Постанова

від 03.02.2025 по справі 903/70/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 лютого 2025 року Справа № 903/70/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт"

на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024

(ухвалене о 11:05 год. у м. Луцьку, повний текст складено 25.07.2024)

у справі №903/70/24 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп"

про стягнення 214 851 грн 96 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 22.07.2024 у справі №903/70/24 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 23 096 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що Господарський суд Волинської області рішенням від 15.05.2024 позов задовольнив частково, а тому підставними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 32 995 грн 15 коп., що є пропорційними задоволеним вимогам позивача.

Крім того, дослідивши заяву ТОВ "Васильківхлібпродукт" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Тому, суд, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%, у зв`язку із чим вказав, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 23 096 грн 61 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24 та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, в порушення принципу диспозитивності господарського процесу, без відповідного клопотання відповідача, самостійно зменшив розмір витрат позивача на правничу допомогу.

Тому скаржник вважає, що додаткове рішення Господарського суд Волинської області від 22.07.2024 у справі № 903/70/24 є незаконним та має бути скасоване судом апеляційної інстанції.

Також вказує, що орієнтовний розрахунок витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн. Докази розміру витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.09.2024 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24.

Верховний Суд постановою від 18.12.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" задовольнив частково. Скасував ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №903/70/24, а справу направив до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

В подальшому справа № 903/70/24 надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.01.2025 розгляд справи призначив на 03.02.2025 о 11:00 год.

В судове засідання 03.02.2025 представники сторін не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та відповідач були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 2, а. с. 76), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що у провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа №903/70/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп"про стягнення 214 851 грн 96 коп.

Господарський суд Волинської області рішенням від 15.05.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 177 226 грн 86 коп., з них 122 313 грн 51 коп. основного боргу, 24 417 грн 17 коп. - 23% річних, 3 064 грн 42 коп. інфляційних втрат, 27 431 грн 74 коп. пені та 2 126 грн 72 коп. судового збору. Відмовив в позові про стягнення 37 625 грн 12 коп., з них 31 000 грн штрафу, 154 грн 15 коп. - 23 % річних, 6 470 грн 97 коп. пені (т. 1, а. с. 172-177).

17.05.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу (т. 1, а. с. 182-188).

Господарський суд Волинської області ухвалою від 22.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" від 17.05.2024 про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи повернув заявнику без розгляду (т. 1, а. с. 190-191).

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" задовольнив. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.05.2024 скасував та направив справу № 903/70/24 для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області (т. 2, а. с. 224-226)

Матеріали справи надійшли до Господарського суду Волинської області 11.07.2024 (т. 1, а. с.229).

У зв`язку з перебуванням судді Вороняка А.С. у відпустці, справа №903/70/24 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 розподілена судді Бідюк С.В. (т. 1, а. с. 232)

Господарський суд Волинської області ухвалою від 15.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" від 17.05.2024 про ухвалення додаткового рішення прийняв до розгляду у судовому засіданні 22.07.2024 на 11:00 год. Запропоновав учасникам справи до 19.07.2024 подати суду пояснення по суті заяви (т. 1, а. с. 233).

Як вказано вище, Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 22.07.2024 у справі №903/70/24 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 23 096 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вище вказано, що Господарський суд Волинської області рішенням від 15.05.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 177 226 грн 86 коп., з них 122 313 грн 51 коп. основного боргу, 24 417 грн 17 коп. - 23% річних, 3 064 грн 42 коп. інфляційних втрат, 27 431 грн 74 коп. пені та 2 126 грн 72 коп. судового збору. Відмовив в позові про стягнення 37 625 грн 12 коп., з них 31 000 грн штрафу, 154 грн 15 коп. - 23 % річних, 6 470 грн 97 коп. пені.

Вказане рішення ухвалив суддя Вороняк А.С.

Таким чином, оскільки основне судове рішення ухвалив суддя Вороняк А.С. саме він мав ухвалювати додаткове рішення у справі, що прямо встановлено імперативною нормою ст. 244 ГПК України.

Тому, не можна вважати, що ухвалене суддею Бідюк С.В. додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24 ухвалене повноважним складом суду.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

За наведеного, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24 підлягає скасуванню, у зв`язку із порушенням норм процесуального права.

В той же час, за загальним правилом, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому, в разі допущення процесуальних порушень, наведених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов`язковому скасуванню, а тому у цьому випадку, суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов`язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд вказує таке.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ "Васильківхлібпродукт" заявило, що попередній розмір судових витрат товариства на професійну правничу допомогу становить 44 691 грн 28 коп. (т. 1, а. с. 1-2).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" не подавало заяв чи клопотань про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді першої інстанції позивачу надавалася Адвокатським бюро "Дмитра Щеглова".

Зокрема, 08.01.2024 між ТОВ "Васильківхлібпродукт" (Клієнт) та АБ "Дмитра Щеглова" (Бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №1-Г (у двох примірниках, один з яких підписано директором ТОВ "Васильківхлібпродукт" Кисіль І.В., а інший - керуючим Адвокатського бюро "Дмитра Щеглова" адвокатом Д.С. Щегловим), згідно умов якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору Бюро приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді Волинської області з приводу стягнення передплати по договору поставки з ТОВ "Агротрейд Групп".

Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Щеглов Д.С. (п. 2.4 Договору).

В п. п. 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що гонорар за представництво в суді першої інстанції складає 5% від ціни позову, але не менше 40 000 грн. Клієнт сплачує гонорар після підписання акту на умовах, визначених у ньому.

В подальшому, 16.05.2024 між ТОВ "Васильківхлібпродукт" та АБ "Дмитра Щеглова" підписано акт приймання-передачі правничої допомоги до договору від 08.01.2024 №1-Г (у двох примірниках, один з яких підписано директором ТОВ "Васильківхлібпродукт" Кисіль І.В., а інший - керуючим Адвокатського бюро "Дмитра Щеглова" адвокатом Д.С. Щегловим), згідно якого АБ надало, а клієнт прийняв правничу допомогу щодо представництва інтересів у Господарському суді Волинської області з приводу стягнення передплати по договору поставки з ТОВ "Агротрейд Групп" (а. с. 185-186), а саме:

1) здійснено вивчення законодавства та судової практики;

2) здійснено збір доказів;

3) підготовлено позовну заяву та додатки до неї;

4) спрямовано позовну заяву до суду;

5) підготовлено та спрямовано до суду інші процесуальні документи (клопотання, заяви);

6) участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Гонорар складає 40 000 грн, який клієнт сплачує протягом 30 календарних днів з дати підписання цього акту. Правнича допомога надана в повному обсязі. Клієнт немає жодних претензій до її якості.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Судом апеляційної інстанції вище установлено, що Господарський суд Волинської області рішенням від 15.05.2024 у цій справі позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 177 226 грн 86 коп., з них 122 313 грн 51 коп. основного боргу, 24 417 грн 17 коп. - 23% річних, 3 064 грн 42 коп. інфляційних втрат, 27 431 грн 74 коп. пені та 2 126 грн 72 коп. судового збору. Відмовив в позові про стягнення 37 625 грн 12 коп., з них 31 000 грн штрафу, 154 грн 15 коп. - 23 % річних, 6 470 грн 97 коп. пені.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, підставними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 32 995 грн 15 коп., що є пропорційними задоволеним вимогам позивача.

Крім того, як вказано вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів, судова практика є усталеною.

Більше того, позовна заява у цій справі не є об`ємною та складною, викладена на 2-х сторінках та ґрунтується на не значній кількості доказів.

Окрім того, колегія судів зазначає про недоречність розмежування таких послуг як вивчення законодавства та судової практики, збір доказів, спрямування позовної заяви до суду охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви, сторонами помилково визначено, як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

При цьому, суд зважає і на те, що у позовній заяві відсутні будь-які посилання на судову практику.

Тому, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об`єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, апеляційний господарський суд вважає, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 23 096 грн 61 коп., оскільки такий розподіл відповідає вимогам щодо співмірності, обґрунтованості, пропорційності та забезпечує баланс інтересів сторін у питанні відшкодування витрат.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що доводи апеляційної скарги позивача розміщені фактично на половині однієї сторінки, не містять деталізованого опису незгоди скаржника із оскарженим судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 096 грн 61 коп.

Підсумовуючи усе викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24 скасувати, у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" 23 096 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/70/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Групп" (43005, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Шопена, будинок 22А, код 39919654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківхлібпродукт" (08601, Київська обл., місто Васильків, вул. Володимирська, будинок 22, код 42652235) - 23 096 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

4. Справу № 903/70/24 надіслати Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.