Рішення

від 27.01.2025 по справі 924/902/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2025 р. Справа № 924/902/24

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Висоцької А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Староушицької селищної ради, смт. Стара Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область

до Фермерського господарства «Крушанівське», с. Крушанівка, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область

про:

1) стягнення 70 872,43 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007, зареєстрованого у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005;

2) розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством «Крушанівське»;

3) зобов`язання фермерського господарства «Крушанівське» повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га

Представники сторін:

від позивача: адвокат Рудик В.М. - згідно ордеру ВХ №1083325 від 25.11.2024

від відповідача: адвокат Бринцева С.С. - згідно ордеру ВХ №1085367 від 27.11.2024

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 07.10.2024 надійшла позовна заява Староушицької селищної ради (32385, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Українська, буд. 5, код ЄДРПОУ 03308388) до Фермерського господарства «Крушанівське» (32390, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Крушанівка, код ЄДРПОУ 33651310) про:

1) стягнення 70 872,43 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007, зареєстрованого у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005;

2) розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством «Крушанівське», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, який зареєстровано у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005;;

3) зобов`язання фермерського господарства «Крушанівське» повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га.

Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

27.11.2024 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

23.12.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті спору.

Позивач Староушицька селищна рада (далі позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на невиконання фермерським господарством «Крушанівське», укладеного 03.07.2007 між ним, як орендарем, та Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, що полягає у систематичній недоплаті орендної плати.

Так, пунктом 4 спірного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради в розмірі 1218,32 грн. на рік. Загальна сума оренди становить 51132,80 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно до 30 числа наступного за звітний період на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20, яке набрало законної сили 03.12.2020, положення пункту 4 договору оренди від 03.07.2007 викладено в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23 917,60 грн. у рік, що становить 5 відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01.01.2020 становить 30 477 грн., а в цілому вся площа 478 351,75 грн.».

Наразі згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Староушицької територіальної громади, відтак розпорядження нею здійснює Староушицька селищна рада.

Внаслідок недоплати орендної плати орендарем за період з 01.01.2020 до 31.05.2024 утворилась заборгованість в розмірі 70 872,43 грн., яка підлягає стягненню. Так, за 2020 рік розмір заборгованості становить 1737,83 грн., за 2021 рік 18 970,01 грн., за 2022 рік 20 429,77 грн., за 2023 рік 21 09,65 грн., за 2024 рік 8643,17 грн.

Позивач вважає систематичну недоплату орендної плати істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007 та підставою для його розірвання в силу положень ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України та, відповідно, повернення земельної ділянки позивачеві.

В якості правових підстав позову посилається на ст. 141 Земельного кодексу України, ст.. 526, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.21, 30 Закону України «Про оренду землі».

Представник позивача під час судового розгляду спору підтримав позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Вказав, що з огляду на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі 918/391/23, до спірних правовідносин в частині розірвання договору оренди землі підлягають застосуванню положення ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, так як має місце систематична недоплата орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди землі. Вважає, що систематична недоплата орендної плати у встановленому договором розмірі свідчить про ненадійність відповідача, як контрагента, і відсутність у позивача, як орендодавця, впевненості у належному виконанні договору в майбутньому.

Під час розгляду справи позивачем надано письмові пояснення щодо проведеного розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати, порядку її нарахування з урахуванням індексів інфляції за кожен рік, а також обізнаності щонайменше з липня 2024 року Фермерським господарством «Крушанівське» про збільшення розміру орендної плати за рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20. Також повідомив про наявність іншого договору оренди земельної ділянки між сторонами та сплату відповідачем грошових коштів як орендної плати за користування нею.

Відповідач Фермерське господарство «Крушанівське» (далі ФГ «Крушанівське», відповідач) у поданому відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та вказує, що 20.06.2007 розпорядженням Кам`янець-Подільської райдержадміністрації №431/2007 затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду фермерському господарству «Крушанівське» для рибогосподарських потреб загальною площею 15,9655 га, що розташована на території Грушківської сільської ради за межами населеного пункту. 03.07.2007 між Кам`янець-Подільською райдержадміністрацією та ФГ «Крушанівське» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,6955 га, в т.ч. 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами, 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями), строком на 40 років. Згідно пункту 4 цього договору розмір орендної плати становить 1 278,32 грн. на рік за всю площу з послідуючою індексацією, сплата орендної плати здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів. Загальна сума оренди становить 51 132,80 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20, яке набрало законної сили 03.12.2020, положення пункту 4 договору оренди від 03.07.2007 викладено в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23 917,60 грн. у рік, що становить 5 відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01.01.2020 становить 30 477 грн., а в цілому вся площа 478 351,75 грн.».

Відповідач, не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості з орендної плати стверджує, що з 03.12.2020 розмір орендної плати становить 23 917,60 грн. на рік, а тому за період 2020-2024 років заборгованість дійсно має місце, але в розмірі 63 504,52 грн.

Оскільки відповідачеві не було відомо про зміну розміру орендної плати згідно рішення господарського суду від 10.11.2020, наявна заборгованість перед позивачем буде погашена найближчим часом.

Звертає увагу, що відповідачеві на праві власності належать дві гідроспоруди, розташовані на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим існує необхідність у збереженні договору оренди земельної ділянки для їх належного утримання та догляду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у визначеному позивачем розмірі, просила врахувати сплату відповідачем 13.01.2025 на розрахунковий рахунок позивача 10 000 грн. в рахунок погашення заборгованості, а також відмовити у розірванні договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач зацікавлений у збереження договору.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

03.07.2007 року між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фермерським господарством «Крушанівське», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), згідно п.1 якого, орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 20.06.2007 №431/2007 передає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок), що розташована на території Грушківської сільської ради для рибогосподарських потреб.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,6955 га, в тому числі 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами, 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Договір укладається на строк 40 років починаючи з дати його реєстрації. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором, а також при зміні власника землі або орендаря, якщо інше не передбачено в договорі. При переході права власності на землю від власника землі до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника (п.3 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради в розмірі 1218,32 грн. на рік. Загальна сума оренди становить 51132,80 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно до 30 числа наступного за звітний період на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається щороку у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо: погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Категорія земель землі водного фонду (п.5 Договору).

У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7 Договору).

Пунктом 9 Договору визначено інші права та обов`язки сторін, зокрема орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар у відповідності з пунктом 4 цього договору зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. В разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 7 цього договору (п.10 Договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» в книзі реєстрації договорів оренди землі (п.13 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Договір зареєстрований в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 01.08.2007 за №0407755150005.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6822481500:05.002:0004.

Фермерському господарству «Крушанівське» з 27.12.2013 на праві власності належить гідроспоруда загальною площею 587,6 кв.м по вул. Шевченка, 75 в с. Рункошів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (номер запису про право власності 4112579), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15312076 від 27.12.2013 та свідоцтвом про право власності на нерухове майно індексний номер 15611859 від 27.12.2013.

Також, фермерському господарству «Крушанівське» з 27.12.2013 на праві власності належить гідроспоруда загальною площею 399 кв.м по вул. Шевченка, 76 в с. Рункошів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (номер запису про право власності 4110787), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15605867 від 27.12.2023 та свідоцтвом про право власності на нерухове майно індексний номер 15605580 від 27.12.2013.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20 за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної державної адміністрації в особі Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації до Фермерського господарства «Крушанівське» внесено зміни до договору оренди землі від 03.07.2007, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством «Крушанівське», виклавши положення пункту 4 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23 917, 60 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 60 коп.) у рік, що становить 5 (п`ять) відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01.01.2020 року становить З0 477 грн, а в цілому вся площа 478 351,75 грн".

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822481500:05.002:0004 площею 15,6955 га перебуває у комунальній власності Староушицької селищної ради на підставі Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", право власності зареєстровано 13.09.2021 за номером 43981109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №275062272 від 16.09.2021.

Позивач стверджує, що упродовж 2020 року розмір орендної плати за Договором становив 4348,07 грн. за період з 01.01.2020 по 02.12.2020 та 1829,79 грн. з 03.12.2020 по 31.12.2020, з яких відповідачем сплачено 4440 грн.; за 2021 рік 23 917,60 грн., з яких відповідачем сплачено 4947,59 грн.; за 2022 рік 26 309,36 грн., з яких відповідачем сплачено 5879,59 грн.; за 2023 рік 27505,24 грн., з яких відповідачем сплачено 6413,59 грн., за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 12005,51 грн., з яких відповідачем сплачено 3362,34 грн., а заборгованість становить 70 872,43 грн.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Предметом спору у даній справі є земельна ділянка з кадастровими номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, в т.ч. 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами, 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями), для рибогосподарських потреб, що перебуває у комунальній власності Староушицької територіальної громади в особі Староушицької селищної ради.

Положення статей 13, 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 статті 2 ЗК України передбачено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Суд враховує, що станом на момент укладення спірного договору оренди розпорядником земельної ділянки була Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області.

Разом з тим, на даний час змінено правове регулювання у цій сфері Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності 27.05.2021.

Цим Законом перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до Договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи, виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

З врахуванням вищевикладеного, земельна ділянка з кадастровими номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га перебуває у комунальній власності Староушицької територіальної громади в особі Староушицької селищної ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №275062272 від 16.09.2021.

За змістом ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319, ч.1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У справі, що розглядається, предметом позову є вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 70 872,43 грн. зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.05.2024 включно, розірвання договору оренди землі від 03.07.2007 та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позивачем стверджується порушення фермерським господарством «Крушанівське», як орендарем, права позивача, як орендодавця, на отримання орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою комунальної власності внаслідок її систематичної недоплати, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та підставою для його розірвання та, відповідно, повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, 03.07.2007 року між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фермерським господарством «Крушанівське», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендар прийняв у платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок) з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, що розташована на території Грушківської сільської ради (тепер Староушицька селищна рада) для рибогосподарських потреб на 40 років. Даний договір зареєстрований у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Приписами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Положення аналогічного змісту закріплені також у п. 9 Договору.

Своєю чергою, відповідно до ст. 25 вищевказаного Закону та п. 9 Договору орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Як передбачено ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Сторонами спірного договору у пункті 4 узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради в розмірі 1218,32 грн. на рік. Загальна сума оренди становить 51132,80 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно до 30 числа наступного за звітний період на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20, яке набрало законної сили 03.12.2020, внесено зміни до договору оренди землі від 03.07.2007, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством «Крушанівське», виклавши положення пункту 4 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23 917, 60 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 60 коп.) у рік, що становить 5 (п`ять) відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01.01.2020 року становить 30 477 грн, а в цілому вся площа 478 351,75 грн".

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/21).

Позивач стверджує, що упродовж 2020 року розмір орендної плати за Договором становив 4348,07 грн. за період з 01.01.2020 по 02.12.2020 та з урахуванням зміни розміру орендної плати за рішенням господарського суду від 10.11.2020 - 1829,79 грн. за період з 03.12.2020 по 31.12.2020; за 2021 рік 23 917,60 грн.; за 2022 рік 26 309,36 грн.; за 2023 рік 27505,24 грн.; за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 12005,51 грн.

Такий розмір орендної плати, починаючи з 2022 року, обчислений з урахуванням індексів інфляції згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі". За 2021 рік коефіцієнт індексації становив 1,1 для земель несільськогосподарського призначення; за 2022 рік 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік 1,051 для всіх категорій земель і видів угідь.

Водночас, з 01.01.2020 по 31.05.2024 включно відповідач систематично недоплачує орендну плату у встановленому розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70 872,43 грн., з яких заборгованість за 2020 рік становить 1737,83 грн., за 2021 рік 18 970,01 грн., за 2022 рік 20 429,77 грн., за 2023 рік 21 09,65 грн., за 2024 рік 8643,17 грн.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов Договору відповідачем сплачено орендну плату у 2020 році у розмірі 4440 грн., у 2021 році 4947,59 грн., у 2022 році 5879,59 грн.; у 2023 році 6413,59 грн., за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 включно 3362,34 грн. Крім того, 13.01.2025 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перераховано 10 000 грн.

Доказів сплати орендної плати в іншому розмірі, погашення заборгованості в повному обсязі, яка є предметом спору, відповідач не надав, а матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Староущицької селищної ради про стягнення з ФГ «Крушанівське» заборгованості зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 03.12.2020 по 31.05.2024 включно.

Поряд з цим, суд бере до уваги твердження представника відповідача та враховує сплату 13.01.2025 на рахунок позивача грошових коштів в сумі 10 000 грн. як часткове погашення відповідачем наявної заборгованості, а відтак і відсутність предмету спору в цій частині.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у тому числі шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.

З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі №Б-7732/2-25 звернув увагу, що "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного правовідношення між сторонами, яке було підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням обставин справи, за яких предмет спору існував на час звернення позивача до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі №924/902/24 за позовом Староушицької селищної ради до ФГ «Крушанівське» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в частині 10 000 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки суд враховує і зазначає таке.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Заявляючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 03.07.2007, Староушицька селищна рада посилається на істотність порушення договору ФГ «Крушанівське», що виразилось у систематичній недоплаті орендної плати майже упродовж 4 років поспіль.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 наголосила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору».

Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.012021 у справі №910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміни в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, ніж визначений умовами договору оренди земельної ділянки від 03.07.20207, тобто відповідач, як орендар, допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Розмір сплачених відповідачем упродовж періоду з 01.01.2020 по 31.05.2024 грошових коштів у вигляді орендної плати за договором становив 25 043,11 грн., з яких за 2020 рік - 4440 грн., за 2021 рік 4947,59 грн., за 2022 рік 5879,59 грн.; за 2023 рік 6413,59 грн., за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 включно 3362,34 грн.

Суд зазначає, що ФГ «Крушанівське» неодноразово порушувало умови договору оренди землі, а саме: систематично не доплачувало орендну плату в повному обсязі у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках.

Розмір завданих цим порушенням втрат позивача на час звернення з позовом до суду складав 70 872,43 грн., з яких за 2020 рік - 1737,83 грн., за 2021 рік 18 970,01 грн., за 2022 рік 20 429,77 грн., за 2023 рік 21 09,65 грн., за 2024 рік 8643,17 грн.

Отже, співвідношення розміру орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем та яку очікував отримати позивач за вказаний період (95 915,54 грн.) та фактично сплаченої суми орендної плати (25 043,11 грн.) свідчить про істотну різницю між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи договір, і тим, що насправді він зміг отримати, а відтак про істотність порушення умов договору відповідачем, що слугує підставою для розірвання спірного договору оренди за частиною другою статті 651 ЦК України.

Укладаючи спірний договір, відповідач зобов`язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договорів, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов`язань.

Суд відхиляє твердження відповідача про несплату орендної плати в повному розмірі через необізнаність з рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2020 у справі №924/717/20, яким змінено умови договору в частині розміру орендної плати, з огляду на їх неґрунтовність.

Суд враховує, що метою укладення спірного договору оренди земельної ділянки є отримання орендодавцем плати за землю задля наповнення місцевого бюджету, тому продовження договірних відносин з орендарем, який систематично неналежно виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд також погоджується з твердженням позивача про те, що систематична недоплата орендної плати у визначеному договором розмірі свідчить про ненадійність відповідача, як контрагента, і відсутність у позивача, як орендодавця, впевненості у належному виконанні договору в майбутньому.

Збереження договірних відносин з таким орендарем не відповідатиме інтересам територіальної громади як власника земельних ділянок, які визначаються доцільністю та ефективністю використання майна, а також не сприятиме досягненню максимального економічного ефекту задля соціально-економічного розвитку територіальної громади.

З огляду на характер спірних правовідносин, обставини неналежного виконання умов договору саме орендарем, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про істотність порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007, а відтак і наявність підстав для задоволення позовної вимоги про його розірвання.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку суд враховує і зазначає таке.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі».

Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами п. 10 договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007 після припинення дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав, передбачених ч.2 ст.651 ЦК України для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні.

Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007 та перебування спірної земельної ділянки у фактичному володінні та користуванні ФГ «Крушанівське», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги Староушицької селищної ради в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га задовольнити частково та стягнути з Фермерського господарства «Крушанівське» на користь позивача 60 872,43 грн.; розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.07.2007, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством «Крушанівське», який зареєстровано у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005 та зобов`язати фермерське господарство «Крушанівське» повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га.

Провадження в частині стягнення 10 000 грн. заборгованості з орендної плати закрити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9084 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №105 від 25.09.2024.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на розмір задоволеної позовної вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Крушанівське» на користь позивача 60 872,43 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 600,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі №924/902/24 в частині стягнення з фермерського господарства «Крушанівське» 10 000 грн. заборгованості зі сплати орендної плати на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, позивачу належить право на повернення з Державного бюджету України судового збору в розмірі 427,25 грн., у зв`язку із закриттям провадження у справі, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, питання про повернення судового збору в розмірі 427,25 грн. на час ухвалення даного судового рішення, судом не розглядається з огляду на відсутність відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Крушанівське» (32390, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Крушанівка, код ЄДРПОУ 33651310) на користь Староушицької селищної ради (32385, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Українська, буд. 5, код ЄДРПОУ 03308388) 60 872 (шістдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 43 копійки заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03.07.2007 та 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 75 копійок витрат зі сплати судового збору.

Розірвати договір оренди земельної ділянки (земельна ділянка з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га) від 03.07.2007, укладений між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Крушанівське», зареєстрований у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 01.08.2007 за №0407755150005.

Фермерському господарству «Крушанівське» повернути територіальній громаді в особі Староушицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому Фермерське господарство «Крушанівське» отримало їх в оренду.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення 10 000 (десяти тисяч) заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га - закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2025.

СуддяО.І. Шевчук