Ухвала

від 29.01.2025 по справі 464/2460/14-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/2460/14-ц

пр № 4-с/464/1/25

У Х В А Л А

29 січня 2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,

представника заявника Кусого А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львовіскаргу ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяВідділу державноївиконавчої службиу м.РівномуЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,

у с т а н о в и в:

заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Кусий А.В., 13.12.2024 звернувся в суд із скаргою, в якій просить: визнати неправомірною відмову Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у знятті арешту з грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»; зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешти грошових коштів, що надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»; визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо списання коштів згідно платіжних інструкцій від 05.12.2024 та 09.12.2024; заборонити Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виставляти платіжні інструкції для списання коштів, які надходять як заробітна плата ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 та стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування скарги покликається на те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №47586471, де боржником є ОСОБА_1 . В рамках виконавчого провадження виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника i накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк». Із довідки з АТ «Державний Ощадний Банк України» від 03.12.2024 за №100.40/712-б/н вбачається, що ОСОБА_1 відкрито зарплатний рахунок НОМЕР_1 , на який здійснюються цільові зарахування грошового забезпечення військовослужбовця. Боржник звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, проте арешт не був знятий. Вважає існування арешту на рахунок боржника, призначеного для виплати заробітної плати, незаконним. Вказує, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту, серед інших відомостей, вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Зазначена норма права визначає, що кошти, які складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків, за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати, за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особамипідприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Постановою державного виконавця від 05.10.2023 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує від Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. Також у постанові зазначено про здійснення відрахувань у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 895408,66 грн. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника, після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, зазначає, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому, на кошти, що знаходяться на рахунках, та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Окрім того, вказує, що після повідомлення 03.12.2024 Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що рахунок є зарплатним, державний виконавець 05.12.2024 та 09.12.2024 виставляє платіжні інструкції та списує всі кошти заробітної плати. Надалі, державний виконавець 12.12.2024 повторно накладає арешт на кошти на рахунках боржника. ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що останнім було накладено арешт на зарплатний рахунок, однак останній у порушення пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів не зняв, більше того було накладено повторний арешт та виставлялись платіжні інструкції на списання коштів, що свідчить про обґрунтованість заявленої у справі скарги про визнання неправомірною відмови державного виконавця щодо зняття арешту та скасування арешту грошових коштів.

Ухвалою від 16.12.2024 прийнято до розгляду скаргу та призначено до судового розгляду.

Від представника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Н.В. 23.12.2024 надійшов відзив на скаргу, у якому остання просила відмовити у задоволенні такої з таких підстав. На виконанніу Відділіперебуває виконавчепровадження №47586471з примусовоговиконання виконавчоголиста №464/2460/14від 02.06.2014,виданого Сихівськимрайонним судомм.Львова простягнення солідарноіз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користьПАТ «ДельтаБанк» заборгованостіза кредитнимдоговором урозмірі 868189,03грн.20.05.2015державним виконавцемвинесено постановупро відкриттявиконавчого провадження,а також20.05.2015державним виконавцемВідділу винесенопостанову проарешт майнаборжника. У періодз 2015по 2022роки боржникомкошти несплачувались,тобто за7(сім)років боржникне здійснивжодних дій,спрямованих бодайна частковета вмалих обсягахвиконання судовогорішення. Згідно відповідей АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк» постанови про арешт коштів боржника не були прийняті до виконання, оскільки боржник не має відкритих рахунків на дату отримання постанови про арешт коштів боржника. 10.11.2022 на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку НОМЕР_3 , відкритому в АТ «Кредобанк», на який він отримує заробітну плату, з наданням підтверджуючих документів. 16.12.2022, на підставі заяви ОСОБА_1 , державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з рахунку, вказаного у заяві від 10.11.2022. Надалі, 11.07.2023 державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 до бухгалтерії військової частини, де останній проходить службу. Утримань коштів з заробітної плати боржника на підставі цієї постанови не було, оскільки ОСОБА_3 перевівся до іншої військової частини, відтак 05.10.2023 державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 до бухгалтерії В/Ч НОМЕР_4 . На підставі постанови державного виконавця від 05.10.2023 із заробітної плати ОСОБА_3 на депозитний рахунок Відділу надходили кошти в період з листопада 2023 по червень 2024 року (відповідно до звітів про відрахування заборгованості з заробітної плати боржника). В період з липня 2024 по листопад 2024 грошові кошти із заробітної плати ОСОБА_3 на депозитний рахунок Відділу не надходили. Наведене дає підстави вважати, що боржник не отримує дохід або умисно не повідомляє державного виконавця про зміну місця роботи. В той же час, до скарги не долучено доказів отримання боржником заробітної плати за останні місяці, принаймі з серпня 2024 року, а тому вимога скарги про зняття арешту з рахунку, на який боржник отримує заробітну плату є передчасною, так як ним не доведено факт отримання заробітної плати взагалі. За таких обставин, кожен боржник може надати державному виконавцю будь який номер рахунку, вказавши голослівно (тобто без підтвердження відповідними доказами), що на цей рахунок він отримує заробітну плату. Боржник станом на даний час не звертався до Відділу із заявами чи клопотаннями про зміну місця роботи чи надання інформації про переведення в іншу військову частину, адже при надходженні йому заробітної плати, володів інформацією, що кошти з його заробітної плати не відрахувалися, що вказує на ухилення останнього від виконання рішення суду про стягнення заборгованості. В зв`язку з наведеним, державним виконавцем здійснювалася перевірка майнового стану боржника, в тому числі і надсилання до банківських установ запитів про наявні рахунки, які відкриті ОСОБА_3 . На підставі отриманої інформації державним виконавцем встановлено, що боржником відкриті рахунки у АТ «Ощадбанк», на які в подальшому було виставлено платіжні інструкції на списання коштів з арештованого рахунку. Наголосила, що остання інформація, якою володів державний виконавець (згідно відомостей з заяви боржника від 10.11.2022), свідчила про те, що заробітну плату ОСОБА_1 отримує на рахунок, відкритий у АТ «Кредобанк». Тому, з метою недопущення порушення його прав, кошти з рахунку в АТ «Кредобанк» не списувались. В той же час, як вбачається з наведеного, в боржника відсутня комунікація з державним виконавцем, оскільки він не повідомив державного виконавця про зміну місця роботи (якщо такий факт і мав місце) та про зміну рахунку, на який він отримує заробітну плату (якщо він насправді її отримує). Вказане доводить відсутність в діях державного виконавця протиправної поведінки, а доводить лише факт невиконання боржником обов`язків, визначених ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». 03.12.2024 на адресу Відділу надійшла заява представника боржника про зняття арешту із зарплатного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», однак до заяви не було долучено жодних доказів, які б це підтверджували. У зв`язку з цим не доведено наявність підстав для зняття арешту з коштів боржника. Окрім цього, 09.12.2024 Відділом було повідомлено заявника, що з 06.05.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану». Даний Закон прийнятий та набрав чинності після набрання законної сили Постановою Великої Палати ВС від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, і саме ним передбачено механізм визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, а саме врегульовано користування боржниками коштами, які знаходяться на рахунку, на який накладено арешт державними та/або приватними виконавцями, тобто визначено порядок користування боржником арештованими коштами на рахунку. 11.12.2024 на адресу Відділу надійшла заява представника Северенчука Я.Є про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операції та 12.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій по рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», яку направлено для виконання в банківську установу. Звернення стягнення на доходи боржника не забороняє державному виконавцю вчиняти інші примусові заходи для виконання рішення суду, а тому 12.12.2024 заступником начальника відділу Мельником В.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до банківських установ до виконання. Оскільки, із заробітної плати боржника кошти не утримуються, про інше місце отримання доходу виконавцю не відомо (органи ДПС не надають інформації про наявність отримання джерел доходу за ІІІ квартал 2024 року), а боржник не повідомив, майно (рухоме та нерухоме) в боржника відсутнє, то єдиним можливим способом стягнення заборгованості за виконавчим документом є списання коштів, які обліковуються на рахунках боржника. При цьому, наголосила, що окрім прав боржника, існують права стягувача, який так само має право на забезпечення виконання судового рішення та отримання коштів за виконавчим документом. Цілком логічно, що віддавати свої гроші боржник не хоче, однак це не означає, що всі органи влади (виконавчої та судової) мають працювати на благо боржника, який, крім всього іншого, самостійно не вчинив жодної дії на погашення заборгованості з 2015 року. Тобто боржник не сплачував кошти абсолютно до моменту, коли таке відрахування почалось з його заробітної плати на підставі постанови державного виконавця. Зі змісту скарги вбачається, що боржник хоче і надалі жити повноцінно, без врахування інтересів стягувача. Таким чином, вважає, що заявником не доведено порушення державним виконавцем його прав, відтак у задоволенні скарги просила відмовити.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Кусий А.В. у судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, наведених у такій, просив скаргу задовольнити.

Від представника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника В.В. надійшла заява про розгляд скарги у відсутності представника відділу ДВС.

Заслухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, рішення суду обов`язкові до виконання та державний чи приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачаєтьсяз матеріалівскарги тавстановлено судом,на виконанніу Відділідержавної виконавчоїслужби умісті РівномуЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції перебуває виконавче провадження №47586471 з примусового виконання виконавчого листа №464/2460/14, виданого 02.06.2014 Сихівським районним судом м. Львова про стягнення солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 868189,03 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Бернацькою Н.П. від 20.05.2015 відкрито виконавче провадження ВП №47586471.

Згідно із постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у ВП №47586471 від 13.09.2022 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 955162,93 грн.

Оскільки державним виконавцем в ході зазначеного виконавчого провадження було отримано інформацію про те, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід, 11.07.2023 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які він отримує у військові частині НОМЕР_5 Національної гвардії України, а у подальшому винесено постанову від 05.10.2023 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які він отримує у В/Ч НОМЕР_2 . У п.2 зазначених постанов державним виконавцем зазначено щодо здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням.

Також, встановлено, що згідно із постановою державного виконавця від 14.12.2022 було знято арешт з грошових коштів, які надійшли та надходитимуть боржнику ОСОБА_1 від В/ НОМЕР_6 Національної гвардії України з призначенням платежі «заробітна плата» та містяться на рахунку НОМЕР_3 , відкритому в АТ «Кредобанк». Решту грошових коштів залишено під арештом.

Встановлено,що представникборжника ОСОБА_1 -адвокат А.Кусийподав заявуу Відділдержавної виконавчоїслужби умісті РівномуЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції заявупро зняттяарешту іззарплатного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 в АТ«Ощадбанк» тавідкликання платіжноїінструкції №76028від 02.12.2024.

Листом від 09.12.2024 за №306115 повідомлено заявника про відсутність підстав для зняття арешту із зазначеного вище рахунка боржника та відкликання платіжної інструкції. Разом з тим, роз`яснено право подання до Відділу заяви про визнання поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Надалі, на підставі заяви представника боржника від 11.12.2024, заступником начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельником В.В. 12.12.2024 винесено постанову про визначення для боржника ОСОБА_1 поточного рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Окрім цього, згідно із постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у ВП №47586471 від 12.12.2024 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 811877,96 грн.

Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця, боржник ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю, достойні умови життя, державний виконавець порушив вимоги закону та наклав арешт на кошти, які складають заробітну плату, а після отримання підтвердження того, що рахунок використовується для перерахування на нього заробітної плати, відмовився скасувати арешт, відтак вважає, що бездіяльність державного виконавця порушує вимоги закону, тому просить визнати таку бездіяльність неправомірною та вчинити відповідні дії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження» (Закон 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Положеннями частин першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина третястатті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно із частиною четвертоюстатті 18 Закону № 1404-VIIIвимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частинирішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційного Суду України).

В свою чергу, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно дост. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1, ч. 3ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

В силу вимог частини четвертоїстатті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Відповідно достатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Принцип справедливості судового розгляду повинен знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Так, частиною першоюстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 68 зазначеного Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року(далі - Інструкція), відповідно до якого про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третястатті 68 Закону).

Відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою у додатку 9 до Інструкції. Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Отже, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язані направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно до частини першоїстатті 70 Закону № 1404-VIIIрозмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьоюстатті 70 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертоїстатті 59 Закону №1404-VIIIна підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIпідставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом, при цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, тому відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому, передбачене абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертоїстатті 59 цього законупідставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Відтак, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Судом встановлено, що у боржника ОСОБА_1 наявний відкритий рахунок в АТ «Державний ощадний банк України», однак згідно із довідкою банку №100.40/712-б/н від 03.12.2024, виданою ОСОБА_1 , в ТВБВ №100260712 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», на його ім`я відкрито 24.01.2023 зарплатний рахунок НОМЕР_1 (організація Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України).

Разом з тим, приймаючи постанову про арешт коштів до виконання, банк не визначив статус коштів та рахунку, на якому вони знаходяться, як рахунку із спеціальним режимом використання, не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відтак банк не визнав відповідний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Більше того, винісши постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, згідно з якою для боржника ОСОБА_1 визначено поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», для здійснення видаткових операцій в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, державний виконавець задовольнилазаяву представника про визначення поточного рахунку у АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не порушено вимогиЗакону України «Про виконавче провадження» у даному виконавчому провадженні, оскільки рахунок ОСОБА_4 , на який накладено арешт, та з якого були списані кошти, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, відтак заявником (боржником) не доведено факту порушення його прав у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст.259-261, 447, 450, 451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 04.02.2025.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК