисливського господарства» ДП «Ліси України», ПП "ДІ АЙ СІ" не виконує умови договору довгострокового тимчасового користування лісами № 1 від 19.02.2013. Зокрема, відсутні ознаки рекреаційної діяльності, на території встановлено спортивний майданчик без погодження філії, а також територія частково огороджена (встановлено паркан) без погодження постійного лісокористувача, чим обмежено доступ працівників філії до кварталу 36 виділ 14 Хмельницького лісництва. Враховуючи викладене, з метою вивчення питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування, у тому числі представницького характеру, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор просив повідомити чи вживалися або будуть вживатися Хмельницькою ОВА заходи спрямовані на усунення вище вказаних порушень вимог законодавства про природно-заповідний фонд, у тому числі у судовому порядку (а.с.121-122 т.1).

У відповіді 30.04.2024 філія "Хмельницьке лісомисливське господарство" повідомила прокуратуру, що на момент проведення обстеження 24.04.2024 року на лісовій ділянці наданій в довгострокове тимчасове користування ПП "ДІ АЙ СІ" встановлено відкриту альтанку в кількості 1 од., господарську будівлю в кількості 1 од., частково спортивний майданчик орієнтовною площею 120 кв. м. Територія лісової ділянки частково огороджена металевою сіткою, доступ відкритий. Ознак погіршення стану лісової ділянки не зафіксовано. Випадків нецільового використання лісової ділянки у кв. 36 вид. 6,7,8,9,10,13 Хмельницького лісництва, що надана в довгострокове тимчасове користування ПП "ДІ АЙ СІ" не виявлено. Філією надсилалися листи із запитами щодо надання інформації про своєчасність сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів до бюджету згідно умов договору (лист №175 від 09.03.2023 р.), щодо забезпечення вільного доступу до лісової ділянки та використання лісової ділянки відповідно до умов договору (лист № 342 від 28.04.2023 року) (а.с.51-52 т.1).

У відповідь Хмельницька обласна військова адміністрація листом №68/34-12-3854/2024 від 24.04.2024 повідомила прокурора, що нею не вживались заходи спрямовані на усунення вищевказаних порушень. Окрім того, у зв`язку із обмеженим фінансуванням адміністрація не заперечує стосовно вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з метою захисту інтересів держави, в т.ч. подачі позовної заяви (а.с. 123-124 т.1).

27 червня 2024 року Хмельницька окружна прокуратура направила Хмельницькій обласній військовій адміністрації повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про подання в інтересах держави в особі адміністрації позову про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення земельної ділянки (а.с.125-128 т.1).

09 вересня 2024 року філією "Хмельницьке лісомисливське господарство" у відповідь на запит адвоката відповідача від 06.09.2024 повідомлено, що територія лісової ділянки, що перебуває в довгостроковому тимчасовому користуванні ПП "ДІ АЙ СІ" частково огороджена легкою металевою сітчастою огорожею та загальний (для невизначеного кола осіб) доступ в цій частині на лісову ділянку не був вільним. Водночас ПП "ДІ АЙ СІ" у відповідності до положень п. 23 Договору в усіх випадках забезпечувало доступ представникам ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" для проведення відповідних перевірок та оглядів території лісової ділянки, переданої в користування та випадків перешкоджання в наданні такого доступу з боку підприємства не було. Результатом останнього обстеження лісової ділянки, переданої в користування ПП "ДІ АЙ СІ" було встановлено, що в тому числі і загальний доступ до всієї території лісової ділянки є вільним (а.с. 205 т.1).

На виконання листа Хмельницької обласної прокуратури від 20.09.2024 ДСГП "Ліси України" проведено обстеження лісової ділянки наданої у довгострокове тимчасове користування ПП "ДІ АЙ СІ" за результатами якого складено акт від 20.09.2024 у якому зазначено, що відповідачем надано схему генерального плану влаштування рекреаційного майданчика та кадастровий план, який відрізняється за конфігурацією від схеми. Територія частково огороджена кількома рядами з північно - західного боку ділянки, чим обмежено доступ до вищевказаної ділянки, чим порушено п.22 договору. Проїзд з різних сторін ділянки обмежено через те, що навкруги приватна власність. Ознак облаштування території для організації відпочинку та рекреації не встановлено. Під час аналізу електронної карти лісових насаджень філії встановлено, що в межах ділянки частково розміщено спортивний майданчик (орієнтовною площею 100 м.кв.). Погодження на видалення дерев чи встановлення тимчасових споруд (спортивного майданчик, огорожі) тимчасовому користувачу не надавались, чим порушено п.23 договору (а.с.20-21 т.2).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з приписами ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.

При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність компетентного органу про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі №925/11/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" визначено повноваження військово-цивільної адміністрації населених пунктів на відповідній території щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами ст. 17 ЗК України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 1 Указу Президентом України від 24.02.2022 №68/2022 на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено, зокрема, Хмельницьку обласну військову адміністрацію, у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013 укладеного між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ПП "ДІ АЙ СІ" та зобов`язання ПП "ДІ АЙ СІ" повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення, що знаходиться в межах природно-заповідного фонду - в кварталі 36 виділ 6-10, 13 лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький" площею 9,1 га.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА, прокурор зазначав, що позивач є розпорядником земель лісового фонду та органом уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

Пунктом 1.5.наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502«Про затвердження Правил використання корисних властивостей лісів» визначено, що використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, на території Хмельницької області повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення на теперішній час здійснюються Хмельницькою обласною державною адміністрацією.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що договір довгострокового тимчасового користування лісами №01 від 19.02.2013 укладений між ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» та ПП "ДІ АЙ СІ" на підставі розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 17.11.2011 №433/2011-р, як розпорядника лісової ділянки державної форми власності.

Отже, уповноваженим органом є Хмельницька обласна державна адміністрація (Хмельницька обласна військова адміністрація).

Також суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21, Верховний Суд вказав, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації.

З матеріалів справи вбачається, що Хмельницькою обласною прокуратурою, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом № 50-2748 ВИХ-24 від 17.04.2024 повідомлено Хмельницьку ОВА про виявлені порушення вимог законодавства та з`ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та намірів на відповідне судове реагування.

Поряд з цим, із відповіді Хмельницької ОВА від 24.04.2024 №68-34-12-3854/2024 вбачається що такі заходи не вживалися та на даний час немає можливості їх вжити у зв`язку з обмеженим фінансуванням.

Разом з тим, прокурор зазначає, що його звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності порушених інтересів держави, які полягають у дотриманні режиму охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду, запобігання використання земель лісового призначення та природно-заповідного фонду у господарських та інших цілях фізичними/юридичними особами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницьку обласну військову адміністрацію.

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цьогоКодексудля ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 8 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст.55, ст.57 ЗК України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково- дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Згідно ст.50та ст.51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 16 ЛК Українивстановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно ст. 18 ЛК України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи (частина сьомастатті 18 ЛК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 31 ЛК України, до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території відноситься прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

17 листопада 2011 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від №433/2011-р виділено ПП "ДІ АЙ СІ" у довгострокове тимчасове користування в рекреаційних цілях (створення зон відпочинку) лісову ділянку площею 9,1 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради (квартал 36 вид.6, 7, 8, 9, 10, 13) на термін до 2060 року без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство". Доручено голові Хмельницької районної державної адміністрації В.Коліщаку укласти з приватним підприємством "ДІ АЙ СІ" договір на використання вказаної лісової ділянки, передбачивши плату за її використання. Приватному підприємству "ДІ АЙ СІ" приступити до використання лісової ділянки після укладання договору з Хмельницькою районною державною адміністрацією. Використовувати лісову ділянку винятково в рекреаційних цілях із дотриманням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства, існуючих обмежень та обтяжень.

19 лютого 2013 року між постійним лісокористувачем ДП Хмельницьке лісомисливське господарство" (Сторона 1) та ПП "ДІ АЙ СІ" (Сторона 2 ) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами відповідно до п.1,2 якого Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей (створення зон відпочинку). У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 9,1 га (гектарів), яка розташована в кварталі 36 вид. 6,7,8,9,10,13 Хмельницького лісництва на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району згідно з планом - схемою.

15 липня 2015 року між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ПП "ДІ АЙ СІ" підписано акт приймання-передачі лісової ділянки у довгострокове користування за яким Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 9,1 га, які знаходяться у виділах 6, 7, 8, 9, 10, 13 кварталу 36 Хмельницького лісництва на території Ліосовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області без вилучення земельних ділянок в постійного лісокористувача ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".

Статтею 20 ЛК України передбачено права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Зокрема, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Згідно п.22 договору сторона 2 має право здійснювати господарську діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов цього договору та законодавства; за погодженням із стороною 1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності; отримувати продукцію і доходи від її реалізації; приступити до використання лісової ділянки у термін, визначений пунктом 9 цього договору; втримувати від сторони 1 необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки; вносити пропозиції щодо перегляду умов цього договору або його розірвання у випадках, передбачених цим договором та законом; здійснювати інші права, надані законом.

Пунктом 23 договору на сторону 2 покладено обов`язки проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких. що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу сприяти формуванню екологічної мережі; забезпечувати охорону природних комплексів лісової ділянки тваринного рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до прийнятого на себе охоронного зобов`язання; проводити будівництво, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу за згодою сторони 1; забезпечувати уповноваженим суб`єктам безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування; у 10-денний термін з дати приймання лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою; не, порушувати прав інших лісокористувачів; користуватися лісовою ділянкою з дотриманням правил протипожежної та екологічної безпеки та здійснювати заходи щодо збереження об`єкта користування від пожеж на явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки; у випадку виявлення лісової пожежі забезпечити негайне сповіщення сторони 1 та вжити заходів щодо ліквідації пожежі; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; забезпечувати стороні 1 безперешкодний доступ на об`єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені цим договором; не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, аварій та інших подій, що погіршують стан лісової ділянки. У випадку виявлення таких випадків - протягом доби письмово повідомляти сторону 1, вживаючи негайних заходів щодо встановлення лісопорушників або усунення негативних наслідків порушень; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 10 метрів; на письмові запити сторони 1 щодо використання лісової ділянки надавати у десятиденний термін ґрунтовні та вичерпні відповіді; сприяти стороні 1 у веденні лісового господарства та не перешкоджати його представникам здійснювати лісогосподарські заходи; встановлювати на лісовій ділянці стенд з інформацією про сторону 2 у місцях відпочинку, вказівники, плакати, стенди з правилами поведінки в лісі; у разі припинення договірних відносин повернути лісову ділянку стороні 1 з урахуванням умов, визначених пунктами 14-18 цього договору; після закінчення терміну дії договору, а також в інших випадках припинення його дії, повернути стороні 1 лісову ділянку протягом десяти днів із дати припинення у стані, придатному для ведення лісового господарства; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннямист. 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.1ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. ст.598,653 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписамист. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 22 ЛК України встановлено, що право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбаченихстаттею 78цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно ст.78 ЛК України, право використання лісових ресурсів припиняється в разі:

1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів;

2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів;

3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів;

4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів;

5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища;

6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів;

7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням;

8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Згідно п.29 дія договору №01 довгострокового тимчасового користування лісами від 19.02.2013 припиняється у випадку:

закінчення строку, на який його було укладено;

припинення дії Договору за взаємною згодою Сторін;

випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню Стороною 2;

систематичного невиконання Стороною 2 обов`язків, що передбачені цим Договором та законом;

використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища;

використання Стороною 2 лісової ділянки у цілях, не передбачених цим Договором;

використання Стороною 2 відповідної земельної лісової ділянки не за цільовим призначенням;

з інших підстав, визначених законодавством.

З позовної заяви вбачається, що підставою звернення прокурора з позовом у даній справі до суду є встановлення порушень Приватним підприємством «ДІ АЙ СІ» умов договору тимчасового довгострокового користування лісом, які згідно з умовами самого договору є підставою для його припинення, тобто розірвання договору з підстави, передбаченої самим цим договором (ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Зокрема, прокурор посилається, на те, що п.29 договору встановлено, що його дія припиняється зокрема у випадку систематичного невиконання Стороною 2 обов`язків, що передбачені цим Договором та законом; використання Стороною 2 лісової ділянки у цілях, не передбачених цим Договором.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення визначених договором (п.п. 1, 5, 8, 9, 20, 22, 23 Договору) та законом (ч.2 ст. 1, п.п. 1, 2, 6 ст. 20, ст.ст. 65, 66, ч.1 ст. 68 Лісового кодексу України) обов`язків не здійснює на відведеній йому лісовій ділянці рекреаційної діяльності, використовуючи її таким чином не у цілях, передбачених цим договором, здійснив будівництво тимчасових споруд та споруд лінійного типу без погодження з постійним користувачем, без набуття законних прав на земельну лісову ділянку обмежив безумовне право постійного користувача на доступ до земель лісового фонду, що перебувають в його постійному користуванні, допускає порушення прав інших лісокористувачів.

Також, прокурор зазначає, що в ході неодноразового обстеження земельної ділянки площею 9,1 га, що розташована в кварталі 36 виділ 6-10, 13 лісового заказника місцевого значення «Лісогринівецький» постійним лісокористувачем ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» та їх правонаступником - філією «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» встановлено систематичне невиконання ПП "ДІ АЙ СІ" умов договору.

Зокрема, у 2021 та 2022 роках в ході обстеженням вказаної земельної ділянки постійним лісокористувачем - ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, що належить до природно-заповідного фонду, яка надана ПП "ДІ АЙ СІ" в довгострокове тимчасове користування для ведення рекреаційної діяльності частково огороджена, вільний доступ до ділянки відсутній, а також відсутні ознаки ведення рекреаційної діяльності. В ході комісійного обстеження вказаної лісової ділянки у 2023 році встановлено, що територія надана ПП "ДІ АЙ СІ" у довгострокове тимчасове користування частково огороджена в декілька рядів з північно-західної сторони ділянки, чим обмежено доступ працівників філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», ознаки ведення рекреаційної діяльності відсутні.

Крім того, прокурор зазначає, що при проведенні аналізу електронної карти лісових насаджень філії встановлено, що в межах ділянки частково розміщено спортивний майданчик (орієнтовною площею 100 м2). Погодження на встановлення тимчасових споруд (спортивного майданчику, паркану) постійним лісокористувачем - ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» та їх правонаступником - філією «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» не надавалися.

Поряд з цим, прокурор звертає увагу суду на те, що на час обстеження лісової ділянки площею 9,1 га, що знаходиться в межах лісового заказника місцевого значення «Лісогринівецький» що надана ПП "ДІ АЙ СІ" на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами № 1 від 19.02.2013, на вказаній ділянці встановлено лише 1 відкриту альтанку, 1 господарську споруду та спортивний майданчик. Водночас, відповідно до поданої ПП "ДІ АЙ СІ" схеми генплану рекреаційного облаштування лісової ділянки наданої в довгострокове тимчасове користування передбачено розміщення: павільйони відпочинку відвідувачів 30 одиниць, відкриті альтанки - 8 одиниць, приміщення адміністрації та охорони - 1 одиниця, доготовча кухня самообслуговування - 1 одиниця, пункт прокату інвентаря та посуду - 1 одиниця, закритий мангал - 3 одиниці; дитячий ігровий майданчик - 3 одиниці, ігрові гірки - 3 одиниці, спортивний майданчик - 2 одиниці, парковка для автомобілів - 1 одиниця, контейнери для сміття - 3 одиниці, пожежний щит - 3 одиниці, дворові вигрибні санмісця на 4 місця - 3 одиниці, лави дерев`яні паркові - 24 одиниць, дворовий колодязь - 1 одиниця, герметичний септик - 1 одиниця. Також передбачалося влаштування доріжок з твердим покриттям, озеленення території та встановлення ліхтарі. Тобто, за період у понад 10 років користування лісовою ділянкою в межах природно - заповідного фонду ПП "ДІ АЙ СІ" не здійснено рекреаційного облаштування лісової ділянки наданої в довгострокове тимчасове користування.

Таким чином, прокурор вважає, що порушення ПП "ДІ АЙ СІ" умов укладеного між сторонами договору, в якому як підстава розірвання договору зазначено здійснення систематичного невиконання ПП "ДІ АЙ СІ" обов`язків передбачених договором та законом; використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання ПП "ДІ АЙ СІ" лісової ділянки у цілях, не передбачених договором, використання ПП "ДІ АЙ СІ" лісової ділянки не за цільовим призначенням, є безумовною підставою для припинення договору довгострокового тимчасового користування лісами №01 від 19.02.2013 за умовами його пункту 29.

Як визначено в п. 1, ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними твердженнями прокурора, враховуючи наступне.

За загальним правилом частини першоїстатті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другоїстатті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другійстатті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другоїстатті 651 ЦК Українияк цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правиластатті 141 ЗК України, застосовні до договорів оренди землі).

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписистатті 32 Закону України "Про оренду землі", а такожстатті 141 ЗК України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Тож функціональним призначеннямЦК Україниу врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту "д" частини першоїстатті 141 ЗК Україниобумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії "систематична несплата земельного податку або орендної плати" як однієї з підстав припинення права оренди землі.

Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то цілком очевидно, що законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормамиЗК України, а нормамиЦК Українинадається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з`ясування наявності підстав для його розірвання.

До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами "якщо інше не встановлено законом або договором" (або інше подібне формулювання), як от в частині першійстатті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.

Утім, у частині другійстатті 651 ЦК Українивикористано дещо іншу формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першоїстатті 141 ЗК України(систематична несплата орендної плати), та правила частини другоїстатті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Згідно з пунктом "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Досліджуючи умови договору №01 довгострокового тимчасового користування лісами від 19.02.2013 колегією суддів встановлено, що серед обов`язків відповідача, що передбачають у своєму виконанні відповідну «систематичність», є лише обов`язок своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення дії вказаного договору з підстав систематичного невиконання відповідачем обов`язків, що передбачені цим договором, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, плати за користування лісовою ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі №277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі №277/526/18, від 20 серпня 2020 року, у справі №616/292/17, від 08 травня2024 року у справі №629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року, у справі №922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі №906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі №917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі №922/1165/23 та інші).

З матеріалів справи вбачається, що на лист підприємства №175 від 09.03.2023 щодо сплати за користування лісовою ділянкою надано відповідь на електронну пошту №8/03-22 від 10.03.2023 про фактичну сплату за користування лісовою ділянкою за 2018-2023 роки, що підтверджується довідкою про обстеження лісових ділянок наданих у платне довгострокове тимчасове користування (а.с.111 т.1). Поряд з цим, прокурором та позивачем щодо своєчасної сплати відповідачем за користування лісовою ділянкою не заперечується.

Таким чином, твердження прокурора про систематичне невиконання відповідачем обов`язків, що передбачені цим договором, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Щодо твердження прокурора про нецільове використання відповідачем лісової ділянки і порушенням умов договору, а саме не влаштування на всій території лісової ділянки зони відпочинку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1 договору встановлено, що лісова ділянка надається в користування з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей - створення зон відпочинку.

Відповідно до Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 330 від 20.06.2009 чинного на час укладення договору, рекреаційна діяльність визначалась як діяльність, спрямована на відновлення розумових, духовних і фізичних сил людини шляхом загальнооздоровчого і культурно-пізнавального відпочинку, туризму санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства, полювання, тощо.

Згідно абз.5 п. 22 договору відповідач набув право приступити до використання лісової ділянки у термін, визначений пунктом 9 цього договору, відповідно до умов якого та згідно з Актом приймання-передачі лісова ділянка фактично була передана ПП "ДІ АЙ СІ" лише 15.07.2015 року.

Поряд з цим, у п.22 договору, сторонами узгоджено, що відповідач також наділений правом здійснювати господарську діяльність, отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що використанням наданої лісової ділянки є спочатку створення в її межах зон відпочинку, а вже в подальшому їх використанні в рекреаційних цілях та надання відповідних послуг.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що умовами договору, які встановлюють обов`язки ПП "ДІ АЙ СІ" щодо порядку використання лісової ділянки, а також і іншими умовами договору в будь-який спосіб не визначено кінцевого /граничного строку, впродовж якого/до якого відповідач був б зобов`язаний повністю облаштувати зони відпочинку і розпочати надання послуг на них. Наведене свідчить про те, що встановлення такого строку не являлось істотною умовою для обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання договору №01 довгострокового тимчасового користування лісами від 19.02.2013 та отримання лісової ділянки за Актом приймання-передачі лісової діялнки у довгострокове тимчасове користування від 15.07.2015, відповідачем розпочато роботи, спрямовані на створення зон відпочинку та облаштовано на лісовій ділянці відкриту альтанку, дерев`яну господарську споруду та спортивний майданчик. Незважаючи на обмежений обсяг виконаних робіт, це свідчить про наміри відповідача і початок використання ділянки за призначенням, визначеним договором.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема наявним в матеріалах справи листом Філії "Хмельницьке лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" від 30.04.2024 №74/25.11-2024, в якому йдеться про обстеження лісової ділянки, наявність на ній облаштованих ПП "ДІ АЙ СІ" зазначених вище споруд, а також окремо зазначається, що випадків нецільового використання лісової ділянки, що надана в довгострокове тимчасове користування ПП "ДІ АЙ СІ" не виявлено. Водночас, схема облаштування зон відпочинку/рекреаційної діяльності, яка зокрема містить перелік типів (за призначенням) і кількості об`єктів та споруд, що планувалось влаштувати на лісовій ділянці не передбачає чітких строків виконання тих, чи інших робіт.

Таким чином, твердження прокурора про використання відповідачем лісової ділянки у цілях, не передбачених договором є безпідставним та спростовуються наявними матеріалами справи.

Щодо твердження прокурора, що відповідач здійснив будівництво тимчасових споруд та споруд лінійного типу без погодження з постійним користувачем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.22 договору відповідач має право за погодженням із стороною 1 в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для ведення господарської діяльності.

За змістом абз.8 п.23 договору, відповідач зобов`язаний проводити будівництво, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу за згодою постійного лісокористувача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області і постійним лісокористувачем - ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" з врахуванням природоохоронного статусу території, було погоджено схему генплану лісової ділянки площею 9,1196 га для рекреаційних цілей на землях ДП «Хмельницьке лісове господарство», яка відповідно відображає характер антропогенного навантаження діяльності на середовище та визначає основні техніко-економічні показники рекреаційних зон та рекреаційної діяльності, концепцію облаштування зон відпочинку із визначенням переліку, типів (за призначенням) і кількості об`єктів і споруд, що планується улаштувати в цих зонах, зокрема споруди та огорожі (а.с.201-204 т.1).

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" (постійний лісокористувач та Сторона 1 договору) надало погодження на влаштування огорож та зведення тимчасових споруд для організації зон відпочинку шляхом його письмового вчинення безпосередньо на оригінальному примірнику схеми - плані облаштування зон рекреації, копія якої додана до матеріалів справи та оригінал оглянуто судом першої інстанції, що не заперечується учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки законодавством, що регулює спірні правовідносини не передбачено затвердженої форми згоди власників або користувачів земельних ділянок на будівництво тимчасових споруд та споруд лінійного типу, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказане погодження ДП «Хмельницьке лісове господарство» схеми генплану лісової ділянки площею 9,1196 га для рекреаційних цілей на землях ДП «Хмельницьке лісове господарство» є належним та допустимим доказом в силу вимог п.п. 22, 23 договору щодо надання згоди для ПП "ДІ АЙ СІ" будувати тимчасові споруду та споруди лінійного типу на лісовій ділянці, яка надана йому згідно договору довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013 укладеного між ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" та ПП "ДІ АЙ СІ"

Крім того, прокурором не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції встановленого зразка згоди (погодження) постійного користувача, яке відповідач повинен отримати необхідного йому для будівництва тимчасових споруд та споруд лінійного типу.

Таким чином, спростовуються твердження прокурора, що відповідачем не надано підтверджуючих документів про отримання від постійного користувача погодження на зведення тимчасових споруд та споруд лінійного типу, що вказувало на ознаки порушення положень п.п. 22, 23 договору.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra faktum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини - venire contra faktum proprium принцип добросовісності.

Доктрина заборони суперечливої поведінки полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Об`єднана Палата Верховного Суду за змістом постанови від 10.04.2019 року в справі №390/34/17 зазначила про те, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra faktum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra faktum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці. Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19). Тому, якщо особа висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти про відсутність претензій, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Вчинення дій, пов`язаних із формуванням надалі вимог, суперечитиме попередній поведінці такої особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлюючи часткове сітчасте огородження та облаштовуючи тимчасові споруди наявні на лісовій ділянці відповідач керувався погодженням, наданим ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство", що в свою чергу підтверджує те, що ПП «ДІ АЙ СІ» в даному випадку діяло правомірно і порушень зобов`язань за договором не здійснило.

Щодо твердження прокурора, що відповідач обмежив безумовне право постійного користувача на доступ до земель лісового фонду, що перебувають в його постійному користуванні та допускає порушення прав інших лісокористувачів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вимогу про розірвання договору, прокурор стверджує, що ПП «ДІ АЙ СІ» в порушення п.23 договору обмежує доступ працівникам філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» до лісової ділянки , переданої відповідачу в довгострокове тимчасове користування та посилається на те, що дані обставини підтверджуються довідками обстеження лісової ділянки працівниками ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство», складеними в 2021 та 2022 роках та довідкою комісійного обстеження лісової ділянки працівниками філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» у 2023 році (далі довідки).

Відповідно до п.23 договору, до обов`язків відповідача віднесено забезпечувати стороні1 (постійному лісокористувачу) безперешкодний доступ на об`єкт користування, але з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені договором.

Проте, аналіз вказаних довідок спростовує вищевказане твердження прокурора, оскільки згідно довідки за 2021 вбачається, що лісова ділянка надана відповідачу була обстежена, на ній не встановлено порушення меж, вимог пожежної безпеки, засмічення та самовільних рубок, також зазначено, що лісова ділянка частково огороджена, вільного доступу немає. З довідки за 2022 рік також вбачається, що на лісові ділянці не встановлено порушення меж, вимог пожежної безпеки, засмічення та самовільних рубок, лісова ділянка частково огороджена, вільного доступу немає. Водночас, колегія суддів відзначає, що у вказаних довідках не зазначено, що працівникам ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» зі сторони відповідача не було забезпечено доступу до лісової ділянки з метою проведення перевірки/обстеження ділянки. В свою чергу, сам факт обстеження та опис його результатів в довідках свідчить, що доступ для проведення обстеження був забезпечений.

Поряд з цим, у довідці за 2023 рік також відсутня вказівка, що зі сторони відповідача мало місце порушення зобов`язання щодо надання постійному лісокористувачу безперешкодного доступу на об`єкт користування. Водночас, у вказаній довідці зазначено, що ділянка має часткове огородження з встановленою хвірткою, яка на дату обстеження була зачинена, чим було обмежено доступ працівників філії до кварталу 36 виділ 14 Хмельницького лісництва, проте виділ 14 вказаного лісництва не належить до об`єкту користування відповідача за договором, так як за умовами договору та акту приймання-передачі була передана відповідачу лісова ділянка у виділах 6,7,8,9,10,13 кварталу 36 Хмельницького лісництва (а.с. 43 т.1).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на адвокатський запит представника відповідача від 06.09.2024 філією «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» надано відповідь №184/25.11-2024 від 09.09.2024 про те, що територія лісової ділянки, що перебуває в довгостроковому тимчасовому користуванні відповідача була частково огороджена легкою металевою сітчастою огорожею та загальний (для невизначеного кола осіб) доступ в цій частині на лісову ділянку не був вільним. Водночас ПП «ДІ АЙ СІ» у відповідності до положень п.23 договору в усіх випадках забезпечувало доступ представникам ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство» для проведення відповідних перевірок та оглядів території лісової ділянки, переданої в користування та випадків перешкоджання в наданні такого доступу з боку ПП «ДІ АЙ СІ» не було. На даний час результатом останнього обстеження лісової ділянки, переданої в користування ПП «ДІ АЙ СІ» було встановлено, що в тому числі і загальний доступ до всієї території лісової ділянки є вільним (а.с.205 т.1).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що у листі Філії «Хмельницьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» від 30.04.2024 №74/25.11-2024 на ім`я керівника Хмельницької окружної прокуратури зокрема вказано, що на територію лісової ділянки, що перебуває в довгостроковому тимчасовому користуванні ПП «ДІ АЙ СІ» доступ відкритий (а.с.52 т.1).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявними в матеріалах справи доказами щодо оглядів і обстеження в 2021-2024 роках лісової ділянки переданої в користування ПП «Ді Ай Сі» не встановлено інших порушень відповідачем його зобов`язань за договором

Враховуючи в сукупності вищевикладене та наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність порушень ПП «ДІ АЙ СІ» зобов`язань визначених договором довгострокового тимчасового користування лісами №1 від 19.02.2013, які б відповідно до п. 29 договору могли бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ПП "ДІ АЙ СІ" повернути Хмельницькій обласній військовій адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення, що знаходиться в межах природно-заповідного фонду - в кварталі 36 виділ 6-10, 13 лісового заказника місцевого значення "Лісогринівецький" площею 9,1 га. то вона також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основної, в задоволенні якої судом відмовлено.

Такими чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові через необґрунтованість та недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідност. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.ч.1, 2ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та залишення без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24.

Отже, в силу приписівст. 129 ГПК України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.11.2024 у справі №924/644/24 без змін.

2. Справу №924/644/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Коломис В.В.