Постанова

від 29.01.2025 по справі 314/2795/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.01.2025 Справа № 314/2795/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№314/2795/24 Головуючийу 1інстанції Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/333/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 07.07.2020 року працює у відповідача ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» охоронцем, рішенням МСЕК йому надано 3 групу інвалідності 2 квітня 2024 року, з індивідуальною програмою реабілітації адміністрація підприємства на думку позивача на підставі ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю», «Про працю осіб з інвалідністю», ст. 172 КЗпП підприємство було зобов`язано виконати розпорядження індивідуальної програми реабілітації, проте всупереч цьому 23.05.2024 року наказом № 135 був звільнений з посади на підприємстві за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку невідповідністю стану здоров`я.

Посилаючись на незаконність зазначеного наказу, враховуючи що програмою реабілітації № 663 від 02.04.2024 року рекомендовано легка праця без шкідливих умов, відсутністю права у роботодавця звільнення згідно Закону від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», те що підставою для незаконного звільнення був неправомірний медичний висновок.

Просив суд поновити на роботі охоронця та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнанонезаконним таскасовано наказпро звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця Публічного акціонерноготовариства «Янцівськийгранітний кар`єр» від 23.05.2024року № 135.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронця Публічного акціонерного товариства «Янцівськийгранітний кар`єр» з 23.05.2024року

Стягнуто з Публічного акціонерноготовариства «Янцівськийгранітний кар`єр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35148 (тридцять п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 75 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерноготовариства «Янцівськийгранітний кар`єр» на користь держави судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано неможливість виконання посадових обов`язків позивачем, які передбачені посадовою інструкцією; окрім цього, зазначають про порушення судом першої інстанції меж позовнихвимог тавідсутністю у позивача вимоги скасування наказу.

08 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій позивач просив апеляційну4 скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 01.09.2020 року позивача прийнято охоронцем в ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» про що свідчить запис у копії трудової книжки.

Наказом від 23.05.2024 року позивача звільнено на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП (виявленою невідповідністю стану здоров`я працівника який перешкоджає продовженню даної роботи, при цьому в наказі є посилання на те, що посадові обов`язки згідно посадової інструкції охоронця затв. Наказом №22 від 22.01.2021 передбачають фізичні навички для затримання злочинців та обходу територій, що не є легкою працею і суперечать висновкам МСЕК від 02.04.2024 , медичній довідці від 21.05.2024 року, інших вакантних посад які міг би обіймати ОСОБА_1 немає ) , в наказі зазначено що з діями керівництва не згоден з особистим підписом ОСОБА_1 від 23.05.2024.

22.03.2022 року ОСОБА_1 повернута трудова книжка у зв`язку з військовими діями без запису про звільнення.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ №401103 ОСОБА_1 встановлена 3 гр. інвалідності безстроково з висновком про умови і характер праці - люба легка праця без шкідливих умов та факторів з неповним робочим днем або тижнем.

ОСОБА_1 програмою від 02.04.2024 реабілітації інваліда № 663 визначено форми реабілітаційних заходів, зокрема пристосування робочого місця з урахуванням особливих потреб інваліда.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявні порушення прав позивача на працю та наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдиниі основоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За приписами ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

Відповідно до п.2 ста. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Зазмістом Постанови ПленумуВерховного суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові, також при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати

покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Крім того, у відповідності до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Як зазначено судом першої інстанції, з досліджених доказів вбачається, що основною підставою для звільнення позивача з роботи був медичний висновок про непридатність до роботи охоронцем наданий Вільнянською багатопрофільною лікарнею.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про звільнення позивача з роботи на підставі даного документу суперечить вимогам ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я та ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", які передбачають, що підставою для звільнення інваліда може бути виключно висновок медико-соціальної експертизи щодо стану його здоров`я.

Матеріали справи містять довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ №401103, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлена 3 гр. інвалідності безстроково з висновком про умови і характер праці - люба легка праця без шкідливих умов та факторів з неповним робочим днем або тижнем, при цьому з зазначеної довідки не вбачається висновок про неможливість бути охоронцем.

Апеляційна скарга містить доводи щодо неможливості виконання ОСОБА_1 обов`язків передбачених посадовою інструкцією, а саме обов`язки щодо затримання правопорушників та огляду територій.

Проте колегія суддів визнає такі доводи безпідставними, оскільки фактично роботодавець перевищив свої повноваження і самовільно визначив неможливість праці в займаній посаді охоронця за станом здоров`я.

Зазначені дії відповідача не відповідають вимогам ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дії і рішення відповідача в частині можливості організації належних умов праці для позивача як особі з інвалідністю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 2, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування відсутності реальних перешкод у створенні необхідних для позивача умов праці в займаній посаді, на які він має право за законом як особа з інвалідністю.

Суд першої інстанції також правильно звернув увагу, що для законного звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП недостатньо роботодавцю констатування відсутності іншої роботи в наказі про звільнення , оскільки такі обставини також повинні бути доведені належними та допустимими доказами, і обов`язок доведення законності звільнення лежить саме на роботодавцеві.

Апеляційна скарга містить доводи щодо порушення судом першої інстанції меж позовнихвимог тавідсутністю у позивача вимоги скасування наказу.

Колегія суддів визнає такі доводи безпідставними, оскільки у мотивувальній частиніпозову зазначено,що спірний наказ про звільнення позивач вважає незаконним і сам на підставі такогонезаконного звільнення йпросив поновитина роботі.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені доводи також вже були спростовані судомпершої інстанції в мотивувальній частині рішення.

Окрім цього, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції також спростовано доводи відповідача про відсутність порушень звільнення згідно акту складеного звільнення Південно Східним Міжрегіональним управлінням Держслужби з питань праці від 18.06.2024 року ПС/ЗП/19165/0041/П, що є аналогічними доводам апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Окрім цього, відповідно до положень статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Системний аналізстатті 235 КЗпП Українидає підстави для висновку, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування йому середнього заробітку.

Відповідно до п.32 роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Із системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати, враховуючи , що звільнення було незаконним, при цьому суд звертає увагу, що згідно ст. 47 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється

в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" й роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі , тому суд вважає вимоги щодо стягнення середнього заробітку обґрунтованими.

Віршуючи питання в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.

У пункті 6Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставістатті 235 КЗпП України застосовується постанова Кабінету Міністрів України №100 від 05.02.1995, із змінами (далі Постанова 100).

Відповідно до пункту 5 Порядку 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку 100 також встановлено, що нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно наданої довідки від 02.10.2024 року №ЯГК00000019 середньоденна заробітна плата є рівною 334,75 грн.

Так, останніми двома календарними місяцями для розрахунку були березень, квітень місяці 2024 року, 21 та 22 робочих днів відповідно, тобто середньомісячне число робочих днів у місяці становить: 21 днів.

Розрахунковий період з 24.05.2024 року 12.11.2024 року (період вимушеного прогулу) становить - 105 робочих днів. Таким чином, сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу, становить 35148,75грн.(334,75грн.х105днів)івідповідачемне спростована , саме ця сума і підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 із відповідача.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання розрахунку суду першої інстанції помилковим.

Безпідставними єпосилання заявникаапеляційної скарги навідповідну судовупрактику ВерховногоСуду,оскільки висновки узазначених справах,і усправі,яка переглядається,як івстановлені фактичніобставини,є різними,у кожнійіз цихсправ судивиходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм законодавства та незгодою з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, які узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді: